ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.Н. КАРАЗІНА

ВАНДИШЕВА НАДІЯ ВАЛЕНТИНІВНА

УДК 130.2: 821.161.1.

ХРИСТИЯНСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНІ МОТИВИ У ТВОРЧОСТІ

М.В. ГОГОЛЯ

Спеціальність 09.00.04 – філософська антропологія,

філософія культури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Харків – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті

ім. В.Н. Каразіна. Міністерство освіти та науки України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Шкода Володимир Васильович,

Харківський національний університет

ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри

теорії культури та філософії науки

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор

Левчук Лариса Тимофіївна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедрою етики, естетики та культурології

кандидат філософських наук Варипаєв Олексій Михайлович,

Харківська державна академія технології та організації харчування, викладач кафедри філософії та політології

Провідна установа:

Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН

України, відділ філософської антропології, м. Київ.

Захист відбудеться 30.05.2001 року о 17 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.06 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077,

м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. ____

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, м. Свободи, 4

Автореферат розісланий 23.04.2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Кислюк К.В.

Загальна характеристика роботи

Для сучасної вітчизняної філософії та культурології характерне звернення до проблемного аналізу духовності, а також сфери релігійно-антропологічного осягання світу, що суттєво сприяло формуванню цілісної системи релігійного світосприйняття.

Актуальність теми. Існуюча маса наукових публікацій про творчість і особливості творчої особистості Миколи Васильовича Гоголя і до цього часу невичерпна. Своєрідність ситуації полягає у тому, що творчі пошуки М.В. Гоголя сповненні багатством значень та виключною глибиною філософсько-релігійного змісту, для розкриття яких необхідно використати весь накопичений у сферах антропології, культурології, літературознавства та релігієзнавства досвід, тобто тут необхідно застосувати міждисциплінарний підхід. Важливим моментом, вартим уваги, є досить широке коло критико-публіцистичних досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених і мислителів, які ґрунтовно аналізували не тільки творчість письменника, але і весь літературно-художній процес першої половини ХІХ століття.

Визначний філософ та богослов В.В. Зеньковський, який до останніх днів свого життя продовжував досліджувати надбання російської філософської думки про Гоголя, вважав, що ідейні пошуки та життя Гоголя не вивчались з достатньою увагою, а тому ця сторона у творчості письменника дослідниками традиційно відсувається, або вивчається дуже поверхово. І це при тому, що у діалектиці внутрішнього життя Гоголя посідали першочергове місце саме його ідейні шукання.

Одним із яскравих свідчень актуальності постійно існуючого потягу до усвідомлення значущості життєвих і світоглядних проблем гоголівської спадщини є наполегливе повернення до неї. Так в дисертаційних дослідженнях Гамаль Л.В. “Екзистенціальні мотиви в творчості Миколи Гоголя” (Дрогобич, 1994 р.) та Радіонової Н.В. “Філософсько-антропологічні інтенції творчості М.В. Гоголя” (Харків, 2000) було зосереджено увагу на філософській компоненті творчості М.В. Гоголя.

Наше звернення до творчості М.В. Гоголя обумовлене тим, що для цього письменника сутність людини визначається її ставленням до світу. Фокусом антропологічного аналізу для нього є феномен існування, реалізація якого забезпечує людині справжність буття. Але завдяки застосуванню парадигмального підходу у дослідженні творчості М.В. Гоголя стає можливим не тільки подолання застарілих стереотипів мислення, але й усвідомлення амбівалентності та багатозначності його розуміння.

Класична філософія вбачала у розумі основу філософської системи. Сьогодні її догмати поступилися місцем некласичній філософії, яка у коло своїх інтересів вводить феномен людської індивідуальності. Тому зараз актуальним стає звернення до аналізу художніх творів, оскільки саме художні тексти найбільш адекватні різноманіттю духовного життя. Отже аналіз потенціалу творчого надбання М.В. Гоголя, для якого характерна глибока філософсько-антропологічна складова, особливо важливий.

