ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н. КАРАЗІНА

ЮРЧЕНКО ОЛЕНА ЄВГЕНІЇВНА |

УДК 336: 339.1 ”714”

ВПЛИВ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ

НА СТАН ТРАНЗИТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.01.01 економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник
| –

Офіційні опоненти
| –

–

Провідна організація
| –

Захист відбудеться “ 21 ” вересня 2001 року о 15-15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, майдан Свободи, 4, ауд. V 67.

З дисертацією можна ознайомитись в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, м. Харків, майдан Свободи, 4.

Автореферат розісланий “31” липня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Соболєв В .М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Глибока і затяжна криза, у якій опинилася Україна, безуспішність спроб перервати її плин свідчать про неадекватність прийнятого варіанту економічних реформ щодо вимог сучасних загальносвітових соціально-економічних тенденцій і щодо умов країни настійно порушують питання про необхідність створення іншої концепції реформування, яка повинна докорінно відрізнятися від існуючої.

Суть нової соціально-економічної стратегії та стрижень концепції реформування країни – в її поступовому, поетапному русі до суспільства постіндустріального типу із сучасними характеристиками якості життя, середовища проживання на основі формування нового технологічного способу виробництва і багатоукладної, соціально орієнтованої, динамічної ринкової економіки за значної ролі держави в її трансформації і регулюванні. Досвід перетворень у перехідних країнах свідчить, що тільки рух у цьому напрямку дозволить зупинити руйнівні процеси і забезпечити стійкий розвиток усіх сфер у державі.

Негативні зміни, що відбуваються у вітчизняній економіці значно й у першу чергу відбиваються на стані та розвитку фінансово-кредитної сфери як найбільш динамічної і складної складової економічної системи. Саме фінансово-кредитна система є найточнішим індикатором стану всієї економіки.

Однак, з іншого боку, перехідний період в Україні свідчить про те, що немає іншої галузі, в якій різні невдалі експерименти не здійснювали б свого згубного впливу на всю економічну систему так швидко, як експерименти в галузі фінансово-кредитної сфери. Необдумана грошово-кредитна політика сприяє розбалансуванню фінансово-кредитних відносин, розриву товарних і грошових потоків, що призводить до поглиблення спаду виробництва і диспропорцій у народному господарстві, розвитку боргової економіки. Отже, тривала криза фінансово-кредитних відносин негативно вплинула на всі сфери економіки, суспільства.

Саме тому аналіз економічних процесів, що відбуваються у транзитивній економіці, розробка і проведення в життя єдиної грошово-кредитної та фінансової політики, проблеми державного регулювання фінансово-кредитної системи вимагають цілісного, системного підходу і мають стратегічне значення, тому що від цього залежить хід подальших ринкових перетворень і ступінь стійкості економічної системи України, добробут населення.

Ряд проблем становлення і розвитку ринкових відносин, в тому числі й у фінансово-кредитній сфері, знайшли своє відображення в роботах таких сучасних українських вчених, як В. Андрущєнко, О. Василик, Г. Волинський, А. Гальчинський, В. Геєць, Д. Гладкіх, В. Глущенко, А. Гриценко, Б. Кваснюк, Т. Ковальчук, В. Лісицький, В. Лісовицький, І. Сало, В. Соболєв, А. Чухно, О. Яременко. Серед російських дослідників слід назвати В. Білолипецького, А. Ілларіонова, В. Коллонтай, Б. Львіна, А. Макушкіна, А. Мовсесяна, Ю. Осипова, С. Родіонова, Г. Тосуняна, Б. Сабанті, В. Усоскіна, В. Шенаєва та багато інших.

Значний інтерес при розробці окремих питань дисертації викликали роботи таких західних вчених, як М. Аллє, Е. Дж. Долан, Р. Дорнбуш, Дж. Кейнс, К. Кемпбелл, Ф. Мишкін, Дж. Сакс, П. Самуельсон, С. Фішер, М. Фрідмен, Дж. Хікс.

Серед вчених, які внесли найбільш вагомий внесок у розробку проблеми стійкого розвитку або окремих її аспектів, слід відзначити О. Барановського, О. Бєлова, І. Бінька, О. Вебера, О. Власюка, С. Глазьєва, В. Данилова-Данильяна, О. Єрохину, А. Жаліло, В. Забродського, Г. Задорожного, С. Мочерного, В. Мунтіяна, Г. Пастернака-Таранушенка, О. Позднякова, І. Пригожина, У. Ростоу, В. Сенчагова, В. Шлемка та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах теми науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “Трансформаційна економіка: загальні тенденції і особливості їх прояву в Україні” (№ 0199U004422 державної реєстрації).

