ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Усатий В'ячеслав Дмитрович

УДК 372:808.З

РОЗВИТОК МОВЛЕННЄВОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

13.00.02 - теорія і методика навчання української мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ-2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України

Науковий керівник: Вашуленко Микола Самійлович, доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України, головний учений секретер АПН України

Офіційні опоненти: Дорошенко Сергій Іванович, доктор філологічних наук, професор, професор кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, заслужений діяч науки і техніки України Каліш Валентина Антонівна, кандидат педагогічних наук, в.о.доцента кафедри української мови та методики її викладання Глухівського державного педагогічного інституту ім. С. М. Сергєєва-Ценського

Провідна установа - Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова, кафедра мови та методики викладання в початковій школі; Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться 18 квітня 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул.Артема,52-Д).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розіслано 14 березня 2001 р..

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.В. Бондаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження.

Проголошення суверенності України поставило перед молодою державою ряд невідкладних завдань, вирішення яких є важливою умовою її національного відродження і подальшого розвитку.

Однією з проблем, що вимагає постійної уваги, є проблема вдосконалення системи народної освіти. Провідною ідеєю державної національної програми "Освіта " (Україна XXI століття) є створення життєздатної системи неперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, "формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації".

Школа має забезпечувати всебічний розвиток дитини, її здібностей і обдарувань, "формування громадянина України, здатного до свідомого суспільного вибору"2.

Особлива роль у цьому процесі належить початковій освіті, яка забезпечує загальний розвиток дитини, є першою і незамінною сходинкою на її шляху до здобуття загальної середньої освіти.

Найголовнішою особою у вирішенні завдань початкової школи є вчитель. Працюючи з учнями свого класу протягом усього періоду, коли здійснюється їхня початкова освіта, він формує у них знання і навички, без яких неможливий інтелектуальний і моральний розвиток. Система знань і навичок, яку має сформувати вчитель початкових класів, досить широка і вимагає від нього відповідної широти інтересів, культури, глибоких і різнобічних знань, високої загальної ерудиції.

Найважливішим засобом, основним "інструментом" професійної діяльності вчителя є слово, його мовлення.

Від рівня культури мовлення вчителя значною мірою залежить не тільки мовленнєвий розвиток учнів його класу, а й їхня успішність у цілому, бо чим досконаліше мовлення школярів, тим краще вони виражають свої думки і сприймають висловлювання інших.

Слову, мовленню у процесі пізнання надавали великого значення Я.А.Коменський, К.Д.Ушинський, В.О.Сухомлинський, ряд інших вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів: Айдарова Л.І., Варзацька Л.О., Вашуленко М.С., Грипас Н.Я., Ґудзик І.П., Добрович А.Б., Зязюн І.А., Каліш В.А., Кутішенко М.О., Леонтьєв 0.0., Мельничайко В.Я., Нечай Л.Д., Плющ М.Я., Рубінштейн С.Д., Сагач Г.М., Синиця І.О., Скрипченко Н.Ф., Стсльмахович М.Г., Хорошковська О.Н., Щербина В.Р. та ін.

Проте, як показує практика роботи у школі і вузі, для поліпшення якості підготовки вчителів початкових класів необхідне подальше вдосконалення їхньої мовленнєвої культури. Широкий спектр предметів, які вивчаються у початковій ланці загальноосвітньої школи, вимагає від учителя відповідної широти його професійної, зокрема психологічної, педагогічної, методичної і лінгвістичної підготовки.

І це враховується у навчальних планах підготовки вчителя-класовода. Однак, як показує аналіз, мовленнєвий розвиток як засіб підготовки майбутнього о вчителя до викладання всієї системи предметів початкової школи розглядається лише побіжно, в загальному руслі тем і проблем кожної з конкретних методик, які вивчаються на факультеті.

Тема мовленнєвої культури майбутніх учителів в останні кілька років стала предметом окремих дисертаційних досліджень - Головатої Л.М., Климової К.Я., Кротової 0.1.. Лесняк Н.В.. Лучкіної Л.В., Савенкової Л.О. та деяких інших. Проте в названих роботах удосконалення мовленнєвої культури саме вчителів початкових класів у широкому плані не розглядалося.

Виходячи із зазначеного, і було обрано тему дослідження, актуальність якої зумовлена потребами подальшого вдосконалення системи шкільної початкової освіти і підготовки вчительських кадрів для сучасної початкової школи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукової роботи лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки АПН України, Зміст та методичні забезпечення державних стандартів початкової освіти ( реєстр №0198 U 007753).

Об'єктом дослідження є професійна, у тому числі загальна мовленнєва підготовка студентів до виконання професійної діяльності вчителя початкових класів.

Предмет дослідження - методи і прийоми становлення культури мовлення майбутніх учителів початкових класів.

Мета дослідження - розробити систему завдань і прийомів удосконалення і становлення мовленнєвої діяльності студентів факультету підготовки вчителів початкових класів, адекватну різнобічності і широті мовленнєвих потреб, зумовлених характером їхньої професійної діяльності.

