УДК 811.111'42

НдумЕнко Н.В.

УКРАЇНСЬКА НАУКОВА ПОЕЗІЯ НА ЗЛАМІ ТИСЯЧОЛІТЬ

У статті розглядаються особливості української наукової поезії ХХ століття, її стилістика та тропіка. Установлено, що головна тенденція розвитку сучасної наукової поезії - тяжіння її до відновлення прадавнього синкретизму поетичного та наукового мислення. Свідченням цьому є версифікаційні (насамперед вільновіршова форма) й зображально-виражальні засоби -поетична фонетика, специфічний синтаксис,риторичні фігури (оксиморон, іронія, гіпербола, уособлення, очуднення), розмаїта метафорика.

Ключові слова: наукова поезія, оксиморон, іронія, гіпербола, метафора, уособлення.

Наукова поезія - різновид поетичної творчості, в якій думка виявляє нерозривну естетичну єдність раціонального й ірраціонального первнів, а наукова компонента визначає зміст твору, напрям розвитку ліричної теми. За визначенням сучасного кібернетика Г.Хільмі, "наукова поезія - не цяцькування й не переклад уявлень науки на іншу, доступнішу мову, а доповнення наукових уявлень такою інформацією, що не передається лише логічними засобами, а досяжна й для образного мислення" [20, 5].

Віршований науковий трактат належить до давніх, рідкісних жанрів поетичної творчості. Ще в пору свого зародження наукова поезія розподілилася на два потоки: літературознавчий і натурфілософський, обидва з яких широко представлені в українському письменстві різних періодів розвитку. З часів Давньої Русі відомі "Шестодневи" - тлумачення біблійної легенди про створення світу, де подано різноманітні дані з природознавства [10; 501], "Фізіологи" - збірки статей, присвячених реальним і фантастичним тваринам, рослинам, каменям [10, 466]. Саме така - віршована - форма викладу наукового матеріалу сприяла ліпшому його запам'ятовуванню.

Взірцем барокової наукової поезії стала творчість Климентія Зиновієва, що належить до "натурфілософської" течії. Чимало віршів присвячено різним видам української флори і фауни, етичним проблемам, хворобам та їх лікуванню тощо. Навіть курйозний твір "Рахуба древам розним" заслуговує на належну увагу дослідника як науковий каталог рослин:

Дубина, Грабина, Рябина, Вербина, Соснина, Кленина, Тернина, Вишнина, Ялина, Калина, Малина, В'язина, Лозина,Бузина,Бзина... [7, 266-267].

У ХІХ столітті співвідношенню поетичного та наукового мислення в структурі художнього твору належну увагу приділив О.Потебня. Згідно з його ученням, ознакою поетичного мислення є перетворення думки, вираження значення за допомогою образу; наукове ж мислення пов'язане з переходом від поезії до прози й переважання значення над образом.

Особливу роль Потебня відводив метафорам та метоніміям: вони не лише дозволяють кожному осягнути світ по-новому, а й є джерелом великої кількості наукових термінів. Поєднання в поетичному тексті авторських метафор і метонімій з фаховою термінологією визначає унікальність наукової поезії.

Не можна не зазначити також органічність науковій поезії вільної віршової форми. Завдяки верлібровій інтонації викладу твір підкреслює "хаотичні, неспокійні пориви людської думки, націленої на пізнання світу", як писав про наукову поезію Івана Франка Б.Бунчук [2, 217], і наукова мова вірша дістає потужний суб'єктивний первінь. Про визначальну роль наукових методів у творенні верлібристами новітньої картини світу говорили С.Гординський, П.Кононенко, А.Макаров, З.Суходуб - у дослідженнях творчості В.Поліщука та М.Доленга; Б.Кравців, Л.Тарнашинська, А.Ткаченко - у працях, присвячених поетам-шістдесятникам; Н.Костенко, А.Підпалий, Т.Салига - про творчість сучасних митців материкової України й діаспори.

Втілення вільних форм пояснюється характерним для доби зламу століть прагненням до оновлення віршового вислову, осмислення людиною свого місця в природі, досвідом наукової діяльності митця. Метр і рима, які зазвичай виконують у вірші мнемонічну функцію, у верлібрі поступаються місцем внутрішньому "ритмові наукової думки", ключовим словам, яким надається основне естетичне й пізнавальне значення.

Мета нашої статті - на основі повільного прочитання взірців новочасної української наукової поезії визначити особливості їхньої жанрової семантики, з'ясувати місце та роль наукової термінології у становленні поетики сучасного вірша, розкрити "секрети" творчої лабораторії митців, які стануть засновком для подальших шукань українських поетів у галузі наукової поезії.

Потяг до первісного синкретизму мистецтва й науки визначає засади індивідуальної поетичної практики, які І.Франко у розділі "Закони асоціації ідей і поетична творчість" ("Із секретів поетичної творчості") сформулював так: "Можливість репродукції вражінь, які колись безпосередньо торкали наші змисли (чуття)... Одна... ідея викликає за собою іншу, ті знов... викликають дальші ряди ідей і так без кінця" [19, 225]. Так, на думку митця, сенсорні образи, поєднані в асоціативних комплексах, дозволяють ставити й вирішувати актуальні екзистенційні проблеми співвідношення наукового та поетичного світогляду, буття та творчості, добра та зла, взаємин людини та довкілля.

Архітектоніка Франкової наукової поезії (візьмімо найбільш характерний твір - "Мамо- природо!.." з циклу "В плен-ері") відповідає навіть сучасним вимогам до композиції наукової праці. Відповідно до цієї структури укладено й строфоїди, що надають як окремим фрагментам, так і цілому творові композиційної стрункості й логічної завершеності. Порівняймо:

Постановка проблеми: "Мамо-природо! // Хитра ти з біса!.. // Уяву вабиш вічності фантомом, // а даєш нам на страву моменти" [18, 33].

Перегляд основних положень, виділення невирішених частин загальної проблеми: "Пора би покинуть старії шаблони, // добрі для всяких амеб, протозоїв, // ехінодермів і міксоміцетів! [18, 34].

Формулювання мети й завдань дослідження: "Тож час би, мамо, //... створити рай такий, як слід: // не дерева, грушки, і ябка, й фіґи, // а рай в його [чоловіка] нутрі, // гармонію чуття та волі, // думок і діл, бажання і знання...

Концепція розвитку теми:

а) тисячоліття ти... манила у безмежнії пустині...;

б) за десять тисяч літ важкої праці... доходимо // до тої точки, до