КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВИХОДЦЕВ Олександр Геннадійович

УДК 339.732.4

МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ

В СВІТОВІЙ РЕГУЛЯТИВНІЙ СИСТЕМІ

Спеціальність: 08.05.01 - Світове господарство

і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ-2001Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародного менеджменту Київського національного економічного університету Міністерства науки і освіти України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Лук’яненко Дмитро Григорович,

Київський національний економічний університет, завідувач кафедри міжнародного менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Плотніков Олексій Віталійович,

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, завідувач відділом міжнародних валютно-фінансових відносин

кандидат економічних наук, доцент

Шевченко Володимир Юліанович,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, доцент кафедри міжнародної економіки

Провідна установа: Українська академія зовнішньої торгівлі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, м. Київ, кафедра міжнародної економіки

Захист відбудеться „ 20 ” грудня 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 317

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1

Автореферат розісланий „ 20 ” листопада 2001 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор Фукс А.Е.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап світового розвитку характеризується інституалізацією процесів регулювання економічних взаємовідносин. Глобалізація якісно змінює співвідношення національного та наднаціонального компонентів світової регулятивної системи: держави самостійно уже не в змозі реально і ефективно впливати на економічні процеси в умовах розширення і поглиблення міжнародної інтеграції підприємницьких структур і ринків. Постійно зростаючий обмін товарами, послугами, фінансовими ресурсами, інвестиціями, інноваціями все більшою мірою регулюється відповідними міжнародними інститутами, серед котрих чільне місце займають міжнародні фінансові організації (МФО). Тому важливим з теоретичної та практичної точки зору є аналіз механізмів, за допомогою яких МФО виконують покладені на них світовим співтовариством повноваження та функції.

Посилення нерівномірності, асинхронності та диспропорційності розвитку міжнародних фінансово-інвестиційних відносин, що наочно показала остання світова фінансова криза, обумовлюють необхідність реформування існуючої глобальної фінансової архітектури. Аналіз дій урядів країн з розвинутою економікою, керівництва МФО в кризових умовах має винятково важливе значення для розуміння умов і шляхів реформування, концентрує дослідницький інтерес на заходах своєчасного запобігання фінансових криз, а в разі їх виникнення - нейтралізації чи пом’якшення їх негативних наслідків.

Серед іноземних спеціалістів, які досліджують діяльність міжнародних фінансових організацій виділяються роботи С.Брауна, О.Гаврилишина, Ч.Кіндлбергера, М.Камдесю, Е.Роде, Д.Кауфмана, Дж.Одлінга-Смі, Дж.Полака, Дж.Сакса, Л.Саммерса, Дж.Стігліца, Р.Соломона, М.Тодаро, В.Танзі, С.Фішера та ін. У наукових працях російських вчених-економістів Є.Гайдара, І.Платонової, С.Долгова, С.Дробишевського, Л.Красавіної, В.Мау, Р.Ентова, С.Синельникова, Д.Смислова аналіз світової фінансової системи і діяльності МФО пов’язується з проблемами економічної політики у постсоціалістичних країнах.

Проблеми сучасних валютно-фінансових відносин знайшли своє відображення в роботах українських дослідників В.Андрійчука, О.Білоруса, І.Бураковського, А.Гальчинського, Л.Кістерського, Д.Лук’яненка, О.Мозгового, В.Новицького, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, Ю.Полунєєва, А.Поручника, А.Румянцева, В.Сіденка, В.Степаненка, В.Федосова, А.Філіпенка, Т.Циганкової, В.Шевченка та ін.

Україна на сьогодні має вирішувати не тільки комплекс внутрішніх соціально-економічних проблем трансформаційного періоду, але й реалізувати активну інтеграційну політику. На основі ефективної міжнародної спеціалізації, скоординованої із структурною модернізацією економіки, необхідно посилити мікро- і макровзаємодію з міжнародними ринками, насамперед, європейським, брати безпосередню участь у формуванні оновленої світової інституційної інфраструктури.

Важливо підкреслити, що реформування української економіки здійснюється за підтримки з боку міжнародних фінансових організацій, зокрема, Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку (СБ) та Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). З 1994 по 2000 рік в Україну надійшло від МФО кредитів на суму приблизно 5,8 млрд.дол.США (30% від загальної суми зовнішніх фінансових надходжень). При цьому як спеціалістами, так і загалом в суспільстві взаємовідносини з МФО оцінюються неоднозначно: від позитивних оцінок (з акцентуванням безальтернативності) до негативних (з вимогами припинення співробітництва).

