УДК 821.112.2-3(436).09

О. О.Добринчук

Якісне переосмислення античного міфу про Троянську війну в оповіданні Е.Луки «Гомер»

У статті розглядаються особливості інтерпретації традиційних образів в оповіданні Е.Луки «Гомер». Аналізуються особливості переосмислення загальновідомого сюжету про Троянську війну австрійським письменником. У процесі рецепції міфологічного сюжету виявляється поглиблення психологічної характеристики образів.

Ключові слова: традиційний образ, традиційний сюжет, міф.

Література XX століття активно використовує традиційні структури, переосмислюючи, гуманізуючи та психологізуючи їх. Традиційні сюжети та образи наповнюються новою проблематикою. Письменники сучасної епохи відмовляються від канонізованого сприйняття традиційних структур, що пов'язано з новою сходинкою у розвитку духовного та соціальною стану суспільства. В оповіданні Еміля Луки «Гомер» інтерпретації підлягають важливі соціально-політичні та морально-етичні аспекти міфу про Троянську війну, дослідження яких і визначає актуальність статті.

Новизну роботи окреслює спроба провести паралелі між стародавнім міфом та його втіленням у сучасній літературі. Новизна статті полягає також у виборі художнього матеріалу для дослідження, адже оповідання австрійського письменника Е.Луки «Гомер» досі не підлягало аналізу в аспекті дослідження саме характеру рецепції традиційного матеріалу.

Метою даної роботи є спроба виявити закономірності функціонування сюжету про Троянську війну у літературній інтерпретації Е.Луки; окреслити форми та способи переосмислення традиційного сюжету та його образів.

ЛНямцу стверджує: «Сучасні звернення літератури до легендарно-мі- фологічного матеріалу є прагненням по-новому, сучасно пережити, тобто осмислити минуле в якісно іншому духовному контексті, виявити та дослідити глибинні зв'язки та взаємообумовленість віддалених одна від одної епох» [5, с.22]. Варто зазначити, що ці сюжети, образи та мотиви володіють своєю специфічною проблематикою, яка відображає окремі особливості життя конкретної людини чи суспільства в цілому.

У цьому плані показова, наприклад, історія літературної еволюції гомерівської «Іліади» у літературі різних часів та народів. У глобальному плані гомерівський еиос розповідає про трагічні події глибокої старовини, які призвели до знищення цілого народу. Гомерівський епос має складну структуру, яка підпорядкована головній проблемі, -трагічному протистоянні людей та держав. Відомий епічний твір можна справедливо назвати одним з найбагатших джерел, образи та сюжети якою використовуються для інтерпретацій подій усіх часів та народів. Варто лише згадати всесвіт- ньовідомі міфологічні образи Єлени Прекрасної, мужньою Гектора, ніжної дружини Андромахи та непереможною Ахілла.

Про самого ж епічного поета мало що відомо, адже він «схований для нас за видатним епосом «Ьііади». ...Гомер - один з небагатьох світових поетів, котрий повністю розчинився у своєму творі» [7, с.24-25]. «Іліада» нічого нам не повідомляє про свого автора, в поемі не зустрічається співак - айод, якщо не рахувати самого Ахілесса, який акомпанує собі на формінзі.

Проте сучасний австрійський письменник Еміль Лука у своїй інтерпретації міфу про Троянську війну вводить автора «Іліади» у коло персонажів, що робить його оповідання «Гомер» оригінальним та цікавим для подальшого дослідження. Вже сам заголовок як один із способів переосмислення традиційного матеріалу, акцентує увагу читача на використанні автором античного сюжету, «народженого» Гомером. Назва твору не повністю відкриває завісу перед нами щодо обраного автором традиційного сюжету: чи то міф про Одіссея, чи про Троянську війну. Зрозуміло лише одне, Гомер - не просто автор своїх творів, а один з головних персонажів. Автор, який писав про події Троянської війни, ніяк не міг бути очевидцем дійства. Проте це не заважає австрійському письменнику об'єднати героїв двох різних епох в одному творі. У даному аспекті ми можемо говорити про повну невідповідність історичних просторово-часових категорій тим же поняттям у художньому творі.

Традиційний сюжет подано автором у формі дописування. Е.Лука не втручається у загальну змістово-сюжетну схему першозразка, а лише розширює та дописує певні сюжетні ситуації та ходи, що надає його оповіданню більш реалістичного звучання. Як зазначає ЛЄ.Нямцу: «Для дописування характерна тенденція для поглибленої психологізації традиційних ситуацій, конкретизації їх подій та предметно-побутової деталізації» [5, с.63]. Усім названим характеристикам повністю відповідає твір Е. Луки «Гомер».

Міфологічна основа твору - це один з епізодів Троянської війни, а саме: вбивство Гектора під мурами Трої. Головними персонажами твору є Ахілл та Гомер. Автор не перенасичує своє оповідання зайвими героями з метою сконцентрувати увагу читача лише на центральній проблематиці

твору Окрім головних персонажів письменник вводить трьох другорядних, проте не настільки важливих героїв: довгого Аякса - друга Ахілла, Бри- сеїду - кохану Ахілла та Терсея. Сюжет цього твору простий: Гомер - «божественний співак» («Der gottliche Sanger») [10, s. 170] є очевидцем усіх подій, які відбуваються під стінами Трої. Усі ахейські герої, починаючи з Агамемнона, приносять дари Гомеру для того, щоб він описав їх героїчні вчинки та прославив на століття. Проте, коли Терсей, перемігши Гектора, відмовився платити за свою славу, Ахілл підкупив співака-айода, за п'ять пісень котрого він віддав не лише безліч дарів, а й свою кохану Брисеїду.

Хронологічні рамки оповідання охоплюють лише одну добу, проте автору вдається у цих межах підняти важливі питання, які не так часто зустрінеш у сучасних письменників, проте які хвилюють суспільство: питання ціни слави та подвигу, кохання та вірності, правди та брехні. Е.Лука звертається до глибокої психологізації вчинків свої героїв, що є характерною рисою багатьох творів письменників XX ст. Австрійський письменник не полишає без обговорення і такі відомі питання, як причина Троянської війни