Короткий переказ твору Старша сестра (Олександр Володін)

У Ленінграді живуть сестри - Надя і Ліда Рязаеви. Вони рано залишилися без батьків і росли в дитячому будинку. Зараз Надя працює на будівництві й навчається в технікумі. Ліда - школярка.

Прийшовши одного разу додому, Надя застає у Ліди її друга по школі Кирила. Вони сперечаються про щастя. Ліда вважає, що щастя - в праці, коли працюєш не для себе, а для інших. Проте, коли Кирило запитує її, а чи щаслива сама вона, Ліда відповідає «ні». Приходить дядько Рязаевих - Ухов. Він вважає, що філософствування Кирила про життя «кустарним». Кирило сперечається з ним і зрештою іде.

Несподівано з'являється хтось Огородніков. Його викликали в партійний комітет і звинуватили в тому, що він переслідує Надю своїми залицяннями. Надя пояснює, що вона просто фантазувала, розповідаючи про нього подругам. Огородніков вимагає, щоб вона пояснила це його дружині. Він набирає телефонний номер і передає трубку Наді. Надя вислуховує все і зізнається, що пожартувала. Огородніков йде, не прощаючись. Ухов, розсерджений витівкою Наді, йде слідом.

Залишившись самі, дівчата починають вголос читати «Війну і мир». Ліда закінчує школу і збирається вступати по Надиної бажанням у театральне училище. Їй страшно, що у неї нічого не вийде, але Надя впевнена, що у її сестри величезний талант. Над їх дитячим будинком шефствував театр, їх часто водили на вистави, і вона назавжди запам'ятала, як горіли тоді у Ліди очі. Тепер вона допомагає сестрі готувати монолог і всіма силами душі хоче, щоб та пройшла відбір.

Дія переноситься в театральне училище, де йдуть іспити. Ліда хвилюється, що нічого не знає і не пам'ятає. Надя майже заштовхує її в кабінет, де приймає комісія. Коли Ліда через якийсь час виходить, зрозуміло, що вона не пройшла. Надя їй не вірить. Вона йде сама говорити з комісією, в якій сидить режисер Владимиров, з яким Надя була колись знайома. Владимиров згадує її і вимагає, щоб монолог читала вона. Надя не слухає його й умовляє прийняти її сестру. Владимиров стоїть на своєму. Тоді Надя читає єдине, що пам'ятає напам'ять, - уривок зі статті про театр.

Повернувшись додому, де їх вже чекає Ухов, дівчата розповідають про те, що Надя пройшла відбір, а Ліда - ні. Дядько вмовляє Надю не кидати технікум і роботу, каже, що це - професія, а театром можна займатися і на дозвіллі, що в артистів майже завжди важкі часи, немає ролей, немає п'єс, нічого немає, просить Надю подумати і про сестру - на одну стипендію їм не прожити. Надя погоджується: на жаль, він має рацію.

Минає два роки. Ліда лежить в ліжку, вона хвора: наслідки лижного походу, організованого Кирилом. Кирило, який прийшов її провідати, вислуховує численні закиди сестер. Приходить Ухов. Він виганяє Кирила з тим, щоб той більше не смів підходити до Ліди. Ліда намагається його наздогнати, але Ухов насильно вкладає її назад у ліжко. У двері дзвонять. Ухов призводить сором'язливого людини років тридцяти. Це Володимир Львович, з яким Ухов хотів познайомити Надю, сподіваючись на те, що з цього знайомства може вирости одруження. Володимир просить Надю розповісти про себе, але той не хочеться. Вона прямо говорить Володимиру, що йому краще піти. Обурений Ухов теж йде. Надя вибачається перед Лідою, що дозволила вигнати Кирила, проте, вона вважає, так буде краще. Вона каже, що хоче Ліді тільки щастя, згадує їхнє дитинство і не вірить, що нічого цього вже не можна повернути.

Проходить ще два роки. Кирило з Лідою знову зустрічаються, тільки Кирило тепер одружений. Він приховує від дружини свої відносини з Лідою. Для Кирила це положення огидно. Він ненавидить брехню, але систематично бреше дружині. Але він не може і втратити все те, що пов'язує його з Лідою. Ліда сумнівається, чи любов це, але Кирила ні в чому не звинувачує.

Ухов просить Надю не пускати Кирила в будинок, Надя його не слухає. Вона ходила в театр і попросила собі маленьку роль: їй все одно яку - аби хоч щось дали. Владимиров говорить їй, що вона втратила індивідуальність.

Несподівано приходить дружина Кирила - Шура. Вона шукає чоловіка, оскільки їй запропонували квитки на концерт. Вона вчителька, у неї веселий характер, вона дуже хороша людина. Приходять Кирило і Ліда. Надя обіцяє минає Шурі, що Кирило сюди більше не прийде.

Ліда говорить сестрі, що не буде жити так, як та хоче, звинувачує сестру в тому, що вони прогнали Кирила, каже, що здоровий глузд не приносить щастя. Надя від злості вдаряє Ліду по обличчю, потім каже, що винна і не має права нічого вимагати від них з Кирилом. Вона зауважує, що у неї все слова і думки, як у Ухова. Ліда збирається йти. Надя намагається її утримати, але та все-таки йде.

Надя звалилася на ліжко, хитає головою і повторює тільки одне: «Що робити?»