Взаємодія України з МФО повинна витікати з об’єктивних умов економічного розвитку, враховувати внутрішні та зовнішні фактори впливу і глобальну перспективу, базуватись на попередніх комплексних оцінках можливих позитивних і негативних наслідків. Для обґрунтування такої політики необхідна інтенсифікація наукових досліджень і практична реалізація їх результатів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з науково-дослідною темою кафедри міжнародного менеджменту “Міжнародна конкурентоспроможність національних економік в умовах глобалізації” (державний реєстраційний № 0198V001576), яка є складовою комплексної наукової програми Київського національного економічного університету. Роль здобувача полягає у підготовці аналітичного матеріалу про умови, особливості, проблеми та перспективи співробітництва України з МВФ.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні ролі та місця провідних міжнародних фінансових організацій, зокрема, МВФ, у сучасній світовій регулятивній системі, виявленні напрямків її реформування для обґрунтування адекватної політики України. Автор виходив з того, що саме МВФ, з одного боку, займає ключове місце серед міжнародних фінансових організацій, оскільки виконує не тільки функції міжнародного кредитора останньої інстанції, але й здійснює і нагляд за макроекономічною ситуацією в країнах-членах та світовій економіці в цілому, а з іншого - його діяльність стала об’єктом серйозної критики.

Відповідно до основної цільової орієнтації сформульовано наступний комплекс завдань:

- проаналізувати сучасний стан розвитку системи регулювання світогосподарських відносин, проблеми становлення регулятивного механізму глобальної економіки;

- визначити роль і місце МФО у світовій регулятивній інфраструктурі;

- проаналізувати інструменти впливу МВФ на економічний розвиток країн-членів та на світову фінансову систему взагалі;

- узагальнити причини фінансової нестабільності, умови виникнення та шляхи подолання фінансових криз;

- дослідити напрями реформування світової фінансової системи під егідою МВФ;

- обгрунтувати пріоритети взаємодії України з міжнародними фінансовими

організаціями та з МВФ, зокрема.

Об’єктом дослідження є світова регулятивна система.

Предметом дослідження - є сукупність організаційно - економічних відносин, що виникають в процесі функціонування міжнародних фінансових інститутів.

Методи дослідження. Дослідження базувалося на фундаментальних положеннях економічної теорії, сучасних концепціях функціонування світової фінансової системи та моделях макроекономічного регулювання.

В основу дослідження покладено діалектичний метод пізнання з використанням методів історико-логічного, економіко-статистичного та порівняльного якісного і кількісного аналізу.

Інформаційну базу дослідження склали: дані Державного комітету статистики України, МВФ та Світового банку, офіційні та робочі матеріали Адміністрації Президента України, Кабінету міністрів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Національного банку України, праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

- розкрито зміст та напрями діяльності міжнародних організацій в умовах глобалізації на основі удосконаленої їх систематизації за масштабами, сферами і дієвістю впливу; уточнено елементи категорійного апарату, зокрема стосовно поняття ”глобальна фінансова архітектура”;

- розкрито ключові протиріччя реалізації монетарної моделі МВФ, пов’язані зі стратегічними і тактичними цілями його програм та проблемами економічного зростання, бюджетного дефіциту, зовнішньої заборгованості країн-реципієнтів;

- запропоновано модель аналізу фінансових криз, яка, з одного боку, відображає причини їх виникнення та етапи розвитку, а з іншого - дозволяє враховувати особливості протікання та нейтралізації в країнах з перехідною економікою; підтверджено гіпотезу про наявність фінансового центру світу - кредитора останньої інстанції, що вносить суттєву корекцію в теорію міжнародної економіки в частині антикризової поведінки;

- на основі аналізу новітніх концептуальних підходів та практичних дій урядів та керівництва МФО показано напрями реформування світової фінансової системи, що здійснюється під егідою МВФ, з виявленням їх можливого позитивного і негативного впливу на міжанродно-фінансову компоненту економічного розвитку України;

- обґрунтовано доцільність та необхідність подальшої взаємодії України з МФО, визначено пріоритети такої взаємодії в умовах глобалізації економічних відносин не тільки в залученні і використанні зовнішніх запозичень, але й у інформаційно-консультативному, аналітичному, моніторинговому співробітництві.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання при реалізації зовнішньоекономічного курсу України, спрямованого на поглиблення інтеграції у світогосподарську систему. Окремі висновки, рекомендації та пропозиції автора були використані: при підготовці матеріалів до участі Президента України Л.Д.Кучми у Всесвітньому економічному форумі в Давосі у 2001 році (лист Адміністрації Президента України №13-29/842 від 23.07.2001), засідань Комітету зі сталого економічного співробітництва в рамках Українсько-американської міждержавної комісії (Л.Д.Кучма-А.Гор), участі офіційних делегацій України у Щорічних зборах Ради керуючих МВФ, Світового банку та ЄБРР; в роботі Управління економічного та науково-технічного співробітництва МЗС України (лист №422/8-648/1 від 27.07.01) та Управління міжнародної економіки і взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями Міністерства економіки України (лист №16-25/117 від 20.06.2001); в ході реалізації програм співробітництва України з МВФ, Світовим банком, ОЕСР.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи викладались на науково-практичних конференціях: “Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура” (м. Чернівці, квітень, 1998 р.), “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року (Донецька область - 2010)” (м. Донецьк, вересень, 1999 р.), на Першому міжнародному науково-практичному семінарі “Прогностичні оцінки і аналіз впливу діяльності спільних та багатонаціональних компаній на економіку України” (м. Полтава, жовтень, 2000 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 5 публікаціях загальним обсягом 2,0 д.а., з них три у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 1,4 д.а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Дисертація викладена на 202 сторінках друкованого тексту і містить 13 таблиць (в тому числі 3 на окремих сторінках), 5 рисунків (в тому числі 4 на окремих сторінках), 5 додатків на 19 сторінках. Список використаних літературних джерел налічує 170 найменувань і розміщений на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання, об’єкт та предмет дисертаційного дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Глобальна система регулювання світогосподарських відносин” розглянуто загальнотеоретичні питання, пов’язані з впливом глобалізації на формування сучасного регулятивного механізму. Визначено роль та місце міжнародних фінансових інститутів, насамперед, МВФ, в умовах глобалізації фінансових ринків.