У дослідженні ми виходили з того, що мовлення вчителя у процесі викладання цілого ряду предметів, які відрізняються своїми пізнавально-структурними особливостями, має в кожному конкретному випадку відповідати прийнятому у цих предметах пізнавальному апарату, системі понять, доведень, образів, особливостей розкриття досліджуваних фактів.

З огляду на зазначене, наше дослідження має чітко виражений міжпредметний характер. Орієнтуючись на це, ми розробили гіпотезу дослідження: робота з розвитку культури мовлення майбутніх учителів початкової школи може бути ефективною за умови, якщо вона не обмежується опануванням лексичного багатства, орфографічних, орфоепічних та граматичних (морфолого-синтаксичних закономірностей мови і мовлення), а передбачає також формування здатності підпорядковувати характер, структуру і лексику мовлення характеру, специфіці і змісту відповідних навчальних предметів та виховних заходів, тобто вироблення уміння продукувати висловлювання, досконало організовувати його відповідно до поставленої освітньої мети, з орієнтацією на слухачів - молодших школярів віком від 6 до 9 років.

Цим зумовлено ряд завдань, вирішення яких необхідне для досягнення мовленнєвих параметрів, передбачених гіпотезою та метою нашого дослідження, а саме:*

проаналізувати структуру поняття "культура мовлення вчителя початкових класів";*

визначити рівень мовленнєвої культури студентів І курсу факультету підготовки вчителів початкових класів;*

розробити форми, методи, прийоми вдосконалення мовленнєвої культури студентів відповідно до розроблених критеріїв їхнього мовленнєвого розвитку, особливостей вивчення і можливостей предметів "Українська мова", "Дитяча література", "Математика", "Природознавство", "Народознавство" у формуванні мовної особистості молодших школярів;*

провести спостереження за вдосконаленням мовленнєвої діяльності студентів під час педагогічної практики;*

проаналізувати ефективність розробленої системи експериментально-дослідного навчання і зробити відповідні висновки.

Методологічною основою дослідження є концептуальні, наукові положення про взаємозв'язок мови, мовлення і мислення, їх визначальне місце і роль у розвитку особистості. Орієнтирами, що зумовлювали характер, загальну спрямованість і мету дослідження, були завдання, продиктовані ідеями духовного відродження українського народу, розвитку його освіти і культури в нових соціально-економічних і політичних умовах.

Теоретичною основою дослідження стали психолого-педагогічні положення про навчання і розвиток особистості (Я.А.Коменський, К.Д.Ушинський, Р.Бернс, В.О.Сухомлинський), формування й удосконалення процесів сприймання і мовлення (Л.С.Виготський, В.А.Кан-Калик, П.П.Блонський, Г.С.Костюк, І.О.Синиця), взаємозв'язок слова та образу (О.О.Потебня, М.І.Жинкін, В.В.Виноградов, Г.О.Винокур, П.Г.Пустовойт та ін.).

Методи дослідження передбачали: вивчення та аналіз філософської, педагогічної, психологічної і методичної літератури; аналіз навчальних програм факультету підготовки вчителів початкових класів з погляду розкриття можливостей мовленнєвого розвитку студентів під час опанування зазначених програм; аналіз навчальних планів початкової школи; проведення констатуючого і формуючого експериментів, у ході яких здійснювалося відвідування уроків студентів-практикантів; проведення бесід зі студентами та учнями, виконання відповідно дібраних завдань, анкетування тощо. Розглядаючи проблему розвитку мовленнєвої культури майбутніх учителів початкових класів, ми користувалися методами опису і зіставлення, аналізу і синтезу, аналогії і систематизації, узагальнення, анкетування, зрізу, бесіди, моделювання, математичної статистики.

Експериментальною базою дослідження був факультет підготовки вчителів початкових класів Житомирського державного педагогічного (університету) інституту ім. І.Франка та Житомирський інститут післядипломної педагогічної освітив. Усього в експериментальній роботі взяли участь 502 студенти, 268 учителів початкових класів та викладачів кафедр, зазначених закладів.

Дисертаційне дослідження здійснювалося у три етапи впродовж 1994-2000 років.

На першому етапі (1994-95рр.) вивчалась література, що розкриває сутність проблеми розвитку мовлення взагалі і особливостей цього процесу на факультеті підготовки вчителів початкових класів зокрема.

Вивчався передовий педагогічний досвід роботи у початкових класах шкіл Житомирської області, робилися відповідні висновки з власного педагогічного досвіду, підготовки майбутніх учителів початкових класів, формування мовної особистості майбутнього класовода.

Другий етап роботи (1995-96рр.) характеризувався підготовкою до проведення констатуючих зрізів й аналізу їх результатів.

Третій етап (1996-2000рр.) охоплював процеси проведення формуючого експерименту, осмислення його результатів і оформлення дисертаційного дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в розкритті шляхів, форм і методів організації роботи з розвитку мовлення, яке своїм характером, структурою і лексичною багатогранністю є адекватним характеру, специфіці і змісту відповідних предметів початкової школи.

