my life" [3, 343] (про свою доньку Едіт). Але здебільшого цей прийом притаманний мові автора: "the daughter of Eve" [3, 386], - пише Діккенс про жінок; "our mighty mother" [3, 597] - про природу; "the vulgar herd" - про людство. Перифраз допомагає романісту передати своє ставлення до героїв твору: "the ashes of Cleopatra" [3, 367], "the doll" [3, 349] (про місіс Ск'ютон); "sport of circumstances" [3, 748] (про містера Тутса). Будинок, в якому жила Флоренс, був для Бутса "the casket that contains his jewel" [3, 540]. А подружжя героя з Сюзанною Ніппер Діккенс назвав "the two stray sheep" [3, 730]. Одруження Ячкіпа звучить в романі як "tomorrow's wickedness" [3, 402], "Bunsby's entrapment" [3, 790]. Тут перифраз допомагає автору у описі подій, що відбуваються з персонажами.
У романі певною мірою використовуються назви деталей одягу замість їх власника (приклад метонімії): "the fluttering dress of his fair child was lost in the darkness" [3, 240], "the black bombazine garment of that fair Peruvian miner swept into the room" [3, 570], "In another moment, Walter was in the arms of the weather-beaten pea-coat" [3, 732]. Але є тут і інші види метонімії: "Monsieur had done the Golden Head the honour to request that the supper should be choice and delicate" [3, 697] тощо.
Звертається Діккенс і до використання евфемізмів: "Paul seemed but to wait his opportunity of... seeking his lost mother" [3, 88], "she seemed upon the wane, and turning of the earth earthy" [3, 527], "the swift river bears us to the ocean" [3, 212].
За допомогою оксюморона автор натякає на нещирість почуттів місіс Чік і Міс Токс. Іронізуючи над героїнями, автор називає їхні діалоги "cutting suavity" [3, 388].
Чисельні епітети свідчать про зовнішність героїв твору, допомагають краще зрозуміти їх внутрішній світ, психологію характеру: "frosty heart" [3, 89], "frosty eye" [3, 132], "false mouth" [3, 222], "the blooming cheek of Florence" [3, 390], "vinegary face" [3, 404], "proud cheek" [3, 410], "Joe's devilish gentlemanly friend, Lord Fenix" [3, 418], "wolf's face" [3, 339], "highly respectable ghost" [3, 363], "unknown daughter" [3, 464], "Carker's keen glance" [3, 547]. Письменник використовує епітети і у створенні образу природи, побуту: "funereal room" [3, 405], "angry sunset" [3, 523], "restless waves" [3, 540], "melancholy rain" [3, 238], "sluggish wind" [3, 238], "dying light" [3, 797], "miserable night" [3, 771], "dreary day" [3, 771], "jolliest-looking flowers" [3, 202], "grateful affection" [3, 476], "the intense, unutterable, withering scorn" [3, 481], "wandering love" [3, 238], "cast away love" [3, 238], "Mephistophelian joy" [3, 384]. Здебільшого епітет поєднаний у Діккенса з іронією і з персоніфікацією: "learned legs" [3, 536], "stony-hearted verbs, savage noun-substantives, inflexible syntactic passages" [3, 136], "mortified bonnet" [3, 410], "pensive jellies" [3, 417], "willful legs" [3, 418], "wretched down" [3, 771], "ghostly, memory-haunted twilight" [3, 771].
Змістові функції зевгми у романі досить різноманітні: "Vr Dombey stiff with starch and arrogance" [3, 90], "Miss Tox thought likewise of her good mamma deceased/// of her virtues, and her rheumatism" [3, 379], "he bent forward, to be nearer, with the utmost show of delicacy and respect, and with his teeth persuasively arrayed in a self-depreciating smile" [3, 485], "she still preserved the attitude, and for this reason expressly, maintained the wheeled chair and the butting page" [3, 265]. Іноді завдяки зевгмі створюється комічний ефект: "What I have ever sight for has been to retreat to a Swiss farm, and live entirely surrounded by cows - and chine" [3, 269], ". a man with bulgy legs, and rough voice, and a heavy basket on his head" [3, 379], "the captain sallied forth with his attendant at his heels, and the door- key in his pocket" [3, 434].
Гіпербола допомагає автору у розкритті найсуттєвіших особливостей персонажа: "Miss Nipper, who was perhaps the most through-going partisan on the face of the earth." [3, 300], "Florence. gave her hand to Walter with a simple truth and earnestness that was her own, and no one else's in the world!" [3, 245]. Іноді одна типова деталь супроводжує героя до кінця твору: "There was a toothache in everything. The wine was so bitter cold that it forced a little scream from Miss Tox, which she had great difficulty in turning into a "Hem!" The veal had come from such an airy pantry, that the first taste of it had struck a sensation as of cold lead to Mr Chick's extremities. Mr Dombey alone remained unmoved. He might have been hung up for sale at a Russian fair as a specimen of a frozen gentleman" [3, 59]. За допомогою гіперболи Діккенс передає настрій персонажа, його переживання, емоції: "Walter proceeded towards Mr Dombey's house at a pace seldom achieved by a hack horse from a stand" [3, 79], "A marble rock could not have stood more obdurately