Одночасно із позитивним впливом глобалізації на світогосподарський розвиток (активізація обміну товарами, послугами, інвестиціями, інноваціями у сфері технологій і менеджменту), посилюється нерівномірність економічних взаємовідносин у функціональному і міжкраїновому планах, зростає руйнівний потенціал фінансових криз. Однією з універсально-глобальних є проблема суспільної організованості і керованості, тобто проблема глобального управління. В процесі еволюції системи регулювання міжнародних економічних відносин формуються наднаціональні та міжнародні управлінські структури. ХХ століття характеризується появою міжнародних організацій глобального типу: Організація Об’єднаних Націй, Бреттон-Вудські інститути (Міжнародний валютний фонд та Світовий банк), Світова організація торгівлі та ін. На сьогодні вони утворюють основу сучасної світової регулятивної системи.

Для визначення ролі та місця міжнародних фінансових інститутів у світовій регулятивній системі в роботі аналізується ряд ключових явищ і понять, зокрема, таких як міжнародна валютна та міжнародна фінансова система.

Регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин в їх межах стосувалось, тією чи іншою мірою, трьох процесів: коригування платіжних балансів, включаючи запровадження або зміни валютних курсів, фінансування зовнішніх дисбалансів між країнами через кредити та резерви; використання міжнародних грошей.

Після фінансової кризи наприкінці 1990-х років набув широко застосовання термін „глобальна фінансова архітектура” (в визначенні МВФ - сукупність інституцій, ринків, норм та правил, а також практики, яку використовують урядові, підприємницькі кола та окремі громадяни для здійснення економічної та фінансової діяльності).

На думку автора, у глобальній фінансовій архітектурі може реалізуватись якісно новий підхід в розвитку світової регулятивної системи, коли сукупність інституційованих національних і наднаціональних структур забезпечуватиме транспорентність фінансових потоків, а постійний комплексний моніторинг дозволить адекватно впливати на їх деформації узгодженими і дійовими засобами. Тобто створюється, з одного боку, стабільна, а з іншого - достатньо мобільна організаційно-фінансова конструкція глобального масштабу. Інша справа- чи зможе вона збалансувати інтереси різних за рівнем розвитку країн (регіонів) світу, забезпечити еквівалентність міжнародного обміну, усталене економічне зростання взагалі.

Прихильники думки про ефективність та самодостатність ринку стверджують, що він здатний до саморегулюваня і навіть до подолання фінансових криз. Інші дослідники підкреслюють зростаючу регулятивну роль держави і міжнародних фінансових організацій.

Історія найбільш успішного подолання паніки на фінансових ринках свідчить, що практично завжди знаходилося декілька джерел коштів та кредиторів для полегшення ситуації. Основне питання полягає в тому, хто саме має взяти на себе відповідальність за надання коштів в ролі кредитора останньої інстанції на внутрішньому фінансовому ринку- великі банки, центральний банк, казначейство або міністерство фінансів. До того ж, оскільки в глобальних умовах спекулятивні операції та кризи миттєво розповсюджуються з одної країни на іншу, виникає питання щодо міжнародного кредитора останньої інстанції.

Існує гіпотеза про те, що світова економіка завжди має фінансовий полюс або центр, котрий має виконувати функції міжнародного кредитора останньої інстанції, особливо, в періоди світових криз. Допомогу такому центру в кризових ситуаціях надають такі спеціалізовані установи, як Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк (СБ).

Як показали уроки останньої світової фінансової кризи, міжнародне співтовариство продовжує покладатися на МВФ та відводити йому центральну роль в міжнародній фінансовій системі, яку він виконує на трьох напрямах - нагляд, запозичення, консультації з проблем міжнародних фінансів.

