Як приклад можна навести твори О. Памука „Мене називають Червоний”, Чорна книга”, „Нове життя” (роман-подорож) – романи-детективи, у яких голосною є проблема самореалізації героя. У цих творах Памук використовує прийом „подвійної гри” між автором та читачем, а також між злочинцем і детективом. Очевидний інтертекстуальний дискурс прози Памука, зокрема функціонування традиційних коранічних, історичних та літературних алюзій, інтертекстуальних ремінісценцій (образ літератури в літературі), пародійності як інтертекстуальній грі.

Детективними є романи інших відомих сучасних письменників Ромена Сарду („Прости гріхи наші”, „Нікому не піти”), Д. Рубенфельда („Вбивство по Фрейду”) та ін.

Сучасний турецький жіночий детективний роман, представлений Пинарою Кюр, особливий тим, що авторка звертає увагу передовсім на почуття, внутрішню мотивацію поведінки персонажів. Психологізму досягає завдяки вмінню трактувати вчинки та дій героїв з огляду на відмінності статей, ґендерні особливості. На окрему увагу заслуговує інтертекстуальний аспект: відбувається постійний діалог із детективами Агати Крісті.

До масової літератури здебільшого належать також сучасні науково-фантастичні, фантастичні романи та триллери. Так, лауреаткою нобелівської премії в галузі літератури 2007 року стала Доріс Лессінг, яка є авторкою сучасних фантастичних романів „Мара та Данн” (1999) та його продовження „Історія дочки генерала Дана та Мари, Ґріота й Сніжного Собаки” (2005), де розповідається про глобальну катастрофу та поворот до примітивних форм людського існування, але з надією на відродження людяності.

Повертаючись до сучасного роману, зазначимо, що жанровий відтінок роману часто надають самі автори, звичайно орієнтуючись і на потенційних читачів. Вже сам автор може вказати на особливості власного твору, його жанрову специфіку, спрямувати увагу реципієнта на певні тематичні аспекти. Наприклад, про теорію власних романів розміркував М. Кундера; свій роман „Алхімік” П. Коельйо називає символічним (одночасно жанр цього твору визначають як роман-квест, масовий пригодницький роман), тоді як „Щоденник мага” – автобіографічним тощо.

Рисами сучасного романного мислення є деепізація, фрагментаризація, використання потоку свідомості, прийомів гри, доцентровість (за Д. Затонським), біографізм, ліризм. Герой і автор часто знаходяться на однакових позиціях, а у постмодерних творах, автор як деміург відіграє більшу роль, аніж сам герой у романі. Персонаж-письменник і його творча рефлексія, а також інтертекстуальність або навіть форма „тексту в тексті” (часто пов’язана із цитуванням, алюзійністю, трансформацією традиційних сюжетів, використовуванням попереднього культурного досвіду), використання гіперболи, фантастики, гротеску, іронії, травестування – характерні ознаки сучасного роману.

Отже, як бачимо, сучасна література різноманітна не тільки у проблематиці й образному аспекті, а й у своїх жанрово-стильових проявах. На сучасному етапі доцільніше робити огляд та аналіз літературних явищ, оскільки побачити справжню роль кожного письменника і оцінити значення їх творів у розвитку літературного поступу можна тільки з перспективи часу.

Література

Всесвіт – журнал зарубіжної літератури. – Видання за 1990 – 2007 роки.

Ден Браун. Код да Вінчі. – К, 2006.

Зарубіжні письменник. Енциклопедія-довідник у 2-х томах. – Тернопіль: Богдан, 2005-2006.

Лексикон загального і порівняльного літературознавства. – Чернівці: Золоті литаври, 2001. – С. 203-204; С. 488-492;

Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — С. 510

Копистянська Н. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства. –Львів,2005.

Оленева О. Современная американская новелла. – Киев, 1973.

Основные тенденции развития современной литературы США. – М., 1973.

Памук Орхан Сніг. // www.book-ye.com/product_1226.html – 26k

Полішко Н. Є. Роман Дугласа Коупленда „Покоління Х” як відображення нових художніх тенденцій в американській літературі кінця ХХ століття. –Автореферат на здобуття наук.ст.канд.філ. наук. – Дніпропетровськ, 2004.

Шліпченко С. Новий лауреат Нобелівської премії з літератури Жозе Сарамаґо // Всесвіт. – 1999. – № 1.