Мета і задачі дослідження. Головною метою дослідження є комплексне теоретичне вивчення актуальних проблем, пов'язаних з функціонуванням фінансово-кредитної системи держави з точки зору її впливу на стан транзитивної економіки, і розробка системи заходів щодо вдосконалення державного регулювання фінансово-кредитної сфери як найважливішого фактора забезпечення стійкого розвитку економічної системи. Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:

-

-

-

-

-

Об'єктом дослідження є система економічних відносин у фінансово-кредитній сфері в умовах ринкової трансформації.

Предметом дослідження стали чинники, критерії і показники, а також основні види загроз стійкому функціонуванню економічної системи України у фінансово-кредитній сфері, можливі шляхи їх подолання.

Методологічну основу дисертації складає діалектичний метод як загальний науковий метод пізнання соціально-економічних явищ. У зв'язку зі складністю і неоднозначністю питань впливу фінансово-кредитної системи на економічну безпеку держави і необхідністю проведення комплексно-системного дослідження, були застосовані різні конкретно-наукові методи, а саме: методи системного, логічного, функціонального, історико-економічного і статистичного аналізу.

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що на основі системного економічного дослідження питань функціонування фінансово-кредитної системи розроблена цілісна теоретична концепція її впливу на стійкий розвиток економічної системи України. Дослідження має досить різнобічну розробку цілого ряду нових методологічних проблем, які відкривають перспективу для подальшого аналізу. У зв'язку з цим науковою новизною є такі положення:

1) на основі комплексного аналізу змісту, структури і функцій фінансово-кредитної системи зроблено її уточнене визначення: фінансово-кредитна система - це цілісна ієрархічна сукупність фінансово-кредитних відносин, інститутів, механізмів та інструментів, що забезпечує грошовими ресурсами господарюючих суб'єктів для розширеного відтворювання їх життєдіяльності. За допомогою реалізації своїх функцій через внутрішньо властиві їй міру і механізми фінансово-кредитна система забезпечує ефективність функціонування господарства як феномена культури;

2) аргументовано, що критерієм суспільно-природного (стійкого) функціонування транзитивної економіки є економічна безпека. Розкрито місце і роль економічної безпеки в системі національної безпеки держави: будучи визначальною для національної безпеки, економічна безпека на сучасному етапі не може існувати поза інтелектуальною, правовою, науково-технологічною, інформаційною та іншими формами безпеки держави;

3) розроблено основні заходи побудови механізму забезпечення безпеки на локальному та глобальному рівнях і обгрунтована його структура, яка включає дві складові: зовнішній захисний механізм (надбудова системи - система управління безпекою) і внутрішній, вбудований у систему механізм захисту (направлений на підтримку системної рівноваги в самій системі);

4) виділені і проаналізовані загальна (первісно нестійкий стан економічної системи, зумовлений ринковою трансформацією інверсійного типу), внутрішні (нестійкість національної валюти, розлад функцій національної валюти; трансформація платіжно-розрахункових відносин у систему псевдогрошових відносин; слабкість банківської системи; нерозвиненість парабанківської системи та ін.) і зовнішні (пов’язані з розвитком фінансової глобалізації, яка несе в собі процеси централізації, підкорення і авторитаризму; розщеплення соціальних і фінансово-економічних цілей суспільства; виникнення секторів і соціальних груп, постійно орієнтованих на зовнішню політику, що посилює їх структурну і боргову залежність) загрози економічній стійкості України у фінансово-кредитній сфері;

5) на основі визначення фінансових показників-індикаторів економічної безпеки України побудовано графік відхилення їх значень від порогових, що дозволило обгрунтувати висновок про критичний стан транзитивної економіки в країні;

6) виходячи з виявлених неузгоджених дій на верхньому рівні ієрархії фінансової влади в Україні, з метою забезпечення стійкого функціонування і розвитку економіки запропоновано заходи щодо реформування концепції економічної політики держави; кредитної системи шляхом створення інституту публічно-правових осіб як своєрідної системи взаємних противаг для усунення управлінського монополізму НБУ та ін.; політики державного боргу; податкової системи; правового та економічного полів діяльності різних фінансово-кредитних інститутів; системи залучення власних інвестиційних ресурсів. Обгрунтовано необхідність відновлення горизонтальних інтегративних зв'язків між виробничими структурами та з цією метою створення фінансово-промислових груп, чому перешкоджає чинне законодавство.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці механізму забезпечення економічної безпеки на різних рівнях, а також у виділенні напрямків удосконалення державного регулювання економіки України у фінансово-кредитній сфері. Результати можуть бути використані в науково-дослідній та практичній діяльності зацікавлених установ, організацій, а також при підготовці лекцій, спецкурсів з питань фінансово-кредитної системи та економічної безпеки.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї і положення, що є результатом особистої роботи дисертанта.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження апробовано автором на 3 міжнародних науково-практичних конференціях: “Економічна безпека: проблеми і стратегія забезпечення в Україні” (м. Харків, 1998 р.), “Соціальні пріоритети в транзитивній економіці” (м. Харків, 1999 р.), “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (м. Харків, 2000 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць, у тому числі 5 статей у фахових наукових виданнях, загальним обсягом 3,32 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація має вступ, три розділи, висновок, список використаних джерел, що включає 247 найменувань і 4 додатки. У дисертації є 5 ілюстрацій, 11 таблиць, 1 графік. Загальний обсяг дисертації – 208 стор. машинописного тексту, основний зміст викладено на 180 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено предмет і об'єкт дослідження, методологічну і теоретичну бази, мету і завдання дослідження, викладено наукову новизну отриманих результатів, розкрито їх практичне значення.