Розділ 2 “Механізми регулювання глобальної фінансової системи, що використовуються МВФ” присвячено огляду та узагальненню практичних дій МВФ щодо впровадження в країнах-членах економічної політики, що відповідає сучасним тенденціям розвитку світової економіки, проаналізовано хід та підсумки співробітництва України з МВФ.

В 1947 році Міжнародний валютний фонд вперше розпочав свої фінансові операції з країнами-членами для вирішення проблем дефіциту платіжного балансу. Постало завдання вивчення причин виникнення цих дефіцитів у різних країнах, аналізу факторів якісного та кількісного впливу, визначення необхідних заходів економічної політики з їх подолання. З 1950-х рокіх МВФ була прийнята монетарна модель, котра враховувала вплив на формування доходу та платіжного балансу двох найбільш важливих змінних - зміни в експорті та зміни розміру внутрішнього банківського кредиту або, в монетарних термінах, - додаткові зовнішні та внутрішні пропозиції грошей в країні. Базові рівняння моделі виходили з того, що: 1) попит на гроші є пропорційним доходу; 2) попит на імпорт залежить від зміни доходу країни та показника граничної схильності до імпорту; 3) розмір зміни пропозиції грошей є сумарним показником зміни розміру валютних резервів країни та внутрішніх кредитів банківської системи; 4) розмір зміни внутрішніх резервів визначається як різниця між експортом та імпортом плюс чистий вхідний потік капіталу від небанківського сектора.

Припущення моделі дозволяють характеризувати її і як монетарну, основану на постійній швидкості обертання грошей, і як кейнсіанську (мультиплікаторна модель з граничною схильністю до споживання). Як інструмент аналізу поточних проблем, за результатами якого визначалися заходи економічної політики країн-реципієнтів з 1950-х років, модель була орієнтована на короткотермінові ефекти. Хоча МВФ продовжує застосовувати таку модель як основу, суттєво розширювалися та поглиблювалися умови запозичень. Багато з програм МВФ останніх років містять в собі розуміння необхідності проведення структурної перебудови, лібералізації цін та торгівлі, дерегуляції ринку праці, приватизації тощо. Оскільки результативних спроб інтегрувати ці складові в модель зроблено не було, фінансове програмування на основі монетарної моделі визначає запозичення МВФ, тоді як зміст правил надання допомоги стає все більш складним.

За час існування МВФ значно еволюціонувала обумовленість програм, особливо з початку 1980-х років. Останнє десятиліття характеризувалося найбільшим розширенням обумовленості, зокрема, в структурній сфері: якщо до 1980-х років структурні умови практично не застосовувалися, то з 1990-х - майже всі програми МВФ включають елементи структурної обумовленості. Розширення структурного змісту програм, а також суттєві зміни у підходах до їх моніторингу викликали занепокоєння тим, що МВФ перевищує свої повноваження, прямо використовуючи свої фінансові важелі і обмежуючи масштаби прийняття рішень на національному рівні. Більше того, якщо обумовленість занадто широка - це підриває впевненість урядів стосовно можливості отримання фінансування, оскільки збільшується вірогідність невиконання всіх умов, навіть коли виконуються найбільш важливі для досягнення цілей програми заходи економічної політики.

Виникає також проблема адекватності програм, які підтримуються МВФ, спроможності урядів знаходити політичну підтримку проведення одночасно широкого кола реформаторських заходів, здатності впроваджувати ці реформи, тобто, викликає питання щодо реальності програми. Більше того, занадто переобтяжена обумовленість може викликати внутрішню опозицію в урядах країн-реципієнтів, відвернути їх увагу від найбільш важливих програмних заходів.

Для України обумовленість програм МВФ була і залишається широкою. Незважаючи на те, що Україна стала членом МВФ 3 вересня 1992 року, активна співпраця з цією організацією розпочалася лише в жовтні 1994 після розробки українським урядом разом з експертами МВФ програми макроекономічної стабілізації та реформування економіки. Реальне співробітництво почалося з використання спеціальних механізмів отримання ресурсів (програма системної трансформаційної позики), коли було отримано два транші на суму 498,65 млн.СПЗ (13% від загальної суми, наданої МВФ за цією програмою). Показово, що за абсолютним розміром системної трансформаційної позики Україна посіла друге місце після Російської Федерації, яка отримала за цією програмою кредитів на 2156,55 млн. СПЗ. Наступним етапом взаємодії України з МВФ можна вважати використання ресурсів МВФ за програмою “Стенд-бай”. Першу програму на суму 997,30 млн. СПЗ було затверджено 7 квітня 1995 року, другу на суму 598,2 млн. СПЗ - 10 травня 1996 року, а третю на суму 398,92 млн. СПЗ - 25 серпня 1997 року (з закінченням терміну дії 24 серпня 1998 року). Сучасний етап взаємовідносин України з МВФ розпочався з впровадження трирічної програми розширеного фінансування. Програму було затверджено 4 вересня 1998 року спочатку в сумі 1646,0 млн. СПЗ, з наступним збільшенням до 1920,0 млн. СПЗ. Рішення про збільшення загального фінансування в рамках програми було пов’язане зі збільшенням квоти України в МВФ та необхідністю пом’якшення негативних наслідків у сфері зовнішньої торгівлі, викликаних світовою фінансовою кризою.

