УДК 811.111'38:821.111.Д1/7.08

САДТАНОВА І.М.

СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ РОМАНУ Ч.ДІККЕНСА "ДОМБІ І СИН"

Автор статті розглядає стилістичні особливості роману ЧДіккенса "Домбі і Син" з точки зору лексичних (метафора, метонімія, перифраз, персоніфікація, евфемізм, оксюморон, епітет, зевгма, алюзія), синтаксичних (риторичні питання, риторичні звертання, повтори, протиставлення, ретардація), фонографічних (графони і виділення тексту курсивом та великими літерами) засобів.

Ключові слова: стилістика, роман, контекст, індивідуалізація, форма, структура, прийом, аналіз.

Стилістична багатоплановість романів Діккенса не викликає сумніву. "Своеобразием творческой манеры Диккенса-романиста оказывается предпочтение всех прямых способов воздействия на эмоции читателя. Карикатура, гротеск, преувеличение, насмешка, открытая ирония, сарказм, патетическая инвектива - всем этим пользуется писатель при изображении темного мира зла, мягкий юмор, сочувственная авторская характеристика, патетически приподнятый тон описания, наконец глубоко трогательные, сентиментальные сцены, задушевная интонация - все это служит писателю в изображении светлого мира добра" [2, 102]. Серед спільних для багатьох науковців (Сільман Т.Н., Михальська М.П., Нерсесова М.А.) висловлювань - констатація "великої складності мистецтва письменника" [1, 131].

Отже, мова роману "Домбі і Син" багата на метафори. Діккенс звертається до метафоричних назв для надання своїм персонажам особливої індивідуалізації: "bunch of smaller pippins" [3, 65] (про дітей Річардс); "exemplary dragon" [3, 104] (про місіс Піпчін); "Heart's Delight" [3, 648] (про Флоренс). Містера Домбі письменник спочатку називає "the Colossus of commerce" [3, 337]. А коли той збанкротував і почав перейматися плітками про себе, отримав назву "the haunting demon of his mind" [3, 660]. Тепер він - "a shade, already, of what he had been, shattered in mind, and perilously sick in body" [3, 791], "the faint feeble semblance of man" [3, 793]. Ми розуміємо, що "Зірка" - це Флоренс, а "Планета" -Едіт: "Time was when it was well to watch even your rising little star, and know in what quarter there were clouds, to shadow you if needful. But a planet has arisen, and you are lost in its light" [3, 596].

Метафори слугують Діккенсу і при описі будинків: "burying-ground of a place" [3, 103], "jail of a house" [3, 104]. В такому помешканні живе Аліса з матір'ю: "We are mud underneath his horse's feet" [3, 586]. Метафоричним є, зокрема, зображення школи містера Блімбера: "In fact, Doctor Blimber's establishment was a great hothouse, in which there was a forcing apparatus incessantly at work. All the boys blew before their time. Mental green pears were produced at Christmas, and intellectual asparagus all the year round. Mathematical gooseberries (very sour ones too) were common at untimely seasons, and from mere sprouts of bushes, under Doctor Blimber's cultivation. Every description of Greek and Latin vegetable was got off the driest twigs of boys, under the frostiest circumstances. Nature was of no consequence at all. No matter what a young gentleman was intended to bear, Doctor Blimber made him bear to pattern, somehow or other" [3, 135].

Крізь призму метафоричного бачення романіст сприймає плин часу, його могутність: "Mr Toots fell into a deep well of silence. He remained at the bottom, apparently drowned, for at least ten minutes. At the expiration of that period, he suddenly floated, and said: "Well!"" [3, 234], "Ned Cuttle was forced by the pressure of events to 'stand by' almost useless for the present, Ned would fetch up with a wet sail in good time, and carry all before him" [3, 213], а про годинник пише: "unimpeachable authority" [3, 248].

Прийом персоніфікації допомагає в створенні необхідного ліричного настрою: "Hovering feebly round the church, and looking in, dawn moans and weeps for its short reign, and tears trickle on the window glass, and the trees against the church wall bow their heads, and wring their many heads, and wring their many hands in sympathy" [3, 403], "Some undefined and mournful recollection of it, dozing uneasily but never sleeping, pervaded all her rest" [3, 627]. Письменник іноді прагне передати ставлення самих предметів до того, що зображується: "Ruins cried, "Look here, and see what We are, wedded to uncongenial Time!"" [3, 360], "The walls around them startled by the unnatural conjunction" [3, 360], "The hatchments in the dining-room look down on crumbs, dirty plates, spillings of wine," [3, 417]. Привертає до себе увагу і наскрізний образ часу в оповіді автора: "On the brow of Dombey, Time and his brother Care had set some marcs" [3, 5], і образ невтомних хвиль: "The restless waves are calling to them both the whole night long. Night after night the waves are hoarse with repetition of their mystery" [3, 540]. Символічними є і згадки про пляшку старої мадери з рисами живої істоти: "The last bottle of the old Madeira, which had had its cruising days, and known its dangers of the deep, lay silently beneath its dust and cobwebs, in the meanwhile, undisturbed" [3, 253].

Зустрічається в мові персонажів роману і перифраз. Місіс Ск'ютон говорить: "the perfect pearl of