Міністерство освіти і науки України

Донецький державний університет економіки і торгівлі

ім. М.Туган-Барановського

ВОЗІЯНОВА НАТАЛЯ ЮРІЇВНА

УДК 658.15 (043.3)

УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО

МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ БАНКРУТСТВОМ

Спеціальність 08.06.02 – Підприємництво, менеджмент та маркетинг

Автореферат дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата економічних наук

Донецьк – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі контролю та аналізу господарської діяльності Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Сухарев Петро Миколайович, Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, завідувач кафедри контролю та аналізу господарської діяльності

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Кутиркін Андрій Миколайович, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), провідний науковий співробітник відділу проблем ефективності використання виробничого потенціалу

кандидат економічних наук, доцент Білопольська Валентина Миколаївна, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, заступник декана обліково-фінансового факультету

Провідна установа – Східноукраїнський державний університет Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ), кафедра менеджменту

Захист відбудеться “29” червня 2001 року о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.055.01 в Донецьком державному університеті економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Щорса, 31.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського за адресою: 83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 30

Автореферат розісланий “29” травня 2001 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У практиці розвитку країн із ринковою економікою банкрутство виступало і виступає як механізм регулювання та саморегулювання економіки і насамперед дотримання виконання зобов'язань суб'єктами господарювання, а в Україні правовий інститут і організаційно-економічний механізм банкрутства почав формуватися тільки з 1992 р. У тoй ж час практичне функціонування цього механізму не привело до стабілізації економіки, посилення платіжної дисципліни суб'єктів господарювання, й у 2000 р. Уряд України визнав кризовий характер стану розрахунково-платіжної дисципліни в країні і необхідність удосконалювання механізму банкрутства.

Розвиток ринкових відносин в Україні і кризовий характер економіки ставлять перед вченими і практиками проблему теоретичного переосмислення категорій господарювання, вивчення меж можливого урахування досвіду країн з розвинутою ринковою економікою. Це повною мірою стосується проблеми організаційного та методичного забезпечення менеджменту процесу банкрутства.

У дослідженнях банкрутства вітчизняними та зарубіжними вченими й фахівцями чітко виділялося два напрямки аналізу функціонування організаційно-економічного механізму: вивчення його як економічного явища для підприємств і як правового інституту. Тому значна кількість робіт економістів присвячена організації антикризового управління та фінансового менеджменту на підприємстві, прогнозуванню кризового стану й банкрутства. Серед них роботи: В.Астахова, Е.Альтмана, В.Білопольської, И.Бланка, С.Голова, Т.Грамотенко, Д.Гуца, А.Кутиркіна, Н.Скворцова, А.Терещенка, Ю.Чеботар, та інших. Вивченню питань удосконалювання законодавства, процедур банкрутства при розгляді справ в арбітражних судах, проблем виявлення та припинення злочинних форм банкрутства присвячено роботи: П.Баренбойма, С.Брукса, Е.Контрумена, Д.Кура, К.Мастерса, Т.Митчелла, Ю.Титаренка, Н.Титова, Т.Тримбела й ін.

Сказане вище дозволяє зробити висновок про те, що в теоретичному аспекті банкрутство не розглядалося як цілісна економіко-юридична система. А практика використання законодавства про банкрутство, крім того, свідчить про наявність проблем, що поєднані зі здійсненням процесу управління неплатоспроможністю та банкрутством суб'єктів господарювання і вимагають найшвидшого розв’язання. Серед проблем варто виділити такі елементи організаційно-економічного механізму управління банкрутством:

відсутність системного підходу в менеджменті банкрутством;

відсутність виробленої і науково обгрунтованої термінології інституту банкрутства і норм права, які однозначно сприймаються фахівцями економічного і юридичного профілю;

не достатнє висвітлення причин банкрутства;

недосконалість організації обліку неплатоспроможних підприємств;

відсутність обгрунтованості взаємодії фахівців економічного і юридичного профілю при розгляді справ про банкрутство й ухвалення рішення щодо боржника;

відсутність методик, які дають можливість установити економічний факт банкрутства суб'єкта господарювання, а не передбачати його.