Однією з важливих причин, яка протягом багатьох років заважала достатньо адекватному сприйняттю світоглядного змісту творчості М.В. Гоголя, була обмежена база досліджень. Так трапилось, що основну масу стереотипів було ініційовано радянськими дослідниками його творчості. Саме ця обставина не сприяла формуванню сукупності філософських, теологічних та моральних шукань М.В. Гоголя в їх цілісності та повноті. Не дивно, що під впливом ідеологічних переваг було цілком проігноровано ту царину творчості Гоголя, яка була підсилена його знайомством із відповідною святоотцівською і філософсько-теологічною літературою. Адже саме на цьому фоні з початку 1840-х років розгортався ідейний потенціал письменника.

Тривалий досвід роботи декількох генерацій дослідників творчості М.В. Гоголя в цілому, а зокрема змісту окремих його творів, свідчить про бачення ними певних закономірностей у динаміці і змісті його творчого процесу. Саме це дозволяє застосувати до всього досвіду досліджень творчості М.В. Гоголя поняття парадигми, широко застосовуване в сучасній науці.

У цілому ж важливо зазначити, що творчість Гоголя лежить у руслі досліджень філософсько-антропологічної проблематики, оскільки він акцентував увагу на проблемах духовності, людської душі, гармонії душевного та тілесного, а також причетності людини до царини сакрального.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Гоголезнавча література досить численна і різноманітна, хоча не для всіх дослідників творчого доробку Гоголя є очевидною філософська змістовність його художніх творів. В.В. Зеньковський неодноразово відзначав, що ідейне життя Гоголя практично не вивчалось, тому що його світоспоглядання приховане від нас “словесною плоттю”. В історії літературознавства існує багато досліджень, присвячених стилю, мові та іншим окремим аспектам творчості Гоголя, але досі немає її цілісного, багатоаспектного аналізу. Це пов'язано, насамперед, із відсутністю ґрунтовної методики щодо вивчення даного феномену.

Ми акцентуємо увагу на декількох фундаментальних авторських концепціях і школах, які значною мірою систематизували творчість Гоголя. На основі оцінок змісту цих концепцій можна реконструювати своєрідність переходів від однієї парадигми до іншої. Особливий інтерес в даному випадку викликають концепції В.В. Зеньковського, К.В. Мочульського, І.П. Золотусського.

Навіть мислителі “срібного віку”: Д.С. Мережковський, М.О. Бердяєв, В.В. Розанов та інші, що досліджували тему релігійно-світоглядного змісту класичної вітчизняної літератури, відзначали одну суттєву для них обставину. Вбачали її вони в тому, що саме М.В. Гоголь відігравав вирішальну роль у формуванні вітчизняної культури, тому що стояв біля витоків російської релігійно-філософської думки, вперше втіливши у художню творчість ідеї християнської антропології. Знаменно, що для М.О. Бердяєва Гоголь був не стільки соціальним сатириком, яким його традиційно вважали, скільки мислителем, якого “гнітила метафізична проблема зла”. Тому реалістичність російської літератури М.О. Бердяєв вбачав у її здатності проникати у глибини реального буття людини і суспільного життя, а саме у творчості М.В. Гоголя це знайшло найбільш виразне втілення.

Існують різні напрямки щодо вивчення творчості М.В. Гоголя, але до цього часу досліджуваний феномен, незважаючи на неодноразові спроби, не отримав достатнього завершення, як багатогранне і самовизначальне явище.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційної роботи полягала в здійсненні комплексного аналізу феномена творчості М.В. Гоголя, що орієнтований переважно на дослідження філософсько-релігійних аспектів його світогляду в існуючій сукупності наукового доробку.

Дисертантка намагалася у своєму дослідженні:

- здійснити філософсько-культурологічне осмислення феномену творчості М.В. Гоголя в контексті християнської антропології;

- визначити історико-культурний контекст творчості М.В. Гоголя і його зв'язок з конкретно існуючою сукупністю богословських і літературно-критичних пошуків його попередників і послідовників.

Головна мета дослідження обумовлює необхідність вирішення низки завдань:

·

· сформулювати принципи методології дослідження світогляду М.В. Гоголя, які включають в себе розуміння та інтерпретацію змісту і форми його творчості;

· визначити сукупність фундаментальних понять і категорій, що спричинила формування змісту його світогляду (Бог, людина, істина, любов, свобода, обов'язок);

· розглянути філософсько-антропологічну проблематику як основну компоненту творчих пошуків Гоголя, пізнання ним душі та духовного життя людини.

Об'єктом дисертаційного дослідження є творчість М.В. Гоголя.

