Короткий переказ твору Два товариша (Володимир Войнович)

Шістдесяті роки. Невеликий провінційне містечко в Росії. Дев'ятнадцятирічний Валера Важенін живе з мамою і бабусею. Мама Валери працює старшим нормувальником на заводі. Батько залишив сім'ю, коли синові було шість чи сім років, і живе зі своєю новою дружиною Шурою. Він письменник, пише репризи для цирку, кажуть, що навіть пише роман. Батько відвідує стару сім'ю, дає матері гроші. Сам Валера працює на заводі, де робляться дуже «серйозні речі», «не те ракети, не те скафандри - загалом, щось космічне». Валера і його друг Толік Божко роблять ящики для цих важливих речей.

Кожен день після роботи під наглядом мами і бабусі Валера готується до вступу в педагогічний інститут. Мама вважає дружбу сина з Толіком «дивною». За її поняттям, людей повинні пов'язувати «загальні інтереси» або «ідейні переконання». Валера і Толік ж дружать тому, що вони завжди разом, живуть в одному будинку, працюють на одному заводі. Толік мріє вставити золоті зуби, купити машину, збирає гроші на моторолер. Він дуже дивується, що Валері вдається запам'ятовувати вірші. Якось перед роботою Толік просить Валеру що-небудь почитати, і той читає «Анчар» Пушкіна. Вірш справляє на Толіка велике враження.

Одного разу ввечері Толік заходить за Валерою, і вони відправляються гуляти. На спортмайданчику біля школи вони бачать натовп молодих людей, які тренуються, щоб стрибати з парашутом. Толік прикидається парашутистом, як всі, робить вправи на турніку, інструктор записує його прізвище. Валері, який посоромився вчинити так само, Толік каже, що вони обов'язково стрибнуть, що інструкторові «чим більше народу, тим краще». Збір парашутистів призначений на три години ночі на бульварі.

Валера і Толік приходять у парк. Там вони знайомляться з двома дівчатами і запрошують їх на танці. Але грошей на квитки у хлопців немає, Толіку вдається дістати два квитки - він «штовхнув приватнику» за рубль підшипник. Дівчата проходять на танцмайданчик за квитками, а хлопцям нічого не залишається, як спробувати пролізти туди через дірку в паркані. Але як тільки Валерій пролазить у дірку, його хапають дружинники. Вони ведуть його в міліцію. Толік ж з ним йти відмовляється.

У міліції Валерій знайомиться з дівчиною Танею, яка працює перукарем і, за її словами, потрапила до міліції «за легке поведінку» - «з мальчішечка одним на лавочці цілувалася». Зрештою Валеру і Таню відпускають. Валера проводжає її додому. До ранку в під'їзді вона вчить Валеру цілуватися.

На зворотному шляху Валера зустрічає Толіка. Вони йдуть на бульвар, де збираються парашутисти, і їдуть разом з ними на аеродром. Але інструктор стрибати їм не дозволяє, тому що їх «у списках немає». На аеродромі Валера зустрічає свого старого шкільного товариша Славка Перкова, який навчається в аероклубі і збирається вступати до льотного училища. Славка бере Валеру з собою в навчальний політ.

Толік летіти з ними відмовляється.

Після польоту Валера сповнений вражень і хоче розповісти про них Толіку, але той його не слухає.

Після польоту зі Славкою Валера весь час марить польотами. Він відносить документи до льотного училища, але його мама забирає їх звідти, кажучи, що «ніколи не буде спокійна», якщо Валера буде літати.

Толік радить Валері «завалити» іспити до інституту, піти в армію, а звідти в льотне училище. З цією думкою Валера і приходить на вступне твір. Замість того щоб писати по темі, Валера описує свій політ зі Славкою. Але викладачці, яка перевіряє твір, воно подобається, і вона ставить Валері «п'ять». На іспиті з літератури вона також ставить Валері «п'ять», сказавши, що «вірить, що він все знає». Але іспит з іноземної мови Валері все ж вдається «завалити», тому що замість англійської, який він вчив у школі, Валера йде здавати німецьку.

Незабаром Валера і Толік отримують повістки в армію.

Валера йде провідати батька. Той, дізнавшись, що син іде в армію, дарує йому свої золоті годинники. Шура вважає, що цього робити не треба, влаштовує скандал, знущається над письменницькими здібностями чоловіка і збирається йти з дому. Валера непомітно залишає годинник і прощається з батьком, йде в перукарню постригтися «під нуль». Там він зустрічається з Танею, вона стриже його, а після роботи вони домовляються піти погуляти. По дорозі Таня неабияк набридає Валері своїм базіканням. У парку Валера з Танею зустрічають Толіка, там же відбувається сутичка між Валерієм та Вітькой Козуб, старим знайомим Валери і Толіка. Хлопці завжди недолюблювали Козуба, і тепер, коли він починає приставати до Тетяни, Валера стає на її захист.

Толик і Таня швидко знаходять спільну мову, і Валера пошепки говорить Толіку, що той може «брати її собі». Пізно ввечері, провівши Таню додому, хлопці повертаються до себе. По дорозі їм зустрічається Козуб з його дружками. Вони б'ють Валеру і змушують Толіка теж вдарити його «по-дружньому». Спочатку Толик відмовляється, але потім, злякавшись за себе, б'є Валеру з більшою ретельністю. Після Толік просить у Валери вибачення, але Валера не може пробачити йому зради.

Мама і бабуся проводжають Валеру в армію. Через рік Валері вдається домогтися напрямки в льотне училище. Перед від'їздом туди Валера несподівано зустрічає Толіка. Той розповідає, що служить ординарцем у генерала і пише вірші з тих самих пір, як Валера прочитав йому «Анчар».

Толік згадує випадок з побиттям Валери і каже, що для