ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Страхарчук Валентина Петрівна

УДК 338.23:33674

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ

В УМОВАХ РИНКОВОГО РЕФОРМУВАННЯ

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Спеціальність: 08.02.03 – Організація управління, планування

і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівській комерційній академії Укоопспілки

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: доктор економічних наук, професор

ЗАГОРСЬКИЙ Володимир Степанович,

Львівська комерційна академія,

декан економічного факультету

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: доктор економічних наук, професор

БОЙКО Євген Іванович,

Інститут регіональних досліджень

НАН України,

заступник директора

кандидат економічних наук, доцент

АЛЕКСЄЄВ Ігор Валентинович,

Державний університет

«Львівська політехніка» Міністерства

освіти України, завідувач кафедри

економіки, фінансів та обліку,

ПРОВІДНА УСТАНОВА: Тернопільська академія народного

господарства Міністерства освіти України

Захист дисертації відбудеться 28 березня 2000 р. о 15.30 год. на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д35.051.01 Львівського національного університету імені Івана Франка (79008, м. Львів, просп. Свободи, 18).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівсь-кого національного університету імені Івана Франка (м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий 25 лютого 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради

кандидат економічних наук, доцент _______________ Панчишин С. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Платіжні системи відіграють важ-ливу роль у фінансовому механізмі будь-якої країни. Вони при-вер-тають дедалі більшу увагу, що зумовлено, перш за все, потребою в обмеженні ризиків при паралельній фінансовій лібералізації та швидкому зростанні фінансових ринків. Платіжна система забезпечує функціо-нування усіх інших підсистем, тому навіть незначне нераціональне втручання або збій у розрахункових потоках можуть призвести до колапсу економіки країни.

Становлення ринкової економіки, виникнення нових форм власності та пов’язаних із ними комерційних структур, зародження і швидкий розви-ток грошового, фондового, валютного ринків, конкуренція, що постійно посилюється упродовж останніх років, різкий спад фінансової стійкості традиційних клієнтів, погіршення загальноекономічної ситуації докорінно змінили середовище функціонування платіжної системи. Найхарак-тер-ні-шою її рисою стала невизначеність, неоднозначність ситуацій, які вимага-ють прийняття рішень щодо допустимого рівня ризику та захисту від нього.

Змінились і самі платіжні системи: розширився і став більш ризико-ваним спектр їхніх послуг, оскільки з’явились нові технології розрахунків на базі сучасної техніки та засобів зв’язку, а отже, ускладнилася внутрішня структура цих систем. Однак, попри зміни, що відбулись, у більшості платіжних систем механізми управління ризиками недостатньо розроблені і, як наслідок, виникає велика кількість нових факторів ризику, що погіршують умови стабільної роботи платіжних систем. Тому управління ризиками набуває дедалі більшої ваги і стає однією з найважливіших умов економічної безпеки фінансової системи. У такій ситуації важливого значення набуває запро-вадження ефективних систем управління ризиками.

Розвиток міжбанківських та інших фінансових ринків породжує потребу внесення коректив у практику здійснення платежів, у національні платіжні системи, а відтак і дослідження ризиків, що пов’язані саме з платіжною частиною будь-якої операції. Правильне формування політики стосовно ризиків платіжних систем має важливе значення для стабілізації платіжних систем, довіри до фінансових ринків. Сьогодні є надзвичайно актуальним обгрунтування заходів щодо стабілізації ризиків у сфері діяльності як наявної платіжної системи України, так і платіжних систем нового покоління, зокрема клірингових.

Значний доробок у теорію економічного ризику внесли економісти-класики Курсель-Сеней, Ж-Б. Сей, А. Сміт, Дж. Мілль, неокласики і маржи--налісти А. Маршалл, Г. фон Тюнен, А. Пігу, Ф. Візер, К. Менгер, Дж. Кларк, Й. Шумпетер, а також Дж. М. Кейнс, Ф. Найт, Г. Марковіц, В. Шарп та інші. З розвитком ринкових відносин надруковано цілу низку робіт, присвячених теорії економічного ризику, найгрунтовніші з яких нале--жать ученим-економістам А. П. Альгіну, П. П. Грабовому, В. С. Миха---левичу, Ю. М. Єрмольєву, М. Рогову, В. І. Успаленко, І. Т. Балабанову, О. І. Ястрем-ському, В. В. Вітлінському, Н. Е. Соколінській, Г. Клейнеру та іншим.

Однак чимало проблем, що стосуються дослідження фунда-мен-тальних питань теорії ризиків платіжних систем, умов використання різно-манітних інструментів оцінки фінансового стану учасників міжбанківських платежів, потребують поглибленого дослідження, розробки цілісних систем управління фінансовими ризиками та висвітлення їх результатів в економічній літературі. Все це зумовило вибір теми, мету, завдання та структуру дисертаційного дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обгрунтування суті фінансових ризиків платіжних систем, визначення концептуальних основ систем взаємозаліку і на цій основі розробка методів та механізмів управління ризиками, що виникають у платіжних системах.