Досвід України показує, що МВФ йшов на цілий ряд поступок, вирішуючи непрості дилеми, зокрема, замінюючи одні види обумовленості іншими. Зобов’язання Уряду щодо проведення реформ часто супроводжувалися затримками, відходом від досягнутих домовленостей, нерідкими випадками опору з боку українського парламенту. Незважаючи на це, МВФ продовжував співробітництво з Україною для того, щоб продемонструвати свою підтримку структурних реформ та реформаторів.

У розділі 3 “Проблеми реформування світової фінансової архітектури на сучасному етапі” розглядаються сучасні методи нейтралізації наслідків фінансових криз та моделі реформування світової фінансової системи.

Світогосподарський досвід показує, що при неможливості цілковитого запобігання фінансових криз, можна зробити їх менш частими та руйнівними. Саме на попередження криз та зміцнення антикризового глобального управління повинна спрямуватись діяльність міжнародних фінансових інститутів.

З самого початку останньої світової фінансової кризи в 1997 році стало зрозумілим, що з'явилася загроза її розповсюдження навіть на економіки країн, які досягли значного прогресу у впровадженні політики глибоких макроекономічних, структурних реформ та зміцненні фундаментальних основ національних економік. США разом з іншими членами “Великої Сімки” виступили з ініціативою збільшення фінансових ресурсів МВФ для підтримки країн, які вдало впроваджували економічну політику, узгоджену з МВФ. Наприкінці 1997 року створюється нова спеціальна програма МВФ “механізм резервного фінансування” для допомоги у виняткових обставинах, яка передбачала надання фінансування на короткі терміни та під більш високі відсотки за кредит порівняно з умовами звичайних програм МВФ. Одночасно ініціюється збільшення ресурсів МВФ з тим, щоб він був спроможний відігравати провідну роль в проведенні необхідної політики під час кризи, виконуючи функцію кредитора останньої інстанції.

Важливим є узагальнення заходів зовнішньо-економічної політики провідних країн в умовах світової фінансової кризи з концентрацією їх зусиль на: забезпеченні відкритості ринків для міжнародної торгівлі; відновленні довіри до світових фінансових ринків; підтримці країн, які висловили бажання впроваджувати глибокі економічні реформи шляхом надання допомоги переважно через міжнародні фінансові організації.

Міжнародне співтовариство, адекватно оцінюючи глобальні виміри кризи, посилило зусилля щодо зміцнення міжнародної валютної і фінансової системи. Загальна мета полягає в тому, що ринки мають функціонувати з більшою прозорістю, справедливістю та ефективністю, а загалом пропонується нова глобальна фінансова архітектура, характерними ознаками якої є:

·

· фінансування МВФ на більш пільгових умовах країн, які вживають ефективних заходів для зменшення їхньої вразливості до криз, з публікацією оцінки цих заходів;

· здійснення країнами з перехідною економікою із нестійкою фінансовою системою прозорих і недискримінаційних заходів податкової політики для зменшення відтоку короткострокового капіталу та стимулювання руху довгострокового капіталу, насамперед, прямих іноземних інвестиції;

· стимулювання більш впорядкованої та своєчасної реструктуризації приватного боргу з використанням країнами “правила колективної відповідальності” в контрактах про суверенний борг, а у виняткових обставинах - для надання термінової фінансової допомоги МВФ - залучення дебіторів до практики “доброї волі” чи підтримка тимчасового призупинення виплат за зобов’язаннями;

· сприяння МВФ впровадженню системи страхування депозитів з відповідальністю за діяльність банку акціонерів, а не дрібних вкладників у країнах з перехідною економікою для зменшення національної “моральної небезпеки”;

· міжнародна фінансова підтримка здорової курсової політики без запровадження режиму “прив’язаного” обмінного курсу країнами з перехідними економіками;

· кредитування МВФ у звичайних межах країн у кризовому стані для зниження міжнародної “моральної” небезпеки, а у випадках систематичних криз - використання існуючих кредитних ліній (коли проблема полягає в самій країні та існує небезпека розповсюдження кризи) або до спеціального фінансування (коли країна стає невинною жертвою кризи);

· міжнародна політична підтримка фінансових реформ з посиленням мотивації та реального впливу національних урядів.

Слід підкреслити, що МВФ рекомендується утримуватись від безпосереднього впливу на довгострокові структурні та соціальні компоненти національного розвитку, а СБ - від управління кризами.

