УДК: 821.161.

Завальнюк О.М.

Кам 'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка МИХАЙЛО ДРАЙ-ХМАРА: КАМ'ЯНЕЦЬЮ СТОРІНКИ БІОГРАФІЇ

У статті на основі аналізу аналізу архівних данннх автор розкриває невідомі сторінки життя і творчості видатного українського поета-неокласика Михайла Опанасовича Драй-Хмари.

Ключові слова: літературознавство, поет-неокласик, історико-літературне товариство.

В історії українського літературознавства та становлення національної вищої школи помітний слід залишив Михайло Опанасович Драй-Хмара (1889-1939).

Він народився 28 вересня 1889 р. у с. Малі Канівці Золотоніського повіту Полтавської губернії в козацькій родині. Рано залишився без матері, яка померла через захворювання тифом. Батько вирішив дати синові освіту, тому направив його до приватного вчителя Циганова у с. Панське. Всілякі обмеження, які посипалися на 9- літнього хлопчика, не сподобалися йому, і він сміливо тікає від жорстокого педагога. Початкову освіту Михайло здобув у Золотоноші та Черкаській міській гімназії, де завершив навчання у 4-му класі. 1906 року він через конкурсний відбір вступає до Колегії Павла Галагана, яка мала репутацію однієї з найкращих приватних гімназій Києва та України. Отримуючи ще й приватні уроки, М.О.Драй-Хмара за короткий час вивчив французьку та німецьку мови, а також грецьку й латинську. У Михайла прокинувся інтерес до поезії. Під впливом вчителя російської літератури Кожина почав писати вірші, один з яких - «Девушка в алой косьінке» побачив світ у журналі «Лукоморье», що видавався у Колегії [1].

Здобувши середню освіту, М.О.Драй-Хмара у 1910 р. вступив на історико-філологічний факультет (слов'яно- російський відділ) університету св.Володимира у Києві, при цьому здобув право впродовж чотирьох років навчання отримувати стипендію. Знання слов'янських мов він поглиблював у семінарі з історії стародавньої літератури, яким керував академік В .М.Перетц. Викладач мав авторитет відомого історика стародавніх російської і української літератур, у 1903-1914 рр. завідував кафедрою російської мови і літератури. У своїх наукових дослідженнях В .М.Перетц широко використовував рукописні матеріали української віршової літератури ХУІ-ХУІІІ ст. і українські народні пісні. Крім того, був автором багатьох праць з історії російського, українського та польського театрів, посібників з історіографії, бібліографії і текстології російської літератури [2]. Наукові інтереси 22-річного студента матеріалізувалися зокрема у його статті «Интермедии 1-й половини ХУІІІ в. в рукописи Собрания Тихонова Петербургской Публичной Библиотеки» [3].

Значні успіхи в університетській підготовці дали підстави Раді професорів університету св.Володимира, а також керівництву Слов'янського товариства у Москві відрядити третьокурсника Михайла Драй-Хмару у зарубіжні слов'янські країни з метою поглиблення знань у царині слов'янознавства. Окрилений студент у 1913-1914 рр. наполегливо і багато працював у бібліотеках і архівах Львова, Будапешта, Загреба, Белграда та Бухареста, студіював слов'янські мови і літературу. Подальшу його роботу перервала Перша світова війна [4].

Повернувшись на батьківщину, Михайло опрацював великий матеріал, нагромаджений за кордоном, і виконав серйозну розвідку з історії хорватського письменства «Разговор угодні народа злавінскога А.Качіча Міошіча» у своєму «Життєписі» Михайло Опанасович скромно напише про це: «Як наслідок командировки, була розвідка з історії хорватського письменства, за що отримав золоту медаль» [5]. Рада історико-філологічного факультету університету ухвалила рішення видрукувати вказану роботу в «Университетских известиях». До речі, на початку 1915 р. професор О.Лук'яненко вмістив у тому ж виданні схвальну рецензію на вказану статтю М.О.Драй-Хмари [6].

Навесні 1915 р. Михайло Опанасович закінчив університет з дипломом 1 ступеня. Ґрунтовні знання, наукові успіхи і заслужені відзнаки дали підставу залишити його при навчальному закладі професорським стипендіатом з метою підготовки до викладацької праці. Однак події війни внесли несподівані корективи у навчання М.О.Драй- Хмари. Оскільки більшість факультетів університету св.Володимира, у т.ч. історико-філологічний, уряд евакуював у глибокий тил, у Саратов, то новопризначеного професорського стипендіата направили для магістерської підготовки до Петроградського університету. Тут Михайло Опанасович вдосконалював свої знання й методику під керівництвом таких відомих вчених, як О.О.Шахматов, П.О.Лавров, І.О.Бодуен де Куртене та ін. [7].

Перебування в російській столиці великою мірою сприяло кристалізації національної свідомості М.О.Драй- Хмари. Він стає членом українського земляцтва, що діяло при Петроградському університеті. Великий вплив на нього мали найбільш активні діячі організації - В .Ганцов, Кушнір та ін. [8]. Українське політичне і культурне життя у північній столиці протікало досить активно. Однак російська інтелігенція, її передова частина, яка в культурно- національних домаганнях українства виступала активним порадником і помічником, у політичному плані була вкрай непослідовною, суперечливою, а то й ворожою, не підтримуючи ідеї української автономії [9].

Після Лютневої революції, в травні 1917 р. Михайло Опанасович повертається в Україну і на хвилі революційного піднесення включається в український національний рух. Його наукова підготовка, цілеспрямованість, романтизм, бажання допомогти своєму народові добре прислужилися зокрема справі підготовки вчителів на курсах з українознавства, які проводилися тоді в багатьох куточках України зусиллями «Просвіти». З великим запалом виступав він перед вчителями-українцями Кам'янця-Подільського, Гайсина, Лебедина, Ольгополя та інших міст [10].

Як молодий науковець, що готувався до вузівської кар'єри, М.О.Драй-Хмара з великим інтересом стежив за кроками Української Центральної ради, а згодом і гетьманату П.П. Скоропадського в галузі створення національної вищої школи, мріяв прислужитися їй своєю невтомною працею, великою енергією творення, непересічними здібностями, жадобою бути корисним молодій українській нації і державі.

Михайло Опанасович попав у поле зору міністра освіти й мистецтва Української держави професора М.П.Василенка, а також ректора Кам'янець-Подільського державного