Викладене вище й зумовлює актуальність теми дослідження, важливість його результатів для розвитку вітчизняної теорії і практики організації управління банкрутством.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження пов'язаний з двома науково-дослідними роботами, що виконані кафедрою контролю й аналізу господарської діяльності Донецького державного університету економіки і торгівлі (ДонДУЕТ). У госпдоговірній темі “Аналіз фінансової діяльності неплатоспроможних підприємств” (тема Г-98-2 (71.31)) автором розроблено методику аналізу неплатоспроможного підприємства. У держбюджетній темі “Експертно-аналітична діагностика банкрутства підприємства” (№ держ. реєстрації 0100V001786) здобувачем обгрунтовано економічну сутність банкрутства в Україні, сформовано концептуальну основу класифікації причин і видів банкрутства, досліджено сучасний стан управління банкрутством в Україні та державне регулювання його попередження.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розробка теоретичних та методичних основ організації управління банкрутством на макрорівні і практичних рекомендацій щодо удосконалювання його організаційно-економічного механізму для подальшого розвитку системи державного управління неплатоспроможністю й банкрутством суб'єктів господарювання.

Організаційно-економічний механізм управління банкрутством складається з організаційних і економічних шляхів, форм і методів роз’язання практичних питань, які запобігають банкрутству суб'єктів господарювання. Для його удосконалення необхідно вирішити наступні задачі:

обгрунтувати розбіжності економічних понять “банкрутство” “неспроможність”; систематизувати причини банкрутства суб'єктів господарювання;

проаналізувати організаційну структуру державного управління банкрутством, виявити особливості функціонування його організаційно-економічного механізму в умовах перехідного періоду в Україні;

обгрунтувати рекомендації по удосконаленню обліку неплатоспроможних підприємств;

розробити методику економічної оцінки банкрутства суб'єктів господарювання.

Об'єктом дослідження є організація та методи управління банкрутством підприємств-боржників в Україні і Донецькій області, у тому числі й тих, щодо яких порушено справи про банкрутство або прийнято рішення арбітражним судом.

Предметом дисертації є організаційно-економічний механізм управління банкрутством суб'єктів господарювання.

Методи дослідження. У дослідженні використовувалися такі методи: загальнонаукові - історичний, аналіз і синтез, дедукція й індукція, системний підхід і моделювання - для дослідження теоретичних питань: сутності банкрутства, формулювання визначень, оцінки механізму управління банкрутством і побудови його організаційної моделі. Методи гіпотези й експерименту - при розробці методик і проведенні їх апробації. Економіко-математичні методи: вибірки, групування, середніх величин - для дослідження практики реалізації процесу управління банкрутством. Опрацювання даних здійснювалося за допомогою персонального комп'ютера з використанням пакету EXCEL для Windows.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає в розробці й обгрунтуванні методичних та практичних рекомендацій по удосконаленню організаційно-економічного механізму управління банкрутством в Україні. Вперше банкрутство розглядається як система управління.

Основні результати дослідження, що становлять наукову новизну і виносяться на захист:

уточнено поняття “банкрутство”, на основі урахування економічного і правового підходів, що дозволило більш точно висловити його сутність. Банкрутство розглядається нами, з одного боку, як міра економічної і юридичної відповідальності суб'єктів господарювання, а з іншого боку - як державно керований процес і як явище господарсько-фінансового стану суб'єкта;

удосконалено класифікацію банкрутства суб'єктів господарювання в розрізі причин і видів. Запропоновано виділяти сім напрямків причин банкрутства: за формою виникнення; за природою виникнення; щодо осіб, які створили ситуацію банкрутства; за характером виникнення і джерелом заподіяння збитку; за часом дії; за можливістю впливу підприємства на них; за можливістю діагностування і прогнозування їх; та три види банкрутства: випадкове, просте і злочинне.

уточнено і визначено сутність понять “управління банкрутством” і “механізм управління банкрутством”. Так, управління банкрутством - діяльність органів державної влади або за їх дорученням інших осіб, сукупність важелів, за допомогою яких здійснюється вплив на суб'єкт господарювання, що є неспроможним або банкрутом. Механізм управління банкрутством - це система, що визначає порядок здійснення управління процесом банкрутства суб'єктів;

уперше розроблено модель організації управління банкрутством, що дає можливість розглядати його як економіко-юридичну систему, яка включає: об'єкти, суб'єкти, методи і важелі, правове, нормативне й інформаційне забезпечення;

уточнено критерії розмежування понять “неплатоспроможність”, “неспроможність” і “банкрутство”, що забезпечує тотожність у визначенні стану боржників як в економічному, так і правовому аспекті. Неплатоспроможність - це нездатність суб'єкта розрахуватися за борговими зобов'язаннями із настанням терміну платежу; неспроможність і банкрутство - це юридична оцінка економічного стану і ступеня неплатоспроможності боржника;

удосконалено організацію ведення обліку неплатоспроможних підприємств на основі надання права його ведення третім особам, постановки на облік заборгованості як дебіторами так і кредиторами, та розробки внутрішніх комунікативних зв'язків реєстратора;

удосконалено порядок ведення обліку неплатоспроможних підприємств: рекомендовано реєстрацію простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості з урахуванням організаційно-правових форм підприємств, систему кодування, що забезпечує інформаційні потреби управління;

уперше запропоновано як основний критерій при діагностиці банкрутства використовувати показник співвідношення між сумою визнаних правомірними зобов'язань за балансом і вартістю майна боржника, що визначається з урахуванням його ліквідності.

Теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в обгрунтуванні основ державного управляння банкрутством і напрямків удосконалювання його організаційно-економічного механізму у рамках чинного законодавства України, які забезпечують гармонізацію інтересів підприємств і держави, що виступають у ролі кредиторів, і боржників - суб'єктів підприємницької діяльності, подолання кризи платежів і створення умов для стабілізації економіки.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в удосконаленні основних елементів організаційно-економічного механізму управління банкрутством:

у розробці методики діагностики банкрутства, що дозволяє встановлювати економічний факт банкрутства суб'єктів господарювання, а не прогнозувати його;

у розробці методики обліку неплатоспроможних підприємств (реєстрації простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості), яка дає можливість у масштабах країни об'єктивно установити кількість неплатоспроможних суб'єктів, склад, структуру і географію боргів, стимулювати розрахунково-платіжну дисципліну, попереджати корупцію, зловживання і злочини у сфері фінансової діяльності , формувати солідарного кредитора у справах про банкрутство;

у підвищенні ефективності прийняття рішень арбітражним судом у справах про банкрутство на основі економічної оцінки факту банкрутства, що дозволяє виключити прецеденти визнання банкрутом тимчасово неплатоспроможного суб'єкта господарювання;

в удосконаленні управління банкрутством на основі розмежування понять “неплатоспроможність”, “неспроможність” і “банкрутство”, урахування причин його виникнення.

Рекомендації, що містяться в дисертації, носять конкретний характер, спрямовані на реалізацію системного підходу до управління банкрутством. Підготовлені автором рекомендації щодо методики організації і ведення обліку неплатоспроможних підприємств недержавної форми власності розроблені в комп'ютерному варіанті і впроваджені в масовому масштабі на території АР Крим, а також подані в Міністерство внутрішніх справ України на предмет використання (довідка Служби економічної безпеки УБФ МВС України від 15.04.2000 р.).

Практична цінність результатів дослідження підтверджена актами впровадження:

Служби економічної безпеки УБФ МВС України, м. Донецьк (від 14.03.2000 р.);

Бюро правової й економічної безпеки ГУБОЗ МВС України, м. Київ (від 07.04.2000 р.);

Арбітражного суду Донецької області (від 01.03.2001 р.).

Особистий внесок здобувача визначається розробкою теоретичних і методичних основ організації управління банкрутством на макрорівні і практичних рекомендацій по удосконаленню його організаційно-економічного механізму для подальшого розвитку системи державного управління неплатоспроможністю і банкрутством суб'єктів господарювання. Основні положення та висновки є цілком обгрунтованими, підтверджені дослідженнями і апробацією на практиці протягом 1996 - 2000 рр. Усі наукові результати отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались автором і були схвалені на 7 наукових і п’яти науково-практичних та науково-методичних конференціях, у тому числі на міжнародній науково-методичній конференції “Сталий розвиток країн з перехідною економікою” (Донецьк, 14 травня 1998 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (Дніпропетровськ, 21-22 травня 1999 р.) та “Прогресивні ресурсозберігаючі технології та їх економічна обгрунтованість у підприємствах харчування” (Харків, 1998 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку фінансів, обліку та контролю в Україні” (Донецьк, 3-4 червня 1999 р.), регіональній науково-практичній конференції “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року (Донецька область 2010)” (28-30 вересня 1999 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка сталого розвитку: погляд у XXI століття” (Донецьк, 7-8 жовтня 1999 р.).

Цикл із 12 статей “Управління банкрутством: проблеми і рішення (на прикладі практики Донецького регіону)” на конкурсі, що проводився Національною академією наук України для молодих вчених у 1999 р., був відзначений грамотою Президії НАН України.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 18 роботах загальним обсягом 10,8 друкованих аркушів. З них: у виданнях, рекомендованих ВАК України, - 7 робіт загальним обсягом 1,9 д.а. (одна з них - у співавторстві); у виданнях опублікованих за матеріалами конференцій, і в журналах - 9 робіт загальним обсягом 1,9 д.а.; у роботі на конкурс НАН України - загальний обсягом роботи 2,8 д.а.; у науково-практичному посібнику - загальним обсягом 4,2 д.а. (у співавторстві).

