Короткий переказ твору Фро (Андрій Платонов)

Головна героїня твору - двадцятирічна дівчина Фрося, дочка залізничника. Її чоловік поїхав далеко і надовго. Фрося дуже сильно сумує по ньому, життя втрачає для неї будь-який сенс, вона навіть кидає курси залізничного зв'язку та сигналізації. Батько Фросі, Нефед Степанович вийшов за віком на пенсію, але продовжує нудьгувати по роботі. Він щодня ходить на бугор в смузі відчуження, плачуть очима стежить за паровозами, тяжко біжать на чолі поїздів. Іноді Нефед Степанович зі свого високого місця кричить машиністам, вказуючи на їхні помилки в управлінні поїздами. Вечорами старий повертається втомлений і просить у дочки вазеліну натерти натруджені руки.Щоденні походи старого на бугор закінчуються тим, що його знову беруть на роботу в депо. Тільки тепер він виходить на роботу рідше, ніж до пенсії, лише тоді, коли потрібно замінити хворого. Фрося, як правило, сердиться на батька, на його постійну робочу готовність. Дуже часто вона виходить на перон, думаючи про потяг, який відвіз її чоловіка на Далекий Схід.

В один з нудних і сірих вечорів, гуляючи по перону, Фрося бачить залізничних робітників, чотирьох жінок і чоловіка, які несуть совкові лопати.Фрося викликається їм допомогти, щоб деякий час забути свою тугу за чоловіком. Працюючи в шлакової ямі, вона знайомиться з Наталею Букової.Разом з нею вона отримує зароблені гроші йде на танці до клубу. Там Прісю часто запрошують танцювати, тому що вона одна з небагатьох, хто не соромиться і вміє це робити. Танцюючи з диспетчером Фрося часто кладе голову на його груди, чим викликає його здивування. Коли диспетчер цікавиться її ім'ям, Фрося заявляє, що вона іноземка на ім'я Фро, а потім починає плакати й тікає. Будинки Фрося знову починає згадувати чоловіка Федора і не може знайти собі місце від туги за ним. Спроба повернутися на курси залізничного зв'язку не має успіху: мікрофарад, залізні сердечники і гармоніки струму безглузді без Федора. Фрося весь час чекає від нього листа, але він їй не пише. Вона влаштовується листоношами, бажаючи найпершої отримувати всі листи, але від Федора знову немає жодного рядка.

Одного разу все ж настає день, про який вона давно мріяла: від Феді приходить телеграма з адресою його проживання. У цю ніч Фрося не спить, а складає для нього відповідну телеграму. Вранці вона просить батька віднести телеграму на пошту, не читаючи її. Старий не слухаючи, дочки, читає телеграму. У ній йдеться про несподівано розвиненому запаленні легень і можливої швидкої смерті Фросі. Через тиждень приїжджає Федір. Він говорить Фросі, що ще в поїзді зрозумів, що телеграма помилкова, але через туги і любові до Фросі все ж таки приїхав. Фрося дуже рада, вона прибирає квартиру, а батька просить сходити в депо і дізнатися, чи не збираються його відправити в рейс. Нефед Степанович йде. Фрося не розлучається з Федором протягом дванадцяти днів. На дванадцятий день вона прокидається і бачить, що Федора і речей немає.

На дванадцятий день вона прокидається і бачить, що Федора і речей немає.Приходить батько й каже, що в рейс його не викликали, всі ці дні він жив на вокзалі, боячись їм перешкодити. Так само батько додає, що на вокзалі бачив Федора, той поїхав на Далекий Схід і обіцяв, зробивши всі справи, повернутися, або забрати до себе Прісю.