Короткий переказ твору Фуенте Овехуна (Лопе де Вега)

Командор ордена Калатрави, Фернан Гомес де Гусман, приїжджає в Альмагро до магістра ордену, дона Родріго Тельєс Хирону. Магістр юн роками і лише нещодавно успадкував цей високий пост від свого батька. Тому командор, увінчаний бойовою славою, ставиться до нього з певною недовірою і пихою, але змушений дотримуватися личить нагоди шанобливість. Командор приїхав до магістра повідати про розбраті, характерною для Іспанії XV ст. Після смерті кастильського короля дона Енріке на корону притязают король Альфонсо Португальська - саме його права вважають безперечними рідні командора і його прихильники, - а також - через Ісавеллу, свою дружину, - дон Фернандо, принц Арагонський. Командор наполегливо радить магістру негайно оголосити збір лицарів ордену Калатрави і з боєм взяти Сьюдад-Реаль, який лежить на кордоні Андалусії і Кастилії і який король Кастилії вважає своїм володінням. Командор пропонує магістру своїх солдатів: їх не дуже багато, зате вони войовничі, а в селищі під назвою Фуенте Овехуна, де влаштувався командор, люди здатні лише пасти худобу, але ніяк не можуть воювати. Магістр обіцяє негайно зібрати військо і провчити ворога.

У Фуенте Овехуна селяни чекають не дочекаються від'їзду командора: він не користується їх довірою, головним чином через те, що переслідує дівчат і красивих жінок - одних приваблюють його любовні запевнення, інших лякають погрози та можлива помста командора у разі їх норовливості. Так, його останнє захоплення - дочка алькальда Фуенте Овехуна, Лауренс, і він не дає дівчині проходу. Але Лауренс любить Фрондосо, простого селянина, і відкидає багаті подарунки командора, які той посилає їй зі своїми слугами Ортуньо і Флорес, зазвичай допомагають пану домагатися прихильності селянок.

Битва за Сьюдад-Реаль закінчується нищівною перемогою магістра ордену Кадатрави: він зламав оборону міста, обезголовив всіх заколотників з знаті, а простих людей наказав відшмагати батогами, Магістр залишається в місті, а командор зі своїми солдатами повертається в Фуенте Овехуна, де селяни співають здравицю на його честь, алькальд вітає від імені всіх жителів, а до хати командора під'їжджають вози, доверху навантажені глиняним посудом, курми, солониною, овечими шкурами. Однак командорові потрібно не це - йому потрібні Лауренс і її подруга Паскуалі, тому Фернандо з Ортуньо намагаються то хитрістю, то силою примусити дівчат увійти в будинок командора, але ті не такі прості.

Незабаром після повернення з військового походу командор, відправившись на полювання, зустрічає в безлюдному місці біля струмка Лауренс. У дівчини там побачення з Фрондосо, але, побачивши командора, вона благає юнака сховатися в кущах. Командор ж, впевнений, що вони з Лауренс удвох, веде себе дуже рішуче і, відклавши в сторону самостріл, має намір будь-якою ціною домогтися своєї мети. Вискочив з укриття Фрондссо вистачає самостріл і змушує командора відступити під загрозою зброї, а сам тікає. Командор вражений випробуваним приниженням і клянеться жорстоко помститися. Про те, що трапилося тут же стає відомо всьому селищу, радісно зустрічає звістку про те, що командор був змушений відступити перед простим селянином.Командор ж є до Естевану, алькальд і батькові Лауренсьи, з вимогою надіслати до нього дочку.Естеван, підтриманий усіма селянами, з великою гідністю пояснює, що у простих людей теж є своя честь і не треба її зачіпати.

Тим часом до короля Кастилії дона Фернандо і до королеви Доньє Исавель приходять два члени міської ради Сьюдад-Реал і, розповівши про те, які безчинства творили магістр і командор ордену Калатрави, благають короля про захист. Вони ж кажуть королю, що в місті залишився тільки магістр, а командор зі своїми людьми відправився в Фуенте Овехуна, де зазвичай живе і де, за чутками, править з небувалим свавіллям. Дон Фернандо відразу приймає рішення направити в Сьюдад-Реаль два полки під проводом магістра ордена Сантьяго, щоб впоратися з бунтівниками.Похід цей закінчується повним успіхом: місто в облозі, і магістр ордена Калатрави потребує негайної допомоги. Про це командорові повідомляє гонець - тільки його поява рятує жителів Фуенте Овехуна від негайної розправи і помсти командора. Однак він не проти прихопити в похід для забави красуню Хасинто і наказує своїм людям пошматувати заступитися за неї Менго спину канчуками.

Поки командор відсутня, Лауренс і Фрондосо вирішують одружитися - на радість своїх батьків і всього селища, давно чекав цієї події. У розпал весілля і загальних веселощів повертається командор: роздратований військової невдачею і пам'ятаючи про свою образу на жителів селища, він наказує схопити Фрондосо і відвести його до в'язниці. Беруть під варту і Лауренс, наважилися підняти голос на захист нареченого. Жителі селища збираються на схід, і думки розділяються: одні готові хоч зараз іти до будинку командора і розправитися з жорстоким правителем, інші вважають за краще боягузливо мовчати. У розпал суперечки вдається Лауренс. Вид її жахливий: волосся розпатлана, сама вся в синцях. Схвильований розповідь дівчини про приниження і тортури, яким вона піддавалася, про те, що Фрондосо ось-ось буде убитий, справляє на присутніх величезне враження. Останній аргумент Лауренсьи - якщо в селищі немає чоловіків, то жінки зуміють самі відстояти свою честь, - вирішує справу: все селище кидається на штурм будинку командора. Той спочатку не вірить, що жителі Фуенте Овехуна могли збунтуватися, потім, усвідомивши, що це правда, вирішує випустити Фрондосо. Але це вже не може нічого змінити в долі командора: чаша народного терпіння переповнилася. Вбито, буквально розтерзаний натовпом на шматки сам командор, непереливки і його вірних слуг.

Лише Флоресу вдається дивом врятуватися, і, напівжива, він шукає