На Ординці зупинився біля воріт Марфо-Маріїнської обителі, в якій гірко і розчулено співав дівочий хор. Двірник не хотів було пропускати, але за рубль, скрушно зітхнувши, пропустив. Тут з церкви здалися несомих на руках ікони, хоругви, потягнулася біла низка співаючих черниць, з вогниками свічок у осіб. Він уважно дивився на них, і ось одна з йдуть посередині раптом підняла голову і спрямувала погляд темних очей у темряву, ніби бачачи його. Що вона могла бачити в темряві, як могла вона відчути Його присутність? Він повернувся і тихо вийшов з воріт.