Досягнення поставленої мети забезпечувалося шляхом вирішення таких завдань:*

розкриття суті ризиків платіжних систем, визначення умов, що сприяють виникненню ситуацій з ризиком;*

визначення та систематизація чинників, що впливають на рівень фінансових і нефінансових ризиків платіжних систем;*

удосконалення методики оцінки ризику з використанням рейтингу учасника платежів на основі CAMEL-методу відповідно до української практики;*

порівняльний аналіз підходів до розробки та застосування методів управління фінансовими ризиками з використанням світового досвіду;*

пропонування конкретних рекомендацій щодо використання методів управління фінансовими ризиками в платіжній системі, прийнятних для економічних умов України;*

розробка концептуальних основ систем клірингових розрахунків;*

визначення методичних підходів до якісного аналізу і кількісної оцінки ризику;*

розробка методологічного підходу до організації ризик-менеджменту платіжної системи.

Наукову новизну одержаних результатів визначають такі положення дисертаційної роботи:

1. Досліджено природу ризиків із позиції специфіки їх прояву в платіжних системах, визначено суть фінансових ризиків платіжних систем та їх роль у дестабілізації фінансової системи країни.

2. Виявлено і систематизовано основні чинники (фактори), що зумов-люють ризики платіжних систем, здійснено наукову ідентифікацію ризиків платіжних систем за джерелами їх виникнення, розподілом у часі, механіз-мами здійснення розрахунків, що має важливе значення при розробці методів управління ризиками.

3. Запропоновано класифікаційний поділ ризиків платіжної системи, обгрунтовано його критеріальні ознаки та доцільність використання при організації систем ризик-менеджменту й у практиці їх функціонування.

4. Здійснено порівняльний аналіз механізмів нетто (net) і брутто (gross) платіжних систем, виявлено їх переваги і недоліки щодо нараженості платіжних систем різних типів на ризик.

5. Розроблено концептуальні основи створення системи клірингових розрахунків в Україні через систему державних клірингових палат і приватних (комерційних) клірингових палат.

6. Визначено основні підходи до організації ефективних систем управ-ління ризиками платіжних систем на основі досвіду країн з розвинутими фінан--совими відносинами, розкрито механізми захисту від ризиків платіж-них систем та можливості їх використання в Україні.

7. Запропоновано рекомендації щодо відбору способів уникнення та оптимізації ступеня ризику для платіжних систем.

8. Розроблено підсистему організації ризик-менеджменту платіжної системи та загальну методику тактичного ризик-менеджменту.

9. Удосконалено рейтингову систему учасників взаємозаліку за CAMEL-методом адекватно до перехідних вітчизняних умов.

Практичне значення результатів дослідження полягає в розробленні комплексного підходу до врахування, оцінки та управління ризиком при розробці та експлуатації платіжних систем, у виробленні рекомендацій щодо впровадження систем клірингових розрахунків і методики тактич-ного ризик-менеджменту.

Окремі положення дисертаційного дослідження були апробовані в практичній діяльності Департаменту інформатизації Національного банку України (акт впровадження № – 113/257 від 29.04.99), Львівського головного регіонального управління Промінвестбанку України (акт впро-вадження № 08/8 від 28.04.99), а також використані в навчальному процесі Львівського банківського коледжу при складанні програм, методич-них рекомендацій, написанні модулів і навчальних посібників з дисцип-лін: «Платіжні системи», «Інформаційні системи у фінансово-кредитних уста-новах», «Інформаційні системи і технології в банківській сфері», «Інформа-тизація банківської справи» (акт впровадження № від 25.09.98).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно написаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення важливого наукового завдання – розвитку теорії та практики управління ризиками платіжних систем в умовах розбудови ринкової економічної системи. В опублікованих працях основні ідеї з досліджуваної теми належать автору, з наукових видань, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї і положення, що є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки і практичні рекомендації дисертації були предметом доповідей та обговорення на міжнародній науковій конференції «Становлення нової економічної системи в Україні», на наукових конференціях професорсько-викладацького складу й аспірантів Львівської комерційної академії, Державного університету «Львівська політехніка», Української академії банківської справи (Львів, Суми, 1995 – 1999 рр.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у трьох навчальних посібниках (два – у співавторстві), а також в інших дев’яти публікаціях загальним обсягом 49 д. а., з яких 23,2 д. а. належать особисто автору дисертації.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, додатків. Повний обсяг роботи – 222 сторінки, у тому числі: 180 сторінок комп’ютерного тексту, 11 таблиць, 28 рисунків, 17 додатків. Список літературних джерел містить 240 позицій і займає 18 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження ризиків платіжних систем» висвітлено теоретичні основи ризиків, визна-чено природу та суть економічних ризиків, проаналізовано й узагальнено теоретичні, методо-логічні підходи до класифікації та ідентифікації ризиків платіжних систем.

У дисертаційному дослідженні теоретично обгрунтовано, що ризик є обов’язковим елементом ринкової економіки, з урахуванням якого буду-ються всі економічні відносини. Сьогодні центральною проблемою еконо-мічної науки вважається саме вивчення й обмеження невизначеності майбутнього. Наукові уявлення щодо ризику складалися поетапно. Історія розвитку теорії економічного ризику нараховує кілька століть. Разом із тим інтенсивного розвитку вона набула впродовж останніх кількох десяти-літь. Однак до цього часу в сучасній вітчизняній та іноземній літературі не існує загальноприйнятого підходу до визначення категорії ризику. У пост--соці-алістичних країнах, і зокрема в Україні, категорія ризику почала засто-совуватись у науковій економічній літературі у зв’язку з появою та обігом цінних паперів, однак не стала загальновизнаною. Сучасну теорію ризику запропонували лауреати Нобелівської премії 1990 року Г. Марко-віц та В. Шарп. Вона містить способи (інструментарій), що дозволяють враховувати здатність і здібність підприємців, банкірів, менеджерів управляти ризиком.