Теоретична значущість дослідження зумовлена розкриттям методичних закономірностей розвитку мовлення студентів як необхідного компонента цілісної культури особистості майбутнього вчителя. У дослідженні розроблено науково обґрунтовану систему мовленнєвого розвитку майбутніх учителів початкових класів, у якій мовлення і загальна духовно-інтелектуальна культура студента взаємопов'язані і взаємозумовлені.

Практичне значення визначається двома факторами:*

його спрямованістю на мовленнєвий розвиток майбутнього вчителя початкових класів у системі його вузівської підготовки;*

можливостями використання ряду розроблених форм і практичних видів і прийомів роботи в системі підвищення кваліфікації учителів початкових класів.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною і теоретичною обгрунтованістю вихідних положень, застосуванням комплексу методів, що використовуються у науково-педагогічних дослідженнях і є адекватними поставленій меті та завданням; кількісним і якісним аналізом результатів експериментально-дослідної роботи.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри мови з методикою її викладання Житомирського державного педагогічного університету ім. І. Франка, на курсах підвищення кваліфікації вчителів початкових класів при Житомирському інституті післядипломної педагогічної освіти, на педагогічних читаннях, всеукраїнських науково-практичних конференціях, на звітних наукових конференціях в Інституті педагогіки АПН України.

За результатами дослідження опубліковано сім робіт, у тому числі чотири статті у фахових виданнях.

СТРУКТУРА І ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний її обсяг - 189 сторінок, список використаної і цитованої літератури містить 220 джерел.

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено предмет, об'єкт, мету і завдання дослідження, сформульовано його наукову гіпотезу, з'ясовано теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – “Культура мовлення вчителя початкових класів як лінгводидактична проблема", - який складається з трьох параграфів, розкривається структура поняття культура мовлення вчителя-класовода, розглядаються особливості роботи над культурою мовлення вчителя початкових класів у змісті вузівської мовної освіти, дається характеристика мовної особистості студентів першого курсу факультету підготовки вчителів початкових класів.

Аналіз мовленнєвої взаємодії вчителя-класовода з учнями показує, що, на відміну від учителів-предметників, мовлення яких у навчально-виховному процесі підпорядковане розкриттю науково-пізнавальної специфіки окремого предмета, вчитель початкових класів відповідно до своєї професіограми повинен сформувати в учнів систему знань, умінь і навичок, які передбачені вивченням не одного, а цілого комплексу навчальних предметів.

Вимоги до мовленнєвої взаємодії вчителя та учнів, що зумовлені змістом, характером і завданнями викладання кожного з цих предметів, нерідко докорінно відрізняються, оскільки вони співвідносяться з різними галузями науки, знань.

Якщо на заняттях з математики вчитель дає учням початкові уявлення про просторові і кількісні відношення у навколишньому світі, навчає їх абстрактно мислити, усвідомлювати особливості "кількісної характеристики об'єктів і явищ", то в процесі вивчення курсів "Ознайомлення з навколишнім світом", "Природознавство" увага дітей спрямовується на якісно інший характер понять, предметів, явищ, які їх оточують, на особистісне ставлення до них, моральні норми, що вимагають від самого учня відповідної поведінки у стосунках з людьми.

А на уроках читання виникає потреба осмислити образний світ художнього твору, дати морально-етичну оцінку героїв та їхніх вчинків, особистісних характеристик.

В усіх цих випадках мовлення вчителя має бути адекватним навчально-виховним завданням, які він вирішує у процесі виконання професійної діяльності. Воно характеризується такими найголовнішими ознаками: понятійно-термінологічна чіткість; багатство, виразність; дохідливість; багатоплановість - здатність відповідати своїм понятійним чи образно-експресивним характером змісту навчального матеріалу.

Адекватність мовлення навчально-виховним завданням, які вирішує вчитель, та здатність планувати мовлення й керувати ним для досягнення поставленої мети можна розглядати як два критерії оцінки культури мовлення учителя початкових класів, оскільки вони враховують характер мовлення вчителя відповідно до системи його функціональних обов'язків і випливають із цієї системи.

У психолого-педагогічній науці склалася концепція про адекватність структури особистості психологічній структурі її діяльності (Б.Г.Ананьєв, А.М.Леонтьсв, Б.Ф.Ломов).

На забезпечення відповідності структури особистості вчителя початкових класів структурі його майбутньої діяльності спрямована вся система вузівських дисциплін, а об'єднуючим фактором виступає мовлення вчителя, формуванню й удосконаленню якого слугує відповідний курс сучасної української мови, основ культури і техніки мовлення, практикуму з української мови. В них представлені програми і технології, спрямовані на формування у майбутніх педагогів комунікативних умінь та професійно значущих якостей особистості, розроблені рядом дослідників (В.Абрамян, Д.Балдинюк, М.Барахтян, Л.Гапоненко, Л.Головата, Л.Долинська, Г.Дьяконов, В.Каліш, А.Капська, Л.Лучкіна, А.Мишко, Г.Мишко, Т.Рукас, І.Яценко та ін.).

Інтегральним показником професійної підготовленості випускника педагогічного вузу, як доведено багатьма дослідженнями (Н.В.Кузьміна, М.Д.Никаноров, А.І.Пискунов, В.А.Сластьонін, А.І.Щербаков та ін.), а також досвідом вузівської педагогіки, виступає педагогічна спрямованість його особистості.