У першому розділі роботи “Фінансово-кредитна система: її роль і місце в економічній системі держави” фінансово-кредитна система як об'єкт пізнання висвітлюється як окрема підсистема економічної системи держави.

Обгрунтовано, що господарство являє собою сукупність заходів і структур всередині соціокультурної системи і є сферою життєдіяльності людини, її взаємодії з природою, створення і споживання матеріальних благ. При цьому людина, підприємство, громадські установи є господарюючими суб'єктами, оскільки не тільки виробляють, але й організують виробництво.

Господарюючі суб'єкти господарюють з метою задоволення своїх зростаючих життєвих потреб – матеріальних і духовних (творчості, спілкування, психологічного комфорту, фізичного і морального здоров'я). Господарювання, в тому числі й економічне, є системою різноманітних відносин, що реалізуються, а кожний господарюючий суб'єкт – елемент цих відносин. Таким чином, економічна система являє собою складний механізм, в якому постійно відбувається кругообіг ресурсів, продуктів і доходів, кінцевим результатом якого є реальний потік економічних ресурсів та грошовий потік доходів і споживчих витрат господарюючих суб'єктів. У економіці необхідним є деякий набір механізмів, що здійснює переміщення фінансових потоків між різними секторами. Саме ці механізми створюються завдяки функціонуванню фінансово-кредитної системи.

У роботі якісна специфіка фінансово-кредитної системи, а також її функції розглядаються через такі категорії, як фінанси і кредит. Визначаються суть, ознаки та функції цих економічних категорій. Виявлено, що і фінанси, і кредит є системами економічних відносин, що динамічно розвиваються та мають історичний характер. Сучасне розширення товарно-грошових відносин, поглиблення суспільного розподілу праці та ускладнення господарських взаємозв'язків, призводить до зростання залежності усього відтворювального процесу від посередницьких ланок, зв'язуючих і координуючих діяльність численних відокремлених господарських ланок. Такі процеси перетворюють фінанси і кредит у самостійні сфери господарювання, що тягне за собою утворення нового пануючого економічного ладу в світі – фінансової економіки.

Фінансово-кредитна система, як і будь-яка інша система, певним чином структурована. У розділі розглянуто структуру і елементи фінансової (включає до себе такі взаємопов'язані підсистеми, як публічні фінанси, виробничі фінанси, інституційні фінанси, фінанси домогосподарств) і кредитної (з інституційної точки зору виділяються підсистеми банківська і парабанківська) систем держави. Проведено класифікацію і характеристику фінансово-кредитних інститутів. Виділено та проаналізовано структуру, функції, а також питання незалежності центральних банків різних країн. Інструменти, які має центральний банк для регулювання параметрів грошового ринку, аналізуються у розділі з точки зору їх позитивних та негативних рис.

Усі елементи фінансово-кредитної системи є носіями її властивостей і виконують сукупність субординованих функцій у господарській системі, а саме: регулювання, управління і контролю, показника ефективності функціонування різних підсистем в економічній системі. Реалізація фінансово-кредитною системою таких функцій можлива тільки за таких умов: 1) усі елементи фінансово-кредитної системи - фінансово-кредитні інститути, механізми та інструменти – повинні утворювати певну цілісність, єдність, відбиваючи специфіку цілого – фінансово-кредитної системи; 2) фінансово-кредитна система повинна бути стійка і керована.

Досягнення мети функціонування фінансово-кредитної системи - забезпечення рівноваги попиту і пропозиції грошових коштів в національній економіці - в нормально функціонуючому господарстві (що забезпечує процес розширеного якісного відтворювання кожного суб'єкта господарювання) передбачає, що надлишок, як правило тимчасовий, грошових ресурсів у одних господарюючих суб'єктів перерозподіляється для задоволення фінансових потреб суб'єктів, що відчувають їх нестачу. Її досягнення відбувається через дві групи "каналів", по яких грошові кошти "перетікають" від власників заощаджень до позичальників: канали "прямого фінансування" і канали "непрямого фінансування", які включають до себе переміщення фінансових потоків між економічними суб'єктами через особливі інститути - фінансових посередників, які є інституційними учасниками фінансового ринку.

При характеристиці кругообігу ресурсів, товарів і доходів в економічній системі розглянуто такий важливий суб'єкт економічної системи, як держава. Охарактеризовано функції, які здійснює держава в ринковій економіці, застосовуючи два основних типи макроекономічної політики - фіскальну і грошово-кредитну.

