отже, всякий предмет, який мислиться дикуном у відношенні до свого початку, в більшості випадків зроблений людиною. Саме тому в більшості випадків на небо ставиться людиноподібний творець" [2, 610].
Учений вказує на спільність віри й знання, вважаючи основою їх виникнення асоціації між спостереженнями. В опануванні своїх предметів віра й знання використовують одні й ті самі засоби. Єдиним же шляхом опанування предметів учений вважає чуттєвий досвід. Проте віра і знання, на думку Потебні, відрізняються одне від одного за ступенем свого проникнення в сутність явищ. Знання - вихідний пункт і мета мислення. Віра ж потрібна для розуміння і сама є певним типом розуміння, який виникає там, де відсутні раціональне пояснення знання, наукові дані. Істотну відмінність між знанням і вірою Потебня вбачав також у тому, що знання пов'язане з абсолютним, а віра - відносним, мінливим у мисленні. Водночас межа між ними рухома, вона стає чіткішою мірою нагромадження в науці безперечних даних.
Наукова спадщина видатного лінгвіста-філософа О.О.Потебні - яскрава сторінка у вітчизняній духовній скарбниці, цілюще джерело творчої наснаги для нових поколінь вчених, митців і науковців.
Список використаних джерел
Потебня А.А. Мысль и язык. - К.: СИНМО, 1993. - 192 с.
Потебня А.А. Эстетика и поэтика. - М.: Искуство, 1976. - 618 с.
Пресняков О.П. О.О.Потебня про поетичну образність мови руських літописців// Мовознавство. - 1985. - №4. - С.24-28.
Русанівський В.М. Основа розвитку думки (до 150-річчя з дня народження О.О.Потебні) // Мовознавство. - 1985. - №4. - С.5-13.
Франко І. Із секретів поетичної творчості. - К.: Рад. письменник, 1969. - 191 с