У дисертації критично розглянуто внесок деяких наукових шкіл та окремих учених-економістів у теорію ризику, проаналізовано сучасний стан теорії ризику. На основі критичного аналізу розглянутих нами під-ходів до визначення категорії ризику доходимо висновку, що їх можна умовно поділити на дві групи: ті, що виходять з результату дії (успіху або неуспіху); і ті, що відштовхуються від суті феномена ризику. Разом з тим, ризик – це не лише наслідок обраних рішень, він також безпосередньо пов’язаний з діями, що спрямовані на вибір одного з альтернативних рішень та його реалізацію, а сам процес вибору знаходить свій вираз у понятті «ризик». Проведений у дисертації аналіз теоретичних підходів до трактування ризику засвідчив, що найповніше відбиває сутність феномена економічного ризику його розуміння як імовірності настання неперед-баченої ситуації, що виникає в процесі діяльності суб’єкта, може спричи-нити відхилення від поставленої мети і характеризується невизначеністю інформації, яку використовують при прийнятті управлінського рішення.

У сучасній економічній теорії існує багато підходів до класифікації економічних ризиків, які, на нашу думку, не виключають, а доповнюють один одного. Принципове навантаження, на наш погляд, несе розподіл ризиків за джерелами їх виникнення. Більшість авторів за цим критерієм поділяють ризики на комерційні, фінансові і загальноекономічні. Інший під-хід за цим критерієм і прогнозованістю передбачає поділ ризиків на прогнозовані (страховані) та непрогнозовані (нестраховані). Відповідно до можливого фінансового результату економічні ризики розподіляють на чисті та спекулятивні.

Особливе місце в системі економічних ризиків посідає фінансовий ризик, характерною ознакою якого є спекулятивний характер, тобто можли-вість одержання – внаслідок існування невизначеності у фінансовій сфері – як збитків, так і прибутків, що відрізняє фінансовий ризик від інших економічних ризиків. Дослідження проблеми фінансових ризиків здебіль-шого зводились до основних типів фінансових операцій (кредитування, валютні та фондові операції), тож традиційно дослід-жувались відповідні види фінансових ризиків: кредитний, процентний, валютний та ризик лік-від-ності. Фінансові ризики доцільно пов’язувати, перш за все, з купівель-ною спроможністю грошей та з вкладенням капіталу. Саме цей підхід зумо-в-лює правомірність віднесення ризику ліквідності та інфляційного ризику, які не є наслідком певного виду фінансових операцій, до категорії фінансових.

Не заперечуючи традиційного трактування фінансового ризику, нами запропоновано визначення фінансового ризику платіжної системи як імовірності настання непередбаченої ситуації, пов’язаної з діяльністю учасників платежів на платіжній фазі операції, що призводить до пору-шення грошових потоків через невизначеність щодо остаточного виконання платіжних зобов’язань. Оскільки фінансові ризики є резуль-та-том виконання зобов’язань у процесі переказу грошових коштів (особливо стосовно зобов’язань банків, які виконують роль фінансових посеред-ників), найчастіше саме ці ризики є ризиками платіжної системи. Виходячи з вищезазначеного, ми пропонуємо поділ ризиків платіжних систем на фінансові і нефінансові. Платіжним системам притаманний значний рівень ризику в кількох областях, що пояснюється обсягом та розміром викону-ваних у цих системах операцій. Причому цей ризик стосується і учасників, що здійснюють перекази коштів, і операторів системи. Ризики платіжної системи мають широкий спектр: на них наражаються платіжні інстру-мен-ти, системи доставки, зв’язку, механізми клірингу та розрахунків, а також грошово-кредитний сектор економіки.

Узявши до уваги всі наведені критерії та системи класифікації, запро-поновані окремими авторами, нами розроблено системну класи-фікацію ризиків платіжних систем, яку наведено на рис.1. Запропонована класи-фікація має значні переваги як для теоретичного, так і для практичного її засто-сування, оскільки: у ній ризики платіжних систем розподілені за основ-ним критерієм – джерелом свого виникнення (походженням); чітко визначено місце і види фінансових ризиків як таких, що мають специфічну природу. Проведений у дисертаційному дослідженні подальший аналіз окремих видів фінансового ризику платіжної системи дозволив окреслити їх відмінні риси та особливості.

Рис. 1. Ризики платіжних систем

Ризики необхідно розглядати в сукупності з чинниками, оскільки лише шляхом зменшення рівня невизначеності інформації щодо цих чинни-ків можна створити досконалу систему управління ризиками. На основі проведеного нами аналізу основних чинників ризиків платіжної системи пропонуємо систематизацію їх за типами ризиків, які вони спричиняють (рис. 2). Поділ на чинники фінансових і чинники нефінан-сових ризиків дає змогу оцінювати стан системи з двох сторін: внутрішньої – щодо техно-логії розрахункових операцій, які повністю залежать від діяльності учас-ників системи платежів, і зовнішньої, яка не залежить від поведінки контр-агентів платіжної системи. Це має надзвичайно важливе значення для роз-робки методів і механізмів управління ризиками. Аналіз ризиків пла--тіж-них систем також доцільно проводити виходячи з розширеної класи-фікації ризиків за сферами їх виникнення, механізмами розрахунків, розпо-ділом їх у часі, що дає можливість оцінювати ступінь кожного з видів фінан-сового ризику і, відповідно, здійснювати вибір методів управління ними.

