Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК S2i

УДК S2i.i6i.2-i .09(092)

Miciнькевнч O.M.

Кам 'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

XPTHЯHCbKE OCMИCЛEHHЯ KOHФEПTy <<ДУША»ЯК ВИЯВ HАЙBИЩOП PEЛIITЙHOП ЦIHHOCTI

У пOETmHffl MOBOTBOPЧOCTI M ДPAЙ-XMАPИ

У статті йдеться про особливості мовної репрезентації концепту «душа» у поетичних творах M. Драй-Хмари. Аналізуються мовно-стилістичні засоби, за допомогою яких розкриваються індивідуально-авторські особливості вживання концепту «душа».

Ключові слова: мовна особистість, етнокультура, ментальність, лінгвоконцепт.

Mовна особистість - один із головних об"єктів лінгвістичного вивчення - є основним базовим поняттям у мовознавстві. На думку В. І. Карасика мовна особистість - це узагальнений образ носія культурно-мовних і комунікативно-діяльнісних цінностей, знань, установок і поведінкових реакцій [2, с.3].

Серед складових мовної особистості особливу роль відіграють цінності - найвищі орієнтири, які визначають стан людської життєдіяльності. Людина формує своє відношення до світу, предметів, подій, орієнтуючись на цінності. Існують різноманітні класифікації цінностей: економічні, соціальні, моральні, метафізичні, релігійні, ігрові, естетичні і т.д. (за Г. Слишкіним ). Ключовими для вивчення специфіки цінностей у мові є концепти. На сучасному етапі розвитку лінгвістики виокремлюють різні аспекти концепту, на основі яких формуються підходи до його розуміння. Численна кількість мовознавців (А. Вежбицька, В. Карасик, В. Tелія, Є. Кубрякова, В.Жайво- ронок, В. Іващенко, В. Кононенко і ін..) розглядають концепт як ментальну категорію, за допомогою якої описується національний характер етнокультури, і тим самим визнають взаємовідношення мови і мислення. Увага до мовної суті концепту виокремлює його лінгвокультурологічне розуміння: завдяки своєму імені, яке, як правило, співпадає з домінантою відповідного синонімічного ряду, лінгвоконцепт входить до лексичної системи конкретної природної мови. Лінгвоконцепти являють собою одиниці повсякденної філософської свідомості, аксіологічно зафарбовані, світоглядно зорієнтовані і призначені «бути індикатором основних людських цінностей» [2, с. i3].

Весь концептуальний простір поезій неокласиків, у тому числі і M. Драй-Хмари, суголосний філософськими поглядами Сократа (з його радикальною переорієнтацією з осягнення природи на вивчення людини, її душі й морального світу). Філософ пов"язував існування істини з об'єктивними моральними нормами, тому відмінність між добром і злом у нього не відносна, а абсолютна. Якщо природа людського існування полягає в тому, що у людини - це її душа, а під душею він мав на увазі розум, мислячу активність та морально орієнтовану поведінку

[5, с. 67], то, можливо, цим зумовлене широке використання неокласиками образу духовної константи - душі.

Метою цього дослідження є виявлення особливостей мовної репрезентації концепту «душа» як найвищої релігійної цінності у поетичній мовотворчості М. Драй-Хмари.

Для досягнення поставленої мети сформульовано такі завдання:

Описати номінації, що репрезентують концепт «душа» як одиницю, яка належить до основних архетипів української ментальності.

Виявити індивідуально-авторські особливості вживання аналізованого концепту.

Душа - складна субстанція і складний концепт. Головна відмінність людини, яка створена за подобою божою, і всього природного - це наявність у неї нематеріальної божественної душі. Слов"яни визнавали в людській душі прояв тієї творчої сили, без якої неможливе життя на землі: «Душа - власне частина, іскра небесного вогню, яка і сповіщає очам блиск, крові жар і всьму тілу внутрішню теплоту» [3, с. 210] .

З релігійної точки зору душа пов"язує людину з найвищим духовним началом, тим самим підвищується цінність душі, набувають особливого значення свідомі зусилля людини, спрямовані на самовдосконалення: спасати душу. Душа зберігає себе під час усього життєвого шляху людини, але не руйнується і з її смертю, тому душа жива (це стійкий у релігійному дискурсі вираз).

Душа - жива істота: І всяку душу я живу нарік, / натхнений, по вподобі / а сам на самоті живу: /моя душа - безводна Гобі [1, с. 30]; Душа була бентежно-рада /і слухала дзвінких пісень [1, с.40].

У М. Драй-Хмари модель концепта душа співвідноситься з науковим поняттям: це психічний стан, загальне внутрішнє спрямування, свідомість. Можемо стверджувати, що це процес закономірний, як перенос значення за функцією, оскільки душа за християнськими вченнями, відповідає за думки, почуття та бажання. Душа - серце, дух: О пращури прийшлих віків, / в музику закохані діти,/ для вас я всю душу розрив, / скарби, найдорожчі у світі [1, с. 79]; Шліфуй, обточуй райдужний опал, /вкладай всю душу в дорогі клейноди, / для людства - це найвищий ідеал [1, с. 88].

Фіксуємо власне визначення душі поетом, яке повністю суголосне із християнським вченням: Як радісно уп"яте і вдесяте / читать твої листи, де ти виводиш / свої... ні, ні, не кривульки - легеньке /мереживо струнких дитячих літер, / із-за яких несміло визирає / і почуття, і перша думка - те, / що зветься в нас душа... [1, с.94].

Душа - основа, центральна сутність: Як радісно уп "яте і вдесяте... /і почуття, і перша думка - / те, що зветься в нас душа... [МДХ, с. 94]; І я заглянув в очі бірюзові: / там інше небо, інший світ - пишайсь. / Криниць віястих мерехтливі зорі - / це ж ти, твій цвіт, твоя нова душа [1, с. 101]. Саме визначення душі як "центральної сутності" дає можливість трактувати цей концепт як абсолютну абстрактну ознаку, яка не має в своїй основі релігійного змісту. Трактування концепту «душа», в основі якого - людина та її суть, заслуговують особливої уваги. Неоокласичний ліричний герой стає героєм


Сторінки: 1 2