Вивчення системи вузівських дисциплін спрямовується на забезпечення професійної готовності і компетентності майбутнього вчителя початкових класів, забезпечення згаданої вище адекватності структури його особистості структурі його майбутньої професійної діяльності.

Анкетування студентів I курсу факультету підготовки вчителів початкових класів засвідчило, що вони мають достатні орфографічні і пунктуаційні навички, передбачені програмою середньої школи, а також відповідний розвиток, необхідний для виконання ряду мовленнєвих завдань. Проте в умовах продукування нового, оригінального висловлювання, коли основні зусилля спрямовані саме на процес творення, студенти допускають стилістичні помилки; нерідко зміст мовлення правильно розкриває певні поняття, але саме воно недосконале, засмічене русизмами, у ньому наявні граматичні форми, не характерні для української мови, трапляються діалектизми, ненормативна сполучуваність слів тощо.

У другому розділі - "Експериментальна методика удосконалення культури мовлення майбутніх учителів початкових класів" - подано науково-лінгвістичне і методико-педагогічне обґрунтування системи роботи з формування мовної освіти і мовленнєвої культури випускників факультету підготовки вчителів початкових класів.

Розглядаючи оволодіння мовою як процес, що охоплює мовні рівні від найнижчого (звука мовлення) до найвищого (надфразової єдності або тексту) і пов'язані з цими рівнями власне мовні і мовленнєві поняття, у дисертації обґрунтовано і подано систему роботи, спрямовану на засвоєння студентами відповідних мовних рівнів і формування на цій основі необхідних мовленнєвих умінь і культури мовлення в цілому.

Розділ складається з п'яти параграфів, які розкривають структуру і послідовність роботи:

- досягнення нормативної вимови студентів в умовах говорів Житомирського Полісся;

- збагачення, удосконалення і активізацію лексичного запасу майбутнього вчителя-класовода;

- удосконалення граматичного ладу мовлення студентів у процесі опрацювання синтаксису української мови; засвоєння найважливіших текстологічних понять як засобу удосконалення зв'язного мовлення;

експериментальну перевірку ефективності дослідної роботи.

Розділ розпочинається з науково-лінгвістичного та методичного обґрунтування місця і ролі роботи над нормативною вимовою студентів, а також містить систему вправ, які формують у них орфоепічні знання і навички, виробляють "акустичні еталони", свідоме, побудоване на знанні закономірностей мови володіння її акустичними нормами. Сформовані на цій основі фонетичні еталони й артикуляційні стереотипи виступають як чуття мови, складають основу орфоепічної грамотності, допомагають подоланню залишків діалектних впливів у мовленні студентів. З цією метою дібрано спеціальні вправи для правильного вимовляння звуків, де на місці наголошених етимологічних [о], [е] в діалекті Житомирського Полісся спостерігаються дифтонги: [, , ] та ін., а також подолання інших орфоепічних відхилень від норм сучасної української мови.

Виходячи з того, що удосконалення мовлення людини відбувається передусім на основі розширення її уявлень про навколишній світ і, відповідно, збагачення її лексичного запасу, в дослідженні розкривається система роботи над словом, поглибленням розуміння його ролі у контексті, усвідомлення студентами відтінків лексичних значень, що сприяє збагаченню, уточненню й активізації їхнього лексичного запасу, теоретичних знань про слово і практичних навичок користування різними пластами лексики. Особливо це стосується лексики, яку майбутнім учителям доведеться активно використовувати в процесі професійної діяльності. Тому ряд завдань пов'язується з темами "Лексика" і "Фразеологія". Завдання і вправи розроблено з урахуванням послідовності засвоєння відповідних розділів програми української мови, але дібрано так, щоб процеси збагачення лексичного запасу студентів, оволодіння граматичними нормами мови і формування вмінь висловлювати свої думки в усній і писемній формах здійснювалися не ізольовано один від одного, а в органічних взаємозв'язках і були зорієнтовані на всі чотири види мовленнєвої діяльності: слухання і розуміння (аудіювання), говоріння, читання й письмо.

Добір завдань проводився з орієнтацією на всі аспекти лексико-фразеологічної грамотності студентів, формування в них умінь порівнювати природне, первинне значення слова з прирощеним, з тим смислом, якого воно набирає в контексті, у структурі фразеологізму та ін.

Цим забезпечувалася здатність студентів не тільки сприймати багатство відтінків і значень, які несе слово, але й формувати за допомогою слова світ уявлень і прагнень майбутніх своїх учнів. Таким чином, вивчення кожного розділу програми будувалося з проекцією на шкільну мовну освіту, як і передбачають автори концепції мовної освіти в Україні.

У студентів формувалося розуміння здатності слова змінювати своє значення в різних контекстах, чим зумовлено необхідність особливо ретельної підготовки не тільки змісту, але й форми мовленнєвої дії вчителя у класі.