На нашу думку, типи ризиків платіжних систем, їх ступінь і, відпо-відно, заходи управління повинні розглядатись під сукупним впливом питань: чи здійснюються розрахунки на валовій основі або через систему багатостороннього заліку взаємних вимог; хто керує системою (централь-ний банк чи приватна організація); чи надає система денний кредит. Такий підхід до класифікації платіжних систем, з нашого погляду, є оптимальним, оскільки дозволяє максимально закцентувати увагу на ключових відмін-ностях типів ризиків, притаманних цим системам, і, відповідно, механізмів ризик-менеджменту.

Важливе значення має управління ризиками. Процес менеджменту ризиків передбачає ідентифікацію нараженості на ризик, оцінку ризиків, вибір методів управління ризиком та їх застосування, кінцевою метою чого є досягнення оптимального для підприємця співвідношення прибутку і ризику. У дисертації досліджено та узагальнено існуючі підходи до проведення оцінки ризику – кількісної, якісної, відносної. Основну увагу приділено рейтинговому методу, оскільки він найбільш пристосований до умов розбудови економіки України завдяки тому, що здійснюється за кількома напрямами, забезпечує інтегровану оцінку, не передбачає аналізу великих масивів даних і потребує лише навичок у рамках елементарних фінансових розрахунків. Зроблено висновок, що важливою проблемою є розробка методик кількісної оцінки ризику в різних сферах економічної діяльності, відповідного механізму відстеження (моніторингу) ризику та управління ним на засадах системного аналізу.

Оцінка ризиків визначає обсяг і структуру методів управління ними. Серед способів управління ризиками, залежно від спеціальних прийомів, можна виділити дві групи: організаційно-технічні способи управління, які охоплюють заходи (прийоми) уникнення ризику, зниження його рівня; фінансово-договірні способи самостійного протистояння ризикові, пере-дачі ризику, страхування ризиків.

У другому розділі «Методи підвищення ефективності платіжної системи України в умовах перехідної економіки» проаналізовано різні типи платіжних систем щодо наявності, типів та ступеня ризиків у межах систе-ми. Зроблено висновок, що сучасна платіжна система є складним механіз-мом, функціонування якого залежить від операційної організації. Стійкість системи до впливу ризиків значною мірою залежить від компонування систе-ми і механізму розрахунків. Залежно від того, за яким обсягом переда-ної платіжної інформації та з якою періодичністю виконується розрахунок, платіжні системи можна поділити на такі класи: нетто (net), або чисті з відкла-деним розрахунком; брутто (gross), або валові з відкладеним розра-хунком і в реальному часі.

Порівняно із системами валових розрахунків для систем багато-сто-ронніх чистих розрахунків характерне економне використання грошо-вих коштів центрального банку шляхом заміни цих коштів прямими або непря-мими міжбанківськими кредитами упродовж робочого дня, що нада-ються через механізм взаємозаліку. Більшість систем заліку взаємних вимог та зобо--в’язань (клірингу) передбачають розрахунки за всіма платіжними доку-ментами, незалежно від їх сум та наявності коштів на рахунку. Окрім того, «вартість участі» в системах взаємозаліку менша, ніж у системі брут-то, оскільки клірингові системи висувають менші вимоги до їх учасників щодо обладнання, каналів зв’язку, технологічної дисципліни, величини лік-від-ності у формі залишку на рахунку учасника. Взаємозалік є важливим інструментом підвищення банками ефективності своїх розра-хункових операцій. Вибір оптимальної концепції в поєднанні з досконалою систе-мою управління ризиками може наблизити систему взаємозаліку за ефек-тивністю до систем переказу в реальному часі.

На сьогодні немає єдиної моделі платіжної системи, яка була б найкращою для будь-якої конкретної ситуації. Економіку окремої країни повинні обслуговувати кілька систем переказу коштів, які відповідають потребам різних ринків і клієнтів. Традиційно кореспондентські банківські відносини існують у всіх країнах паралельно з офіційними «організо-ва-ними» системами в загальних рамках міжбанківських платежів. Такі розра-хун-ки дуже громіздкі, потребують великих залишків коштів на рахунках і призводять до системних ризиків у банківській системі країни. Наприк-лад, якщо в розрахунках беруть участь двадцять банків, знадо-биться 380 рахунків банків-кореспондентів (P(r, n) = (n! /
/(n - r)!)= P(2, 20) = 20! / (20 - 2)! = 20! / 18! = 380).

У централізованій системі розрахунків (що використовується для всіх або частини платіжних відносин країни) усі банки мають спеціальний кліринговий кореспондентський рахунок в одному розрахунковому банку, і замість 380 буде потрібно лише 20 рахунків (C(r, n) = n! / (r! (n - r)!) = P(r, n) / r! = 20! /
/(1! (20 - 1)!) = 20! / 19! = 20). При цьому значно скорочується обсяг коштів, необхідних для розрахунку, оскільки ліквід-ність буде більш постійною. Отже, переваги централізованої розрахункової системи над розподіленою системою очевидні: порівняно з традиційними кореспондентськими банківськими відносинами офіційні системи забез-печують ефективність, безпеку та завершеність платіжних операцій.

