Короткий переказ твору Розколоте небо (Кріста Вольф)

Дія відбувається в 1960-1961 рр.. в НДР. Головна героїня, Рита Зейдель, студентка, яка працювала під час канікул на вагонобудівному заводі, лежить у лікарні після того, як мало не потрапила під маневрують на шляхах вагони. Згодом з'ясовується, що це була спроба самогубства. У лікарняній палаті, а потім у санаторії вона згадує своє життя і те, що привело її до подібного рішення.

Дитинство Ріти пройшло в невеликому селі, опинилася після війни на території НДР. Щоб допомогти матері, вона рано пішла працювати в місцеву страхову контору і, звикнувши до сірого життя маленького села, вже втратила надію побачити в житті що-небудь нове, незвичайне. Але от у їхнє село приїжджає вчений-хімік Манфред Герфурт - відпочити перед захистом дисертації. Між молодими людьми зав'язується роман. Манфред живе в невеликому промисловому місті і працює на хімічному заводі. Він пише дівчині листа, а по неділях відвідує її. Вони збираються одружитися, Несподівано в село приїжджає Ервін Шварценбах, доцент педагогічного інституту, вербують студентів. Він умовляє Риту теж заповнити документи, і вона переїздить до міста, де живе Манфред. Поселяється вона в нього в будинку.

Манфреду не подобається, що у Рити намічається якась самостійне життя - він ревнує її до інституту, але ще більше до вагоно-будівельного заводу, на якому вона вирішує попрацювати перед надходженням, щоб набратися життєвого досвіду.

Тим часом Рита освоюється на заводі; її захоплює процес соціалістичного змагання, яке пропонує один з робітників, Рольф Метернагель. Незабаром вона дізнається, що колись він працював майстром на тому ж заводі, але бригадир давав йому підписувати «липові» наряди, і в результаті перевірки, що розкрила серйозні фінансові порушення, Метернагедь був відсторонений від посади. Але він свято вірить у соціалістичні ідеали верб той, що тільки завдяки наполегливій і безкорисливої праці можна наздогнати і перегнати ФРН. Рита дуже симпатизує цій людині.

Поступово з розмов з Манфредом вона з'ясовує, що її коханому, навпаки, чужі соціалістичні ідеали. Як-то, роздратований розмовою з батьками, яких не поважає і навіть ненавидить, Манфред розповідає Риті про своє дитинство, що припав на воєнні роки. Після війни хлопчаки їх покоління «на власні очі бачили, що за короткий термін наворочалі дорослі». Їх закликали жити по-новому, але Манфреда незмінно мучило питання: «З ким? З тими ж людьми? »Після цієї розмови у Рити вперше з'являється відчуття, що їхнім стосункам загрожує небезпека.

Все це відбувається на тлі економічних труднощів і конфронтації, що підсилюється з ФРН. Стає відомо, що директор заводу, де працює Рита, не повернувся з відрядження до Західного Берліна. Він заявив, що «давним-давно знав, що справа у них безнадійно». Директором стає молодий, енергійний інженер Ернст Вендланд. У сім'ї Герфуртов панує занепокоєння: батько Манфреда служить на вагонобудівному комерційним директором і боїться, що в результаті перевірки розкриють якісь недоліки. Мати Манфреда з чисто жіночою інтуїцією відчуває, що зміни на заводі означають зміцнення позицій соціалізму, і, завжди ненавиділа новий лад, вона списується з сестрою, яка живе в Західному Берліні. Вендланд влаштовує збори, на якому закликає робітників працювати на совість. Рита схвильована: вона вірить, що заклик директора і соціалістична ідея можуть призвести до виконання плану, але Манфред скептично зустрічає її розповідь: «Ти справді думаєш, що після зборів справа піде краще? Раптом з'явиться сировину? <...> Нездатні керівники виявляться здатними? <...> Робочі почнуть думати про великих перетвореннях, а не про власну кишеню? »Він боїться, що захопленість нареченої громадським життям може їх розлучити.

Лежачи на ліжку санаторію, Рита знову і знову переживає щасливі хвилини з Манфредом: ось вони обкатують нову машину, ось беруть участь у карнавалі в містечку з «видом на Західну Німеччину» ...

Під час карнавалу вони зустрічають Вендланда і Руді Швабе, активіста Союзу німецької молоді. З'ясовується, що у Манфреда з ними давні рахунки. На ідейні розбіжності між Манфредом і Вендландом накладається ревнощі: останній недвозначно доглядає за Ритою. До того ж Вендланда і Риту пов'язують спільні інтереси.

На заводі Метернагедь бере на себе зобов'язання підвищити норму виробітку - вставляти у вагони не вісім, а десять вікон за зміну. Члени бригади скептично ставляться до його ідей. Багато хто вважає, що він просто хоче знову стати майстром або «подлізаться до зятя-директора». Рита дізнається, що Вендланд був одружений на старшій дочці Метернагеля, але та зрадила йому, вони розлучилися, і тепер Вендланд один виховує сина.

На вечорі в честь п'ятнадцятиріччя заводу Вендланд відкрито доглядає за Ритою. Ревнощі спалахує в Манфред з новою силою. Він вступає в перестрілку з Вендландом. З їх нічого не значить на перший погляд фраз стає зрозуміло, що Манфред не вірить в безкорисливий, соціалістична праця. Вихований у сім'ї пристосуванця, він "упевнений, що треба прийняти захисну забарвлення, щоб тебе не знайшли і не знищили". До того ж Манфреда мучить питання, чому на Заході наука швидше впроваджується в життя, ніж в НДР. Але Вендланд, якого він відкрито запитує про це, відбувається загальними фразами ...

Рита надходить до інституту. І хоча навчання дається їй легко, вона важко переживає нову обстановку, знайомство з новими людьми. Особливо її обурюють демагоги начебто Мангольд, який раз у раз норовить звинуватити всіх у політичній короткозорості та зраді соціалістичним ідеалам, домагаючись тим самим своєкорисливих цілей. Щоб якось розвіяти