и с хрустом ударил Дыркина по голове. Дыркин, крикнув «караул», убежал через внутреннюю дверь. «Ку-клукс-клан! — закричала кукушка из часов, и превратилась в лысую голову. — Запишем, как вы работников лупите!» Ярость овладела Коротковым, он ударил канделябром в часы, и из них выскочил Кальсонер, превратился в белого петушка и юркнул в дверь. Тотчас за дверями разлился вопль Дыркина: «Лови его!», и тяжкие шаги людей полетели со всех сторон. Коротков бросился бежать.
Вони бігли по величезній сходах: циліндр товстуна, білий півень, канделябр, Коротков, хлопчисько з револьвером у руці і ще якісь топочущіе люди. На вулицю Коротков, обігнавши циліндр і канделябр, вискочив першим і кинувся по вулиці. Перехожі ховались від нього в підворіття, десь свистіли, хтось улюлюкали, кричав «Тримай». Постріли летіли за Коротковим, а гарчить Коротков прагнув до одинадцятиповерховому гігантові, що виходить боком на вулицю.
Коротков вбіг в дзеркальний вестибюль, вперся в коробку ліфта, сів на диван навпроти іншого Короткова і поїхав на самий верх. Негайно внизу загриміли постріли.
Нагорі Коротков вистрибнув, прислухався. Знизу доносився наростаючий гул, збоку - стукіт куль в більярдній. Коротков з бойовим кличем вбіг в більярдну. Знизу бухнув постріл. Коротков замкнув скляні двері більярдною і озброївся кулями, і коли біля ліфта виросла перша голова, почав обстріл. У відповідь йому завив кулемет. Скло полопалися.
Коротков зрозумів, що позицію втримати не можна, і вибіг на дах. «Здавайся!» - Смутно долинуло до нього. Підхопивши розкотились кулі, Коротков підскочив до парапету, глянув вниз. Серце його завмерло. Він розгледів жучків-народ, сіренькі фігурки, проплясавшіе до під'їзду, а за ними важку іграшку, засіяну золотими голівками. «Оточили! - Ахнув Коротков. - Пожежні».
Перехилившись через парапет, він пустив один за одним три кулі (жучки стривожено забігали) і ще три. Коли Коротков нахилився, щоб підхопити ще снарядів, з пролому більярдної посипалися люди. Поверх них вилетів люстриновий дідок, за ним грізно викотився на роликах страшний Кальсонер з мушкетон в руках. «Скінчено!» - Слабо прокричав Коротков. Відвага смерті хлинула йому в душу. Він виліз на парапет і крикнув: «Краще смерть, ніж ганьба!»
Переслідувачі були в двох кроках. Вже Коротков бачив простягнуті руки, вже вискочило полум'я з рота Кальсонер. Сонячна безодня поманила Короткова, з пронизливим переможним кліком він підстрибнув і злетів вгору до вузької щілини провулка. Потім кров'яний сонце зі дзвоном увірвався у нього в голові, і більше він рівно нічого не бачив.