Оскільки важливим критерієм порівняльної характеристики платіж-них систем щодо наявності і ступеня ризику є скорочення кількості і сум платежів, аналіз різних типів нетто- і брутто-систем доповнено кількісними характе-ристиками міжбанківських потоків платежів. У рамках одно-рів-невої системи розрахунків на валовій основі всі банки перебувають в однаковому становищі і здійснюють розрахунки за переказами, що одер-жу-ються, окремо від розрахунків за переказами, що відправляються. Економія обсягів міжбанківських потоків у рамках однорівневої системи двостороннього взаємозаліку порівняно із системою розрахунків на валовій основі дорівнює близько 60%. У разі застосування механізму однорівневого багатостороннього взаємозаліку економія обсягів переказів становить, відповідно, 85% і 50% порівняно із системою розрахунків на валовій основі та двосторонньою системою взаємозаліку. Обмеження обсягу платежів у системах взаємозаліку не знімає проблему щодо повного завершення розрахунку. Відповідно зберігається і комплекс пов’язаних з цим ризиків, однак ними легше керувати через скорочення сум заборгованостей.

В Україні в процесі реформування банківської системи розроблено й запроваджено Систему електронних міжбанківських розрахунків Націо-нального банку України (СЕП НБУ), яка виконує роль єдиної дер-жав-ної системи міжбанківських розрахунків. Упродовж останніх років відбувався здебільшого еволюційний розвиток СЕП. Слід відзначити тенденцію до зростання кількості платіжних трансакцій і величини оборотів. Але якщо величина оборотів є показником, що, крім роботи СЕП, корелює також із рівнем інфляції та іншими процесами в економіці, кількість платіжних трансакцій є більш об’єктивним показником для СЕП (рис. 3).

Сьогодні СЕП НБУ успішно виконує покладені на неї функції й охоплює всі банківські установи країни. З пожвавленням економічної активності, зростанням кількості платіжних трансакцій і величини оборо-тів, включенням до системи міжбанківських розрахунків додаткових фінансових інструментів, реалізацією інтерфейсів цієї системи з іншими платіжними системами СЕП НБУ не зможе достатньою мірою задоволь-нити потреби банківської сфери України. Тому невідкладним завданням є розроблення платіжної системи нового покоління, яка повинна врахувати кількісні та якісні перспективи розвитку міжбанківських розрахунків, світовий досвід створення таких систем. Запровадження нової системи необхідно проводити паралельно з функціонуванням наявної СЕП НБУ.

Забезпечення ефективності діючої системи ми бачимо, по-перше, у від-окремленні термінових платежів великими сумами від платежів неве-ли-кими сумами; по-друге, у переході до обробки платежів невеликими сумами механізмом багатостороннього взаємозаліку, що забезпечить значне скорочення кількості та обсягу операцій за рахунок зменшення сукупної вартості переказів у системі.

Рис. 3. Динаміка кількості і сум платежів по Україні

Докорінна структурна перебудова системи, що пропонується в дослідженні, полягає у введенні паралельного функціонування брутто- і нетто-механізмів у межах платіжної системи.

Результати проведеного дослідження щодо впровадження механізму взаємозаліку свідчать про доцільність і необхідність впровадження клірин-гового механізму багатостороннього взаємозаліку в практику функціо-нування регіональних розрахункових палат (РРП). У процесі дослідження фактичних даних в межах західного регіону (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська області) за 1996 – 1999 рр. здійснено порівняльний кількісний аналіз обсягів міжбанківських платежів засобами брутто-системи СЕП НБУ і запропонованої клірингової системи багато-сторон-нього взаємозаліку. Застосування клірин-гового механізму багатосторон-нього взаємозаліку порівняно з системою брутто-розра-хун-ків дає еконо-мію близько 85% сукупної вартості між-бан-ківських платежів для кожного учасника і скорочення обсягу розрахунків за внутрішньо-регіональними платежами у 30 разів. Запропоновано механізм багато-стороннього взаємо-заліку клірингової системи платежів, що базується на наявній інфра-структурі СЕП НБУ. Алгоритм і програму механізму взаємозаліку апробовано на обробці відповідних баз даних програмно-технічного комплексу РРП – АРМ-2.

В умовах нестабільності економіки, масових неплатежів застосування клірингових систем є оптимальним для України, оскільки системи взаємо-заліку здатні забезпечити великі обсяги розрахунків при мінімальній лік-від-ності і витратах. Виходячи з реалій сьогодення нами запропо-новано основні підходи до розробки концептуальних засад створення системи клірингових розрахунків (СКР). Становлення СКР має відбуватись поетапно, одно-часно з узгодженням обсягу платежів, а також із відпрацюванням норма-тивних, процедурних та технічних аспектів урегулювання боргових зобов’язань, використанням сучасних технологій електронних платежів та надійних систем захисту інформації.

Рис. 4. Структура платіжної системи

Результатом проведеного порівняльного аналізу платіжних систем різних типів щодо їх ефективності є, зокрема, запропонована в роботі структура платіжної системи України, відображена на рис. 4 (викорис-товувану в даний час техніку платежів виділено на схемі в затемненому вигляді).