Предметом дослідження виступає християнсько-антропологічна компонента світогляду М.В. Гоголя.

Теоретична та методологічна основа дослідження. Методологічну основу даного дослідження становить інтертекстуальний аналіз. При цьому також використовувались принципи міждисциплінарного та парадигмального підходів. При написанні дисертаційної роботи було використано значну кількість творів і досліджень, які належать різним філософським школам і напрямам.

В якості теоретичної основи були застосовані роботи, що сприяли обґрунтуванню актуальності досліджуваної проблеми, а саме, філософсько-релігійної складової творчості М.В. Гоголя. В першу чергу, це роботи В.В. Зеньковського, К.В. Мочульського, І.П. Золотусського.

Для більш повного розуміння самобутності світогляду письменника, а також з метою визначення генезису певних ідей, використані філософські та культурологічні роботи його сучасників: С.Т. Аксакова, В.Г. Бєлінського, П.Я. Чаадаєва та інших.

Активно використовувалась святоотцівська література, зокрема, роботи Іоанна Лєствічника, Єфрема Сіріна, Василя Великого, Ісака Сіріна, Фоми Кемпійського та інших.

Емпіричну базу складають теоретичні конструкції, окремі терміни з філософської антропології Г.С. Сковороди, Петра Могили, Д.І. Чижевського, філософії історії і культури М.О. Бердяєва та М.О. Лосського, історії і філософії християнства В.М. Лосського, Г.В. Флоровського.

Наша увага приділялася дослідженню феномена Гоголя, його ролі і місця в структурі культурологічних міркувань діячів “срібного віку”: О.О. Блока, А. Білого, В.В. Розанова, Д.С. Мережковського та інших.

Достатньо уважно було розглянуто роботи із загальних питань культурології: М.М. Бахтіна та Ю.М. Лотмана; із психології: Е. Фромма, К.-Г. Юнга, Д.М. Овсяніко-Куліковського; із філософії науки: Т. Куна та інших.

Дисертанткою досліджені і проаналізовані оригінальні роботи сучасних авторів: В.В. Набокова, М.В. Поповича, В.А. Малахова, В.Г. Табачковського, Л.В. Карасьова, а також значна кількість спеціальних філологічних досліджень за предметом.

Для більш глибокого осмислення дисертаційної проблеми було використано літературознавчі роботи В.В. Гіппіус, В.Б. Шкловського, Г.А. Гуковського, Ю.В. Манна та інших.

Емпіричну основу дослідження склали художні твори М.В. Гоголя. Найбільшу увагу було приділено таким визначним творам, як “Шинель”, “Портрет”, “Мертві душі”, “Вибрані місця із листування з друзями”, а також епістолярні твори. Художні тексти, проаналізовані в дисертації, були створені письменником у більш зрілий період його творчості, і вони визначають певну орієнтацію гоголівської творчості, тим самим яскраво демонструючи основні його ідеї.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації подано аналіз творчості М.В. Гоголя в межах християнсько-антропологічної парадигми. В процесі дослідження були отримані наступні результати, які виносяться на захист:

·

· показано, що в основі уяви М.В. Гоголя про людину лежать ключові положення християнської антропології, зокрема, уявлення про триєдину сутність людини: дух, душа, тіло;

· встановлено тісний зв'язок ідеології християнства, напрацьованої фундаторами Церкви, яка концептуально втілена в образотворчість М.В. Гоголя;

· зроблено висновок про те, що релігійно-моральний зміст творчості Гоголя є закономірним явищем, яке віддзеркалило зміни і очікування, що відбувались у духовному житті сучасного йому суспільства: секуляризація культури та зростання релігійного індиферентизму;

· здійснено філософсько-культурологічне осмислення феномену творчості М.В. Гоголя в контексті християнської антропології.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані у дослідженнях, спрямованих на вивчення та розуміння літературного здобутку, що сприяють збереженню культурного спадку. Одержані висновки мають значення для вивчення філософської антропології та, конкретно, християнської, для подальшого вивчення творчості М.В. Гоголя завдяки введенню його творів в корпус філософської аналітики.

