УДК 792 (436): Ю.З.

Лучик О.І.

АВСТРІЙСЬКА НАРОДНА П'ЄСА І ДРАМАТУРГІЯ Ю.ЗОЙФЕРА

В статті "Австрійська народна п'єса і драматургія Ю. Зойфера" проводиться порівняльна характеристика творчості відомого австрійського драматурга Ю. Зойфера, представника вельми популярного в Австрії жанру народної п'єси, з творчістю Є. фон Хорвата та І. Біллінгера, які є також яскравими творцями цього жанру. Зойфер, як і свого часу Хорват, радикально реформував традиційно аполітичний жанр австрійської народної п'єси. На основі аналізу драматургічної спадщини Юри Зойфера можна говорити про драматурга, як про новатора, який надихнув на нове життя австрійську народну п'єсу, надавши їй актуальності й політичної злободенності.

Ключові слова: народна п'єса, зонг, народна драма, політична сатира, драматургічна поетика, австрійський народний театр

Юра Зойфер - яскравий представник австрійської літератури 30-х років, який є вихідцем з України, автор понад 900 творів, серед яких - політичні вірші, гостросюжетні п'єси, оповідання, есе. Їх значення достатньо помітне навіть серед бурхливих подій сьогодення. Про актуальність творчості Ю.Зойфера в наші дні говорить хоча б той факт, що його твори є предметом дослідження багатьох зарубіжних (американських, англійських, німецьких, австрійських, італійських, французьких, російських та інших) літературознавців, серед яких Х.Ярка, Е.Кіс, Е.Спедікато, Г.Арльт, Г.Доровін, О. Шиніна, Г.Х.Стокер, Т.Ліхтман, Ф.Крайслер, М.Бюргер, Ю.Доль, О.Белобратов, Ф.Камбі та ін. Про Ю.Зойфера в Австрії та Німеччині написано чимало книг, у Відні створено міжнародне Товариство Юри Зойфера по вивченню та популяризації його творчості, щоквартально видається журнал під назвою "Юра Зойфер", проводяться міжнародні симпозіуми. Тільки за останнє десятиріччя світ побачили сорок шість постановок п'єс Юри Зойфера, причому в різних країнах - Австрії, Німеччині, Англії, США. В Австрії Юра Зойфер вважається класиком літератури, його твори включені до шкільної та вузівської програми.

На жаль, в Україні літературна спадщина Ю. Зойфера не знайшла належного поширення і тому потребує ретельного вивчення та доведення до свідомості сучасного читача. Багато з творів Ю. Зойфера дійшли до нас в напівготовому вигляді, деякі було перероблено цензурою або акторами, які грали в його п'єсах в політичному кабаре. Та, не дивлячись на це, серед них збереглись гостросюжетні театральні п'єси, захоплюючі вірші, фрагмент чудового роману, літературне значення якого повинно бути ще розкритим в наші дні.

Метою статті є порівняльна характеристика творчості австрійського драматурга Ю.Зойфера, представника популярного в Австрії жанру народної п'єси, з творчістю Є.фон Хорвата та І.Біллінгера, які є також яскравими творцями цього жанру.

Виклад основного матеріалу. Сміх і плач над абсурдністю існування "маленької людини" (дуже вдалий вираз німецького письменника Г.Фаллади з його роману 1932-го року „Kleiner Mann — was nun?" , є разючою особливістю творчості австрійського драматурга Юри Зойфера (1912-I939),1 третього після Р.Біллінгера і Є.фон Хорвата найбільшого представника вельми популярного в Австрії жанру народної п'єси.

Хорват вже в п'єсах "Бал рабів" і "Помпеї" розпочинає грандіозну реформу народної п'єси: надягає маски на своїх персонажів для розкриття проблеми видимості і суті, вводить в прозу вірш, а в сюжет - брехтівські (точніше: краусовські, бо К.Краус використовував їх в драматургії раніше Б.Брехта) зонги - коментарі; у його п'єсах оживає властива австрійському народному театру атмосфера фантастики, музики, жесту, танцю, одним словом - видовищності. І при всьому цьому зберігається епохальна і соціально гостра проблематика: народ і політика (народ як творець політики). У поетиці його драматургії зливаються традиції видатних австрійських корифеїв цього жанру: легка казковість Раймунда, важка соціальна сатира Нестроя, філософічність Грільпарцера, епічність Крауса. Власне хорватське поки що в ній не відкристалізувалося.

Правда, в другому варіанті п'єси "Помпеї" вже проступає абрис нової поетики Хорвата (глибина і актуальність змісту, легкодоступність і ефектність його художнього втілення, мотив вічності доброти і зла при кінцевому торжестві добра, епічність ремарок, що переводить драматургічне дійство в

оповідний текст для читання і ін.), але, по-перше, це був всього лише силует нової поетики, а не її системність, а по-друге, навіть у такому вигляді поетика Хорвата лише формально нагадувала жанр народної п'єси, а за суттю своєю могла відноситися і до будь-якого іншого жанру (швидше за все до філософської трагедії). І в цьому сенсі симптоматичні слова Претора з "Помпеїв" перед несподіваною загибеллю драматурга: "Скажіть, боги, так що ж Ви замислили зробити зі мною і миром?! [4, 644] "Помпеї" справили вплив не на творців жанру народної п'єси, а на пізнього Чокора (його п'єса "Кесарі міжчасов'я", 1965), найбільшого представника зовсім не жанру народної п'єси, а соціально- політичної драми, історичної трагедії і філософської притчі.

Проте поетика оновлення канонів народної драми, зла сатира на народ за барочного виправдання його як маріонетки в руках долі, філософське відношення до мови і ін. - всі ці чокоровскі принципи зчинили величезний вплив на подальший розвиток жанру народної п'єси в Австрії, в якому і сьогодні у дусі Хорвата творять В.Бауэр,2 А.Эллшгер,3 Т.Крішке,4 Т.Плух,5 В.Шнайдер,6 Б.Зібіц і ін. Проте зі всієї поетики народної п'єси у Хорвата вони взяли за основу головне: "фольксштюк" (жанр народної п'єси) повинен бути п'єсою про народ, для народу і з позицій народу .

Ця жанрова домінанта не завжди була творчою складовою у Хорвата, що дозволило йому, оновивши цей жанр, підвести його до грані саморуйнування,