Концепція клірингової палати за запропонованим варіантом струк-тури платіжної системи (на базі традиційних структурних підрозділів СЕП НБУ – РРП) визначена як обмін невеликими платежами між учасниками, що використовують багатосторонній взаємозалік внутрішньорегіональних платежів для скорочення потреб ліквідності і, відповідно, потреб у великих резервах. Згідно із зазначеними цілями системи клірингових розрахунків у дисертаційній роботі визначено основні її завдання.

Спираючись на світовий досвід впровадження й експлуатації систем взаємозаліку, ми дійшли висновку, що міжбанківський кліринг можуть здійснювати: державні клірингові палати (створені на базі регіональних розрахункових палат) на основі багатостороннього взаємозаліку; приватні (комерційні) клірингові палати на основі двосторонніх і багатосторонніх нетто-розрахунків.

У дисертаційному дослідженні визначено основні стратегічні питання щодо запровадження клірингових механізмів у практику платіжної системи, а також політику і завдання клірингових палат та центрального банку щодо мінімізації ступеня ризиків у межах клірингової системи. За таких умов за центральним банком повинні бути закріплені функції нагляду, в рамках якого необхідно розробити нормативи пруденційного контролю за міжбанківськими ризиками. Метою НБУ повинно бути не обмеження чи заборона кореспондентської діяльності, а скорочення системних ризиків унаслідок взаємодії банків.

Третій розділ дисертаційного дослідження «Управління ризиками платіжних систем в умовах ринкового реформування економіки України» присвячений проблемі підвищення ефективності управління ризиками в платіжних системах різних типів.

Національні платіжні системи в деяких країнах розвиваються в напрямі, що дозволяє краще керувати ризиком, пов’язаним із підвищенням обсягу та кількості розрахунків. Центральні банки країн «Групи десяти» опублікували стандарти Ламфалуссі, якими встановлено мінімальні заходи контролю за ризиком для систем багатосторонніх заліків взаємних вимог на великі суми. Вивчення позитивного досвіду та проведений порівняльний аналіз сучасних платіжних систем дозволили зробити висновок, що моделлю застосування стандартів Ламфалуссі можна вважати лише систему CHIPS. Дослідження механізму функціонування CHIPS дало можливість узагальнити і визначити основні напрями управління ризиком ліквідності між учасниками системи.

Частковий перегляд розрахунків, на нашу думку, – одна з найсуттє-віших переваг, що вигідно відрізняє систему EAF від інших платіжних систем (зокрема CHIPS), які застосовують повне виключення з розрахунків платіжних документів неплатоспроможного клієнта. Цей підхід до врегу-лю-вання неврегульованих сальдо, на нашу думку, може бути ефективно застосований у системах взаємозаліку в умовах перехідної економіки, оскільки частковий перегляд розрахунків практично виключає розвиток системного ризику, хоч і не гарантує платежів за всіма введеними в систему платіжними документами.

Заслуговує на увагу досвід Федеральної резервної системи (ФРС) у галузі контролю над ризиками платіжної системи, який охоплює контроль ризиків, пов’язаних з переказом грошових коштів і цінних паперів через Fedwire. Невід’ємною частиною поточної політики ФРС є програма контролю над овердрафтами протягом дня за рахунками у федеральних резервних банках. Головна мета, поставлена ФРС при введенні плати за овердрафт, – обмеження його використання і, таким чином, зниження відповідних ризиків.

Позитивним є досвід забезпечення рівномірного потоку платежів через систему CHAPS. Банк – член системи CHAPS може отримати кошти на один день шляхом продажу Банку Англії «прийнятних» активів згідно з угодами про продаж та зворотну купівлю протягом одного дня. Крім того, банки – члени системи CHAPS можуть отримувати суми з депозитів на один операцій-ний день з умовою відновлення цих коштів до закінчення операційного дня.

Аналіз систем управління ризиками в найвідоміших національних і міждержавних платіжних системах (SIC, Fedwire, СHIPS, CHAPS, EAF, TARGET) дозволив окреслити рамки питань, які повинні вирішуватись ефективною системою управління ризиками. У роботі запропоновано систему управління ризиками платіжних систем різних типів.

Система ризик-менеджменту складається з керуючої системи й об’єкта організаційного управління. Об’єктом у цьому разі є самі ризики, а під керуючою підсистемою (суб’єктом) розуміють ту організаційну оди-ницю платіжної системи, яка на основі використання трудових, інфор-маційних, матеріальних і фінансових ресурсів реалізує процес управління ризиками. Нами визначено основні цілі й завдання системи.

Функціонування платіжної системи забезпечує підсистема організації ризик-менеджменту, яка є ключовим елементом усієї системи управління ризиками і має найскладнішу структуру. У дисертації визначено послідов-ність процедур цієї підсистеми, яка задовольняє вимоги цілісності, цілеспрямованості, гнучкості, відкриває шлях до практичного впровад-ження методів аналізу ризиків із урахуванням їх складності в сукупності їхніх зв’язків із зовнішнім середовищем.