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 156 сторінках машинописного тексту, містить 22 таблиці на 12 сторінках, 27 рисунків на 7 сторінках, 18 додатків на 36 сторінках. Список використаної літератури з 133 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання дослідження, охарактеризовано наукову новизну і практичну цінність.

У розділі 1 “Теоретичні основи управління банкрутством в Україні” розкрито сутність банкрутства, обгрунтовано класифікацію причин і видів банкрутства в Україні, аргументовано доцільність використання системного підходу в організації управління банкрутством.

Результати аналізу історії і практики розвитку банкрутства показали, що його варто розглядати як триєдину категорію - характеристику певного стану підприємства, міру відповідальності і процес прийняття і виконання рішень щодо боржників. Це дозволило сформулювати визначення “банкрутства”, основане на поєднанні економічного і юридичного підходів до розуміння цього терміна, що більш точно відображає його сутність.

Авторський підхід полягає в розгляді “банкрутства” як міри економічної і юридичної відповідальності за стан, що характеризується перевищенням заборгованості над вартістю майна боржника, яке установлюється відповідно до законодавства. Аналіз точок зору вчених, законодавчих і нормативних документів про банкрутство України і ряду країн СНД показав, що банкрутство найчастіше ототожнюється з неспроможністю. Економіко-правовий і логічний аналіз термінів дозволив установити істотні їх розбіжності, пов'язані з характеристикою економічних і правових станів суб'єктів, процедурами, які застосовуються надалі, що впливає на організаційно-економічний механізм.

Проаналізовано й узагальнено причини виникнення банкрутства на основі матеріалів економічної літератури і розгляду реальних справ про банкрутство, що дозволило розробити їх класифікацію, виділити сім основних ознак. За формою виникнення причини рекомендовано розділити на зовнішні і внутрішні; за природою виникнення - на кібернетичні на макро- і мікрорівнях, культурно-етичні, випадкові і злочинні; щодо осіб, які створили ситуацію банкрутства - боржник, ділові партнери і треті особи; за характером виникнення і джерелом заподіяння збитку - власними діями, діями третіх осіб, природними катаклізмами і стихійними лихами, виробничими аваріями; за часом дії - короткочасної та тривалої; за можливістю впливу підприємства на них – причини, що усуваються самим підприємством, що важко усуваються і що не усуваються; за можливістю діагностування і прогнозування – причини, що діагностуються, прогнозуються, і не піддаються прогнозуванню. Аналіз причин банкрутства суб'єктів дозволив класифікувати банкрутство: за видами - випадкове, просте і злочинне та за формами - примусова й ініціативна.

Відповідно до законодавства України проведення процедур банкрутства покладено на арбітражний суд і агентство (регіональні управління) з питань банкрутства. Реалізація повноважень цими органами являє управлінський процес. Управління банкрутством, як свідчать результати дослідження, - це застосування органами управління засобів і способів підготовки управлінських рішень та організація їх виконання.

Застосування системного і функціонального підходів у дослідженні управлінського процесу дозволило представити модель організаційно-економічного механізму управління банкрутством (рис. 1), виявити недоліки. Управління банкрутством реалізується суб'єктами управління через систему, яка визначає порядок підготовки рішень та організації їх виконання, що включає 5 елементів: методи, важелі, правове, нормативне й інформаційне забезпечення управління банкрутством.

У розділі 2 “Аналіз практики реалізації механізму управління банкрутством” розглянуто питання функціонування зазначеного механізму управління банкрутством, здійснено аналіз методики і практики організації та ведення обліку неплатоспроможних підприємств, проведено економіко-правовий аналіз процедур банкрутства і встановлено вплив функціонування механізму управління банкрутством на економіку підприємств і Донецького регіону.

Вихідним пунктом у системі управління банкрутством суб'єктів господарювання є організація та ведення обліку неплатоспроможних підприємств. Дослідження практики застосування методики обліку неплатоспроможних підприємств дозволило автору дійти висновку про наявність значних недоглядів, пов'язаних із: обмеженням суб'єктів, які мають право бути занесеними до реєстру; порядком внесення їх до реєстру; створенням фонду стабілізації економіки і розробкою планів санації. Методика формування реєстру громіздка і не узгоджена з нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок встановлення факту неплатоспроможності суб'єкта господарювання. Не врахована можливість використання інформаційного простору щодо неплатоспроможних підприємств з метою попередження банкрутства, формування солідарного кредитора у справах про банкрутство. Недостатньо розроблені питання кадрової політики і забезпечення підготовки фахівців з управління банкрутством.

