Короткий переказ твору Бійня номер п'ять, або Хрестовий похід дітей (Курт Воннегут)

«Майже все це сталося насправді». Такий фразою починається роман, який, як виявляється з авторського направлення повідомлення, «почасти написаний в злегка телеграфно-шизофренічному стилі, як пишуть на планеті Тральфамадор, звідки з'являються літаючі блюдця». Головний герой книги Біллі Пілігрим, за висловом оповідача, «відключився від часу», і тепер з ним творяться різні дива.

«Біллі ліг спати літнім вдівцем, а прокинувся в день весілля. Він увійшов у двері в 1955 році, а вийшов в 1941 році. Потім повернувся через ті ж двері і опинився в 1961 році. Він каже, що бачив своє народження і свою смерть і багато разів потрапляв в інші події свого життя між народженням і смертю ».

Біллі Пілігрим народився у вигаданому місті Іліум, причому в той же рік, коли з'явився на світ і сам автор. Подібно до останнього, Біллі воював у Європі, потрапив у полон до німців і переніс бомбардування Дрездена, коли загинуло більше ста тридцяти тисяч мирних жителів. Він повернувся до Америки і вже на відміну від свого творця вступив на курси оптометристів, одружився з донькою їх власника. Він захворює нервовим розладом, але його швидко виліковують. Справи його йдуть відмінно. У 1968 р. він летить на міжнародний конгрес оптометристів, але літак потрапляє в аварію, і всі, крім нього, гинуть.

Полежавши в лікарні, він повертається в рідний Іліум, і спочатку все йде як завжди. Але потім він виступає по телебаченню і розповідає про те, що в 1967 р. побував на планеті Тральфамадор, куди його доставила літаюче блюдце. Там його нібито показували в голому вигляді місцевим жителям, помістивши в зоопарк, а потім спарити з колишньою голлівудської кінозіркою Монтаной Уайлдбек, теж викраденої з Землі.

Тральфамадорци переконані, що всі живі істоти і рослини у всесвіті машини. Вони не розуміють, чому земляни так ображаються, коли їх називають машинами. Тральфамадорци, навпаки, дуже раді своєму машинному статусом: ні хвилювань, ні страждань. Механізми не мучаться питаннями щодо того, як влаштований світ. Відповідно до наукової точки зору, прийнятій на цій планеті, світ належить приймати, як він є. «Така структура даного моменту», - відповідають Тральфамадорци на всі «чому» Біллі.

Тральфамадор являє собою торжество наукового знання. Його мешканці давно розгадали всі загадки всесвіту. Їм відомо, як і коли вона загине. Тральфамадорци самі підірвуть її, відчуваючи нове пальне для своїх блюдець, «коли створиться підходяща структура моменту». Але прийдешні катаклізми не псують настрою тральфамадорцам, керуються принципом «не звертати уваги на погане і зосереджуватися на хороших моментах». Біллі в общем-то і сам завжди жив за тральфамадорскім правилами. Йому не було діла до В'єтнаму, де справно функціонує його син Роберт. У складі «зелених беретів» ця «стріляючий машина» наводить порядок згідно з наказом. Забув Біллі і про дрезденський апокаліпсис. До тих пір, поки не злітав на Тральфамадор після тієї самої авіакатастрофи. Але тепер він постійно курсує між Землею і Тральфамадором. З подружньої спальні він потрапляє в барак військовополонених, а з Німеччини 1944 р. - в Америку 1967 р., в розкішний «кадилак», який везе його через негритянське гетто, де зовсім недавно танки національної гвардії навчали жінок місцеве населення, спробуємо «качати свої права ». А поспішає Віллі на обід до Клубу Львів, де якийсь майор буде з піною біля рота вимагати посилення бомбардувань. Але не Дрездена, а В'єтнаму. Біллі як голова з цікавістю слухає мова, і доводи майора не викликають у нього заперечень.

У поневіряння Пілігрима хаотичність тільки номінальною. Його маршрут вивірено точної логікою. Дрезден 1945 р., Тральфамадор і США кінця шістдесятих - три планети в одній галактиці, і обертаються вони по своїх орбітах, підкоряючись закону «доцільності», де цілі завжди виправдовують засоби, а чим більше людина нагадує машину, тим краще для нього і для машинно -людського соціуму.

У дрезденському фрагменті не випадково зіткнуться два загибелі - величезного німецького міста і одного військовополоненого-американця. Дрезден загине в результаті ретельно спланованої операції, де «техніка вирішує все». Американець Едгар Дарбі, до війни читав в університеті курс з проблем сучасної цивілізації, буде убитий за інструкцією. Розкопуючи завали після нальоту союзної авіації, він візьме чайник. Це не залишиться непоміченим німецькими конвоїрами, він буде звинувачений у мародерстві і розстріляний. Двічі восторжествує буква інструкції, двічі сповниться злочин. Ці події при всій їх разнокалиберность взаємопов'язані, бо породжені логікою машинного прагматизму, коли в розрахунок приймаються не люди, а безликі людино-одиниці.

Відключений від часу, Біллі Пілігрим в той же час знаходить дар пам'яті. Пам'яті історичної, що утримує в свідомості моменти перетину приватного існування з долею інших людей і долею цивілізації.

Дізнавшись про намір автора-оповідача скласти «антивоєнну книгу», один з персонажів вигукує: «А чому б вам не скласти антіледніковую книгу». Той не сперечається, «зупинити війни так само легко, як зупинити льодовики», але кожен повинен виконувати свій обов'язок. Виконувати свій борг Воннегут активно допомагає породжений його уявою письменник-фантаст Кілгор Траут, дайджести з книг якого постійно зустрічаються протягом усього роману.

Так, в оповіданні «Диво без кишок» роботи кидали з літаків желеподібний газолін для спалювання живих істот. «Совість у них була відсутня, і вони були запрограмовані так, щоб не уявляти собі, що робиться від цього