За сніданком леді Брутн між іншим повідомляє Річарду Деллоуей і Х'ю Уітбреду, яких вона запросила до себе у важливій справі, що Пітер Уолш нещодавно повернувся до Лондона. У зв'язку з цим Річарда Деллоуей по дорозі додому охоплює бажання купити Кларіссе щось дуже гарне. Його схвилювало спогад про Пітер, про молодість. Він купує прекрасний букет з червоних і білих троянд і хоче, як тільки увійде в будинок, сказати дружині, що любить її. Проте зважитися на це йому не вистачає духу. Але Кларисса і так щаслива. Букет говорить сам за себе, та ще й Пітер відвідав її. Чого ще бажати?

У цей час її дочка Елізабет у себе в кімнаті займається історією зі своєю викладачкою, давно стала їй подругою, вкрай несимпатичної і заздрісної міс Кілман. Кларисса ненавидить цю особу за те, що та забирає в неї дочка. Нібито ця огрядна, потворна, вульгарна, без доброти і милосердя жінка знає сенс життя. Після занять Елізабет і міс Кілман йдуть в магазин, де викладачка купує якусь неймовірну нижню спідницю, об'їдається за рахунок Елізабет тістечками і, як завжди, скаржиться на свою гірку долю, на те, що нікому не потрібна. Елізабет ледве виривається із задушливої атмосфери магазину і суспільства нав'язливою міс Кілман.

У цей час Лукреція Сміт сидить у себе в квартирі разом з Септімуса й майструє капелюшок для однієї своєї знайомої. Її чоловік, знову ненадовго ставши тим самим, яким був у пору закоханості, допомагає їй порадами. Капелюшок виходить забавна. Їм весело. Вони безтурботно сміються. У двері дзвонять. Це доктор Доум. Лукреція спускається вниз, щоб поговорити з ним і не пускати його до Септімуса, який боїться доктора. Доум намагається відтіснити дівчину від дверей і пройти нагору. Септімус в паніці; його захльостує жах, він викидається з вікна і розбивається на смерть.

До Деллоуей починають під'їжджати гості, поважні пани і леді. Кларисса зустрічає їх, стоячи на верху сходів. Вона чудово вміє влаштовувати прийоми і триматися на людях. Зал швидко заповнюється народом. Ненадовго заїжджає навіть прем'єр-міністр. Однак Кларисса занадто хвилюється, вона відчуває, як постаріла; прийом, гості не доставляють їй колишньої радості. Коли вона проводжає поглядом подорожують прем'єр-міністра, то нагадує сама собі Кілманшу, Кілманшу - ворога. Вона її ненавидить. Вона її любить. Людині потрібні вороги, не друзі. Друзі знайдуть її, коли захочуть. Вона до їхніх послуг.

З великим запізненням приїжджає подружжя Бредшоу. Доктор розповідає про самогубство Сміта. У ньому, доктора, є щось недобре. Кларисса відчуває, що в нещастя не захотіла б потрапити йому на очі.

Приїжджає Пітер і подруга юності Кларісси Саллі, яка тепер одружена з багатим фабрикантом і має п'ятьох дорослих синів. Вона не бачилася з Кларисса мало не з юності і заїхала до неї, лише випадково опинившись у Лондоні.

Пітер довго сидить в очікуванні, коли ж Кларисса знайшовши хвилинку і підійде до нього. Він відчуває в собі страх і блаженство. Він не може зрозуміти, що кидає у таке сум'яття. Це Кларисса, вирішує він про себе.

І він бачить її.