Останнім часом у розвинутих країнах велику увагу приділяють розробці аналітичного апарату управління ризиками. У дисертації аналі-зу-ються різні методи оцінки ризиків, подаються алгоритми розрахунку показ--ників рівня ризику при використанні рейтингової оцінки, статис-тичної теорії рішень, експертних оцінок та інших методів.

У роботі запропоновано загальну методику тактичного ризик-менеджменту платіжної системи на основі взаємозаліку, яку відображено на рис. 5. Загальна методика тактичного ризик-менеджменту платіжної системи на основі взаємозаліку охоплює такі процедури: зниження ймовір-ності настання ризику – уникнення ризику; управління масштабами ризику – зниження ступеня ризику; передача ризику. Уникнення ризику в клірин-говій системі передбачає відмову від ненадійних за фінансовим станом учасників, від розширення їх кола, а також контролювання за якісним складом членів системи. У роботі запропоновано узагальнений перелік вимог до відбору учасників системи взаємозаліку, до їх фінансового стану.

Ефективним методом у реалізації цих завдань є рейтингова система банків, яка грунтується на системі CAMEL, методологічні положення якої щодо оцінки

Рис. 5. Загальні методи тактичного ризик-менеджменту
платіжної системи на основі взаємозаліку

фінансового стану банків використовуються у вітчизняних розробках і нормативних документах. Розкрито основні підходи до організації ефективних систем управління масштабами ризику платіжних систем на основі досвіду, набутого країнами з розвинутими фінансовими відносинами, розкрито механізми захисту від ризиків платіжних систем та можливості їх використання в Україні.

ВИСНОВКИ

Дослідження, що були проведені в дисертаційній роботі, дозволили зробити низку висновків та узагальнень теоретичного і практичного характеру:*

ризик є обов’язковим елементом ринкової економіки, з урахуван-ням якого будуються всі економічні відносини. Економічний ризик, за своєю природою, – це невизначеність, імовірність на-стання непередбачених подій, що можуть спричинити відхилення від поставленої мети, наявність альтернативних варіантів дій, необхідність їх оцінки та вибору;*

у сучасній економічній теорії існує багато підходів до класифікації економічних ризиків. Принципове ж навантаження несе поділ ризиків за джерелами їх виникнення тобто на комерційні, фінан-сові, загально-економічні. Фінансовий ризик посідає в системі економічних ризиків особливе місце внаслідок специфіки фінансової діяльності;*

функціонування платіжних систем пов’язано з ризиками як для учасників, що здійснюють перекази коштів, так і для операторів системи. У дисертації розроблено класифікацію ризиків платіжних систем, в основу якої покладено поділ за джерелами їх виникнення на фінансові і нефінансові ризики. Різновидами фінансового ризику платіжної системи є кредитний, розрахунковий, ризик ліквідності, переукладення угоди, прирістних витрат та системний ризик. Поряд із цим запропоновано розширену класифікацію ризиків за сферою їх виникнення, механізмами розрахунків, розподілом їх у часі та ін.;*

для управління ризиками необхідне систематичне і регулярне їх дослідження. Процес менеджменту ризиків передбачає їх ідентифікацію та оцінку, вибір методів управління ризиком та їх застосування.

У дисертаційному дослідженні для здійснення ідентифікації фінан-сових ризиків платіжних систем застосовано схему грошових потоків між учасниками платіжного процесу, що дало змогу точно визначити потен-ційно вузькі місця, нараженість об’єкта на ризик. У роботі узагальнено різні підходи до проведення оцінки ризику – якісної, кількісної, відносної;*

сучасна платіжна система є складним механізмом, функціонування якого залежить від багатьох чинників. У дослідженні проведено аналіз різних типів платіжних систем щодо наявності, типів та ступеня ризиків у межах системи. Зроблено висновок, що стійкість системи до впливу ризиків суттєво залежить від компонування, тобто як від типу і характеристик системи, так і від механізму розрахунків. На даний час немає однієї моделі платіжної системи, яка була б найкращою для будь-якої конкретної ситуації. Економіку окремої країни повинні обслуго-вувати кілька систем переказу коштів, які відповідають потребам різних ринків і клієнтів. В Україні в процесі реформування банківської системи розроблено й впроваджено Систему електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України (СЕП НБУ), яка виконує роль єдиної державної системи міжбанківських розрахунків. З пожвавленням економічної активності, включенням до системи міжбанківських роз-рахунків додаткових фінансових інструментів, реалізацією інтерфейсів цієї системи з іншими платіжними системами наявна система не зможе достатньою мірою задовольнити потреби банківської сфери країни;*

оптимальним для України є застосування клірингових систем, оскільки системи взаємозаліку здатні забезпечити розрахунки при мінімальній ліквідності завдяки значному скороченню кількості операцій майже в 30 разів і, відповідно, суттєвому зниженню сукупної вартості переказів. Обмеження обсягу платежів у системах взаємозаліку значно полегшує процес управління ризиками через скорочення сум заборгованостей. Запропоновано підходи до розробки концептуальних засад створення системи клірингових розрахунків (СКР);*

вивчено закордонний досвід вирішення проблем управління ризиками в межах сучасних платіжних систем – Fedwire, CHIPS, CHAPS, SIC, EAF, TARGET, який використано при розробці системи ризик-менеджменту платіжної системи. Запропоновано основні процедури підсистеми організації ризик-менеджменту, загальну методику тактичного ризик-менеджменту платіжної системи на основі взаємозаліку, яка охоплює такі методи: уникнення ризику, зниження ступеня ризику, передача ризику;*