Усе це дозволило уточнити визначення фінансово-кредитної системи: фінансово-кредитна система - це цілісна ієрархічна сукупність фінансово-кредитних відносин, інститутів, механізмів та інструментів, що забезпечує грошовими ресурсами господарюючих суб'єктів для розширеного відтворювання їх життєдіяльності. За допомогою реалізації своїх функцій через внутрішньо властиві їй міру і механізми фінансово-кредитна система забезпечує ефективність функціонування господарства як феномена культури.

У другому розділі “Економічна безпека як критерій стійкого розвитку транзитивної економіки” проводиться теоретичний аналіз поняття “стійкість економічної системи”. Комплексне дослідження суті поняття стійкості транзитивної економіки дозволило зробити такі висновки:

- підтримка стійкості системи складає внутрішню мету функціонування останньої, тому що саме завдяки їй економічна система до визначених меж може нейтралізувати флуктуації як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Порушення стійкості системи означає появу в ній процесів, що розходяться, які не піддаються управлінню і негайно призводять до дезінтеграції системи, до її загибелі. Отже, система повинна бути організована так, щоб забезпечити власне виживання, стабільність у змінному світі та одночасно еволюцію, розвиток, наближення до деякої мети. Відмічена дуальність складає одне з основних протиріч у системі, що розв’язується через її розвиток. Так, якщо економічна система не розвивається, то різко скорочується можливість її виживання, а також опірність і пристосованість до внутрішніх та зовнішніх загроз.

Стійкості системи сприяє: а) підвищення універсалізму в її організації, що є продуктом диверсифікованості підсистем; б) збереження визначеної спеціалізації підсистем. І навпаки, чим різнорідніші елементи системи і складніші її зв'язки, тим більше вона нестійка;

- економічна система транзитивного суспільства по своїй суті є нестійкою і нестабільною, тому що економічні зміни супроводжуються, а багато в чому й обумовлюються неекономічними (соціальними, політичними, культурними та ін.) і відбуваються одночасно, різнонаправлено і часто приводять до непередбачених результатів;

- критерієм стійкого функціонування економічної системи є її економічна безпека. Стійкість, як і безпека, є якісним поняттям. Міра безпеки як гарантія стійкості визначається за допомогою оцінки віддалення поточного стану системи від межі, описуючої перехід у нестійкий (кризовий) стан.

Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок, що стійкість і безпека – найважливіші характеристики економіки як єдиної системи: стійкість економіки характеризує міцність і надійність її елементів, вертикальних, горизонтальних та інших зв'язків усередині системи, здатність витримувати внутрішні та зовнішні "навантаження". Порушення пропорцій та зв'язків між різними елементами системи веде до її дестабілізації і є сигналом переходу економіки від безпечного стану до небезпечного.

Безпека визначає сам факт існування системи. Економічна безпека є категорією відносною, суб'єктивною, соціальною, моральною, динамічною, вона тісно взаємопов'язана з такими категоріями, як розвиток та стабільність. Небезпека як така є первинним моментом у діяльності із забезпечення безпеки. Небезпеки криються в самому факті існування будь-якої системи як носія цілісності та порядку. З моменту появи на Землі людська цивілізація живе в оточенні різних джерел небезпеки, що надходять ззовні та існуючих всередині співтовариства. Загроза – найбільш конкретна і безпосередня форма небезпеки. У системі економічної безпеки вона завжди носить конкретний адресний характер.

Обгрунтовано, що економічна безпека є складною інтегративною проблемою, оскільки її забезпечення повинно охоплювати п'ять взаємопов'язаних рівнів: міжнародне співтовариство, державу, регіон (район), підприємство (фірму), особистість. Ці рівні є об'єктами вивчення економічної безпеки. Виявлено, що в економічній системі об'єкти економічної безпеки, будучи учасниками сумісно-розділених відносин, є суб'єктами, тобто елементами, які забезпечують захищеність об'єктів, інакше кажучи, самих себе. І в цьому полягає основна складність предмета економічної безпеки.

У зв'язку зі складністю і багатогранністю як самої категорії "економічна безпека", так і тих економічних процесів, які спостерігаються в світовій економіці за останні декілька десятків років (“фінансизація”, віртуалізація, глобалізація та ін.), економічну безпеку необхідно розглядати як складову частину економічної теорії, але зі своїм особливим предметом. Предметом економічної безпеки є економічні небезпеки і загрози, а також заходи щодо їх запобігання в процесі такого розвитку економічної системи держави, при якому зберігаються її основні властивості – цілісність і стійкість, а також забезпечуються соціально-економічні умови розвитку людини та інших суб’єктів господарської діяльності. При цьому економічна безпека тісно взаємопов'язана з такими науками, як політологія, соціологія, економічна психологія.

Відмічено, що для оцінки економічної безпеки використовують два терміни: критерій і показник. Виділення тих або інших порогових значень залежить від мети аналізу, а також рівня економічної безпеки – конкретного суб'єкта суспільних відносин, безпека якого досліджується.

