Короткий переказ твору Помічник (Роберт Вальзер)

Швейцарська провінція початку XX ст. Молода людина на ім'я Йозеф Марті надходить помічником в технічне бюро інженера Карла Тоблера. До вступу на нове місце Йозефа кілька місяців довелося животіти без роботи, тому він дуже цінує своє нинішнє становище і намагається виявитися гідним надій, покладених на нього господарем. У будинку Тоблера, красивому особняку, в якому знаходиться і контора Йозефа подобається усе: його затишна кімната у вежі, прекрасний сад з альтанкою, то, як його годують, і прекрасні сигари, якими його пригощає патрон.

Господар будинку, інженер Тоблер, справляє враження людини суворого, іноді навіть різкий, впевненого в собі, проте підвладного припливам добродушності і щиро піклується про своїх підопічних. У нього є дружина, висока струнка жінка з трохи глузливим і байдужим поглядом, а також четверо дітей - два хлопчики, Вальтер і Еді, і дві дівчинки, Дора і Сільві. Раніше пан Тоблер працював інженером на заводі, жив з сім'єю на скромну платню. Одержавши спадщину, він вирішив залишити свою посаду, придбати будинок і відкрити власну изобретательское бюро.Саме тому він деякий час тому влаштувався з родиною в Беренсвіле.

В арсеналі в інженера є кілька винаходів, для яких він шукає спонсорів, здатних підтримати його починання. Годинник з крильцями для рекламних оголошень, які можна розмістити в місцях особливого скупчення народу, наприклад у трамваї, вже готові. Крім годин-реклами на озброєнні інженера є проекти автомата, що видає патрони, крісла для хворих і підземного бура. Майже кожен день пан Тоблер проводить у роз'їздах і переговорах, в пошуках замовника на свої технічні проекти.

З першого ж тижня перебування у Тоблер Йозефа доводиться виявляти не лише свої інженерні навички, але ще й виконувати обов'язки письмоводителя і відповідати власникам векселів, які вимагають погашення заборгованостей, проханням почекати ще трохи. У вільний час Йозеф купається в озері, гуляє по лісі, п'є разом з пані Тоблер кави в саду на веранді.

У першу ж неділю в особняк приходять гості - це попередник Йозефа по службі, Вірзіх, і її матуся.Вірзіх полюбився Тоблер упродовж свого відданість та старанність. Був, однак, у нього один недолік, який зводив нанівець всі його позитивні якості: час від часу він ішов у запої, вибухав лайкою, викрикував образи, але, протверезівши, з розкаялися виглядом приходив назад. Пан Тоблер, прочитавши Вірзіху нотацію, прощав його. Але коли цей бідолаха перейшов у своїх образах всі рамки дозволеного, інженер остаточно його звільнив і запросив нового помічника.Тепер Вірзіх знову благає взяти його назад. На цей раз інженер дійсно не може цього зробити, і Вірзіху разом зі своєю старенькою матір'ю доводиться залишити особняк ні з чим.

У робочі дні Йозеф пише тексти оголошень про те, що інженер шукає контакту з власниками вільного капіталу на предмет фінансування своїх патентів, розсилає їх у великі фірми, допомагає пані Тоблер по будинку, поливає сад. Фізична робота приваблює Йозефа, мабуть, навіть більше розумової, хоча і в останній він прагне довести свою спроможність. Сімейство Тоблер досить часто спілкується з сусідами, приймає у себе гостей, і Йозеф виявляється залучений у всі їх витівки: катання на човні, карти, прогулянки в Беренсвіль, і скрізь має можливість переконатися, наскільки потгітельни жителі села з його господарями.

Першого серпня Тоблер влаштовує в своєму особняку святкування з нагоди дати офіційного освіти Швейцарії в 1291 р. Тим часом у контору все частіше і частіше приходять рахунки, що вимагають погашення. Йозеф бачить своє завдання в тому, щоб оберігати патрона від негативних емоцій, і часто сама відповідає на такі послання проханням почекати. Одного разу в контору за відсутності Тоблера приїжджає Йоганнес Фішер, відгукнувся на оголошення для «власників капіталу». Помічнику не вдається достатньою мірою проявити свою люб'язність і винахідливість, щоб затримати Фішера з дружиною до повернення патрона, ніж призводить Тоблера в лють.Фішер так більше і не з'являється, але інженер не втрачає надії зрушити свої справи з мертвої точки.

В одну з неділь Тоблер відправляються на прогулянку, а Сільві залишають удома. Наскільки мати любить свою другу дочку, Дору, настільки ж вона нехтує Сільві. Дівчинка завжди опиняється в чомусь винна, її капризи виводять мати з себе, вона не може дивитися на дочку без роздратування, оскільки Сільві негарна і не радує око. Вона майже повністю віддала дитину на піклування служниці Пауліни, яка звертається з Сільві, як з рабинею, змушуючи її прибирати зі столу посуд і робити інші речі, які, строго кажучи, повинна була б виконувати самостійно. Кожну ніч з кімнати Сільві лунають крики, бо Пауліна, приходячи будити дівчинку для того, щоб посадити її на горщик, і виявляючи, що малятко вже мокра, б'є її. Йозеф неодноразово намагається вказати пані Тоблер на неприпустимість такого поводження з дитиною, але кожен раз не вирішується заговорити, щоб ще більше не засмучувати цю жінку, на душі у якої з-за матеріальних труднощів стає все важче.

Існують в неї й інші прикрощі: колишня служниця, звільнена з-за зв'язки з Вірзіхом, розпускає чутки про те, що у самої пані Тоблер була з Вірзіхом інтрига. Пані Тоблер пише гнівний лист матері негідниці і як би мимохідь розхвалює Йозефа його попередника. Помічник ображається і гнівно відстоює свою гідність. Пані Тоблер вважає своїм обов'язком поскаржитись на Йозефа чоловікові. Однак той настільки занурений у свої невеселі думи, що майже не реагує на її слова.Йозеф дозволяє собі критичні зауваження навіть на адресу інженера, чим украй того дивує. При всій