Найбільш поширеним методом управління банкрутством є судовий метод, про що свідчить аналіз кількості порушених справ про банкрутство в Україні і Донецькій області.

Незважаючи на значний ступінь регламентації процедур банкрутства, проведений їх економіко-правовий аналіз свідчить, що не усі з них однозначно сприймаються фахівцями економічного і юридичного профілю, достатньою мірою регламентовані і методично розкриті. А це впливає на якість управління банкрутством - адекватність прийнятих судом рішень і можливість їх виконання.

Встановлено, що при реалізації арбітражного методу управління банкрутством проблемними є питання, пов'язані з порушенням справи про банкрутство, процедурами арбітражного судочинства і здійсненням ліквідаційних заходів. Проведений аналіз цих питань із деталізацією проблем, що виникають як у кредиторів, так і у боржників, дозволив дійти висновку про їх негативний вплив як на економіку підприємств, так і на економіку регіону (табл. 1).

Виявлено, що при винесенні рішення арбітражним судом беруться до уваги тільки абсолютні (зовнішні) ознаки неплатоспроможності - відсутність грошей на рахунках, наявність простроченого боргу. Фінансово-майнове становище боржника не враховується, що приводить до прийняття судом у ряді випадків неефективних рішень. Вивчення арбітражної практики з питань банкрутства в Донецькому регіоні показало, що рішення суду не завжди можуть бути реалізовані через несвоєчасне урахування чинників економічного, екологічного і соціального характеру.

Таблиця 1

Вплив існуючої регламентації процедур банкрутства на економіку відповідно до практики застосування законодавства України про банкрутство

Зміст недостатньо регламентованих питань | Вплив на економіку

Кредитора | Боржника або банкрута

При порушенні справи про банкрутство

·

·

·

Збільшує витрати без гарантії повернення боргу;

Перешкоджує поверненню боргів |

Збільшує витрати при відсутності грошей;

Створює умови для корупції, правопорушень і злочинів

·

·

- Перешкоджує порушенню справи про банкрутство, одержанню можливості відновити бізнес

При проведенні процедур арбітражного судочинства

·

Перешкоджує розгляду справи у суді, віддаляє можливість повернення боргу |

Перешкоджує розгляду справи у суді, віддаляє можливість бути санованим

·

· |

·

·

Ущемлення юридичного статусу;

Незаконність проведення реорганізаційних процедур

При здійсненні ліквідаційних процедур

·

Пограбування підприємства

У роботі обгрунтована необхідність урахування таких чинників не після, а до винесення рішення суду. Це дозволило автору зробити висновок про необхідність підготовки економічної довідки про характер банкрутства боржника, можливості проведення санації або необхідність відкриття ліквідаційної процедури для суддів арбітражного суду на початковому етапі розгляду справ про банкрутство суб’єктів господарювання.

У розділі 3 “Удосконалення механізму управління банкрутством” сформовано напрямки удосконалення організаційного аспекту управління банкрутством, запропоновано методологію організації, розроблено методику ведення обліку неплатоспроможних підприємств та діагностики банкрутства підприємств.

Логіка реалізації управлінського процесу полягає в послідовному здійсненні п'ятьох етапів: виявлення неплатоспроможних суб'єктів; оцінка їх стану; ухвалення рішення щодо можливості і доцільності подальшого функціонування підприємства-боржника; виконання прийнятого рішення і здійснення контролю за виконанням прийнятого рішення. Необхідність удосконалення реалізації обліково-аналітичної функції в управлінні банкрутством продиктована тим, що вона є основою як попередження банкрутства, так і більш ефективної реалізації судового методу управління банкрутством.

Аналіз стану підприємства-боржника рекомендовано здійснювати в чотири етапи: 1) проведення загального аналізу стану управління підприємством і встановлення виду банкрутства; 2) оцінка його фінансового стану; 3) оцінка заборгованості і майна підприємства і 4) формування довідки про характер банкрутства і можливість проведення ліквідаційних процедур у разі визнання судом його банкрутства.

Обгрунтовано, що формулювання самого рішення суду повинно чітко визначати стан боржника і передбачати проведення строго визначених процедур (табл. 2).