Процеси, що відбуваються на сучасному етапі у світі, а саме: величезний розрив у рівнях економічного розвитку індустріальних і країн, що розвиваються, швидке зростання чисельності населення, виснаження невідновлюваних ресурсів і деградація навколишнього середовища в результаті неконтрольованого економічного зростання в розвинутих країнах привели до виникнення реальної загрози життєво важливим інтересам майбутніх поколінь людства. Як засіб нейтралізації цієї загрози наприкінці 70-х років ХХ ст. з'явилася й одержала широке поширення концепція стійкого розвитку.

Обгрунтовано, що в окремій країні стійкий розвиток є можливим тільки як компонент стійкого розвитку всієї цивілізації. Однак для країн з перехідною економікою головним завданням на первісному етапі руху шляхом стійкого розвитку повинне стати управління процесом подолання довгострокової економічної та структурної кризи й оцінка ефективності засобів, які для цього використовуються, через постановку цільових орієнтирів, виражених у показниках, що характеризують якість життя, рівень економічного розвитку й екологічного благополуччя. Ці показники повинні відбивати ті рівні, при яких забезпечується безпечний розвиток країн з транзитивною економікою в економічному, соціальному, екологічному та інших аспектах.

У розділі приділено увагу питанню національної безпеки. Зазначається, що безпека держави – комплексне поняття, що включає до себе такі форми безпеки, як політична, економічна, військова, науково-технологічна, екологічна, інформаційна, соціальна, правова, культурна та ін. Економічна безпека, будучи визначальною для національної безпеки держави, не може на сучасному постіндустріальному етапі існувати поза інтелектуальною (під якою треба розуміти наявність знань у державі, їх виробництво та відтворення, які можуть використовуватися і забезпечувати різного роду переваги перед державами - конкурентами), науково-технологічною, правовою, інформаційною та іншими формами безпеки.

Для забезпечення економічної безпеки державі необхідно використовувати певні заходи та механізми захисту. Розроблені у роботі принципи їх застосування є універсальними: вони мають використовуватись для побудови системи безпеки як на планетарному рівні, так і при розгляді систем нижчого рівня, наприклад, окремої фірми.

У процесі дослідження визначено, що економічна безпека держави має дві сторони: зовнішню і внутрішню. Внутрішня безпека – це характеристика цілісності держави як системи, вона описує здатність системи функціонувати в умовах зовнішніх і внутрішніх впливів. Зовнішня безпека - це здатність системи взаємодіяти зі середовищем без порушення її цілісності. У зв'язку з цим механізм забезпечення безпеки повинен складатися з двох складових: зовнішнього захисного механізму (надбудова системи – система управління безпекою); внутрішнього, вбудованого в саму систему механізму захисту (направленого на підтримку системної рівноваги в системі).

Система управління безпекою, свого роду надбудова над основною системою, призначенням якої є підтримка на необхідному рівні ступеня захисту системи, функціонально зв'язана з нею, має загальні вимірювачі, інструменти вироблення рішення і в деяких випадках - виконавчі органи.

Для здійснення свого призначення система управління безпекою повинна включати до себе: вибір мети життєдіяльності системи, який повинен бути підкріплений аналізом ситуації, що склалася, оцінкою величини ресурсів, що визначає область досяжності мети; виявлення складу і величини всіх обмежень, що лімітують динаміку системи; отримання інформації про стан системи і середовища; вибір способів управління; прогнозування розвитку ситуації та попередній вибір альтернатив руху системи за умов, що змінюються; знаходження траєкторії необхідного руху, що забезпечує попадання в ціль; визначення складу інформації, необхідної для управління; побудова показників і здійснення вимірювань параметрів стану системи і стану середовища; обгрунтування структури виконавчих органів, здатних реалізувати належні управлінські функції; вживання заходів щодо запобігання переростання небезпек у загрози.

Теоретично зовнішній захисний механізм є реалізацією системи управління безпекою своїх функцій. Зовнішній механізм захисту можна віднести до більш високого рівня ієрархії, на відміну від внутрішнього механізму, оскільки він безпосередньо взаємодіє із середовищем. Для успішного функціонування внутрішнього механізму захисту зовнішній повинен передавати йому інформацію про стан середовища і способи захисту, що повинні прийматися. Внутрішній захисний механізм безпеки системи спрямований на підтримку системної рівноваги і покликаний здійснювати такі функції: відбивати зовнішні впливи, які породжуються середовищем та подолали зовнішній захист; вести боротьбу з небезпечними структурними змінами у системі; сприяти розвитку (руху) системи для здійснення цільових орієнтирів.

У третьому розділі “Фінансова і грошово-кредитна політики як фактор функціонування та розвитку транзитивної економіки (на прикладі України)” проаналізовано вплив фінансової та грошово-кредитної політики на стан транзитивної економіки України.

