Еніологія («еніо» – енергоінформаційний обмін і «логос» – наука, учення) – нова інтегральна наука про енергоінформаційний обмін у природі й суспільстві, в центрі якої перебуває людина зі всіма своїми якостями і здібностями. Це комплексна девіантна наука про непізнані феномени природи і суспільства та їх наукова концептуальна інтерпретація як результат переосмислення сучасних природничо-наукових позицій і багатотися- чолітнього досвіду людства у світі тонких взаємодій живих об'єктів і кісної матерії. Весь Усесвіт до найдрібніших частинок пронизаний енергією. Енергія є немовби каркасом Усесвіту, тією його базою, на якій тримається весь матеріальний і духовний світ, вона постійно циркулює, перетворюючись у різні якості в безлічі форм. Енергетика людини підпорядкована загальним законам Всесвіту і, перш за все, це «Закону полярності» і «Закону збереження енергії» [12].

Еніологія – сучасне поняття, сучасне трактування якнайдавніших езотеричних знань цивілізації, має на увазі цілісність підходу до знань. Це не лише давня наука. Це спосіб життя. Основоположником цих знань вважають Гермеса Меркурія Трісмегиста, що жив у другому-третьому тисячолітті до н. е. Нині використовується принцип герметизму, названий так по імені Гермеса. Сам термін «герметизм» означає закритий. На жаль, у минулі часи езотеричні школи, клани й ордени припустилися непоправних помилок. Вони приховували свої знання від інших людей. Древні легенди свідчать, що Гермес одного дня зібрав своїх учнів і дав їм завдання: «... розробити адаптовані езотеричні знання для профанів». Термін «Профан» означає – що «не пройшов ініціацію в езотеричний клан». Учні Гермеса розійшлися по всьому світові. Почали виникати релігії. Тому в усіх релігіях один і той же корінь – Давній Єгипет, хоча нині вони зазнали серйозних трансформацій. Рано чи пізно це оберталося проти самих же езотеричних напрямів, що призводило до їх саморуйнування і загибелі. Припускається, що езотеричну спадщину Атлантиди залишила група людей, і ці знання дійшли до нас через Гермеса [3].

Еніологія грунтується на концепції існування космічного інформаційного поля, що об'єднує все суще у Всесвіті і на Землі. Об'єктом її дослідження є субстанції, які створюють матерію: речовина, енергія, інформація. Особливість еніології полягає в тому, що вона використовує як логічне, так і образне мислення, «екстрасенсорні» можливості людини в пізнанні світу, прагне науково пояснити і розкрити древні знання, зробити їх максимально доступними різним верствам населення і практично використовувати здобуті знання на користь людства [1].

Здавна людина намагалася знайти сокровенні знання, які стали б її провідною зіркою, що веде до стабільності і щастя. Проте дійсність багатовимірна і дуже мінлива, тому людство знову і знову стикалося з тим, що знання і системи знань, які воно створювало, виявлялися обмеженими і, в кращому випадку, були лише відносно успішними й адекватними описами однієї з граней Усесвіту. І найдивнішим є те, що чим більший прогрес досягався в тій або іншій галузі знання, тим менше уваги приділялося решті галузей [8].

Плин історії, зокрема й історія розвитку науки переконують нас у тому, що численні закони і константи, що були основою класичної науки, не є вічними або абсолютними. Автор переконаний, що справжнім покликанням науки є допомога в гармонізації Людини і розвитку її здібностей. Саме еніологія, наука, що вивчає енергоінформаційний обмін у Суспільстві і Природі, здатна розкрити повною мірою здібності Людини, досліджувати еніологічні процеси в Природі і Суспільстві, позитивно впливати на всі сторони життя Людини, Суспільства і земної цивілізації в цілому. Еніологія стала першою наукою, яка об'єднала раціоналістичні та ірраціоналістичні (або інтуїтивістські) методи дослідження і систематизації інформації.

Однією з особливостей еніології є її дбайливе ставлення до інтелектуально-духовної спадщини людства. Еніологія нічого не критикує та не відкидає. У її арсеналі мирно співіснують якнайдавніші вчення, окультизм і сучасні науково-езотеричні та природничо-наукові погляди. Даосизм та піфагореїзм, індуїзм, суфізм, зороастризм, буддизм та ін. цитуються так само часто, як і «саєнтологія», «радастея», трансцендентальна медитація Махаріши, учення Реріха, Крішна-мурті, Блаватської і Олькотта, Тейяра де Шардена, Штайнера та інших мислителів, які сміливо вдивлялися в безбережний океан Усесвіту. Гідне місце в «криниці» мудрості еніології належить «Біблії» і «Торі», «Корану», «Книзі мормона» й іншим скрижалям різних релігій. Не відкидає еніологія і ті гіпотези сучасних учених, які представники офіційної науки називають «маревними ідеями», «параноїдаль- ним маренням». Необхідно дотримувати такого постулату: «Якщо ти чогось не знаєш, то це не означає, що «Цього» немає».

Древні цивілізації акумулювали в собі знання свого часу про Світ та Людину, іншими словами, про те, що вважалося макро- і мікрокосмосом, пізнання були інтегрально-синтетичними, оскільки макрокосмос і мікрокосмос сприймалися в єдності. Але настала ера науково-технічної революції. Ера, в якій фактично панував тільки науково-технічний напрям. Наука спрямувала свої інтереси на пізнання зовнішнього світу, вбачаючи в Людині лише біологічний об'єкт або елемент соціологічних досліджень. Таким чином, основна ціннісна орієнтація була поставлена з ніг на голову. Проте час від часу