Застосовані у роботі засоби, одержані за їх допомогою теоретичні положення та висновки, можуть бути використані спеціалістами у сфері історії та теорії культури, а також у літературознавстві. Здобуті результати можуть використовуватися як у науковій, так і у викладацькій діяльності, бути включеними до курсів та спецкурсів з історії й теорії культури, релігієзнавства, філософії.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення дослідження обговорювались на науковому семінарі кафедри теорії культури та філософії науки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Також положення дисертаційного дослідження докладалися на конференціях у м. Києві, Львові, Харкові, Сумах; літніх школах, проведених Українським філософським фондом (Київ, 1999).

Публікації. Основні ідеї та положення дисертації викладено у 8 публікаціях, зокрема у 3 статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, які містять у собі 12 підрозділів, висновків, списку використаних джерел ( 154 найменування). Загальний обсяг роботи - 166 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, висвітлюється ступінь її опрацювання вітчизняними та зарубіжними авторами. Виділено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету і задачі. Розкрито наукову новизну дослідження, вказано на теоретичне і практичне значення здобутих результатів.

У першому розділі “Передумови формування світогляду М.В. Гоголя”, що складається з чотирьох підрозділів, проведено аналіз і осмислення вітчизняної філософської думки, загального стану культури і освіти, що склалися в Російській імперії на початку ХІХ століття. Дисертант демонструє особливості духовно-культурного життя епохи, серед яких відзначає: по-перше, секуляризацію культури; по-друге, зростання релігійного індиферентизму.

Таким чином, стало можливим не тільки виявлення органічного зв'язку національних та європейських ідей у розвитку російської думки та оцінення ступеню впливу на неї філософських вчень Заходу, але і виокремлення оригінальних рис духовних пошуків у Російській імперії. Антропоцентризм акцентував увагу на проблемах людини, суспільства та історії, потяг до осягнення різноманітних сторін дійсності у всіх проявах людського духу – ось на що орієнтувалась російська думка.

Ці суттєві особливості вплинули належним чином на формування і російської філософської думки, основне питання якої лежало в площині історіософії. В свою чергу, як вважає дисертант, це - наслідок усвідомлюваної в суспільстві дихотомії “Росія-Захід”, про що свідчать роботи по історії філософії В.В. Зеньковського та М.О. Лосського. Вирішення цього питання сприяло формуванню релігійно-філософського світогляду, характерного як для слов'янофілів, так і певної частини західників. Вихід багатьом російським мислителям вбачався у поверненні Росії разом з усім цивілізованим світом до первинних християнських цінностей. Західники та слов'янофіли, розвиваючи ідеї православ'я, тим самим опрацьовували різні аспекти релігійно-філософської антропології. Насамперед, останнє здійснювалося шляхом дослідження теоретичного, гносеологічного та аксіологічного потенціалу християнського розуміння людини. Поступово проблеми релігії, а особливо проблеми, пов'язані з аналізом сутності людини, починають вирішувати і філософи. На думку дисертанта, оскільки в релігійному світоспогляданні визначальним є відношення Бог-людина, то таким чином утверджується повернення інтересу філософів і інтелектуалів до проблеми людини взагалі, до сутності її душі, до причетності її до світу духовного.

Спираючись на дослідження багатьох філософів, які займалися проблемами гоголівського періоду вітчизняної культури і світогляду самого М.В. Гоголя, дисертант послідовно досліджує і аргументовано розвиває думку про те, що саме Гоголь стояв біля витоків відродження російської релігійної думки. У ході дослідження вдалось виявити та проаналізувати існуючі на сьогодні основні підходи до аналізу світоглядного підґрунтя творчості Гоголя. Дисертантка показала особливості формування релігійного світогляду Гоголя, як наслідок його власних шукань і його розуміння особливостей російського духовного життя.

Таким чином, М.В. Гоголя із властивим йому світоглядом не можна вважати виключенням у духовній ситуації Росії ХІХ століття, бо насправді він органічно увійшов туди, створивши художні твори, сповнені послідовним і глибоко продуманим філософським змістом.

Другий розділ “М.В. Гоголь як християнський мислитель”, що включає чотири підрозділи, виступає першою спробою обґрунтування ідей християнської антропології у творчості М.В. Гоголя. Цей розділ складається з чотирьох підрозділів.