Відмічено, що економічна система України з самого початку знаходиться в нестійкому стані, визначеному ринковою трансформацією інверсійного типу. Цей стан економічної системи є загальною загрозою економічній стійкості та безпеці України.

Внутрішніми загрозами економічної безпеки у фінансово-кредитній сфері є:

- нестійкість національної валюти, розлад функцій національної валюти. В Україні відбувається передавання національною валютою своїх функцій її замінникам, що виникають у міру наростання дефіциту грошових коштів, що веде до стихійного формування в грошовому обігу багатовалютної системи (в економіці набули широкого поширення такі сурогати, як прострочена заборгованість, бартерний обмін, натуральні розрахунки з бюджетом, іноземна валюта). Розвиток таких процесів веде до того, що фактично долар в Україні виступає як грошовий агрегат на внутрішньому грошовому ринку;

- трансформація платіжно-розрахункових відносин у систему псевдогрошових відносин. Причиною цього процесу є жорстка грошово-кредитна політика, про що свідчить аналіз динаміки грошової маси, ВВП і споживчих цін в Україні за 1992 - 2000 роки. Як наслідок, фінансово-грошові взаємні зобов'язання між суб'єктами ринку трансформуються в негрошові та набувають прихованих форм. Грошовий попит втрачає свою грошову форму і виражає платоспроможність за допомогою псевдогрошових форм. При цьому попит не втрачає своєї платоспроможності; міняються форма, режим і організаційно-інституційна основа міжгосподарсько-державних розрахунків;

- слабкість банківської системи, про що свідчить аналіз діяльності банківських інститутів: незадовільні показники пропускної спроможності та її кредитного потенціалу; низький рівень кредитування промисловості та населення при одночасно високому рівні кредитування держави; незначна питома вага довгострокових кредитів; "однобока" інституційна структура, коли, з одного боку, явно простежуються структурні диспропорції у співвідношеннях форм власності, територіального розміщення і капіталоутворення банківських інститутів. З іншого боку, незважаючи на ці диспропорції, практично всі вони мають переважно кредитну орієнтацію і займаються в основному розширенням власної клієнтської бази, пропонуючи стандартизований, однорідний продукт. Їх присутність в інших секторах, наприклад, інвестиційному та іпотечному, має епізодичний характер;

- нерозвиненість парабанківської системи. Головною причиною такої ситуації є деформована структура фінансово-кредитної системи, що виявляється, з одного боку, у відставанні рівня розвитку небанківських інститутів від банківських, з іншого – в недостатній підтримці розвитку небанківських інститутів з боку держави;

- неповноцінність фондового ринку, а також зростання зовнішньої та внутрішньої заборгованостей держави; надмірні державні витрати, розбалансованість доходів та витрат бюджету; неефективність податкової політики; зростання тіньової економіки, посилення її криміналізації, корупція, нелегальне "перетікання" валютних коштів за кордон.

Перехід України до побудови національної держави з ринковою економікою співпав зі зміною орієнтирів у розвитку світової економіки, її соціально-економічними, правовими та інституційними перетвореннями. Тому процес державного будівництва, а разом з ним і захист державних економічних інтересів багаторазово ускладнюється під впливом таких зовнішніх чинників, як розвиток процесів фінансової глобалізації, що спричиняє непідконтрольність і повну самостійність світового фінансового ринку; боргової економічної системи; глобальної ієрархічної структури політичної, економічної, в тому числі й фінансової, влади; нестабільність і схильність до глобального ризику розвитку криз та ін.

Проведений у розділі аналіз зовнішніх та внутрішніх фінансових загроз дозволив зробити висновок, що за основними показниками-індикаторами економічної безпеки (табл. 1 і рис. 1) досягнуто критичного рівня, отже, економіка України залишається в нестійкому стані.

Таблиця 1

Індикатори економічної безпеки України у фінансово-кредитній

сфері станом на 01.01.2000 р.

№ п/п | Показники | Порогові значення Джерело показників порогових значень: Глазьев С. Основа обеспечения экономической безопасности страны – альтернативный реформационный курс // Російський економічний журнал. – 1997. - №1. – С. 4. | Фактичний стан Розраховано автором. | Співвідношення фактичного і порогового значень (К)

1.