Для вдосконалення граматичного ладу мовлення студентів у дисертації розроблено систему вправ і завдань, виконання яких передбачає відповідну систему розумових дій, якою забезпечується пізнання процесів, що відбуваються у мові, вироблення усвідомлених мовленнєвих навичок, загальної мовленнєвої культури. Вони поєднували мовно-теоретичну підготовку студентів із практичним формуванням мовленнєвих умінь, які поглиблювались у процесі засвоєння найважливіших текстологічних понять, осмислення яких виступало водночас як засіб інтеграції всіх інших понять, уявлень, умінь і навичок, що належать до нижчих ярусів мовної системи.

Так створювалася у студентів цілісна система уявлень про мову як складну організовану структуру, а про мовлення - як мову в дії, і вироблялися практичні мовленнєві навички, розуміння стилістичних відтінків мовлення, уміння практично будувати тексти, різні за цільовим призначенням і стильовим характером.

Результативність розробленої в дослідженні системи роботи перевірялась у процесі проведення передбачених планом експериментів. Для оцінювання готовності майбутнього вчителя початкових класів до роботи в школі використовувались два критерії - адекватність мовлення навчально-виховним завданням, що вирішує вчитель, та здатність планувати мовлення і керувати ним. На основі цих критеріїв у 1994-95 н.р. нами було проведено зрізи на першому курсі сучасного Житомирського державного педагогічного університету ім. І. Франка (факультет підготовки вчителів початкових класів). Зрізи підтвердили, що в мовленнєвому розвитку всі групи студентів першого курсу мають приблизно однакові показники.

Виходячи із здобутих результатів і враховуючи завдання дослідження, ми поділили групи студентів першого курсу на дві частини:

11,12,13 групи - контрольні,

14,15,16 - експериментальні.

У контрольних групах робота з розвитку мовлення студентів проводилася за наявним навчально-методичним забезпеченням, а в експериментальних групах використовувались розроблені у дослідженні завдання і вправи, що забезпечувало спрямованість цієї роботи на критерії, яким має відповідати мовлення вчителів початкових класів.

Згідно з програмою дослідження необхідно було з'ясувати ефективність запропонованої системи роботи, яка випливала зі сформульованої в дисертації гіпотези.

Вправи і завдання добиралися так, щоб їх виконання потребувало системи дій, яка формує міцні мовленнєві навички і вміння користуватися лексико-стилістичним багатством мови відповідно до конкретних навчально - виховних завдань.

Підсумки експерименту підводилися на завершальному етапі навчання, у 1999-2000 навчальному році, шляхом виконання студентами завдань, що потребують мовленнєвих дій і дають можливість оцінити мовлення студентів випускного курсу відповідно до розроблених у дослідженні критеріїв. Нижче подаємо зміст контрольних завдань, які учні виконували на завершальному етапі експериментально-дослідного навчання:

- записати фрагмент мовлення вчителя у процесі пояснення учням початкової школи понять "сума", "більше", "менше", "різниця”, "добуток", "зменшуване", "прямокутник";

- записати розповідь учителя, його запитання до учнів другого класу і відповіді школярів під час екскурсії на тему "Прийшла осінь";

- написати для учнів 2-3 класів твір - мініатюру, "Весняне сонечко розбудило квіти";

- стисло сформулювати головну думку поданого уривка, пояснити, чи можна вважати його текстом, визначити засоби зв'язку між реченнями;

- продумати і записати вступне слово до вірша (дається), якби його довелося вивчати у 3-му класі, а також запитання, які можна поставити в бесіді з учнями;

- проаналізуйте свої відповіді на попередні завдання і дайте оцінку власного мовлення, позначте допущені недоліки, поясніть, що необхідно було б поліпшити з погляду дохідливості, ясності, врахування можливостей сприймання учнів початкових класів.

Результати експерименту засвідчили готовність студентів як експериментальних, так і контрольних груп до роботи в початкових класах.

Проте мовлення студентів експериментальних груп - чіткіше і яскравіше. Вони простіше, дохідливіше, методично обґрунтованіше будують пояснення, уявляють мовленнєву ситуацію, внутрішній світ літературного героя, шляхи розкриття морально-психологічних проблем, що випливають із ситуацій художнього твору, в цілому краще уявляють мовленнєву ситуацію і передбачають можливі шляхи керування нею. У згорнутому вигляді результати експерименту можна подати в такому порівнянні: якщо понятійно-термінологічна чіткість мовлення студентів контрольних та експериментальних груп має приблизно однаковий рівень, то багатство, виразність мовлення проявили 91 % студентів експериментальних груп і лише 83% - контрольних. На 11% виявився нижчим у контрольних групах і відсоток високих оцінок з погляду дохідливості, багатоплановості, гнучкості мовлення. На основі порівняння ознак, що в своїй системі характеризують адекватність мовлення навчально-виховним ситуаціям, бачимо, що за цим показником в експериментальних групах мають перевагу 8-11%. Так само і на основі ознак, що входять до другого критерію, - здатності планувати і керувати мовленням, - студенти експериментальних груп виявили результати, що на 6-11% перевершують відповідні результати контрольних груп.

