Пана з Сан-Франциско переносять в самий маленький і поганий номер; дружина, дочка, прислуга стоять і дивляться на нього, і ось те, чого вони чекали і боялися, здійснилося, - він помирає. Дружина пана з Сан-Франциско просить господаря дозволити перенести тіло в їх апартаменти, але господар відмовляє: він надто цінує ці номери, а туристи почали б їх уникати, так як про те, що трапилося тут же стало б відомо всьому Капрі. Гробу тут теж не можна дістати - господар може запропонувати довгий ящик з-під пляшок з содовою водою.

На світанку візник везе тіло пана з Сан-Франциско на пристань, пароплав перевозить його через Неаполітанська затока, і та ж «Атлантида», на якій він з пошаною прибув у Старий Світ, тепер везе його, мертвого, в просмолену труні, прихованого від живих глибоко внизу, у чорному трюмі. Тим часом на палубах триває та ж життя, що й колись, так само всі снідають і обідають, і всі так само страшний галасом за склом ілюмінаторів океан.