УДК 821.161.2

Сарапин B.B.

Полтавський університет споживчої кооперації України

"ЕКЗОТИКА ВЕЛИКИХ КУЛЬТУР" У ПОЕЗІЇ ЮРІЯ КЛЕНА: СВОЄРІДНІСТЬ МОТИВУ КОНКІСТАДОРСТВА

У статті йдеться про специфику поетичного діалогу зі світовою культурою, репрезентовану Юрієм Кленом у збірці "Каравели". Зауважено, що мотив конкістадорства актуалізує неокласичний принцип "роботи з культурою" на прикладі книжних образів конкістадорів, Кортеса, вікінгів, Жанни д'Арк, Антонія, Юлія Цезаря, Клеопатри, Лота, Івана Предтечі.

Ключові слова: неокласицизм, мотив, образ, рецепція, стилізація, ліричний герой, циклізація.

Культурологічна проблематика як складова стильової парадигми неокласичної творчості Юрія Клена неодноразово опинялася в центрі наукової й публіцистичної обсервації вітчизняних і зарубіжних дослідників. На особливу увагу заслуговують розвідки діаспорних учених Н.Ґеркен-Русової [3], І.Качуровського [5], Ю.Лавріненка, В.Державина, М.Неврлого, О.Филиповича, а також вітчизняних літературознавців Ю.Коваліва [7], М.Богач [1], Г.Райбедюк і О.Томчука [10], В.Чобанюк [12, с. 142-146], О.Бухарової [12, с.54-62]. Компаративний аналіз своєрідності образу шляху конкістадорів як варіанту архетипу дороги в поезії М.Гумільова і Юрія Клена здійснений О.Мациборською [12, с.291-298]. Проте мотив конкістадорства як форми освоєння класичних (у значенні - взірцевих) тем світової культури, як рецепції книжних образів, близьких до зерівських "культуртрегерів", сьогодні ще не був об'єктом спеціального студіювання. У з'ясуванні специфіки неокласичної "роботи з культурою", репрезентованої у збірці Юрія Клена "Каравели", головно в її розділі "У слід конкістадорам", і полягає мета статті.

Поет сформувався у середовищі, де культура розглядалася як друга (а часом - як і перша) реальність. Розмикання неокласичної образності у світ універсальних духовних начал укладалося у систему "європеїзму" М.Зерова. "Екзотика великих культур" (Ю.Лавріненко), що виявлялася у залученні до поетичних творів історичних, міфологічних, літературних паралелей, рецепції книжних мотивів і в стильових наслідуваннях класичних взірців. Неокласики почувалися не стільки творцями, скільки суб' єктами культури, відтак художнє о смислення культурного феномена певної епохи у їх віршах переростало у "вживання" у хронотоп, більше того, кожен із них, і М.Зеров зокрема, за зауваженням Л.Таран, "переживав як реальні життя митців різних часів ..." [11, с.111].

Відомо, що поважний літературознавчий і перекладацький досвід, а також індивідуальні читацькі уподобання лягли в основу книжності неокласичної поезії. Тому "Самоозначення" М.Зерова - "Я знаю: ми тугі бібліофаги, а мудрість наша - шафа книжкова" - сьогодні видається констатацією долучення київських ерудитів до потужної світової традиції. Відтак у "Каравелах" Юрій Клен цілком закономірно зіставляє власну концепцію буття з історичною й культурною пам'яттю людства. Духовна еволюція його ліричного героя пов'язана з його існуванням у двох світах - реальному, даному безпосередньо у відчутті, і книжному, витвореному із читацького враження. Він не стільки пізнає дійсність через літературу, скільки вписує власне життя у знакову систему універсальних духовних кодів, переживає літературну колізію.

Свідому книжну спрямованість засвідчує назва розділу збірки, який чи не найбільше ілюструє культурологічну спрямованість автора, - "У слід конкістадорам". Образ конкістадора, актуалізований у літературі початку XX століття (Ж.Ередіа, М.Гумільов, І.Франко, М.Рильський, Є.Плужник, Ю.Яновський), крім традиційного означення романтичних і екзотичних пошуків, у поезії Юрія Клена символізує передусім радість процесу відкриття, називання, освоєння. З цієї точки зору письменники оригінального художнього бачення постають в уяві ліричного героя "Каравел" як першопрохідці (мотиву, образу, сюжету, ритміки, строфіки). Якщо, приміром, М.Гумільов передає емоційний стан свого героя-мандрівника, описує "шлях конкістадорів", то поетичні рефлексії, візії й оповіді Юрія Клена спрямовані "у слід" чужим естетичним відкриттям. Ідеться не тільки про наслідування техніки вірша, стилю, прийомів митців минулого, хоча цей розділ "Каравел" може служити зразком вдалої стилізації, - класичне письменство стає для автора збірки поштовхом для роздумів, утілених в індивідуальну змістову субстанцію. Ліричний герой "Каравел" - франківський semper tiro, який вчитується у класичні тексти й таким чином вживається у світовий культурний процес. Його оригінальність виявляється у самобутності сприйняття, синтезуванні власних морально-етичних настанов з духовною традицією людства.

Герої "У слід конкістадорам" виступають відомі історичні діячі або літературні персонажі, причому сюжет з минулого, транспонований автором при збереженні конкретної ситуації і належного історико-культурного колориту, має в собі, як і в "Рівновазі" Є.Плужника, "щось від притчі, від "алюзійного" сказання на якісь сучасні філософсько-психологічні теми" [8, с.37].

Так, подвійний сонет "Кортес" (1933) і вірш "Конкістадори" (1937) можуть видатися запізнілою поетичною реакцією на прочитану у 20-ті роки книгу Е.Штукена "Білі боги". Ще 1926 року у журналі "Життя й революція" Юрій Клен (тоді ще - Освальд Бургардт) опублікував рецензію на роман німецького письменника, де поруч із поважним літературознавчо-критичним аналізом авантюрної і фантастичної прози початку XX століття виразно виявляється індивідуальна світоглядна позиція рецензента. Особливо показовими видаються його роздуми про природу "загальної зацікавленості Європи екзотикою й культурою далеких країн" [2, с.44]. Критик сприймає початок XX століття як "добу інтелектуальної втоми" та ескапізму, спричинених бурхливою технізацією: "Механізація життя і спеціалізація праці позбавляє людину її духовного обличчя, вона стає маленьким гвинтиком, невеликим коліщатком апарату, яке виконує лише одну якусь невідмінну функцію" [2, с.54]. На його думку, екзотизм у сучасних європейських літературах виступає закономірною захисною реакцією митців, протестом проти загальної машинізації побуту і знеособлення людської діяльності.

Лейтмотив роману "Білі боги" - конфлікт між мрією і дійсністю - розгортається у двоїстому сонеті Юрія Клена "Кортес". Диптих являє собою монолог ліричного героя ""Каравел", звернений