Короткий переказ твору Минулого літа в Чулимске (Олександр Вампілов)

Дія відбувається в тайговому райцентрі раннім літнім ранком. Валентина, струнка миловидна дівчина років вісімнадцяти, направляється в чайну, де вона працює, а по дорозі оглядає палісадник перед будинком: знову дошки з огорожі вийняті, хвіртка зірвана. Вона вставляє дошки, розправляє прим'ятої трави і приймається лагодити хвіртку. Протягом усієї дії вона робить це декілька разів, тому що перехожі чомусь воліють ходити навпростець, по газону, минаючи хвіртку.

Валентина закохана в місцевого слідчого Шаманова, який не помічає її почуття. Шаманов ходить до аптекарка Кашкін, яка живе поруч з чайною, і тому Валентині, як і всьому селищу, відомо про їхній зв'язок. Вона мовчки страждає. Шаманова близько тридцяти, але він відчуває себе багато пожівшім і втомленим людиною. Улюблене його прислів'я: «Хочу на пенсію». Його коханка Кашкина ображається, що він нічого їй про себе не розповідає, хоча вона і без того знає про нього багато від міських знайомих. Раніше він працював слідчим у місті, йому пророкували велике майбутнє, у нього була красива дружина, машина і всякі інші блага. Однак він був з тих, для кого правда важливіше положення, і тому, розслідуючи справу сина якогось сановника, який збив людину, Шаманов, всупереч тиску зверху, не захотів зам'яти справу. У результаті, однак, знайшлися люди сильніше за нього. Суд перенесли, слідство дали вести іншому. Шаманов образився, звільнився з роботи, розлучився з дружиною, став одягатися абияк, а потім поїхав сюди, в тайговий райцентр, uде знехотя, майже формально виконує свої обов'язки. Своє життя Шаманов вважає кінчений. Через два дні має відбутися суд по тому самому справі, яке починав вести він і з-за якого пішов, його запрошують взяти участь як свідка, але він відмовляється. Йому не цікаво. Він розчарувався і не вірить більше в можливість встановлення справедливості. Він більше не хоче боротися. Однак у райцентрі Шаманов все одно різко виділяється, - і Кашкина, і Валентина відчувають його неординарність і тягнуться до нього.

У Валентину закоханий Пашка, син буфетниці Хороших, і пасинок місцевого робочого Дергачова.Приїхавши з міста, Пашка постійно крутиться біля Валентини, кличе її на танці. Але Валентина твердо відмовляє йому. Пашка натякає, що знає свого суперника і, зображаючи з себе крутого, навіть загрожує розправитися з ним. Пашка постійно в центрі сімейних чвар. Його мати і Дергачов прив'язані один до одного, можна сказати, люблять один одного. Однак Пашка - незагойна навіть з часом рана Дергачова, тому що народився від іншої людини, коли Дергачов був на фронті. Мати просить сина поїхати, але Пашка не дуже-то розташований її слухатися. Йому теж прикро: чому це він повинен кидати власний будинок, коли в його планах одружитися на Валентині, осісти тут.

Дергачов ремонтує чайну, видно, що він в роздратуванні, і це роздратування він зганяє на дружині, від якої прямо з ранку вимагає випивки з нагоди зустрічі з давнім приятелем, які прийшли з тайги старим промисловиків-евенків Єремєєвим. Що залишився після смерті дружини на самоті, Єремєєв прийшов клопотати про пенсію. Однак тут його чекають труднощі: у нього немає ні трудової книжки, ні довідок про роботу, - все життя він полював, працював у геологічних партіях і не думав про старість.

Ще один учасник дії - бухгалтер Мечеткін, зануда і бюрократ. Він хоче одружитися і спочатку має види на Кашкін, натякаючи тієї, що її зв'язок з Шамановим викликає в селищі пересуди і ображає суспільну мораль. Однак тут же, тільки-но Кашкина запрошує його зайти до неї і навіть пропонує випити, розімлілий Мечеткін зізнається у своїх серйозні наміри. Кашкина знає про те, що Валентина закохана в Шаманова, і тому, побоюючись можливого суперництва, радить Мечеткіну звернути свою увагу саме на Валентину. Вона запевняє Мечеткіна, що він, шанована в селищі людина, легко може домогтися успіху, якщо солідно звернеться до батька Валентини. Не відкладаючи в довгий ящик, Мечеткін сватає Валентину. Її батько не заперечує, але каже, що нічого без Валентини вирішити не може.

Тим часом між Шамановим, що очікують в чайній службову машину, і Валентиною, чинячи огорожу палісадника, зав'язується розмова. Шаманов каже, що Валентина марно займається цим, тому що люди ніколи не перестануть обходити його. Валентина вперто заперечує: коли-небудь вони обов'язково зрозуміють і будуть ходити по тротуару. Несподівано Шаманов робить Валентині комплімент: вона - красива дівчина, вона схожа на дівчину, яку Шаманов любивколись. Він розпитує її, чому вона не поїхала в місто, як багато хто її однолітки. І несподівано чує визнання, що вона закохана, і не в кого-небудь, а саме в нього, Шаманова. Шаманов розгублений, йому важко в це повірити, він радить Валентині викинути це з голови. Але тут же раптом починає відчувати до дівчини щось особливе: вона раптом стає для нього «променем світла з-за хмар», як він говорить випадково підслухав їхню розмову Кашкін.

Явився з погрозами Пашці Шаманов радить піти остудити голову, між ними зав'язується сварка. Шаманов явно хоче скандалу, він простягає Пашці свій пістолет і навмисне дражнить його, повідомляючи, що у них з Валентиною на десяту годину призначено побачення і що любить вона його, Шаманова, а Пашка їй не потрібен. Пашка в люті натискає курок пістолета. Осічка. Пашка злякано упускає зброю. Але й Шаманова теж не по собі. Він пише записку Валентині, дійсно призначаючи їй побачення на десять годин, і просить Єремєєва передати. Однак записку хитрістю перехоплює ревнующей Кашкина.

Того ж вечора Валентина, ставши свідком чергового розбрату між вітчимом та Пашкою, якого ображає і жене його власна мати, з жалю погоджується піти з ним на танці. Відчувається, що Валентина