Творча діяльність М.В. Гоголя цілком знаходиться у межах художньо-концептуального оформлення ним філософсько-антропологічної проблематики, оскільки він акцентував увагу на проблемах духовного та душі людини. Релігійна компонента світогляду Гоголя виявляється в його намаганні знайти засоби оновлення і перетворення суспільства на основі універсальних законів Бога, які були найбільш виразно і опукло проповідувані Ісусом Христом і отримали змістовну інтерпретацію у працях авторитетних для Церкви богословів.

Дослідивши релігійно-філософську складову світогляду М.В. Гоголя, пошукачка, насамперед, продемонструвала ті обставини і фактори, які детермінували еволюцію світогляду у напрямку до розуміння вічного, трансцендентного. Дисертантка показала, що вирішальне значення в становленні Гоголя-мислителя відіграли глибоко продумані ним ідеї християнських мислителів Фоми Кемпійського, Ісака Сіріна, Іоанна Лєствічника та ще декількох.

У дослідженні доводиться, що розвиток вітчизняної філософської думки початку ХІХ століття разом із багатьма її суттєвими особливостями і запозиченнями із європейської філософії супроводжувала тенденція все зростаючого інтересу до сфери релігійних почуттів. Таким чином, релігійний світогляд стає предметом цілеспрямованого філософського аналізу, а релігійно-антропологічна проблематика у 1840 роки займає помітне місце у творчості А.С. Хом'якова, П.Я. Чаадаєва, І.В. Киреєвського, А.Ф. Самарина і багатьох інших російських мислителів, як західників, так і слов'янофілів. У цей період розвиток російського православного богослов'я перебував у тісному зв'язку з розвитком філософії, орієнтованої на християнські духовно-моральні цінності.

Дисертантка показала, що вказані процеси знайшли адекватне відображення у творчій діяльності М.В. Гоголя і поступово трансформувались в образи його художніх творів, що свідчить про закладений у них ідейно-понятійний потенціал, який, врешті-решт, закономірно втілюється у доступну для дослідження цілісну концепцію. Знаменно, що ця концепція набирає дуже незвичну форму у художніх образах, які вийшли з-під пера Гоголя. Вона, у свою чергу, приховує в собі змістовну сторону світогляду письменника, роблячи її важкодоступною для непідготовленого у філософсько-релігійному аспекті дослідника.

Третій розділ “Релігійно-філософські ідеї М.В. Гоголя: пошуки форми” композиційно складається з чотирьох підрозділів, присвячених аналізу епохальних творів письменника: “Шинель”, “Мертві душі”, “Вибрані місця із листування з друзями”. Висновки, здобуті у третьому розділі є результатом усього дослідження та набувають вигляду самостійної концепції.

Досліджуючи цю тему, дисертант виходить із того, що текст виступає як самостійна одиниця і продовжує існувати не тільки завдяки своєму минулому, а скоріше завдяки своєму власному значущому змісту, який в ньому присутній. Бажано скористатися тією дистанцією, яка відділяє нас від написання будь-якого тексту. В даному випадку саме інтервал в часі виявляє себе як “несуча основа”.

За півтора століття свого існування зміст та центральні ідеї гоголівських текстів набули сталого розуміння та інтерпретацій, доведених у ряді випадків до рівня стереотипів. Авторка дисертації виходить за межі існуючих інтерпретацій і перекладає художні тексти та їх образи на культурно-орієнтовану філософську мову. Аналізу тут підлягають три епохальних художніх твори М.В. Гоголя: “Шинель”, “Мертві душі”, “Вибрані місця із листування з друзями”. Таким чином, дисертантка прийшла до свого власного розуміння змісту та ідеології текстів.

Змістовна та образна сторони цих текстів підтверджують думки дисертантки про трансформацію у них ідей християнської антропології, які більш послідовно та переконливо викладені у роботах отців Церкви. Особливу увагу у дослідженні було приділено “Лєствіці” преподобного Іоанна Лєствічника, яка мала визначальне значення для світоглядної еволюції М.В. Гоголя. Авторка на прикладі зазначених трьох текстів достатньо аргументувала еволюцію релігійно-філософських поглядів письменника, що знайшли відображення у його творчості.

Слід зазначити, що основні положення християнської антропології, будучи імплантовані у творчість М.В. Гоголя, набувають негативного відтінку й унаслідок цієї “негативної” антропології значна частина персонажів його творів – непривабливі та нікчемні. Парадокс полягає у тому, що саме ця негативна особливість сприйняття Гоголем людини сприяє подальшому розвитку релігійно-філософської думки у Росії.

