УДК 777.5.016:821.161.2-31

Васьків М.І.

ВИВЧЕННЯ РОМАНУ В.ДОМОНТОВИЧА "ДОКТОР СЕРАФІКУС" У 11 КЛАСІ

ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

У статті подається порядок і розподіл навчального матеріалу з аналізу та інтерпретації роману В. Домонтовича "Доктор Серафікус" в 11 класі загальноосвітньої школи. Пропонуються конкретні шляхи і прийоми попереднього зацікавлення до прочитання тексту твору, його аналізу, актуалізації знань, самостійної роботи учнів.

Ключові слова: шкільний аналіз твору, інтерпретація, актуалізація знань, інтелектуальний, психологічний роман, роман-есей, раціоналізм.

За новою програмою з української літератури для 5-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів [5, 120-123], для вивчення у передвипускному, тобто 11-му, класі пропонується роман Віктора Домонтовича (Петрова) "Доктор Серафікус". Чим керувалися автори програми, обираючи саме цей твір за об'єкт шкільного аналізу, сказати важко, але такий вибір видається дуже суб'єктивним і може пояснюватися хіба що особливою прихильністю до нього когось із укладачів програми. Безперечно, в 11-12 класах учні вже повинні бути готовими до самостійного аналізування складних літературних явищ, однак "Доктор Серафікус" є вже надто складним навіть і для більш підготовленого теоретично і практично читача.

Щоправда, у програмі стверджується, що для цього роману В.Домонтовича характерні "новизна і динамізм сюжету, віртуозність і простота оповіді" [5, 122]. Стосовно такої тези можна погодитися лише з тим, що "Доктор Серафікус" є надзвичайно новаторським для української літератури на різних поетикальних рівнях, у тому числі й на сюжетно-композиційному. Динамізм сюжету і простота оповіді - це, швидше за все, не про роман Домонтовича. Абсолютна більшість дослідників цього твору наголошують на його складності, зашифрованості для читача, інтелектуальному характерові при слабкому розвиткові дії: ".органічність тексту не турбує автора, тому зайвих для сюжету інтелектуальних відступів у його прозі безліч. він (Домонтович. - М.В.) теж зашифрував себе в своїх романах. Він загалом страшенно любив тему масок, гри, текстів-шифрів" [4, 11-12]; "Твори Домонтовича - це часто тексти з подвійним дном. сюжет цікавить його не сам по собі, а як засіб для розгортання певної філософської колізії. Парадоксальне зближення контрастних понять і оцінок, гра з офіційними ідеологічними, культурними, жанровими, стильовими й мовними канонами витворює у тексті складне плетиво мотивів, відсилок, перегуків, інтелектуальних загадок для підготовленого читача" [1, 17].

Підкреслюючи складність і неоднозначність "Доктора Серафікуса" для інтерпретації, Юрій Шерех статтю про цей роман назвав "Не для дітей". Підсумувати попередні оцінки складності тексту твору В.Домонтовича можна твердженням С.Павличко: "Перенасичуючи свої романи парадоксами й карколомними інтелектуальними провокаціями, Домонтович не дбає про форму, про закони жанру, про красу стилю, про мелодійність речення. До цих романів, їхніх героїв і сюжетів, немає ні легкого, ні єдиного пояснення" [4, 16]. Попри те роман включено до шкільної програми з української літератури, тому, скільки би не йшлося про складність його інтерпретації, "Доктор Серафікус" необхідно вивчати. Тільки робити це корисніше з усвідомленням закодованості тексту роману, відкинувши твердження про "динамізм сюжету, віртуозність і простоту оповіді".

Вивчення літературного твору, його аналіз та інтерпретація школярами неможливі без засвоєння тексту твору. Зрозуміло, що текст роману учні передвипускного класу повинні прочитати заздалегідь. Щоб саме так відбулося і з текстом "Доктора Серафікуса", учитель повинен підготувати майбутніх читачів до сприйняття особливостей роману В.Домонтовича, насамперед він повинен не приховувати його складності, а відштовхуватися від неї. Учні мають знати заздалегідь, що у цьому творі не варто шукати істини в останній інстанції, що він є багатозначним і передбачає право на існування різних світоглядних концепцій, які утверджуються у "Докторі Серафікусі" й одночасно всі піддаються сумніву в формі прямої чи прихованої іронії. Також школярі повинні бути готовими до того, що сюжетних подій у творі дуже мало, відповідно, відсутня сюжетна інтрига, натомість є інтрига внутрішня, психологічно-інтелектуальна, у відчитуванні якої є своя естетична насолода. Важливо також наголосити на тому, що в процесі читання школярі мають звернути увагу на проблеми міжстатевих взаємин (вік 11-класників дозволяє вести уже повноцінну розмову щодо цієї проблеми) і все більшого переміщення людини зі світу реального у світ віртуальний, а також налаштувати їх на співрозуміння іншої людини, навіть такого дивака, як головний герой роману професор Комаха.

Зацікавленню учнів прочитати твір В.Домонтовича сприятиме також залучення і тлумачення учителем тези Ю.Шереха, що "Доктор Серафікус" "... постає перед читачем анекдотою, розгорненою в цілу книжку. І то анекдотою з початку до кінця, в усіх епізодах перед нами - сюжет анекдоти: в зустрічі з дитиною, в зустрічі з жінкою, від кохання якої наш герой утік, і в зустрічі з жінкою, від кохання якої йому втекти не пощастило" [6, 307]. Також науковець вказує на те, що зовнішній сюжет загалом легко сприймається, але необхідно уміти заглиблюватися у відчитання того, що міститься між чи за рядками: ".завдання автора - принаймні зовнішнє:створити твір, що легко читався б. Одначе цукерка може за невтральною в своїй солодкості оболонкою таїти несподівано міцний лікер, що раптом обпече язик. Анекдота пікантна, коли раптом з'являється колюча пуанта" [6, 309].

Програма за загальною редакцією Р.Мовчан пропонує на вивчення "Доктора Серафікуса" виділити чотири години. За цією програмою, передбачається тільки ознайомлення з творчим шляхом письменника, точніше, з коротким оглядом новаторського характеру творів В.Домонтовича. Однак видається необхідним також вивчення біографії письменника, і не