Проводячи подібний експеримент на 1-му курсі, яким було охоплено 139 студентів, ми одержали близькі до цього результати: контрольні групи - 67 студентів, експериментальні - 72. За критерієм адекватності мовлення навчально-виховним завданням 8% студентів експериментальних груп мали вищі показники, ніж студенти контрольних груп. Щоправда, за вмінням планувати і керувати мовленням ця різниця складала всього 2%. Очевидно, це пояснюється тим, що студенти ще не вивчали методичних дисциплін і не набули уміння планувати своє майбутнє мовлення з учнями і корегувати його.

Подібні результати засвідчив експеримент, проведений на ІІ-му (92 студенти) та на III - му курсах (108 студентів).

Для підбиття підсумку експерименту було використано розроблені на початку дослідження критерії. В об'єднаному вигляді їх два - адекватність мовлення навчально-виховним завданням та здатність планувати власне мовлення і керувати ним.

Схематично ці результати можна зобразити так (табл. 1, табл.2):

Таблиця1

Адекватність мовлення навчально-виховним завданням

Понятійно-термінологічна чіткість мовлення Його багатство, виразність Дохідливість, багатоплановість і гнучкість

Кількість студентів % оцінок “4” і “5” Кількість студентів % оцінок “4” і “5” Кількість студентів % оцінок “4” і “5”

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ГРУПИ

75 75-100 75 69-91 75 73-98

КОНТРОЛЬНІ ГРУПИ

44 44-100 44 37-83 44 39-87

Як видно з таблиці, студенти експериментальної і контрольної груп однаковою мірою оволоділи термінологією, необхідною для проведення занять з усіх предметів початкової школи. Проте мовлення студентів експериментальних груп гнучкіше, вони більш критично підходять до своєї діяльності, більш вдало планують і корегують його відповідно до навчально-виховної ситуації.

Мовлення студентів експериментальних груп значно багатше, виразніше, вони краще орієнтовані на врахування зворотного зв'язку "учні-вчителі", а в процесі вивчення художнього твору успішніше створюють емоційно-психологічні ситуації, необхідні для адекватного сприймання учнями запропонованих творів. Зазначені вміння сприяють формуванню в молодших школярів здатності до образної конкретизації і розуміння образного узагальнення, що спрямовується на розвиток літературно-естетичного сприймання.

Експериментальна перевірка гіпотези проводилася у всіх I-V курсах факультету підготовки вчителів початкових класів університету під час опрацювання відповідних мовознавчих курсів, нею було охоплено 502 студенти.

Перевірка практикою підтвердила правильність сформульованих у дослідженні положень.

Таблиця 2.

Планування мовлення і керування ним

Здатність створювати відповідну мовленнєву атмосферу та передбачені вчителем морально-етичні й емоційні стани Уміння моделювати очікуване спілкування і керувати ним Уміння аналізувати своє мовлення і корегувати мовлення і спілкування

Кількість студентів % оцінок “4” і “5” Кількість студентів % оцінок “4” і “5” Кількість студентів % оцінок “4” і “5”

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ГРУПИ

75 75-100 75 69-91 75 68-91

КОНТРОЛЬНІ ГРУПИ

44 36-89 44 38-85 44 36-82

У 1999-2000 навчальному році Житомирський державний педагогічний університет проходив акредитацію для підтвердження IV рівня, у процесі якої студенти факультету підготовки вчителів початкових класів (як і інших чотирьох факультетів) виконували комплексні завдання, запропоновані Міністерством освіти і науки України. Результати проведених робіт у загальному підсумку збігаються з даними нашого експериментально-дослідного навчання.

У дисертаційній роботі зроблено такі загальні висновки:

1. Дослідження проблеми удосконалення мовленнєвої культури майбутніх учителів початкових класів дає підстави для висновку, що забезпечення належної якості навчально-виховного процесу в початковій школі залежить насамперед від фахової і методичної підготовки вчителя, зокрема від його знання рідної мови та рівня володіння усним і писемним мовленням.

2. Культура мовлення вчителя початкових класів є комплексною лінгводидактичною проблемою і охоплює оволодіння:

- технікою мовлення в т.ч. диханням, дикцією; вмінням керувати силою і висотою голосу, знанням орфоепічних норм мови;

- засобами логіко-емоційної виразності читання і мовлення, в т.ч. всіма різновидами пауз і їх тривалістю, логічними наголосами, мелодичними змінами тону, а також темпу мовлення;

- умінням підготуватися до мовленнєвої дії відповідно до характеру мовлення, матеріалу, що опрацьовується з учнями, з урахуванням їхніх психологічних особливостей і можливостей сприймання.

3. Виходячи з характеру мовленнєвої діяльності вчителя початкових класів на уроках і в позакласній роботі, його мовлення можна оцінювати за двома найважливішими критеріями:

- адекватністю навчально-виховним завданням, що вирішує вчитель;

- здатністю вчителя планувати мовлення і керувати ним у класі.

Обидва ці критерії носять комплексний характер і в сукупності своїх елементів характеризують мовлення досить повно і всебічно.

