Роман Емми Теннант "Володарка каміння" ("Queen of Stones") (1982) представляє видимий вихід із закутку поетичної літератури, в якій авторка була під загрозою пастки. Художні твори Теннант у 1970-х роках після новели "Час розколу" ("The Time of Crack") стали більш напруженими, інтроспективними, вузько фокусними, що й стало причиною майстерності її робіт, хоча можна простежити відмову від комедії та сатири, відхід від зображення антиутопічних панорамних полотен.

Журнал "London Review of Books" висловив цікаву думку щодо оцінки одного з творів Емми Теннант, а саме: "Для того, щоб збагнути дивний успіх повісті Емми Теннант "Володарка каміння", ви повинні спершу уявити, що Вірджинія Вульф переписала "Володаря мух"". Фабула повісті здається знайомою: група англійських школярок під керівництвом жінки-провідника вирушили у похід. Через раптовий густий туман вони заблукали в лісах на узбережжі, через дві доби їх знайшли батьки та учителі разом з поліцією, а ще пізніше в морі було виловлено безголове тіло дівчинки Мелані Айріс, однієї з учасниць походу. Всі дівчатка або не пам'ятали, або мали туманне уявлення про події, що спричинили цю жахливу катастрофу. Тобто авторка розробила жіночий варіант робінзонади також зі знаком мінус.

Е.Теннант дуже багато запозичила у Голдінга: мотив робінзонади, віковий склад персонажів, двійнята, відтворення живої колоритної мови школярів, символічна маска, звук барабанів, присутність відчуття страху, культ натовпу, масової людини. Тоді чому ж ми маємо такі різні твори при майже однаковій сюжетній лінії? На нашу думку, відповідь варто шукати в задумі та ідеї творів, в морально-етичних поглядах та світоглядах авторів, і особливу увагу звернути на соціально- історичні та політичні умови написання.

Структура повісті має більше форму наукової роботи, ніж літературного твору, вона складається із замітки в газеті про зникнення дівчаток, зі слова автора, основної частини, яка включає 25 розділів (деякі розділи містять повідомлення лікарів-психіатрів, працівників соціальних служб, священика, записів у журналі однієї із дівчаток, цитувань твору Зігмунда Фрейда), постскриптуму, додатків та короткого бібліографічного списку. Основна частина написана у стилі потоку свідомості. Спонсорський тур до Дорсета складається жахливо і трагічно, коли група дівчаток губиться в непрохідному тумані; відрізані від їхнього природного щоденного оточення і світу дорослих, як школярі Голдінга, вони створюють свою власну уявну реальність, залучаючи ритуали та жертвоприношення. Теннант приходить до того ж висновку, що й Голдінг. Автор знову досліджує глибинну міфічну реальність, сховану за зовнішньою соціальною реальністю, підсвідомі мотиви, які формують реальність, особливість їх вираження в поведінці жінок.

Об'єктивна реальність для маленьких героїнь складається як пазл із набору дискурсів про неї: читання книг, перегляд телебачення, навчання в школі, - колишній досвід людства змушує їх, на рівні підсвідомості, діяти за уже написаним сценарієм. Дівчатка убивають свою подругу, відтворюючи національну легенду про Марію Стюарт, і стають жертвами інтерпретації світу, яку їм запропонували вищі ідеології. Реконструкція подій представлена не суб'єктивно, а багатоголосо: від священика, психоаналітика, журналіста, пілота рятувального гелікоптера, працівника соціальної служби. Оманливо вірні дискурси названих персонажів виправдовують навіть найтрагічніші вчинки дівчаток, в тому числі і вбивство [3, 546]. Порівняймо, як це у Голдінга, коли підлітки під час ритуалу убивають Саймона та знімають з себе відповідальність за скоєний злочин, одягаючи маску масовості, безсвідомості.

Е. Теннант не обрала безлюдний острів для своєї жіночої робінзонади, вона використала якісне звуження географічного простору, дівчатка не повністю відрізані від цивілізації: вона представлена різними предметами (одяг, взуття, їжа, кіоск, човен), тобто модель зони використовується для умовного відокремлення героїв від соціуму для того, щоб зосередитися на дослідженні антиномічності людського, особливо жіночого "я". Слідуючи принципу нестабільності світу, що моделюється у робінзонадах, персонажам слід докладати багато зусиль для його збереження, але дівчатка своїми діями руйнують його. Збереження та укріплення нового світу залежить від кожного індивіда окремо, та від суми їх бажань та волі, швидше визначаються психологічними факторами кожної дівчинки. Слід зазначити, що загроза глобальної ядерної катастрофи не була опущена Е. Теннант, як і Голдінгом, коли головну героїню Бес попросили змалювати її бачення ймовірного кінця людства, вона відповіла, що "це бомба, схожа на велике лебедине яйце, яке вибухне та зітре увесь світ своїм газом." (переклад О. Л.) [4, 119].

Якщо в робінзонаді Голдінга домінує дослідження причинно-наслідкових зв'язків між реальною та уявною дійсністю, реконструкція світоглядної та моральної катастрофи, то Е. Теннант зосереджується на дослідженні психології персонажів, що мотивує поведінку дівчаток, в пограничних умовах, вивчає психологію дівчаток в період сексуального дозрівання, прослідковує роздвоєння індивідуума на межі реальності та фантазії.

Список використаних джерел

Голдинг У. Повелитель мух: роман; пер. с англ. Е.Суриц. - М.: АСТ: АСТ МОСКВА: ХРАНИТЕЛЬ, 2006. - 253 с.

Дискуссия "Зарубежная литература XX века и задачи критики" // Вопросы литературы. - 1988. - №6. - С.11-75.

Художественные ориентиры зарубежной литературы ХХ века.- М.: ИМЛИ РАН, 2002, 568 с.

Emma Tennant Queen of Stones and Alice Fell. London, Boston. -