Прикметник запашний разом зі словом пахучий належить до опорних слів одоративного значення. В його семантиці є додаткові смислові відтінки запаху. В контексті він вживається в оточенні таких слів, які «підказують» вищий ступінь приємності запаху. Слова - назви джерел запаху, з якими сполучається прикметник запашний, належать переважно до групи слів, що означають предмети рослинного походження, які діють на нас безмежним багатством приємних запахів [3, с. 35]:

Нашу шлюбну постелю вквітчали троянди пахучі Образ Кіпріди її благословляє з кутка

(«Нашу шлюбну постелю вквітчали троянди пахучі...»); Стоять дуби замислено і строго. Тут - перейшовши молодий самум - Собі поставлю келію убогу, Щільник пахучий для останніх дум

(«Зелена піна лісу молодого»); У темній гущині її я наздогнав. Вона, вже лежачи серед пахучих трав, Руками пружними од мене одбивалась («Поцілунок»).

Тоді, як Максим Рильський тяжіє до традиційних українських назв, у Миколи Зерова, мовотворчість якого дослідники визначають як таку, що «синтезує в собі найкращі досягнення національної та європейської літературної традиції» [5, с. 3], трапляється чимало екзотизмів:

Щасливо, корабелю темнобокий! Безпечно плинь під теплий небосхил - До Швабських гір, до голубих Антіл, В Кабул чи в землі запашноїмокки

(«KAPNOS TES PARTRIDOS»).

Своєрідність авторського світосприйняття через призму духовних, естетично-мистецьких здобутків заглибленої у віки європейської культури, тематичне звертання до античності й християнства (до біблійного світу) як вищого вияву культури усього людства зумовили активізацію у творах Миколи Зерова запозиченої лексики з культурологічним значенням (назви культових понять, реалій античного світу):

І в синій темряві, мов ряд примар, Жінки несуть свій вікопомний дар - Пахучий нард і мірру, і алое

(«Велика П'ятниця»).

Є в поета і чимало прикладів поєднання слова запашний з традиційними для України назвами:

І, соків земляних відчувши міць, Розплющить очі і зустріть коралі Таких веселих запашних суниць («Суниці»).

Не завжди прикметних запашний (пахучий) сполучається лише з іменниками на позначення рослин, які можуть розповсюджувати приємний запах. Подибуємо його поєднання зі словами на позначення предметів побуту, явищ неживої природи, а інколи і абстрактних понять. Схожі образи є в обох письменників. Наприклад, і Микола Зеров, і Максим Рильський застосовують епітет запашний до слова кімната (світлиця) :

На порозі гість веселий - Дощ блакитний, весняний... Хто постелю нам постеле У світлиці запашній ?

(М.Рильський «На порозі гість веселий...»);

Весною віє запашна кімната,

Дзвенить розмова і парує чай. Віддайся їм і в серце не пускай Щемливих забобонів Полікрата

(М.Зеров « SUPERSTITIO»). У Миколи Зерова слово «запашний» поєднується з іменниками на позначення абстрактних понять: А вулиці твої виводить зір В повітря чисте. В запашний простір, Де ходить вітер горовий і п 'яний

(«Київ навесні ввечері»).

На відміну від дієслів та іменників з одоративним значенням, які залежно від їх сполучуваності передають в мові то приємні, то неприємні запахи, прикметники відносно якісно-оцінної характеристики запахів чітко розмежовують свої функції, оскільки їх значення вказує на наявність, постійність якої-небудь ознаки, притаманної рослині, продукту харчування, предметові тощо, конкретизуючи при цьому відчуття запаху [3, c. 33].

С.Александрова зауважує: «Тонке внутрішнє відчуття запахів, знання природних умов їх поширення, пошуки адекватних форм передачі запахових вражень допомагають творити індивідуальний стиль» [1, с. 31]. Неокласики, спираючись на здобутки європейської літератури, вводять у свої тексти чимало слів на позначення запахових відчуттів, що надає їхній творчості особливого колориту та забарвленості.

Список використаних джерел

Александрова С. Запахові відчуття - художня деталь в оповіданнях Григора Тютюника / С.Александрова // Культура слова. - 1994. - Вип.45. - С. 26-31.

Доценко П.П. «.Ллються пахощі струмисті» / П.П.Доценко // Культура слова. - Випуск 22. - С. 23-26.

Дятчук В.В. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови / В.В.Дятчук, Л.О.Пустовіт. - К.: Наукова думка, 1983. - 156 с.

Зеров М. К. Твори: У 2 т. / Упоряд.: Г. П. Кочур, Д. В. Павличко. - Київ: Дніпро, 1990. - Т. 1-2.

Зіневич Л.В. Мовна майстерність Миколи Зерова : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. Наук: спец. 10. 02. 01 «Українська мова» / Л.В. Зіневич. - К., 2002. - 20 с.

Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система української мови. - Харків, 1997. - 129 с.

Нижнегородцева-Кириченко Л.О. Лексико-семантичне поле «Інтелектуальна діяльність»: досвід концептуального аналізу (на матеріалі іменників сучасної англійської мови) : автореф. Дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. Наук : спец. 10.02.04 - «Германські мови» / Л.О. Нижнегородцева-Кириченко. - К., 2000. - 18 с.

Рильський М. Як парость виноградної лози / Рильський Максим. - К.: Дніпро, 1973, - 256 с.

Рильський М. Вибрані твори: У 2 т. - Т. 1: Вірші. Поеми. - К.: Укр. енциклоп., 2005. - 608 с.

In the article is analysed functioning of mikrofield «Sweet-scented», what is included in the structure of LSP «Smell», at movotvorchesti Maksym Ril'skogo and Mykola Zerova

Key words: lexical-semantic field, mikrofield, smell vocabulary