Короткий переказ твору Валенсіанская вдова (Лопе де Вега)

Леонарда, молода вдова, вірна пам'яті свого покійного чоловіка. Цілі дні вона проводить в молитвах і читанні благочестивих книжок, не допускаючи до себе нікого з поклонників і шукачів її руки. Їх чимало: краса Леонарди славиться по всій Валенсії не менше, ніж її неприступність і гордовитість. Родич молодої жінки, Лусенсьо, докладає зусиль до того, щоб умовити Леонарду вийти вдруге заміж, тим більше що в гідних наречених не бракує. Але та з обуренням відмовляється. Не переконують її і доводи Лусенсьо, який стверджує, що, навіть якщо б Леонарда вирішила присвятити решту життя пам'яті чоловіка, люди ніколи цього не повірять і почнуть говорити, що вдовиця відрізняє своєю прихильністю кого-небудь із слуг.

Серед найбільш вірних і наполегливих шанувальників вдови виділяються троє - Вогонь, Валерій та Лісандро, кожен з яких знати, багатий і привабливий. Вони не шукають нічого, крім кохання молодої жінки, але їх терзання залишають Леонарду байдужою. Кожен з цих молодих людей намагався зломити завзятість жінки, проводячи ночі під її вікнами, але вони вирішують, чи продовжувати домагатися уваги Леонарди. А Леонарда, рішуче відкидає всіх шанувальників, раптом зустрічає у церкві незнайомого юнака, в якого відразу шалено закохується. Жінка тут же забуває про своїх благих намірах залишитися вірною пам'яті чоловіка і посилає свого слугу Урбана з'ясувати ім'я та адресу незнайомця. Видавши себе за представника одного з релігійних братств, вербують прихильників, Урбан без праці виконує це доручення і тут же отримує наступне: відправитися до Каміло - так звуть юнака, - попередньо переодягнувшись у дивовижний наряд і запасся маскою, щоб сказати, що по ньому зітхає знатна сеньйора, яка хоче залишитися невпізнаної. Потім слід призначити молодій людині побачення вночі у Королівського мосту і, надівши йому на голову клобук - щоб не розгледів дороги, - привести до Леонарді, яка візьме гостя в напівтемряві. Така винахідливість, підказана любов'ю, викликає здивування не тільки у самій Леонарди, а й у її слуг, Урбана і відданою Марти.

Урбан відправляється виконувати делікатне доручення. Спочатку Каміло збентежений таємничістю і сильно сумнівається, чи приймати подібне запрошення. Але Урбану вдається переконати молоду людину, що, незважаючи на темряву - а саме собою зрозуміло, що побачення буде проходити в повній темряві, - звук голосу таємничої незнайомки, дотик її руки допоможуть Каміло зрозуміти, наскільки красива дама, чий спокій він збентежив. Каміло здається перед натиском і доводами Урбана і обіцяє прийти в призначений час до Королівського мосту.

Тим часом Леонарда і Марта ведуть приготування до нічного побачення, ретельно занавешівая всі вікна важкими шторами, прикрашаючи кімнату оксамитом і килимами. Леонарда сильно турбується: не передумає в останню хвилину Каміло, адже такий гарний чоловікова повинен бути розбещений жіночою любов'ю, і до того ж йому може здатися принизливим, що його ведуть на побачення потайки, як злодія. Але в призначений час Каміло приходить до Королівського мосту, де його вже чекає Урбан. Одягнувши на молоду людину клобук, слуга веде його, як сліпого, до будинку своєї господині. По дорозі їм зустрічається Вогонь, що добивається прихильності прекрасної вдови, але Урбан проявляє винахідливість і видає Каміло за п'яного, якого треба, як дитину, вести за руку.

Опинившись у кімнаті Леонарди, Каміло благає незнайомку запалити світло; та спочатку невблаганна, але потім здається перед вишуканістю промов Каміло і велить принести вогню - тут нічний гість з подивом виявляє, що всі присутні - Леонарда, Марта, Урбан - в масках. Проте тепер він може оцінити витонченість фігури Леонарди, пишність її вбрання, вишуканість оздоблення кімнати. Пояснивши, що вона жінка «зовсім особливого складу», Леонарда благає свого гостя взяти її правила гри - дізнавшись його ближче, вона не буде такою скритної. Але якщо вишуканість манер Каміло, витонченість його промов виробляють на Леонарду велике враження, то Урбану ця людина рішуче не подобається з тієї ж самої причини: молода людина здається слузі занадто жіночним і витонченим. Оскільки Каміло невідомо ім'я його прекрасної дами, він придумує їй, а заодно і всім присутнім імена. Так Леонарда стає Діаною, Марта - Ірідою, а Урбан - Меркурієм. У таких розмовах час пролітає непомітно, починає світати, і, надівши на гостя клобук, Урбан проводжає його до Королівського мосту.

Тієї ж ночі біля дверей прекрасної вдови знову стикаються закутані в плащі Отон, Валерій та Лісандро. Усіх їх гризе одна й та ж думка: якщо Леонарда так неприступна, тому має бути якесь пояснення, і, поза всяких сумнівів, якщо вдовиця не помічена в любовні пригоди, значить, вона ховає коханого у себе в будинку. Молоді люди вирішують, що таким коханим може бути тільки Урбан, і приймають рішення підстерегти того і вбити.

Минає час; побачення Каміло і Леонарди тривають. Жінка, як і раніше приховує від нього своє справжнє ім'я, але, незважаючи на це, незважаючи навіть на те, що всі побачення проходять в напівтемряві, Каміло пристрасно закохується в цю жінку. Про це він розповідає на заміській прогулянці своєму слузі Флоро. Тут неподалік зупиняється коляска, з якою сходить Леонарда. Її супроводжує вірна Березня. Каміло і Флоро гідно оцінюють красу вдови; Каміло марнує люб'язності Леонарді, але зізнається їй, що палко закоханий в жінку, особи якої ніколи не бачив, і рішуче відкидає навіть припущення Леонарди, що він міг би забути про свою любов заради кого-небудь ще . Коли Леонарда йде, Флоро дорікає свого господаря, що той залишився байдужий до краси жінки, але Каміло дуже зневажливо