Так, перший підрозділ “М.В. Гоголь у пошуках сенсу людського буття у світі” уважно досліджує гоголівське розуміння людини. “Шинель” із її Акакієм Акакійовичем – головним персонажем повісті – представляють першу сходинку у реалізації Гоголем свого розуміння основних положень християнської антропології, що трансформуються у весь зміст його художньої творчості. Людина вважається ним головною одиницею зображення дійсності, а звернувшись до всебічного дослідження її, Гоголь стає охопленим величезним подивом, сповненим жаху, від розуміння нікчемності людини у сучасному йому світі. Людина, з причини своєї обмеженості, яка походить від недосконалого розуміння свого призначення та місця у світі, забувши про нетлінне й трансцендентне та піддаючись спокусі, одразу ж гине.

Біда людини у тому, що у ній відсутня та духовна сила, що збуджує її діяти відповідно до одвічних законів світобудови. Таким чином, виявляється феномен проблеми людського буття у світі. Звідси закономірним й виправданим є поява “Мертвих душ”.

Наступним кроком, який логічно розкриває концепцію дослідження є другий підрозділ третього розділу – “Вражаюча дійсність мертвих душ: смуток та надія”. У прихованому змісті “Мертвих душ” виявляється присутність надії в автора на можливість спасіння своїх персонажів у певній перспективі. Мертвими Гоголь називає людей, вбачаючи у переважної більшості з них нахил до приваблювання спокусами мирського: люди поринули у суєтність, їх здолали невід'ємні гріховні спокуси. Думки отців Церкви з приводу міркувань на цю тему виступають авторитетним доказом, який суттєво підтверджує напрямок думок дисертанта. Таким чином, “Мертві душі” – це втілення компіляції про душу, у якій присутня ідея відродження людського духу.

Гоголівська людина багато у чому відрізняється від персонажів, створених іншими письменниками його доби, але, як це не дивно, саме гоголівські персонажі “Мертвих душ” претендують на найбільшу достовірність. Негативність образів – це не наслідок нервового розладу письменника (Д.М. Овсяніко-Куліковський) та особливого бачення ним світу, а скоріше, уміння Гоголя відобразити всю жахливість їх світорозуміння та розуміння ними свого власного життя, тобто нерозуміння. Тому і Чічіков, і Плюшкін, і Коробочка – всі вони “мертві”, бо погрузли у мирському. У своїх художніх міркуваннях над природою людини, якій властиве переродження навіть із самих глибин падіння, Гоголь і хотів зобразити можливості переродження, але саме це виявилося недосяжним для нього й водночас задало напрямок загальнокультурного руху наступним письменникам і мислителям. Бо якраз розуміння двоістотності людини (опозиції тіло/дух) виробляє орієнтацію відображення глибинної сутності людини.

Але трапилось так, що сподівання, які покладав на “Мертві душі” Гоголь, не виправдались, і тоді автор вдається до вирішального кроку: він змінює форму викладення своїх думок й застосовує відвертий дидактизм. Про це і йдеться у третьому підрозділі “М.В. Гоголь про необхідність соціально-моральних перетворень”. На таке визначальне рішення письменника, можливо, вплинув відчай у розумінні своєї неспроможності допомогти співвітчизникам. Результат сумний, бо і догматика, відображена у “Вибраних місцях із листування з друзями”, знов-таки лишається незрозумілою для читачів, тому й не має на них належного впливу. Завдячуючи знаним літературним авторитетам, довгий час “Вибрані місця із листування з друзями” розглядалися як деградація письменницького таланту М.В. Гоголя. Визначною мірою цьому посприяло однобічне розуміння творчості письменника насамперед В.Г. Бєлінським. Адже таке бачення не припускало можливості релігійних шукань митця, а тому й не може претендувати на об'єктивність і всебічність. В даному дослідженні показана своєчасність появи “Вибраних місць із листування з друзями” для повноти розуміння і стану духовного життя російського суспільства, і духовного стану самого М.В. Гоголя.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення основних положень християнської антропології через експлікацію їх на матеріалі творчості М.В. Гоголя. Найважливіші наукові результати, одержані у дисертації, сформульовані у висновках:

Завдяки використанню різних методологічних принципів сучасних компаративних та міждисциплінарних студій було знайдено новий підхід до розуміння об'єкту дослідження - творчості М.В. Гоголя, предметом якого виступає християнсько-антропологічна компонента світогляду М.В. Гоголя. Тому знання ідеології християнства може мати вирішальне значення у процесі інтерпретації художньої спадщини М.В. Гоголя.