4. Система лінгвістичних дисциплін, яка вивчається на факультеті підготовки вчителів початкових класів, а також фахових дисциплін і відповідних методик у своїй єдності забезпечує належний мовленнєвий розвиток студентів за умови, що в процесі вивчення предметів лінгвістичного циклу увага викладачів і студентів зосереджується на:

- формуванні нормативної вимови студентів і подоланні діалектних впливів під час вивчення фонетики і орфоепії;

- збагаченні, уточненні й активізації лексичного запасу майбутніх учителів початкових класів;

- глибокому оволодінні граматичними нормами мови і вдосконаленні граматичного ладу мовлення студентів у процесі опрацювання морфології і синтаксису рідної мови;

- теоретичному і практичному засвоєнні найважливіших текстологічних понять, що виступає узагальнюючо-підсумковим етапом роботи над розвитком мовлення майбутніх учителів початкових класів;

- створенні і використанні на заняттях з лінгвістичних дисциплін, особливо на заняттях з розвитку мовлення, таких ситуацій, які передбачають використання студентами найрізноманітнішої лексики, у т.ч. пов'язаної з математичними, природничими, музичними поняттями тощо;

- максимальному розвитку пізнавальної активності студентів, їхньої здатності до творчості, створення власних текстів, словесному відображення ситуацій, що вимагають опису, розповіді, роздуму;

- - формуванні у студентів здатності сприймати цілісність образного світу художнього твору, уявляти його конкретні деталі й картини, розуміти узагальнюючу суть образів, деталей, ситуацій, прирощене значення слова, перехід слова в образ та ін. як необхідної умови для створення мовленнєвих ситуацій, адекватних характеру і особливостям художніх творів, які вивчаються у початкових класах.

5. Добір і послідовність виконання вправ у процесі вивчення лінгвістичних дисциплін мають забезпечити:

- усвідомлене пояснення мовних явищ;

- уміння студентів самостійно відкривати певні мовні і мовленнєві закономірності;

- виконання системи дій, які сприяють теоретичному усвідомленню певних закономірностей і практичному оволодінню умінням використовувати відповідні мовні структури і засоби у власному мовленні.

6. Необхідно підкреслити особливу важливість формування теоретичних відомостей з лінгвістики тексту у взаємозв'язку з практичним виконанням завдань, що вимагають спочатку виявлення певних закономірностей у готовому тексті, а потім виконання творчих завдань на побудову текстів, де відповідні закономірності використовуються у самостійно складених описах, створених ситуаціях тощо.

7. Поєднання навчальних і самостійних робіт на заняттях з лінгвістичних дисциплін сприяє більш глибокому засвоєнню теоретичного матеріалу, веде до єдності знань і вмінь, формує мовленнєву структуру, є фактором розвитку особистості студентів, подолання залишків діалектних впливів у їх мовленні.

8. Викладач, який працює над розвитком культури мовлення майбутніх учителів, повинен мати перед собою перспективу, певну концепцію, яка допомагає орієнтуватися у потоці видань, що становлять науково-методичний супровід мовних дисциплін у системі підготовки майбутніх вчителів початкових класів. Орієнтиром при цьому має бути забезпечення органічного взаємозв'язку розвитку мовлення і професійного становлення вчителя початкових класів, у професіограмі якого всебічному розвитку культури мовлення належить особлива роль.

Дослідження не вичерпало всіх аспектів порушеної проблеми. Перспективними, на нашу думку, є вивчення ролі сукупності всіх навчальних дисциплін у фаховій, у т.ч. й мовленнєвій підготовці майбутніх учителів початкових класів; психолого-педагогічні особливості спілкування вчителів початкових класів із молодшими школярами і підготовка до цього у процесі здобуття педагогічної освіти; особливості формування і розвитку мовленнєвої культури майбутніх учителів в умовах мовленнєвого середовища різних регіонів України.

Основні положення дисертації викладено у публікаціях автора:

1. Усатий В.Д. Використання міжпредметних зв'язків у процесі навчання рідної мови молодших школярів // Збірник статей за матеріалами конференції "Шляхи поліпшення мовної підготовки учнів початкових класів сільської школи". - Житомир, 1999.- С.58-60.

2. Усатий В.Д. У силі слова - сила виховання особистості // Збірник статей Всеукраїнської наук. - краєзн. конф. "Малинщина у просторі і часі". -Малин, 1996.-С.169-170.

3. Усатий В.Д. Питання культури мови і мовлення у науковому доробку І.Огієнка // Матеріали доп. і повідомл. на Всеукр. наук.-практ. конф. "Іван Огієнко й утвердження гуманітарної науки й освіти в Україні". -Житомир, 1997.-С. 87.

4. Усатий В'ячеслав. Удосконалення мовлення майбутніх учителів під час вивчення синтаксису // Початкова школа. - 2000.-№5. - С.46-49.

5. Усатий В'ячеслав. Засвоєння найважливіших текстологічних понять як засіб удосконалення зв'язного мовлення // Початкова школа. - 2000.-№11.-С.57-59.

6. Усатий В.Д. Культура мовлення вчителя початкових класів // Теоретичні питання освіти та виховання. - КДЛУ. - 2000. - №10.- С.60-63.