Таблиця 2

Рекомендовані критерії розмежування і застосування дефініцій інституту банкрутства

Терміни інституту банкрутства | Характеристика економічного стану суб’єкта | Розгляд справ про банкрутство

Варіанти рішень суду | Юридична характеристика наслідків для суб’єкта згідно з прийнятим рішенням суду | Застосовувані процедури

Неплатоспро-можність | Відсутність коштів у суб’єкта для пога-шення зобов’язань із настанням терміну платежу | - | - | -

Неспромож-ність | Недостатність для погашення визнаної заборгованості по зобов’язаннях оборотних активів суб’єкта | Неспромож-ний боржник | Тягне зміну юридичних прав суб’єкта. Може спричинити і зміну юридичного статусу при проведенні санації через здійснення реорганіза-ційних процедур | Санаційні

Банкрутство | Недостатність для погашення визнаних зобов’язань усього майна боржника | Банкрут | Тягне втрату юридичного статусу банкрута | Ліквідаційні

У процесі дослідження визначено, що під обліком неплатоспроможних підприємств варто розуміти реєстрацію з занесенням до реєстру дебіторської і кредиторської заборгованості суб'єктів господарювання, щодо якої із настанням терміну платежу не зроблено розрахунки. Запропоновано здійснювати реєстрацію на місцях із узагальненням даних у головного реєстратора. Розроблено комунікативні зв'язки при здійсненні облікового процесу. Робота реєстратора передбачає повне самофінансування. Ініціювання постановки на облік варто надати як самому боржнику або його вищому органу, так і кредитору, з урахуванням, що останній - найбільш зацікавлений у поверненні боргу.

Обгрунтовано оптимальний термін для здійснення постановки на облік - 25 днів з дня прострочення платежу, при відсутності спірних питань по оплаті заборгованості. Він обчислений виходячи з мінімального терміну по здійсненню процедури доарбітражного врегулювання спорів. Розроблено методику ведення реєстру неплатоспроможних підприємств недержавної форми власності, що включає 5 розділів і містить рекомендації щодо його ведення, форми документів по постановці, веденню і зняттю з обліку неплатоспроможних боржників, а також систему нумерації і кодування суб'єктів, занесених до реєстру. Реєстр являє собою таблицю, яка формується на магнітному носії і містить сім граф, послідовне заповнення яких дозволяє сформувати ідентифікаційний код-номер неплатоспроможного боржника. Розроблена система кодування дозволяє виключити можливість дублювання номерів при її широкому використанні і має значний ступінь аналітичності.

Практичне використання запропонованої методики організації і ведення обліку неплатоспроможних підприємств дозволяє формувати інформаційну базу даних відносно: кількості неплатоспроможних підприємств; складу, структури і географії заборгованості; провести державну ревізію боргових зобов'язань і виявити прострочені борги; створити базу даних для формування солідарного кредитора. Економічний ефект від впровадження розробленої методики становитиме більш як 150 тис. грн., причому тільки від діяльності самого реєстратора.

З метою запобігання оголошенню банкрутом тимчасово неплатоспроможного суб'єкта необхідно економічно обгрунтувати факт його банкрутства. Автором розроблено методику діагностики банкрутства підприємств, в основу якої покладено основний критерій, що характеризує банкрутство, - перевищення заборгованості над вартістю майна боржника. Виходячи з цього, методика включає три етапи. Перший етап: визначення суми майна боржника, скоректованого на суми, що не беруться в погашення заборгованості, і 40% балансової вартості матеріальних оборотних активів (МОА).

Другий етап: виявлення суми заборгованості кредиторам. Дослідження показали, що варто враховувати особливості визнання майнових вимог до боржника в суді. Тому виникла необхідність введення поняття “сума вимог кредиторів”, як частина зобов'язань боржника, по якій настав термін платежу. Тобто із суми зобов'язань варто виключити заборгованість, по якій термін платежу не настав. Для визначення суми вимог кредиторів розроблено таблицю, у відповідних графах якої відображаються: види кредиторської заборгованості; загальна сума кредиторської заборгованості; суми, що підлягають вилученню; суми вимог кредиторів.

Третій етап: порівняння суми майна і суми заборгованості кредиторам та формування висновку про неспроможність боржника або його банкрутство.

Прикладне значення розробленої методики діагностики банкрутства полягає в тому, що її використання є елементом довідки про характер банкрутства боржника і можливість проведення ліквідаційних процедур, що дозволяє виключити прецедент визнання банкрутом тимчасово неплатоспроможного суб'єкта при розгляді справи про його банкрутство. У табл. 3 надано результати апробації запропонованої методики діагностики банкрутства щодо підприємств різної форми власності, по яких було порушено справи про банкрутство, з урахуванням прийнятих рішень арбітражним судом Донецької області.