Світогляд М.В. Гоголя складався під впливом процесів, які відбувалися у суспільстві того часу. Акцентуація на сфері історіософії призводить письменника до формування релігійно-філософського світосприйняття. Дослідження теоретичного, гносеологічного та аксіологічного потенціалу християнського розуміння людини поступово становляться домінантами філософських розвідок, що знайшло відображення й у образотворчості М.В. Гоголя.

Важливість проблеми буття людини у творчості М.В. Гоголя дає змогу стверджувати, що Гоголь є одним із засновників відродження вітчизняної релігійної думки у особливій літературно-художній формі. Таким чином відбулося подолання відвертості і догматизму, властивих християнським апологетам. М.В. Гоголь вперше втілює у художню творчість, що являє собою взірець творчого зображення духу християнства, ідеї християнської антропології.

За допомогою парадигмального підходу до досліджуваного феномену, знайдена нова методика розуміння еволюції світогляду М.В. Гоголя, що складає цілісну концепцію.

Зміст основних ідей дисертації відображено у таких публікаціях:

1. "Лестницу, поскорее, давай лестницу" // Світогляд М.В. Гоголя: філософсько-релігійні шукання. Вісник Харківського державного університету. – Харків, 1998. – №400. – С. 17-26.

2. К вопросу о мировоззренческой эволюции Н.В. Гоголя // Вісник Харківського державного університету. – Харків, 1999. – №429 – С. 93-96.

3. Спроба виправдати (Філософсько-теологічне і моральне в творчості М.В. Гоголя) // Магістеріум. Випуск третій (історико-філософські студії), “Києво-Могилянська академія”. – Київ: Педагогіка, 2000. – С. 92-98.

4. Мурашова А.А., Вандышева Н.В. Украина и украинцы в ранних произведениях Н.В. Гоголя // П'яті Гоголівські читання: Збірник наукових статей. – Полтава: ПДПІ, 1999. – С. 136-140.

5. Н.В. Гоголь в поисках души // Человек: дух, душа, тело. Материалы докладов и выступлений научно-теоретической конференции. – Киев-Сумы, 1996. – С. 34-36.

6. Внутренний "протестантизм" Н.В. Гоголя (или об одном неотмеченном юбилее) // Философско-теологический дух Реформации: к 500-летию Филиппа Меланхтона. Сборник научных трудов. – Сумы: Изд-во мистецького центру "Собор", 1997. – С. 56-58.

7. Християнський богослов Іоанн Лєствічник: вплив на вітчизняний літературно-критичний процес ХІХ ст. // Історія релігій в Україні. Матеріали доповідей та виступів на ІХ міжнародній конференції. – Львів, 1999. – С. 70-71.

8. Религиозно-нравственные аспекты мировоззрения Н.В. Гоголя // Людина: дух, душа, тіло. Матеріали ІІІ-ї науково-теоретичної конференції. – Суми, 1999. – С. 62-63.

АНОТАЦІЇ

Вандишева Н.В. Християнсько-антропологічні мотиви у творчості М.В. Гоголя. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09. 00. 04 – філософська антропологія, філософія культури. – Кафедра теорії культури та філософії науки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – Харків, 2001.

У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз феномену творчості М.В. Гоголя у контексті християнської антропології. У ході дослідження виявлено сутнісні філософські характеристики художніх творів М.В. Гоголя, що дозволяють говорити про його безсумнівну філософську значущість для культурного дискурсу не тільки ХІХ століття. Призмою антропологічного аналізу для нього є феномен буття, який забезпечує людині справжність існування.

Доведено, що понятійні і образні структури творів М.В. Гоголя в своєму підґрунті опираються на глибоко приховані універсальні релігійно-моральні засади. Таким чином, встановлено тісний зв'язок ідеології християнства, напрацьованої фундаторами Церкви зі змістом гоголівських текстів, які є закономірним явищем, віддзеркаливши зміни і очікування, що відбувались у духовному житті ХІХ століття.

