зовсім іншої реальності, повністю перероджується в духовному плані. Перехід в іншу реальність фіксується найвищою точкою інтенсивності (включає в себе три реалії: символ Бога, Символ Я, Символ Смерті), тому що, продовжуючи наше звичайне життя, ми на це не здатні. Сила, яка породжує другуе Я, не може розглядатися окремо від теперішнього, в якому вона його породжує. Людина постає мислячим актом власного сприйняття, яке відбувається над двома прірвами, над прірвою матеріального змінного і грішного світу, і вищого ідеального світу з його особливим складом, в якому народжується наше Я. Древній античний принцип мислення говорить, що мислення - це бесіди душі самій з собою про минулі зустрічі з Богом. Я, народившись духовно, має ідеї, які народились разом з ним, і яким потрібно дати діяти через себе.
Вживання концепту з присвійним займенником ідентифікує значення: душа - поет: Коли отрутою гіркою / налита вщерть душа моя / і плакать нишком, / самотою уже не в силі я.. [1, с. 61].
Використання концепту душа на позначення людини чи навіть істоти є синекдохічним перенесенням з частини на ціле, яке свідчить про важливість душі для наших предків. Душа найглибше відчуває біль: Чом не співа душа про сонце, квіти / і про Дністер, що води каламутні / аж з-під Карпат несе? [1, с. 95].
У М. Драй-Хмари знаходимо асоціативно-парадигматичні зв"язки:
душа - птах (пов"язано з язичницькими віруваннями: якщо людина жила праведно, то її душа перетворюється в голуба, а якщо у гріху, то у чорного ворона): Тоді пустив саму я душу голу, / безстрасну душу в сніжний гураган. /Вона шугала,туркала, як голуб, / аж поки не змела її пурга [1, с. 100].
Таким чином, структура семантичного поля концепту душа найяскравіше представлена співвідношенням ядерного і периферійного сегментів. Для ядерного сегмента (психіка /душа) характерна максимальна концентрація ознак, які окреслюють якісну специфіку єдності. Такими базовими семантичними ознаками ядерного сегмента є «нематеріальність» і «першопричинність, як щось основне». Ці базові семантичні функції виступають у якості семантичних постійних у процесі метафоричного переносу (вторинної номінації).
Концепт душа є найбільш поширеним у поетичній мовотворчості поетів-неокласиків і є одним з центральних у духовній сфері. Поняття душі є дуже давнім, дослідники вважають, що воно сягає ще язичницької доби, християнство лише дещо змінило уявлення про душу, уточнилася її доля та місцезнаходження при відділенні від тіла, тобто по смерті людини. "Якщо за переконаннями язичників світ мерців був безликим, то за християнськими віруваннями душа зберігає свої індивідуальні особливості навіть у загробному житті" [4, с. 273].
Концепт душа є високоінформативною одиницею мови і внутрішнього лексикону. Саме логічний аналіз концепту душа забезпечує внутрішнє членування цього поняття. Це дає можливість стверджувати про закономірність внутрішньої організації концепту, виявити його елементи і змоделювати їх взаємозв'язок.
Список використаних джерел
Драй-Хмара М. Вибране / М. драй-Хмара. - К., 1989. - 349 с.
Карасик В. Концепты в функции философских основоположений / В. Карасик // Язык. Этнос. Картина мира. - 2003. - С. 7-16.
Маслова В. Введение в лингвокультурологию: учеб. пособие / В. Маслова. - М.: Наследие, 1997. - 205 с.
Скаб М. Християнське уявлення про душу людини крізь призму української мови / М. Скаб // Християнство й українська мова: матеріали наук. конф., (Київ, 5-6 жовт. 2000 р.). - Л.: Вид-во Львів. Богосл. Акад., 2000. - С. 273278.
Філософія: Хрестоматія. / Упорядник Демчик І. - Вид. 2-е, перероб. і доп. - Кам"янець-Подільський: Абетка, 2000. - 256 с.
In the article we speak about the peculiarities of language representation of the concept «soul» in poetic texts of M. Dray- Khmara. We also analyze the stylistic means with the help of which the author's individual peculiarities of the usage of the concept «soul».
Key words: language personality, ethonoculture, mentality, linguistic concept.