Плани реформування діяльності МВФ - центрального на сьогодні і по суті глобального фінансового інституту - повинна враховувати, насамперед, реалії зростання приватного сектора як джерела інвестування економічного зростання. Своєчасними та об’єктивно обумовленими є, на нашу думку, пропоновані зміни як у структурі управління МВФ, яка має бути більш представницькою, так і в практиці надання кредитів, обсяги яких співвідносилися б з квотою країн-членів та відбивали зміни, що відбуваються у світовій економіці. Крім того, МВФ має забезпечити прозорість своїх операцій, широко популяризувати свою діяльность. Світовий банк та багатосторонні банки розвитку мають спрямуватись на максимально можливе підвищення ефективності їхньої діяльності для ринкової уніфікації економічного розвитку.

Враховуючи наявність багато в чому непогоджених інтересів країн з різним рівнем економічного розвитку, для пошуку консенсусу, визначення пріоритетів, термінових рамок подальших заходів доцільним є на першому етапі проведення глобальної конференції на рівні міністрів фінансів.

У контексті новітніх підходів до формування глобальної фінансової архітектури для України необхідною є подальша співпраця з МВФ за умов розширення її сфер, більшої ефективності з точки зору поточних і , особливо, перспективних завдань соціально-економічного розвитку.

ВИСНОВКИ

З метою виявлення напрямків реформування світової фінансової системи, наукового обгрунтування стратегії співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями і МВФ, зокрема, пропонуються такі теоретичні і практичні висновки:

1. Процеси економічної глобалізації вимагаюь відповідного реагування, що знаходить відображення в розвитку світової регулятивної системи та її інститутів - Організації Об’єднаних Націй, Міжнародного валютного фонду та Світового банку, Світової організації торгівлі, Міжнародної організації праці та ін. Кожна з міжнародних економічних організацій має свою сферу та інструменти впливу на світову економіку. МФО покликані безпосередньо регулювати відносини руху різних форм капіталу, що в сучасних умовах об’єктивно обумовлює їх вплив і на ринки товарів, послуг, інновацій.

2. Фінансові ресурси МВФ надаються країнам-членам для вирішення проблем платіжного балансу, для чого вони мають довести необхідність у відповідному фінансуванні, а в подальшому - забезпечити здійснення погоджених макроекономічних заходів. Головним інструментом аналізу, за результатами якого визначаються параметри програм стабілізації, починаючи з 1950-х років, є монетарна модель МВФ. Як серцевину процесу фінансового програмування її не можна ототожнювати з монетаризмом як напрямком економічної теорії. Прості припущення монетарної моделі МВФ роблять її як кейнсіанською, так і монетарною. Сучасні умови світового економічного розвитку викликають необхідність внесення змін до моделі, що в методологічному плані досить складно, і МВФ використовує інші методи для розширення обумовленості як короткотермінових, так і середньострокових програм. Виникають протиріччя між цілями та методами реалізації сучасних програм МВФ та актуалізується проблема оптимальних способів їх вирішення.

3. Обумовленість програм, що підтримуються МВФ, постійно еволюціонувала, а з початку 1980-х років значно розширено її масштаби. При цьому, виникають протиріччя між бажанням забезпечити виконання програм та мінімізацією втручання в національний процес прийняття рішень. З 1990-х років майже всі програми МВФ включають вимоги структурної обумовленості, для контролю за виконанням яких застосовуються чотири основні форми моніторингу: попередні заходи, критерії ефективності, структурні маяки, перегляди програм. Розширення структурного змісту програм та зміни у підходах до моніторингу викликають занепокоєння тим, що МВФ може перевищувати свої повноваження - замість експертизи використовати свої фінансові важелі для просування масштабних програм змін економічної політики з обмеженням процесу прийняття рішень на національному рівні. Розширення обумовленості ставить питання щодо її ефективності, зокрема уможливлюється невиконання програмних умов, через неспроможність урядів знаходити політичну підтримку в суспільстві.

4. Співпраця України з МВФ, що характеризувалась, з одного боку, широкою обумовленістю програм, а іншого - “поступливістю” останнього для демонстрації підтримки українських реформ та окремих реформаторів, в цілому:

·

· була спрямованою на досягнення макроекономічної, зокрема, фінансової стабілізації, подолання інфляційних процесів та забезпечення стабільності національної валюти;

· забезпечувала економіку фінансовими ресурсами для подолання як проблем трансформаційного періоду, так і наслідків світової фінансової кризи.

5. Продовження співробітництва України з МВФ є доцільним і виправданим, оскільки у тактичному плані: кредитні ресурси МВФ є більш дешевими, ніж ті, що залучаються на світових фінансових ринках; від взаємодії з МВФ залежить можливість надходження коштів в Україну від інших кредиторів та інвесторів (зокрема, інших МФО, які координують свої дії з МВФ). У стратегічному плані це сприяє залученню України до діяльності глобальних фінансових інститутів, де МВФ посідає провідне місце і є кредитором останньої інстанції. Співпраця з МВФ надає можливість Україні користуватися консультативними, експертними та аналітично-прогнозними послугами МВФ, що в умовах економічної глобалізації має винятково важливе значення.