Показано, що в основі уяви М.В. Гоголя про людину лежать ключові положення християнської антропології, але особливість гоголівського уявлення полягає в тому, що воно набуває “негативного” відтінку.

У дисертації проаналізовано як художні, так і епістолярні твори М.В. Гоголя, що стосується даної проблеми.

Ключові слова: філософська антропологія, християнська антропологія, душа, дух, сотеріологія, богослов'я.

Вандышева Н.В. Христианско-антропологические мотивы в творчестве Н.В. Гоголя. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.04 – философская антропология, философия культуры. – Кафедра теории культуры и философии науки Харьковского национального университета им. В.Н. Каразина. – Харьков, 2001.

В диссертации осуществлён философский анализ феномена творчества Н.В. Гоголя, ориентированный преимущественно на религиозно-философские аспекты его мировоззрения в имеющейся совокупности научных исследований.

Совершено философско-культурологическое осмысление изучаемого феномена в контексте христианской антропологии. Выявлено существенные философские характеристики художественных произведений Н.В. Гоголя, что позволяет заявить о его философской значительности для культурного дискурса. Н.В. Гоголь мыслил на уровне европейской культуры ХIХ века, что позволяет применить к нему определение мыслителя мирового значения. Призмой антропологического анализа для писателя есть феномен бытия, который обеспечивает человеку истинность существования.

Сформулированы основные теоретические и религиозно-философские идеи и принципы, присущие мировоззрению писателя и отразившиеся на формировании его философской антропологии и философии культуры.

На основе осмысления содержания имеющихся концепций показано своеобразие перехода от одной парадигмы к другой, с учётом динамики непрестанно развёртывающихся литературно-критических и философских исследований художественного процесса и движущих сил культуры.

Показано, что понятийные и образные структуры произведений Н.В. Гоголя (“Шинель”, “Мертвые души”, “Выбранные места из переписки с друзьями”) в своём основании опираются на глубоко скрытые универсальные религиозно-нравственные принципы. Таким образом, установлена тесная связь идеологии христианства, разработанная отцами Церкви с содержанием гоголевских текстов, которые явились закономерным явлением, отразившим ожидания и переживания, которые происходили в духовной жизни России ХIХ века: секуляризация культуры, возрастание религиозного индифферентизма.

Исследование разворачивается в рамках парадигмального подхода, с помощью которого формулируется новая линия исследования методологии восприятия гоголевского наследия.

Н.В. Гоголю впервые удалось воплотить в художественное творчество идеи христианской антропологии, явив тем самым образцы творческого воплощения духа христианства.

В диссертации впервые в отечественной философии осуществлено христианское прочтение произведений Н.В. Гоголя, которое не соизмеримо с советским прочтением. Показана преемственная связь проблематики произведений Н.В. Гоголя с философией ХХ столетия, а также возможность использования христианско-антропологического наследия писателя для осмысления проблем, интересующих современную философию человека.

Ключевые слова: философская антропология, христианская антропология, душа, дух, сотериология, богословие.

Vandysheva N.V. Christian and antropology motives in creative activity of Gogol. – Manyscript.

Dissertation for the degree of Kandidat of Philosophy on the speciality 09.00.04 – Philosophical Antropology, Philosophy of Culture. – the Chair of Theory of Culture and Philosophy of Science at the National Karasin Kharkiv University. – Kharkiv, 2001.

It was done a complex analysis of phenomenon of creative of Gogol in context of the Christian antropology in the dissertation. Prisma of antropological analysis was phenomenon of being which ensures reality of existing for a individual. In the research there were exposed considerable philosophical characteristics of N.V. Gogol's works. It permits to announce philosophical importance of the thesis for a cultural discourse not only for XIX century.

Is was proved the conception and imagable structures of Gogol's work's in their basis supported their self on the universal religious and moral foundations which were concealed deeply. So close junction of the Christian ideology which was created by the founders of Church and contents of Gogol's works were founded out. The last ones reflected changes and expectations in the sphere of spiritual life in XIX century.

It was showed that in the basis of Gogol's imagination about an individual there were the key terms of the Christian antropology. But speciality of N.V. Gogol's imagination was in its “negative” hue.

In the dissertation it was analyzed both art and epistolary Gogol's works which concerned this problem.

Key words: philosophical antropology, Christian antropology, soul, spirit, theology, soteriology.