Використання методики та довідки підвищить ефективність прийняття рішень у справах про банкрутство на основі своєчасного урахування економічних, соціальних і екологічних наслідків прийнятих рішень, доцільності і можливості їх виконання. Крім того, використання методики не подовжує терміни розгляду справ арбітражним судом.

Таблиця 3

Діагностика банкрутства боржника за рекомендованою методикою

Майно боржника | Шахта ім. Калініна | Завод хім. реактивів | ТОВ “Інтерка-бель”

Разом необоротні активи | 91 557 | 5 896 | 0,4

Разом: 0,4 * ? МОА | 534,8 | 1 912,8 | 0,08

Разом нематеріальні оборотні активи | 2 784 | 1 149 | 51,1

Всього майна, скоректованого | 94 875,8 | 8 957,8 | 51,58

Сума зобов'язань, скоректованих | 25275 | 10072 | 1,0

Співвідношення майна і зобов'язань, скоректоване | + 69600,8 | -1114,2 | +50,58

Економічний висновок | Неспро-можне | Банкрут | Неспро-можне

Рішення суду | Банкрут | Справа на розгляді суду | Банкрут

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і практичне дослідження організаційно-економічного механізму управління банкрутством та розроблено напрямки його удосконалення. Основний науковий результат дослідження полягає у тому, що автором поставлено і вирішено ряд досі недостатньо опрацьованих теоретичних проблем та практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності реалізації законодавства про банкрутство і забезпечення умов для подолання кризи платежів, посилення розрахунково-платіжної дисципліни і розвитку підприємництва автором зроблено такі висновки:

1. Одним із базових положень інституту банкрутства з позиції теорії і практики забезпечення реалізації його механізму управління є поняття “банкрутство”, сутність якого не досить визначена як у законодавчих актах, так і в економічній літературі. Пропонується під “банкрутством” розуміти міру економічної і юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, що виражена в припиненні його господарсько-фінансової діяльності за рішенням суду у зв'язку з нездатністю задовольнити визнані правомірними вимоги кредиторів і виконати зобов'язання перед бюджетом через перевищення заборгованості над вартістю його майна. Обгрунтовано, що таке визначення більш точно відбиває сутність поняття “банкрутство” як з економічної, так і правової точок зору.

2. Розгляд банкрутства не тільки як стану, але і як міри відповідальності і системи управління вимагає більш детального підходу до питання класифікації причин банкрутства, елементи якої частково розглядалися в літературі з позиції виникнення кризового стану суб'єкта господарювання. Запропоновано класифікувати причини за семи ознаками і вести каталогізацію, що буде сприяти накопиченню як самих причин, так і методів виявлення і впливу на них. Встановлення причин виникнення банкрутства дозволяє рекомендувати підрозділяти його за видами і формами, що дасть можливість враховувати оцінку дій посадових осіб суб'єктів при винесенні рішень судами, вчасно звертати увагу на ознаки корисного наміру, що створить умови як для припинення зловживання і злочинів, так і для запобігання їх виникненню.

3. Важливим моментом в організації функціонування механізму управління банкрутством є визначення його суб'єкта і сутності понять “механізм”, “управління” банкрутством, що раніше не знаходило належного висвітлення в економічній літературі. Обгрунтовано, що здійснювати управління банкрутством може тільки держава, а суб'єкт господарювання може управляти тільки своїм фінансово-майновим становищем. Управління банкрутством визначено як діяльність системи судочинства й органів державної влади (або, за їх дорученням, інших осіб), сукупність важелів, за допомогою яких здійснюється вплив на суб'єкта господарювання, який є неспроможним або банкрутом. Механізм банкрутства подано як система, що визначає порядок здійснення управління банкрутством. Сформульовані визначення є складовими теоретичними елементами формування наукового підходу до організації і здійснення управління банкрутством.

4. Процес організації і здійснення управління банкрутством в Україні не розглядався раніше як система, що приводило до збоїв у функціонуванні його механізму. Побудовано модель організаційно-економічного механізму управління банкрутством на основі використання в дослідженні системного і функціонального підходів. Її складовими елементами визначено: встановлені в процесі дослідження цілі і завдання, об'єкти і суб'єкти, а також - елементи механізму управління банкрутством.