6. Традиційне фінансове програмування та проста модель, яка лежить в його основі, продовжують визначити правила запозичення ресурсів МВФ, тоді як зміст критеріїв надання допомоги, її обумовленість все більш ускладнюється. МВФ, по-перше, все більше орієнтується на ефективне використання приватного сектора як найбільшого джерела капіталу для забезпечення економічного зростання, а, по-друге - вважає недоцільним використання єдиного підходу в розробці програм реформування економіки різних країн, прагне посилити їх внутрішню (національну) складову. Це безпосередньо торкається України і обумовлює необхідність здійснення комплексу заходів для зміцнення вітчизняної фінансової системи та забезпечення її інформаційної прозорості.

7. Світогосподарська теорія і практика не мають універсальних рецептів запобігання фінансовим кризам, але необхідно і можливо сприяти нейтралізації окремих причин їх виникнення, послабленню деструктивної дії та зменшенню негативних наслідків шляхами: підвищення прозорості та моніторингу світових фінансових ринків (відкрита публікація стану фінансових ринків, рейтингів позичальників тощо); суворого пруденційного нагляду за фінансовими інституціями та, в рамках можливого, за позичальниками; запровадження ефективного моніторингу макроекономічних показників країн з оперативною публікацією результатів; зміцнення законодавства та його гармонізація за світовими стандартами тощо.

8. Найближчим часом міжнародна валютно-фінансова система, вірогідно, не зазнає радикальних змін, аналогічних створенню Бреттон-Вудської системи в минулому. Певний час зміни будуть еволюційними в міру можливостей ринкового та інституційного регулювання міжнародних фінансово-інвестиційних відносин на національному та наднаціональному рівнях. Однак, вже у середньостроковій перспективі під впливом факторів глобальної конкуренції та нестабільності мова може йти про формування якісно нової глобальної фінансової архітектури, в котрій центральне місце займе оновлюваний МВФ.

Перелік наукових праць автора за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Виходцев О. Механізми нейтралізації негативних наслідків світових фінансових криз // Зб. наук. праць вчених. Вип.26 - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАНУ. - 2000.- С.189-200 (0,6 д.арк.)

2. Виходцев О.Г. Інтернаціоналізація кризових явищ і процесів у ринковій економіці // Регіональні перспективи. - Жовтень 2000. - №5(12).- С.19-22. (0,4 д.арк.)

3.Виходцев О. Монетарна модель МВФ в сучасних умовах // Зб. наук. праць вчених. Вип.29. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАНУ. - 2001. - С.107-114. (0,4 д.арк.)

В інших виданнях:

1. Виходцев О.Г. Критика діяльності та політики Міжнародного валютного фонду // Доповіді Х науково-практичної конференції „Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура”. - Чернівці.: Рута, 1999. - Том ІІ. - С.85-90. (0,3 д.арк.)

2. Виходцев О.Г. Реформа світової фінансової системи під егідою МВФ // Матеріали секції „Шляхи вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності” регіональної науково - практичної конференції „Стратегія управління соціально - економічним розвитком регіону на період до 2010 року (Донецька область - 2010)”. - Донецьк.: Юго-Восток, 1999. - Том І. - С.102-107. (0,3 д.арк.).

АНОТАЦІЯ

Виходцев О.Г. Міжнародні фінансові інститути в світовій регулятивній системі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - “Світове господарство і міжнародні економічні відносини”. - Київський національний економічний університет. - Київ, 2001.

Дисертація містить наукове обґрунтування необхідності якісних змін в регулюванні міжнародних фінансових відносин в умовах глобалізації інституційними засобами.

В роботі досліджено проблеми формування і функціонування світової регулятивної системи, показано місце та роль МФО на сучасному етапі світогосподарського розвитку .

Дано характеристику механізмів та інструментів регулювання глобальної економіки, що використовуються МВФ. Детально розглянуто монетарну модель МВФ, критерії обумовленості та ефективності його сучасних програм.

Проведено аналіз передумов, стану, особливостей, результатів і проблем співробітництва України з МВФ. Обґрунтовано необхідність та доцільність подальшої взаємодії, визначено її пріоритети з точки зору вирішення поточних і перспективних завдань національного соціально-економічного розвитку.

Досліджено сучасні методи нейтралізації наслідків світових фінансових криз, напрямки реформування якісно нової глобальної фінансової архітектури, в котрій центральне місце займе оновлюваний МВФ.

Ключові слова: світова регулятивна система, світова фінансова система, міжнародні фінансові інститути, МВФ, глобалізація, фінансова криза, глобальна фінансова архітектура.

АННОТАЦИЯ

Выходцев А.Г. Международные финансовые институты в мировой регулятивной системе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 - “Мировое хозяйство и международные экономические отношения”. - Киевский национальный экономический университет. - Киев, 2001.