2. | Обсяг валового внутрішнього продукту:

- від рівня розвинених країн, %

- на душу населення від рівня розвинених країн, % |

не менше 75

не менше 50 |

25,36

23,58 |

2,96

2,12

3. | Обсяг інвестицій, % до ВВП | не менше 25 | 9,84 | 2,55

4. | Рівень інфляції за рік, % | не більше 20 | 19,2 | 0,96

5. | Обсяг внутрішнього боргу, % до ВВП за співставний період |

не більше 30 |

11,85 |

0,40

6. | Поточна потреба в обслуговуванні і погашенні внутрішнього боргу, % до доходів бюджету | не більше 30 | 5,6 | 0,19

7. | Обсяг зовнішнього боргу, % до ВВП | не більше 60 | 51,7 | 0,86

8. | Співвідношення зовнішнього боргу та експорту товарів і послуг, % | не більше 200 | 65,17 | 0,33

9. | Співвідношення обслуговування і погашення зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг, % |

не більше 20 |

17,9 |

0,89

10. | Частка зовнішніх запозичень у покритті дефіциту бюджету, % |

не більше 30 |

50,8 |

1,69

11. | Рівень зовнішнього боргу на душу населення, дол. США, % | не більше 200 |

250,5 |

1,25

12. | Частка державного споживання у ВВП, % Илларионов А. Критерии экономической безопасности // Вопроси економіки. – 1998. - №10. – С. 58 | не більше 18 | 19,0 | 1,06

13. | Частка державних витрат у ВВП, % і | не більше 25 | 27,0 | 1,08

14. | Дефіцит бюджету, % до ВВП | не більше 5 | 1,52 | 0,30

15. | Депозити в іноземній валюті в % до сукупної грошової маси (М2) |

не більше 10 |

24,5 |

2,45

16. | Обсяг готівкової іноземної валюти до обсягу готівкової національної валюти, % |

не більше 25 |

16,34 |

0,65

17. | Грошова маса (М2), % до ВВП | не менше 50 | 17,08 | 2,93

Примітка: якщо К>1, то критичний рівень індикатора економічної безпеки подоланий; якщо К<1, то індикатор економічної безпеки не досяг свого порогового значення і є в межах безпечного стану; якщо К=1, то індикатор економічної безпеки досяг свого критичного значення.

Рис.1. Графік економічної безпеки України на 01.01.2000 р.

Обгрунтовано, що порушена як зовнішня (фінансова взаємодія України з іншими країнами відбувається з порушенням цілісності її економічної і навіть політичної системи, що виражається у витісненні доларом національної грошової одиниці, зростанні боргової залежності і як наслідок "вимушене" підкорення світовим фінансовим організаціям і центрам та ін.), так і внутрішня (економічна система та її структура значно деформовані, оскільки порушені фінансові обмінні процеси між господарюючими суб’єктами, міцність і надійність вертикальних, горизонтальних та інших зв'язків усередині системи) безпека економічної системи.

У розділі доведено, що нестійке функціонування економічної системи України багато в чому є наслідком неадекватного державного регулювання фінансово-кредитної сфери: між органами фінансової влади немає чіткого визначення повноважень (з приводу формування і реалізації фіскальної та грошово-кредитної політики) та функцій. Такі явища стали головною причиною переплетення фінансового капіталу і влади держави, розвитку корупції при руйнуванні реального сектора економіки.

Стан банківського сектора та виявлений управлінський монополізм НБУ, що призвів до кризи платежів, обмеженості кредитних ресурсів при проведені монетарної політики свідчить про необхідність реформ у кредитній системі. Реформування кредитної системи необхідно починати, по-перше, з НБУ шляхом створення інституту публічно-правових осіб, з метою запуску реального механізму внутрішньосистемного контролю – своєрідної системи взаємних гальмувань і противаг для усунення управлінського монополізму НБУ; по-друге, зі створення механізму підтримки з боку держави фінансово нестійких банківських структур (такий механізм було застосовано в Японії у 1998 році щодо стабілізації фінансової системи та успішно себе зарекомендував).

Для економічного зростання й успішного функціонування національної економіки необхідно створити зрозумілу, стабільну та ефективну податкову систему. Існуюча податкова політика має індивідуалізований характер, вона пригнічує виробництво та провокує несплату податків. В умовах орієнтації на економічне зростання необхідним є зниження рівня прогресивності оподаткування і розширення його бази; стабілізувати визначення і порядок обчислення податкових баз, відмовитися від надання індивідуальних податкових пільг (постійні пільги доцільні тільки у разі оподаткування юридичних осіб – підприємств, на яких працюють інваліди, навчальних закладів та закладів культури, і фізичних осіб – інвалідів, пенсіонерів і багатодітних сімей); привести у відповідність до прожиткового рівня неоподатковуваний мінімум доходів фізичних осіб; дозволити підприємствам включати витрати на страхування працівників в їх валові витрати; виключити страхові виплати з бази сукупного прибуткового податку громадян та ін.

Відмічено, що в країні дотепер залишається замороженою інвестиційна та інноваційна діяльність, без чого не відбувається структурна трансформація, а також технологічне оновлення товарного виробництва. А саме це гарантує економічну, енергетичну, продовольчу й екологічну безпеку країни. Проте немає ніяких інших методів структурної трансформації економіки, крім чіткої системи організації і управління інвестиційними та інноваційними процесами. З метою налагодити постійну акумуляцію інвестиційних ресурсів, на базі вивчення досвіду таких країн, як Німеччина та Японія запропоновано заходи побудови механізму залучення власних ресурсів інвестування.

