У заключній главі книги, яка носить назву «Ключ до історії абдерітов», автор ще раз підкреслює сатирико-дидактичний характер свого твору: «Всі людські раси змінюються від переселення, і дві різні раси, змішуючись, створюють третю. Але в абдерітах, куди б їх не переселяли і як би вони не змішувалися з іншими народами, не помітно було ні найменшої істотної зміни. Вони всюди всі ті ж самі дурні, якими були і дві тисячі років тому в Абдери ».

Короткий переказ Альфред де Віньї

Сен-Мар, або Змова за часів Людовика XIII

Переповіла Є. В. Морозова

В основу сюжету роману покладено розповідь про дійсно мав місце в 1642 р. змові улюбленця короля Людовика XIII, маркіза Сен-Мара проти всесильного кардинала Рішельє.

1639 Юний Анрі д'Еффіа, маркіз де Сен-Мар, відправляється служити королю - їде на облогу захопленого іспанськими військами Перпіньяна. Під покривом ночі він прощається з Марією Гонзаго, герцогинею Мантуанському, що живе в замку під опікою його матері. Молоді люди люблять один одного, але Марія «народилася дочкою монарха», і, щоб отримати її руку, Сен-Мар повинен піднятися. З цією думкою молодий чоловік і вирушає в дорогу.

По дорозі він заїжджає в Луден побачитися зі своїм наставником, абатом Кійе. Там він стає свідком страти священика Урбена Гранде, звинуваченого в чаклунстві. Однак справжня причина засудження нещасного - написаний ним памфлет проти Рішельє. Суддя Лобардемон, бажаючи довести всім, що засуджений одержимий дияволом, по дорозі на вогнище підносить до губ Гранде розпечене залізне розп'яття, і той мимоволі відштовхує його. Обурений подібною ницістю, Сен-Мар вистачає порожнистої плаща розп'яття і завдає судді удар по лобі.

Сен-Мар розуміє, що в особі судді Лобардемона він придбав смертельного ворога. Вночі юнака, «відрізняється болючою чутливістю і постійним хвилюванням серця», переслідують тривожні сни: Урбен Гранде під тортурами, що плаче мати, Марія Гонзаго, провідна його за собою до трону, куди він ніяк не може піднятися, ніжна рука, що виявляється рукою ката ...

Сен-Мар приїжджає під стіни Перпіньяна і розбиває свій намет там, де вже розташувалися молоді дворяни, яким належить бути представленими королю. Об'їжджаючи позиції, він зустрічається з парламентською радником де Ту, своїм другом дитинства. «Вони обнялися, і очі їх зволожилися солодкими сльозами». Сен-Мар і де Ту беруть участь у штурмі іспанського бастіону, виявляючи при цьому чудеса хоробрості.

Сен-Мару випадає честь постати перед королем. Побачивши «юне бліде обличчя, великі чорні очі і довгі каштанові кучері», король вражений його благородним виглядом. Кардинал підказує Людовіку, що молода людина - син доблесного маршала д'Еффіа. Захоплений відвагою Сен-Мара, король призначає його капітаном своєї гвардії і висловлює бажання ближче познайомитися з ним. Де Ту також удостоюється королівської похвали.

Проїжджаючи по табору, Сен-Мар рятує від розправи двох іспанських полонених. Відправивши їх до своєї наметі, сам він, перемагаючи біль у пораненій нозі, їде до короля. Всі думки Анрі зосереджені на тому, як «сподобатися» його величності, бо йому потрібно «або піднятися, або померти». Де Ту дорікає йому в пихатість. Сен-Мар запевняє одного, що його «наміри чисті, як небеса».

Король радісно зустрічає юнака: його поява позбавляє Людовика від тяжкій бесіди з кардиналом.Дивлячись на Сен-Мара, Рішельє відчуває, що ця молода людина може заподіяти йому багато неприємностей. Побачивши, що Сен-Мар поранений, король наказує покликати свого лікаря і заявляє, що, якщо рана не є небезпечною, юнак буде супроводжувати його в Париж.

Рішельє впевнений, що Сен-Мар стане фаворитом, і посилає свого прихильника, отця Жозефа, стежити за ним. «Нехай він або служить мені, або впаде», - заявляє кардинал.

Сидячи біля узголів'я Сен-Мара, де Ту міркує про те, скільки користі вітчизні може принести чесний придворний, безстрашно говорить монарху слова правди. Бажаючи підняти завісу майбутнього, молоді люди, слідуючи стародавнім повір'ям, розгортають шпагою молитовник, щоб на розкрилися сторінках прочитати свою долю. Натягнуто посміхаючись, Сен-Мар зачитує розповідь про страти двох святих друзів-мучеників, Гервасія та Протасія. У цю хвилину в намет входить батько Жозеф. Згідно з тим же повір'ям, перший, хто увійде до кімнати після читання, надасть великий вплив на долю читають.

Батько Жозеф присутній при розмові Сен-Мара з врятованими їм полоненими. Один з них виявляється сином судді Лобардемона; через жорстокість батька він був змушений покинути рідний дім. Сен-Мар дає молодому Лобардемону можливість втікати, однак таємниця його стає відомою батькові Жозефу.

Минає два роки. Сен-Мар - обер-шталмейстер, визнаний фаворит Людовика XIII. Кардинал тяжко хворий, але продовжує керувати країною. Прибула до двору Марія Мантуанському знаходиться під заступництвом королеви Анни Австрійської, яка бажає видати її заміж за польського короля. Але Марія, як і раніше любить Сен-Мара, і абат Кійе таємно заручається їх.Тепер юнак повинен стати коннетаблем, щоб відкрито просити її руки.

Але, незважаючи на дружбу короля, Сен-Мару ніяк не вдається піднятися, і провину за це він покладає на Рішельє. Багато дворяни ненавидять всесильного міністра; з цього невдоволення народжується змова з метою усунення кардинала від влади. У нього виявляються втягнутими брат короля Гастон Орлеанський і Анна Австрійська. Главою змовників стає загальний улюбленець Сен-Мар.

Заради повалення Рішельє бунтівні дворяни згодні вступити в змову з Іспанією і ввести в країну ворожі війська. Ознайомившись з планами змовників, королева відмовляється їх підтримувати, але обіцяє зберегти в таємниці все, що їй відомо.

Випадково дізнавшись про задуми Сен-Мара, де Ту дорікає одного в зраді інтересів вітчизни. У відповідь Сен-Мар розповідає йому про свою любов до Марії - адже саме заради неї він став придворним, заради неї хоче бути «добрим генієм» Людовіка і знищити тирана-кардинала.Інакше йому залишається тільки померти. Де Ту в розпачі: він бачив Марію при дворі, і