у роботі запропоновано узагальнений перелік вимог до учасників системи взаємозаліку, їх фінансового стану. При відборі учасників і контролюванні фінансового стану платіжна система повинна спиратись на більш обгрунтовану та об’єктивну рейтингову систему, оскільки чинна система нормативних показників діяльності банків не відповідає сучасним вимогам. Удосконалено рейтингову систему учасників взаємозаліку за CAMEL-методом адекватно до перехідних економічних умов України;*

дослідження механізмів функціонування платіжних систем дало можливість узагальнити і визначити основні напрями управління фінансовими ризиками системи. Зроблено висновок, що методи зниження ризиків є ключовими інструментами тактичного ризик-менеджменту в платіжних системах. У роботі досліджено найбільш суттєві методи управління масштабами ризику, що мають застосування в міжбанківських розрахунках. Разом з тим методи уникнення ризику повинні застосовуватись у розумному поєднанні з ефективними методами зниження потенційної дії ризику, скорочення ймовірності та ступеня ризику.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях

1. Страхарчук В. П. Управління ризиками платіжних систем //Вісник ДУ «Львівська політехника». – Львів, 1998. – № 328. – С. 96 – 99.

2. Страхарчук В. П. Фінансові ризики платіжних систем //Торгівля, комерція, підприємництво: Збірник наукових праць: Львівська комерційна академія. – Львів, 1998. – Вип. 1. – С. – 55.

3. Страхарчук В. П. Деякі аспекти забезпечення адекватності оцінки фінансового стану учасників взаємозаліку //Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. – Львів: Коопосвіта, 1998. – Вип. 3. – С. 172 – 176.

4. Страхарчук В.П. Методи уникнення ризику в системі взаємозаліку платежів //Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. – Львів: Коопосвіта, 1998. – Вип. 4. – С. – 248.

5. Страхарчук В. П. Організація ризик-менеджменту в системі взаємозаліку //Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. – Львів: Коопосвіта, 1999. – Вип. 6. – С. – 166.

6. Страхарчук В. П. Впровадження клірингових технологій – один із напрямів підвищення ефективності платіжної системи України //Банківська система України: теорія і практика становлення: Збірник наукових праць: у 2-х томах. – Т. 2. – Суми: ВВП «Мрія – 1» ЛТД: Ініціатива, 1999. – С. 651 – 659.

7. Страхарчук В. П. Ефективні системи управління ризиками в платіжних системах розвинутих економік //Вісник Української академії банківської справи. – 1999. – № 2 (7). – С. – 98.

В інших виданнях

8. Ющенко В. А., Савченко А. С., Цокол С. А., Новак І. М., Страхарчук В. П. Платіжні системи: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1999. – 413 с. (особисто автором – 4 д.а.).

9. Страхарчук В. П. Платіжні системи: Навчальний посібник. – Львів, 1998. – 100 с.

10. Страхарчук А. Я., Страхарчук В. П. Інформаційні технології в економіці: Навчальний посібник. – К.: Укоопосвіта, 1999. – 355 с. (особисто автором – 10 д. а.).

11. Страхарчук В. П., Страхарчук А. Я. Про систему електронного грошового обігу в Україні //Становлення нової економічної системи в Україні. Міжнародна науково-практична конференція. – Львів: Інститут системних досліджень освіти при Міністерстві освіти України, 1994. – С. 25-26 (особисто автором – 0,1 д. а.).

12. Страхарчук А. Я., Страхарчук В. П. Комп’ютерна техніка в міжнародних банківських розрахунках //Сучасні інформаційні технології. Респуб-ліканська науково-практична конференція. – Львів: Львівська комерційна академія, 1995. – С. 65-66 (особисто автором – 0,1 д. а.).

АНОТАЦІЇ

Страхарчук В. П. Управління ризиками платіжних систем в умовах ринкового реформування економіки України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03. – Організація управління, планування та регулювання економікою. Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2000.

Розроблено теоретичні узагальнення і розглянуто нові методологічні підходи до організації ефективної системи управління ризиками в платіжній системі України. Запропоновано класифікацію ризиків платіжних систем. Визначено критерії їх ідентифікації. Проаналізовано чинні платіжні системи та методи управління ризиками цих систем. Запропоновано модель системи ризик-менеджменту платіжної системи та схему тактичного ризик-менеджменту. Конкретизовано методи управління ризиками платіжних систем.

Ключові слова: ризик, платіжна система, управління ризиками, кліринг, розрахунки, ризик-менеджмент, методи оцінки, банки.

Страхарчук В. П. Управление рисками платежных систем в условиях рыночного реформирования экономики Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – Организация управления, планирования и регулирования экономикой. Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2000.

Диссертация посвящена исследованию рисков в современных платежных системах, обоснованию методологических подходов к созданию эффективных систем (механизмов) управления рисками. В процессе исследования установлено, что становление рыночной экономики, возникновение новых форм собственности и коммерческих структур, резкое снижение финансовой устойчивости традици-онных клиентов, ухудшение общеэкономической ситуации коренным образом изменили среду функционирования платежной системы. Наиболее характерной ее чертой стала неопределенность, неоднозначность ситуаций, которые требуют принятия решений относительно допустимого уровня