У розділі зазначається, що для стійкого функціонування економічної системи необхідно відновити горизонтальні зв'язки між виробничими структурами, які повинні сприяти розвитку механізмів залучення капіталовкладень, що є найважливішою передумовою створення ефективно діючого механізму інвестування та міжгалузевого перерозподілу капіталу. У зв'язку з цим обгрунтовано необхідність використання інтегративних форм зв'язків між економічними агентами нарівні з ринковими. Саме з цією метою стає важливим реформування чинного законодавства, яке регулює створення промислово-фінансових груп в Україні.

У заключній частині підведено основні підсумки дослідження, а також сформульовано основні результати.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження впливу фінансово-кредитної системи на економічну безпеку держави зроблено такі висновки.

1. Господарство являє собою сукупність заходів і структур всередині соціокультурної системи і є сферою життєдіяльності та взаємодії господарюючих суб’єктів з приводу створення і споживання матеріальних та духовних благ. Фінанси – це “кров” господарської, у тому числі економічної, системи. Отже, фінансово-кредитну систему визначено як цілісну ієрархічну сукупність фінансово-кредитних відносин, інститутів, механізмів та інструментів, що забезпечує грошовими ресурсами господарюючих суб'єктів для розширеного відтворювання їх життєдіяльності.

2. Необхідність розробки концептуальних теоретичних основ стійкості транзитивної економічної системи передбачає певну уніфікацію понятійно-категоріального апарату дослідження. Поняття “стійкості економічної системи” є фундаментальним, без нього неможливо зрозуміти стан економічного зростання та прогресивний розвиток суспільства. Стійкою є така економічна система, коли перехід її від початкового стану до заданого стану зростання відбувається таким чином, що жоден із множини її чинників (інфляція, приріст виробництва, безробіття тощо) не виходитиме за допустимі межі на заданій траєкторії зміни стану економічної системи. Виявлено, що критерієм стійкості економічної системи є економічна безпека.

3. Безпека є категорією відносною, суб'єктивною, соціальною, моральною, динамічною. Феномен економічної безпеки є багаторівневим процесним явищем і складною інтегративною проблемою. Саме у зв'язку зі складністю і багатогранністю як самої категорії “економічна безпека”, так і тих економічних процесів, які спостерігаються у світовій економіці в останні десятиріччя, економічну безпеку необхідно розглядати як складову частину економічної теорії, але зі своїм особливим предметом, який полягає у вивченні економічних небезпек і загроз, а також заходів щодо їх запобігання в процесі такого розвитку економічної системи держави, при якому зберігаються її основні властивості – цілісність та стійкість, а також забезпечуються соціально-економічні умови розвитку людини та інших суб'єктів господарської діяльності.

4. Безпека держави – комплексне поняття. Воно включає до себе різні форми безпеки, що характеризують розвиток держави як системи. Економічна безпека, хоч і є визначною для національної безпеки держави, не може на сучасному етапі існувати поза інтелектуальною, науково-технологічною, правовою, інформаційною та іншими формами безпеки держави.

Виходячи з того, що безпека держави як системи має дві сторони: зовнішню і внутрішню, механізм забезпечення безпеки повинен складатися з двох складових зі своїми елементами та функціями: зовнішнього захисного механізму (надбудова системи – система управління безпекою) і внутрішнього, вбудованого в систему механізму захисту (спрямованого на підтримку системної рівноваги в системі).

Формування безпеки держави – це складний, багатофакторний процес. Тому не можна розраховувати, що система безпеки стане діяти, як тільки почнуть застосовуватися на практиці деякі схеми управління безпекою. Все державне регулювання повинне бути орієнтоване на досягнення проголошених в Конституції та Концепції національної безпеки країни цілей розвитку. З позиції безпеки потрібно, щоб цей розвиток не був пов’язаний з ризиком виходу за граничні (з точки зору стійкості, керованості, витрати ресурсів в допустимих межах) значення окремих показників стану держави, а відбувався в межах області безпеки.

5. Економічна система України знаходиться в нестійкому стані, оскільки в ній здійснюється ринкове трансформування інверсійного типу. Забезпечення стійкого функціонування транзитивної економічної системи передбачає необхідність подолання ряду перешкод у фінансово-кредитній сфері, які фактично працюють проти економічної безпеки України, а саме: нестійкість національної валюти, розлад функцій національної валюти; трансформація платіжно-розрахункових відносин у систему псевдогрошових відносин; слабкість банківської системи; нерозвиненість парабанківської системи; неповноцінність фондового ринку; зростання зовнішньої і внутрішньої заборгованостей держави; надмірні державні витрати як основна причина бюджетного дефіциту; неефективність податкової політики; зростання тіньової економіки, посилення її криміналізації, корупція, нелегальне переміщення валютних коштів за кордон.

Разом з тим не можна недооцінювати і зовнішньоекономічні чинники, які насамперед обмежують національний суверенітет країни.

6. Критичний стан економічної системи України та невизначення і