7. Усатий В.Д. Лексична робота як умова розвитку культури мовлення// Вісник Житомирського держ. педуніверситету. - Житомир.- 2000.- №5.-С.32-35.

Усатий В.Д.

Розвиток мовленнєвої культури майбутніх учителів початкових класів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання української мови, Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2001р.

У дисертації запропоновано науково обгрунтовану методичну систему роботи з удосконалення мовленнєвої культури майбутніх учителів початкових класів. Встановлено, що запропонована методика істотно підвищує ефективність мовленнєвого розвитку студентів, їхню готовність до роботи в початкових класах загальноосвітньої школи.

Як свідчить практика роботи в школі і вузі, для удосконалення рівня підготовки учителів початкових класів необхідно істотно поліпшувати їхню мовленнєву культуру. Новизну дисертаційного дослідження становить пошук і застосування таких шляхів, форм і методів роботи з розвитку мовлення студентів, які за своїм характером і структурою були б адекватними особливостям їхньої майбутньої професійної діяльності.

Ключові слова: мовлення, мовленнєва підготовка, мовленнєва ситуація, корегування мовлення, професійна готовність.

Усатый В.Д.

Развитие речевой культуры будущих учителей начальных классов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения украинскому языку. - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2001.

В диссертации представлена научно обоснованная методическая система работы по развитию речевой культуры будущих учителей начальных классов, отображены содержание и формы педагогического влияния на процессе активизации речевой деятельности. Основним профессиональным инструментом в деятельности учителя является слово, его речь.

От уровня культуры речи учителя зависит не только речевое развитие учащихся, но и их успеваемость в целом.

Диссертация состоит из вступления и двух разделов. Во вступлении дано обоснование проблемы, определены предмет, объект, цель и задачи исследования, сформулирована его научную гипотезу, определены теоретическое и практическое значение полученных результатов.

В первом разделе - "Культура речи учителя начальных классов как лингводидактическая проблема" - который состоит из трёх параграфов, раскрывается структура понятия культура речи учителя-классовода, рассматриваются особенности работы над культурой речи учителя начальных классов в содержании вузовского обучения языку, даётся характеристика особенностей речи студентов первого курса.

Анализ речевого взаимодействия учителя-классовода с учениками показывает, что, в отличие от учителей-предметников, речь которых раскрывает специфику определённых предметов, учитель начальных классов соответственно своей профессиограмме должен сформировать у учащихся систему знаний, умений и навыков, которые определены изучением не одного, а целого комплекса предметов, изучаемых в начальных классах.

Во втором разделе – "Экспериментальная методика усовершенствования культуры речи будущих учителей начальных классов"— дано научно-лингвистическое и методико-педагогическое обоснование системы работы по формированию знаний языка и культуры речи выпускников факультета подготовки учителей начальных классов.

Рассматривая овладение языком как процессом, охватывающим уровни языка от звука к сложному синтаксическому целому, тексту, в диссертации обоснована система работы, направленная на усвоение студентами соответственных уровней языка и формирование на этой основе необходимых речевых умений и культуры речи в целом.

Раздел состоит из пяти параграфов, раскрывающих структуру и последовательность, работы.

Новизну диссертационного исследования составляют поиск и применение таких путей, форм и методов работы по развитию речи студентов, которые бы по своему характеру и структуре были адекватными особенностям их будущей профессиональной деятельности.

Практическое значение исследования определяется двумя факторами:

- его направленностью на речевое развитие будущих учителей начальных классов в систем их вузовской подготовки;

- возможностями использования ряда эффективных форм, практических приёмов и видов работы в системе повышения квалификации учителей начальных классов.

В диссертации разработана система упражнений по развитию речевой культуры будущих учителей младших классов в процессе изучения ими фонетики, орфоэпии, лексики, грамматики (морфологии и синтаксиса), в работе над связной речью, при усвоении текстологических понятий. Дан анализ существующих программ, учебников, учебных пособий в той их части, которая касается проблем развития и культуры речи будущих учителей.

В диссертации изложены и обобщены результаты эксперимента по формированию у студентов знаний и практических навыков культуры речи и культуры общения. Установлено, что предложенная методика существенно повышает эффективность речевого развития студентов, их профессиональную готовность к работе в начальных классах общеобразовательной школы.

Ключевые слова: речь, речевая деятельность, речевая ситуация, коррекция речи, профессиональная готовность.

Usaty V.D. Development of speech culture to future teachers of primary forms.- Manuscript.

Thesis for the candidate degree of pedagogical sciences in speciality 13.00.02- theory and methods of teaching Ukrainian. - Institute of Pedagogics of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.

Scientifically substantiated methodical system of work on speech culture improvement to future teachers of a primary school is submitted in this thesis. It is determined that given methods raise considerably the efficiency of students' speech development, their readiness to the work in primary forms of general secondary school.

Experience of work at schools and higher educational establishments shows that for the improvement of training level to primary forms teachers it is necessary to raise essentially their speech culture. The novelty of this investigation is in search and use of such ways, forms and methods in the work on students' speech development which by its nature and structure could be adequate to the peculiarities of their future professional activity.

Key words: speech, speech training, speech situation, correction of speech, professional readiness.