«...До нього Ахілл наближався.

Мов Еніалій - Арей войовничий - в шоломі гривастім. Ясень страшний пеліонський на правім рамені у нього Злегка похитувавсь...» [2, с.365].

Характерною рисою оповідання є те, що автор майже дослівно цитує вірші «Іліади», які розповідають обидва Гомера, опис дарів також взятий із протосюжета. Такий прийом Е.Лука застосовує для того, щоб переконати читача у правдивості своєї розповіді. Австрійський письменник вводить в оповідну структуру велику кількість реальних предметно-побутових подробиць: перелік страв, якими Ахілл пригощає Гомера, дарів, за які співак пише свої вірші. Такі детальні описи надають оповіданню психологічної переконливості та достовірності.

Образ Гомера має яскраво виражене негативне аксіологічне звучання. Він є втіленням підлості та користолюбства, як і образ Ахілла, він є суто негативним. Порівнюючи цих двох героїв, з впевненістю можна сказати, що, якщо Ахілл має почуття до Брисеїди (хоча це не кохання, якщо воно продається), вміє сумувати та червоніє, коли Гомер пропонує йому «свою правду» за певну плату, а отже, соромиться, то в образі видатною співака ми не знаходимо і натяку на людяність.

Обидва персонажа поєднують цілу низку негативних рис. Можна зробити висновок, що такі людські якості та почуття, як кохання, доблесть, вірність, відданість, правда, повністю зникають або ігноруються головними героями оповідання. Виникає питання: чому автор наділив своїх персонажів лише негативними рисами? Символічні образи бездушних, корисливих, лицемірних героїв твору відображають філософію сучасного суспільства, яке керується лише вигодою, матеріальними цінностями та брехнею. В образах, які інтерпретує Е. Лука, відчувається провідна ідея твору - нищівна оцінка прагматизму, популярного на початку XX ст.

Австрійський письменник переосмислює питання правди та брехні, ціни правди та пожертви заради неї. У сучасному творі категорія «правди» зводиться нанівець, вона нікого не цікавить, ані самого Гомера, адже саме він керує нею, ані Ахілла, який платить за брехню. Навіть Терсея не хвилює, чи напише Гомер правду про його героїчний вчинок. Таке знецінення моральних переконань обурює автора «Гомера», саме тому він і не вводить у твір жодного персонажа, який готовий боротися за морально-етичні принципи та переконання, аби показати усю руйнівну силу матеріальних цінностей та знецінення загальнолюдських якостей та почуттів.

Зміст епічної поеми дещо своєрідний, адже у ній немає висвітлення основного сюжетного стержню - десятилітньої облоги міста та взяття Трої. Те саме можна сказати і про оповідання «Гомер». Проте автор не залишає без обговорення і питання про причини Троянської війни та ставлення героїв до неї: «Вона [Троянська війна] ніколи не скінчиться!» - відповів байдуже Аякс» («Der nimmt kein Ende! gab er gleichmutig zur Antwort») [10, s.168], «Війна в уявленні епічних героїв та творця епічних поем - це життєва праця, тяжка та виснажлива, але така сама буденна та звична, сама по собі зрозуміла, як оранка і жнива» [9, с.58]. Героїв, на думку автора, взагалі не цікавить війна, вони переймаються лише власними проблемами: «Мене війна вже давно не цікавить, - зауважив Ахілл. - 3 мене досить» («Mich interessiert der Krieg schon lang nicht mehr», erwiderte Achilleus. «Ich habe genug davon») [10, s. 171]. Видатні герої «Іліади» знають, за що ідуть у бій, вони готові померти аби врятувати честь свого полководця чи повернути Прекрасну Єлену Менелаю. Воякам же Е.Луки байдужа чужа честь, вони не готові воювати за чиєсь щастя: «Що нам до сімейних проблем Менелая? Хіба тебе цікавить, з ким ділить свою спальню Єлена, з ним чи з Парісом?» («Was gehen uns die Familiensachen des Menelaos an? Interessiert es dich vielleicht, ob das Frauenzimmer bei ihm oder Paris ist?») [10, s. 168]. Війна для героїв Е.Луки - це лише привід прославитися, і навіть не привід для героїзму

Таким чином, Е.Лука звертається у своїх творчих пошуках до традиційного матеріалу, зокрема, міфу про Троянську війну. Він якісно переосмислює героїчні вчинки епічних героїв, створюючи типовий апокриф XX ст. Актуальні проблеми, які хвилюють сучасне суспільство ХХ-ХХІ ст. втілені в образах Ахілла та Гомера, душі яких скам'яніли від прагматичних та користолюбних бажань. Автором інтерпретуються з точки зору сучасної людини такі питання, як «людина і слава», «людина і ціна кохання», «ціна правди та брехні», суттєво переосмислюються життєві цінності усього людства.

Література:

Білецький, О. Було колись під Іліоном... / О. Білецький // Гомер. Іліада / пер. з давньогрец. Борис Тен. - К. : Дніпро, 1978. - С. 5-21.

Гомер. Іліада / Гомер ; пер. з давньогрец. Борис Тен. - К. : Дніпро, 1978. - 431 с.

Мелетинский, Е. М. О происхождении литературно-мифологических сюжетных архетипов / Е. M. Мелетинский // Литературные архетипы и универсалии.

М. : Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. - С. 73-149.

Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2 т. / га. ред. С. А. Токарев. - М. : Советская Энциклопедия, 1980. - Т. 1. А-К. - 672 с.

Нямцу, А. Е. Миф. Легенда. Литература (теоретические аспекты функционирования) : [монографія] / А. Нямцу. - Черновцы : Рута, 2007. - 520 с.

Полігцук, Я. Поліфунюдональність міфу в поетиці