У сім'ї Маттіса і Хеге з'являється стороння людина - лісоруб Ерген. Маттіс сам переправив його на свій берег, Ерген став його єдиним пасажиром за час роботи перевізником. Тепер лісоруб живе на горищі їхнього будинку, гроші, які він платить за кімнату, дозволяють Хеге утримувати будинок в порядку, годувати себе і брата. Поступово Маттіс починає помічати в Хеге зміни: вона стає ще більш байдужою до нього, зате розцвітає при кожній появі Ергена. Маттіс впевнений: вони кинуть його, тепер-то він точно нікому не потрібен. Він хоче повернути Хеге, веде її в ліс, на їх заповітну купинуколись вони сиділи тут поруч і вели довгі бесіди про самі різні речі), розповідає про свої страхи. Але Хеге, байдужа в своє щастя до чужого болю, не хоче знати про переживання Маттіса, вона звинувачує його в егоїзмі. Як він не розуміє, адже тепер у неї є надійна опора в житті, і тепер вони з Ергені зможуть забезпечити сім'ї безбідне існування!

Тривога Маттіса наростає, коли Ерген заборонив йому займатися перевезенням і взяв із собою в ліс. Він хоче навчити Маттіса валити ліс - цим завжди можна заробити на життя. Навіщо? Хіба вони хочуть кинути його? І за яким правом Ерген втручається в його життя?

Якось під час перерви в роботі Ерген розповідає Маттіса про отруйних грибах - мухоморах: з них в старі часи варили суп для тих, кого хотіли вбити. Доведений до відчаю, Маттіс зриває один з мухоморів, зростаючих поруч, і з'їдає великий шматок. Ерген переляканий, але незабаром переконується в тому, що з Маттісом нічого не відбувається, і знущається над ним: треба було з'їсти цілий гриб, а то й не один.

Повертаючись додому, Маттіс бачить мухомори всюди. Вони ніби обступили будинок отруйним кільцем. Але ж раніше їх тут не було? Маттіс запитує про це в сестри, але та байдуже відповідає, що так було завжди.

І ось у Маттіса з'являється план. Він дочекається сприятливу погоду і піде на озеро. Заплив на глибоке місце, він проб'є в дірявому днище човни отвір, вона швидко наповниться водою. А не вміє плавати Маттіс затисне весла під пахвами. Нехай природа сама вирішить: має він померти чи жити з Хеге і Ергені.

Маттіс чекає гарної погоди. Ночами він слухає, як за стінами будинку шумить «добрий» вітер, і на нього зглянувся спокій. Він не хоче йти на озеро, але рішення прийнято, відступати він не стане.

І ось вітер припинився. Ще вночі Маттіс почув це, але зараз він не піде, він ніколи не говорив, що зробить це вночі. Адже єдиним пасажиром за час роботи перевізником. Тепер лісоруб живе на горищі їхнього будинку, гроші, які він платить за кімнату, дозволяють Хеге утримувати будинок в порядку, годувати себе і брата. Поступово Маттіс починає помічати в Хеге зміни: вона стає ще більш байдужою до нього, зате розцвітає при кожній появі Ергена, Маттіс впевнений: вони кинуть його, тепер-то він точно нікому не потрібен. Він хоче повернути Хеге, веде її в ліс, на їх заповітну купинуколись вони сиділи тут поруч і вели довгі бесіди про самі різні речі), розповідає про свої страхи. Але Хеге, байдужа в своє щастя до чужого болю, не хоче знати про переживання Маттіса, вона звинувачує його в егоїзмі. Як він не розуміє, адже тепер у неї є надійна опора в житті, і тепер вони з Ергені зможуть забезпечити сім'ї безбідне існування!

Тривога Маттіса наростає, коли Ерген заборонив йому займатися перевезенням і взяв із собою в ліс. Він хоче навчити Маттіса валити ліс - цим завжди можна заробити на життя. Навіщо? Хіба вони хочуть кинути його? І за яким правом Ерген втручається в його життя?

Якось під час перерви в роботі Ерген розповідає Маттіса про отруйних грибах - мухоморах: з них в старі часи варили суп для тих, кого хотіли вбити. Доведений до відчаю, Маттіс зриває один з мухоморів, зростаючих поруч, і з'їдає великий шматок. Ерген переляканий, але незабаром переконується в тому, що з Маттісом нічого не відбувається, і знущається над ним: треба було з'їсти цілий гриб, а то й не один.

Повертаючись додому, Маттіс бачить мухомори всюди. Вони ніби обступили будинок отруйним кільцем. Але ж раніше їх тут не було? Маттіс запитує про це в сестри, але та байдуже відповідає, що так було завжди.

І ось у Маттіса з'являється план. Він дочекається сприятливу погоду і піде на озеро. Заплив на глибоке місце, він проб'є в дірявому днище човни отвір, вона швидко наповниться водою. А не вміє плавати Маттіс затисне весла під пахвами. Нехай природа сама вирішить: має він померти чи жити з Хеге і Ергені.

Маттіс чекає гарної погоди. Ночами він слухає, як за стінами будинку шумить «добрий» вітер, і на нього зглянувся спокій. Він не хоче йти на озеро, але рішення прийнято, відступати він не стане.

І ось вітер припинився. Ще вночі Маттіс почув це, але зараз він не піде, він ніколи не говорив, що зробить це вночі. Адже рано вранці вітер може початися знову. Але вранці Маттіс чує слова Хеге: «Сьогодні так тихо ...» Пора здійснити план.

Чим далі Маттіс відпливав, тим ширшим ставав рідний берег, який відкривався йому з його місця.Все, що він бачив, було йому дорого. Спокуси обсіли його, дратуючи прозорим повітрям і золотими деревами. Іноді він думав: не треба туди дивитися - і опускав очі. Він повинен був стримувати себе, щоб у нього вистачило сил здійснити план.

І ось гнила дошка в днищі вибита, човен швидко наповнюється водою. Він повис на веслах,