Заради невідомого майбутнього Еней покинув Трою, залишив Карфаген, але це ще не все. Його товариші втомилися від поневірянь; в Сицилії, поки Еней справляє поминальні гри на могилі Анхіс, їхні дружини запалюють Енеєві кораблі, щоб залишитися тут і нікуди не плисти. Чотири кораблі гинуть, втомлені залишаються, на трьох останніх Еней досягає Італії.

Тут, поблизу підніжжя Везувію, - вхід в царство мертвих, тут чекає Енея старезна пророчиця Сивіла. З чарівної золотою гілкою в руках сходить Еней під землю: як Одіссей питав тінь Тіресія про своє майбутнє, так Еней хоче запитати тінь свого батька Анхіс про майбутнє своїх нащадків.Він перепливає Аідову річку Стікс, через яку людям немає вороття. Він бачить нагадування про Трою - тінь одного, понівеченого греками. Він бачить нагадування про Карфаген - тінь Дідони з раною у грудях; він заговорює: «Проти волі я твій, цариця, берег покинув! ..» - Але вона мовчить.Зліва від нього - Тартар, там мучаться грішники: богоборці, батьковбивці, клятвопорушники, зрадники. Праворуч від нього - поля Блаженних, там чекає його батько Анхіс. У середині - річка забуття Лета, і над нею вихором кружляють душі, яким судилося в ній очиститися і з'явитися на світ. Серед цих-то душ Анхіс вказує синові на героїв майбутнього Риму: і Ромула, засновника міста, і Августа, його відроджувачі, і законодавців, і тираноборців, і всіх, хто затвердить влада Риму над. всім світом. Кожному народу - свій дар і обов'язок: грекам - думка і краса, римлянам - справедливість і порядок: «одухотворений мідь нехай викують краще інші, / Вірю, і нехай знищать живі з мармуру лики, / Будуть в судах говорити прекрасніше, руху неба / Циркулем визначать , назвуть висхідні зірки; / Твій же, римлянин, борг - повновладно народами правити!Ось мистецтва твої:

наказувати світу закони, / повалення щадити й скидати непокірних «.

Це - далеке майбутнє, але на шляху до нього - близьке майбутнє, і воно нелегке. «Страждав ти на морі - будеш страждати і на суші, - говорить Енею Сівілла, - чекає на тебе нова війна, новий Ахілл і новий шлюб - з чужоземкою; ти ж, біді всупереч, не здавайся і ходів сміливіше!» Починається друга половина поеми, за «Одіссеєю» - «Іліада».

У дні шляху від Сівілліних Аідових місць - середина италийского берега, гирло Тібру, область Лацій. Тут живе старий мудрий цар Латин зі своїм народом - латинами; поруч - плем'я рутулов з молодим богатирем Турном, нащадком грецьких царів. Сюди припливає Еней; висадившись, втомлені подорожні вечеряють, виклавши овочі на плоскі коржики. З'їли овочі, з'їли коржі. «От і столів не залишилося», - жартує Юл, син Енея. «Ми прийшли! - Вигукує Еней. - Збулося пророцтво:" будете гризти власні столи ". Ми не знали, куди пливемо, - тепер знаємо, куди припливли ». І він посилає послів до царя Латину просити миру, союзу і руки його дочки Лавінії.Латин радий: лісові боги давно вели мовлення йому, що дочка його вийде за чужоземця і потомство їх підкорить весь світ. Але богиня Юнона в люті - ворог її, троянець, здобув перемогу над її силою і ось-ось поставить нову Трою: «Будь же війна, будь спільна кров між тестем і зятем!<...> Якщо небесних богів не схилю - підземних поставлю! »

У Лаціі є храм; коли світ - двері його замкнені, коли війна - розкрито; поштовхом власної руки розорює Юнона залізні двері війни. На полюванні троянські мисливці помилково зацькували ручного царського оленя, тепер вони латинам не гості, а вороги. Цар Латин в розпачі складає владу; молодий Турн, сам сватається до царівну Лавінії, а тепер знехтуваний, збирає могутню рать проти прибульців: тут і велетень Мезенцій, і невразливий мессапи, і амазонка Камілла. Еней теж шукає союзників: він пливе по Тібру туди, де на місці майбутнього Риму живе цар Евандр, вождь грецьких поселенців з Аркадії. На майбутньому форумі пасеться худоба, на майбутньому Капітолії росте терен, в бідній хатині цар пригощає гостя і дає йому в допомогу чотириста бійців на чолі зі своїм сином, юним Паллантом. А тим часом мати Енея, Венера, сходить до кузні свого чоловіка Вулкана, щоб той скував її синові божественно міцні обладунки, як колись Ахілла. На щиті Ахілла був зображений весь світ, на щиті Енея - весь Рим: вовчиця з Ромулом і Ремом, викрадення сабінянок, перемога над галлами, злочинний Катилина, доблесний Катон і, нарешті, торжество серпня над Антонієм і Клеопатрою, жваво пам'ятне читачам Вергілія. «Радий Еней на щиті картинам, не знаючи подій, і піднімає плечем і славу, і долю нащадків».

Але поки Еней далеко, Турн з италийским військом підступає до його стану: «Як впала давня Троя, так нехай впаде й нова: за Енея - його доля, а за мене - моя доля!» Двоє друзів-троянці, лицарство і красені Ніс і Евріал, йдуть на нічну вилазку крізь ворожий стан, щоб дістатися до Енея і закликати його на допомогу. безмісячної мороці безшумними ударами прокладають вони собі шлях серед сплячих ворогів і виходять на дорогу - але тут на світанку застигає їх ворожий роз'їзд. Евріал потрапляє в полон, Ніс - один проти трьохсот - кидається йому на виручку, але гине, голови обох вздет на піки, і розлючені італійци йдуть на приступ. Турн підпалює троянські зміцнення, вривається в пролом,