Короткий переказ твору Простодушний (Вольтер)

Липневим вечором 1689 абат де Керкабон прогулювався з сестрою по березі моря в своєму маленькому пріорату в Нижній Бретані і розмірковував про гірку долю брата і його дружини, двадцять років тому відпливли з того самого берега до Канади і зниклих там навіки. У цей момент в бухту причалює судно і висаджує на берег молодої людини в одязі індіанця, який представляється Простодушним, оскільки так називали його друзі-англійці за щирість і незмінну чесність. Він вражає поважного пріора чемністю і розсудливістю, і його запрошують на вечерю в будинок, де Простодушного представляють місцевій громаді. На наступний день, бажаючи віддячити своїм господарям за гостинність, юнак дарує їм талісман: зв'язані на шнурку портретики невідомих йому людей, у яких пріор з хвилюванням дізнається сгінувшего в Канаді брата-капітана і його дружину. Простодушний не знав своїх батьків, і його виховали індіанці Гурон. Знайшовши в особі пріора і його сестри люблячих дядька і тітку, юнак поселяється в їхньому будинку.

Першим ділом добрий пріор і його сусіди вирішують охрестити Простодушного. Але спершу треба було просвітити його, так як не можна перетворити на нову релігію дорослої людини без його відома. Простодушний читає Біблію і завдяки природній тями, а також того, що його дитинство не було обтяжене дрібницями і нісенітницями, його мізки сприймали усі предмети в неспотвореному вигляді. Хрещеною матір'ю, згідно з бажанням Простодушного, була запрошена чарівна мадемуазель де Сент-Ів, сестра їх сусіда абата. Однак таїнство несподівано опинилося під загрозою, оскільки юнак був щиро упевнений, що хреститися можна тільки в річці за прикладом персонажів Біблії. Незіпсований умовностями, він відмовлявся визнати, що мода на хрещення могла змінитися. За допомогою чарівної Сент-Ів Простодушного все ж таки вдалося вмовити хреститися в купелі. У ніжній бесіді, що послідувала за хрещенням, Простодушний і м-ль де Сент-Ів визнаються у взаємній любові, і юнак вирішує негайно одружуватися. Гречної дівчині довелося пояснити, що правила вимагають дозволу на шлюб їхніх родичів, і Простодушний визнав це черговий безглуздістю: чому щастя його життя повинно залежати від його тітоньки. Але поважний пріор оголосив племіннику, що за божеськими і людським законам одружитися з хресної матері - страшний гріх. Простодушний заперечив, що в Священній книзі про такої дурості нічого не сказано, як і про багато іншого з того, що він спостерігав у своїй новій батьківщині. Він також не міг збагнути, чому римський папа, що живе за чотириста льє і промовець чужою мовою, повинен дозволити йому одружитися на коханій дівчині. Він присягнувся одружитися з нею в той же день, що і спробував здійснити, вломилися в її кімнату і посилаючись при цьому на її обіцянку і своє природне право. Йому почали доводити, що, якби не було між людьми договірних відносин, природне право зверталося б в природний розбій. Потрібні нотаріуси, священики, свідки, договори. Простодушний заперечує, що тільки безчесним людям потрібні між собою такі перестороги. Його заспокоюють, сказавши, що закони придумали саме чесні й освічені люди, і чим краще людина, тим покорнее він повинен їм підкорятися, щоб подавати приклад хибним. У цей час родичі Сент-Ів вирішують заховати її в монастирі, щоб видати заміж за нелюба, від чого Простодушний приходить у відчай і лють.

У похмурому зневірі Простодушний бродить по березі, коли раптом бачить відступаючий в паніці загін французів. Виявилося, що англійська ескадра віроломно висадилася і збирається напасти на містечко. Він відважно кидається на англійців, ранить адмірала і надихає французьких солдатів на перемогу. Містечко було врятовано, а Простодушний прославлений. У захваті битвою він вирішує взяти штурмом монастир і визволити свою наречену. Від цього його утримують і дають рада поїхати у Версаль до короля, а там отримати винагороду за порятунок провінції від англійців. Після такої честі ніхто не зможе перешкодити йому одружитися з мадемуазель де Сент-їв.

Шлях Простодушного у Версаль лежить через маленьке містечко протестантів, які тільки що були позбавлені всіх прав після скасування Нантського едикту і насильно зверталися в католицтво. Мешканці зі сльозами залишають місто, і Простодушний пробує зрозуміти причину їх нещасть: чому великий король іде на поводу у тата і позбавляє себе на догоду Ватикану шестисот тисяч вірних громадян. Простодушний переконаний, що виною всьому підступи єзуїтів і недостойних радників, що оточили короля. Як би інакше він міг потурати татові, своєму відкритому ворогу? Простодушний обіцяє жителям, що, зустрівши короля, він відкриє йому істину, а пізнавши істину, за думку юнаки, не можна не піти нею. На його нещастя, за столом під час бесіди був присутній переодягнений єзуїт, що складався сищиком при духівника короля, батька Лашез, головним гонителем бідних протестантів. Сищик настрочив листа, і Простодушний прибув до Версаля майже одночасно з цим листом. Наївний хлопець щиро вважав, що після приїзду він відразу зможе побачити короля, розповісти йому про свої заслуги, отримати дозвіл на шлюб із Сент-Ів і відкрити очі на становище гугенотів. Але ніяк не вдається простодушному домогтися прийому у одного придворного чиновника, який говорить йому, що в кращому випадку він зможе купити чин лейтенанта. Юнак обурений, що він ще повинен платити за право ризикувати життям і битися, і обіцяє поскаржитися на дурного чиновника королю. Чиновник ж вирішує, що Простодушний не при своєму