Короткий переказ твору Антонівські яблука (Іван Бунін)

Автор-оповідач згадує недавнє минуле. Йому пригадується рання погожа осінь, весь золотий, підсохлий і поріділий сад, тонкий аромат опалого листя та запах антоновських яблук: садівники насипають яблука на вози, щоб відправити їх у місто. Пізно вночі, вибігши у сад і поговоривши з охороняють сад сторожами, він дивиться в темно-синю глибину неба, переповненого сузір'ями, дивиться довго-довго, поки земля не попливе під ногами, відчуваючи, як добре жити на світі!

Оповідач згадує свої Виселкі, які ще з часу його дідуся були відомі в окрузі як багате село. Діди й баби жили там довго - перша ознака благополуччя. Будинки в Висілках були цегляні, міцні.Середня дворянська життя мала багато спільного з багатою мужицькою. Пригадується йому тітка його Ганна Герасимівна, її садиба - невелика, але міцна, стара, оточена столітніми деревами. Сад у тітки славився своїми яблунями, солов'ями і горличко, а будинок - дахом: солом'яний дах його була надзвичайно товстої і високою, почорнілій і затверділої від часу. У будинку передусім відчувався запах яблук, а потім вже інші запахи: старих меблів червоного дерева, сушеного липового цвіту.

Пригадується оповідачеві його покійний шурин Арсеній Семенович, поміщик-мисливець, у великому будинку якого збиралося безліч народу, все ситно обідали, а потім відправлялися на полювання. На дворі сурмить ріг, завивають на різні голоси собаки, улюбленець господаря, чорний хорта, залазить на стіл і пожирає з страви залишки зайця під соусом. Автор згадує себе верхи на злом, сильному і приосадкуватим «Киргизія»: дерева миготять перед очима, далеко чути крики мисливців, гавкіт собак. З ярів пахне грибний вогкістю і мокрій деревною корою.Темніє, вся ватага мисливців ввалюється в садибу якогось майже незнайомого холостяка мисливця і, трапляється, живе у нього по кілька днів. Після цілого дня, проведеного на полюванні, тепло людного дому особливо приємно. Коли ж траплялося проспати на наступний ранок полювання, можна було весь день провести в господарській бібліотеці, гортаючи старовинні журнали і книги, розглядаючи нотатки на їхніх полях. Зі стін дивляться фамільні портрети, перед очима постає старовинна мрійлива життя, сумно згадує бабуся ...

Але перемерли старі, у Висілках, померла Анна Герасимівна, застрелився Арсеній Семенович.Настає царство дрібнопомісних дворян, збіднілих до жебрацтва. Але гарна і ця дрібномаєткових життя! Оповідач траплялося гостювати у сусіда. Встає він рано, велить ставити самовар і, надівши чоботи, виходить на ганок, де його оточують гончаки. Славний буде деньок для полювання!Тільки за чернотропу з гончаками не полюють, ех, якби хорти! Але хортів у нього немає ... Проте з настанням зими знову, як у колишні часи, з'їжджаються дрібномаєтні один до одного, п'ють на останні гроші, цілими днями пропадають у снігових полях. А ввечері на якомусь глухому хуторі далеко світяться в темряві вікна флігелі: там горять свічки, плавають клуби диму, там грають на гітарі, співають ...