5. Облік неплатоспроможних підприємств - вихідний пункт у системі управління банкрутством. Відповідно до законодавства і сформованої практики він організований тільки щодо державних підприємств, що суперечить ст. 2 Закону України “Про власність”. Діюча методика обліку неефективна: не раціональний порядок, ускладнені критерії оцінки для внесення суб'єктів до реєстру.

6. Встановлено, що у фундаменті управління банкрутством лежать економічні процеси. Судовий метод управління банкрутством - найбільше законодавчо регламентований. Однак не всі норми законодавства досить роз'яснені, однаково зрозумілі фахівцям і регламентовані. Відсутня економічна оцінка суб'єкта як інформаційної основи для рішення суду, що приводить до прецедентів прийняття неефективних рішень і ускладнює їх виконання. Виявлено недоліки функціонування існуючого судового методу управління банкрутством: обмеження мінімальної суми боргу, відсутність механізму формування солідарного кредитора, неврегульованість розгляду справ про банкрутство боржників, що мають соціальну сферу й екологічну значимість. Оцінено їх вплив на економіку макро- і мікрорівня.

7. Існуюча організація обліку не задовольняє його принципи і не визначає кількості неплатоспроможних суб'єктів. Обгрунтовано необхідність організації обліку неплатоспроможних підприємств усіх форм власності, а не тільки державної, надання права постановки на облік заборгованості як дебіторами, так і кредиторами. Розроблено внутрішні комунікативні зв'язки реєстратора. Прогнозований економічний ефект тільки від діяльності самого реєстратора становить близько 150 тис. грн.

8. Розроблено методику ведення обліку неплатоспроможних підприємств недержавної форми власності (реєстрації простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості), що дозволяє здійснити практичне його ведення. Методика у число складових елементів включає розроблений автором пакет документів щодо ведення обліку і систему кодування інформації про суб'єктів, внесених до реєстру. Запропонована система кодування дозволяє здійснювати як локальну реєстрацію неплатоспроможних суб'єктів, так і вести інтегровану єдину базу даних про них. Методика впроваджена в масовому масштабі на території АР Крим і м. Севастополя.

9. Забезпечення адекватності прийнятих рішень суду і формування понятійного апарату інституту банкрутства в Україні вимагає внесення однаковості в розуміння і використання термінології, що забезпечить тотожність економічного і правового становища суб'єкта: “неплатоспроможність”, “неспроможність” і “банкрутство”. Неплатоспроможність економічно характеризує недостатність коштів у підприємства для погашення зобов'язань із настанням терміну платежу, що при відсутності звертання кредиторів до суду не тягне зміни юридичних прав і статусу підприємства-боржника. Неспроможність економічно характеризує недостатність оборотних активів підприємства для погашення заборгованості по зобов'язаннях, що при розгляді справи в суді тягне зміну юридичних прав боржника та може спричинити і зміну юридичного статусу при проведенні санації, через здійснення реорганізаційних процедур. Банкрутство економічно характеризує нестача для погашення зобов'язань усього майна боржника, а юридично повинно виражатися у втраті юридичного статусу підприємства і відкритті ліквідаційної процедури. Згідно з правовими та етичними нормами до винесення рішення суду боржника варто називати неплатоспроможним. Винесене рішення в справі про банкрутство боржника повинно чітко характеризувати його економічне і правове становище, включаючи застосовувані процедури: при неспроможності - санаційні, а при банкрутстві - ліквідаційні.

10. З метою забезпечення прийняття адекватного рішення в справах про банкрутство необхідна методика, яка дозволяє установити економічний факт банкрутства боржника. У нормативних актах і економічній літературі висвітлені лише методики оцінки неплатоспроможності і прогнозування банкрутства суб'єктів. Обгрунтовано об'єктивну необхідність і доцільність використання як основний критерій при діагностиці банкрутства співвідношення між сумою визнаних правомірними зобов'язань по балансу і вартістю майна боржника, що визначається з урахуванням його ліквідності.

11. Прийняття рішень у справах про банкрутство здійснювалося суддями на основі урахування зовнішніх ознак банкрутства, що приводило до випадків неможливості їх виконання. Розроблено форму довідки про характер банкрутства боржника, можливості проведення санації або необхідність відкриття ліквідаційної процедури, а також порядок її упорядкування. Вона складається арбітражними керуючими на підставі розробленої автором анкети для оцінки стану управління та встановлення виду банкрутства боржника і методики діагностики банкрутства. Практичне використання такої довідки при розгляді арбітражним судом справ про банкрутство боржників дозволить підвищити ефективність рішень, які ним приймаються.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Опубліковані у провідних фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Публікації за матеріалами конференцій та не фахових виданнях:

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.