Диссертация содержит научное обоснование необходимости качественных изменений в регулировании международных финансовых отношений, в условиях глобализации институциональными способами.

Основываясь на современных теоретических подходах к исследованию мировой экономики, выявлены особенности современного этапа глобализации, обоснована необходимость создания и функционирования наднациональных управленческих структур.

Глобализованное общество не может существовать без определенной системы, обеспечивающей регулирование общественных отношений. Современная институциональная система регулирования мирохозяйственных отношений сложилась в процессе эволюции международных организаций (ООН, МВФ, Мировой банк, ВТО и др.), которые в работе систематизированы по масштабам деятельности, сферам влияния и эффективностью воздействия на регулируемые процессы.

Показано место международных финансовых институтов, прежде всего МВФ, в мировой регулятивной системе. Проанализированы функции и особенности деятельности МВФ, его взаимоотношения с другими международными организациями и национальными правительствами.

Одним из побудительных мотивов создания такого финансово-кредитного института, как МВФ, был поиск мировым сообществом путей по преодолению причин и последствий финансовых кризисов. Выходу из кризисной ситуации может способствовать наличие международного кредитора последней инстанции, каким может быть определенный мировой финансовый центр либо международный финансово-кредитный институт.

В работе дана аналитическая характеристика механизмов регулирования международных финансово-кредитных отношений, используемых МВФ, среди которых одним из основных - предоставление кредитов на покрытие дефицита платежного баланса страны-члена МВФ. Аналитическим инструментом, при помощи которого определяется направление экономической политики, страны-реципиента и его обязательства, является монетарная модель МВФ. Проведен анализ монетарной модели, определены недостатки и противоречия, которые возникают в процессе ее использования в финансовом программировании для решения тактических и стратегических задач.

Показана эволюция обусловленности кредитов, предоставляемых МВФ. Последнее десятилетие характеризуется расширением, в первую очередь, структурной обусловленности, что имеет негативные стороны: МВФ превышает такую сферу своих полномочий как экспертиза, используя финансовые рычаги для продвижения собственных программ экономической политики и ограничивая возможности принятия решений на национальном уровне. Всесторонняя обусловленность не всегда учитывает реформационные возможности правительств, а также не способствует их поддержке в обществе. В результате снижается эффективность экономических программ, проводимых под эгидой МВФ.

В диссертационном исследовании особое внимание уделено детальному анализу предпосылок, состояния, особенностей, результатов и проблем сотрудничества МВФ с Украиной.

Сделаны выводы о том, что оно в целом способствовало формированию основ рыночной экономики в стране, обеспечивало Украину финансовыми ресурсами для преодоления негативных последствий, как трансформационного периода, так и мирового финансового кризиса конца 1990-х годов, было ориентировано на достижение макроэкономической и, в частности, финансовой стабилизации, преодоление инфляционных процессов и обеспечение стабильности национальной валюты. Обоснована необходимость и целесообразность дальнейшего сотрудничества, определены его приоритеты, с точки зрения решения текущих и перспективных задач социально-экономического развития.

В работе обобщены действия ведущих стран по нейтрализации последствий финансовых кризисов, которые на сегодня служат основой для формирования новой глобальной финансовой архитектуры.

Украина, учитывая действие внутренних и внешних факторов, должна быть активным участником процессов глобальной институализации экономического развития, проводить адекватную политику международного финансового сотрудничества.

Ключевые слова: мировая регулятивная система, мировая финансовая система, международные финансовые институты, МВФ, глобализация, финансовый кризис, глобальная финансовая архитектура.

SUMMARY

Vykhodtsev O.G. The International Financial Institutions in the World Regulative System. - Manuscript.

The thesis for receiving a Candidate’s degree in Economics, speciality 08.05.01 - “The World Economy and International Economic Relations”.- Kyiv National Economic University. - Kyiv, 2001.

The thesis contains the scientific basis for the necessity to introduce the qualitative changes to the regulations of the monetary and financial relations in the conditions of globalization using the institutional measures.

The problems of the forming and functioning of the world regulative system were researched, and the role and place of the international financial institutions at the modern stage of development of the world economic relations were shown in the paper.

The mechanisms and instruments used by the IMF to regulate the global economy were characterized. The IMF monetary model, the criteria of conditionality and effectiveness of the modern programs of the IMF were considered in details.

The prerequisites, current situation, peculiarities, results and problems of the cooperation between Ukraine and the IMF were analyzed. It was formed the basis for the necessity and expediency of further interaction, as well as defined its priorities from the viewpoint of achieving the current and perspective tacks and solving the problems of the national social and economic development.

It was researched the modern methods to neutralize the consequences of the financial crises, the ways to reform the qualitatively new global financial architecture where the central place will take the IMF which is currently reformed.

Key words: world regulative system, international financial system, international financial institutions, IMF, globalization, financial crisis, global financial architecture.