НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

Закорко Іван Павлович

УДК 355.233.22

СПЕЦІАЛЬНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ МВС УКРАЇНИ З УРАХУВАННЯМ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ МОТОРИКИ КУРСАНТІВ

24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України.

Науковий керівник – доктор біологічних наук, професор Лапутін Анатолій Миколайович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідувач кафедри кінезіології.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Волков Леонід Вікторович, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний інститут, професор кафедри теорії і методики фізичного виховання;

кандидат педагогічних наук, доцент, Заслужений тренер України Будагьянц Георгій Миколайович, Луганський інститут внутрішніх справ, начальник кафедри спеціальної та фізичної підготовки.

Провідна організація – Львівський державний інститут фізичної культури, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, м. Львів.

Захист відбудеться “25” жовтня 2001 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України ( Київ 03680, вул. Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (Київ 03680, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розісланий “15” вересня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор наук з фізичного

виховання і спорту Т.Ю. Круцевич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасний період розбудови вищої школи навчальний процес з дисципліни “спеціальна фізична підготовка” (СФП) в внз МВС України зорієнтований, в основному, на засвоєння бойових єдиноборств. Прийнято вважати, що для професійної підготовленості правоохоронців достатньо вивчити і засвоїти певний арсенал тактико-технічних дій, якими вони можуть скористатися в екстремальних ситуаціях під час виконання своїх службових обов’язків [Ознобишин Н.Н., 1930; Волков В.Н., 1942; Харлампиев А.Л., 1958; Александров А.Д., 1981]. Традиційним стало відокремлення СФП від загальної фізичної підготовки. Проте, такий підхід за сучасних умов не виправдовується. Останнім часом збільшилась кількість випадків, коли працівники органів внутрішніх справ виявляються фізично нездатними протистояти правопорушникам, що призводить до трагічних наслідків. Спостереження показали, що головною причиною таких випадків найчастіше є недостатня фізична, психологічна та технічна готовність правоохоронців до виконання доцільних рухових дій, прийомів єдиноборств, інших засобів фізичного впливу, які вивчалися в внз.

Постає проблема нових якісних підходів до навчання, які б відповідали зрослим потребам професійної спеціальної фізичної підготовленості правоохоронців вищого кваліфікаційного рівня освіти. Вирішення цієї проблеми стає можливим завдяки поєднанню загальної та спеціальної фізичної підготовки, використанню у навчальному процесі з СФП елементів високих спортивних технологій, які ґрунтуються на сучасних досягненнях теорії спорту, біомеханіки спортивних рухів, методології підготовки висококваліфікованих спортсменів, спортивної педагогіки [Платонов В.Н., 1997; Лапутин А.Н., 2000; Дахновский В.С., Лещенко С.С., 1989; Бойко В.Ф., 1990, 1997; Булатова М.М., 1996; Волков Л.В., 1997].

Оскільки кінцеві результати навчання курсантів пов’язані з опануванням ними спортивних і бойових прийомів єдиноборств, виникає питання про удосконалення навчального процесу саме в цій його частині, в напрямку ефективного засвоєння таких атакуючих і захисних комплексів рухових дій, біомеханічна структура яких була б достатньо ефективною та відповідала б індивідуальним особливостям їх моторики. Такий підхід до оптимізації навчання практично не вивчався, хоча його перспективність вже досить переконливо підтверджується досвідом підготовки спортсменів високої кваліфікації. Відсутність науково-обґрунтованих методичних розробок щодо спрямування навчання курсантів з дисципліни СФП на засвоєння ними професійно-досконалих тактико-технічних дій, недостатнє використання в ході навчального процесу методів сучасної спортивної дидактики, націлених на індивідуалізацію навчання з урахуванням особливостей рухових можливостей курсантів, загальна потреба підвищення надійності фізичних дій правоохоронців в екстремальних ситуаціях обумовлюють актуальність та необхідність проведених у роботі досліджень, зроблених висновків та рекомендацій.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає програмі НДР НУФВСУ, зокрема, виконанню теми 1.6.1. “Керування формуванням ефективності біомеханічних систем технічних дій у спортивному тренуванні” №0196U010529, розпорядженню МВС України №152 від 16.06.2000 р. “Про створення робочої групи з розробки заходів щодо удосконалення системи службової та бойової підготовки в органах внутрішніх справ”, НДР кафедри спеціальної та фізичної підготовки Київського інституту внутрішніх справ “Удосконалення методики викладання навчальної дисципліни “спеціальна фізична підготовка” в внз МВС України”, яка затверджена Вченою Радою КІВС (протокол №10 від 27.09.1998р.).

Мета дослідження полягає у побудові ефективної системи навчання з навчальної дисципліни CФП в внз МВС України, формуванні у курсантів надійних професійних знань, навичок і вмінь фізичної протидії правопорушникам за умов реальних оперативних ситуацій.

Задачі дослідження:

1.

2.

3.

Предмет дослідження – процес викладання і засвоєння навчальної дисципліни СФП на всіх видах занять, формування службово-професійних фізичних і спортивних якостей курсантів.

Об’єкт дослідження – загальна і спеціальна фізична підготовка курсантів внз МВС України, система навчальної дисципліни СФП, професійна службова фізична підготовка співробітників правоохоронних органів України.

Методи дослідження. На теоретичному рівні – системний підхід, на експериментальному – педагогічний експеримент, візуальні спостереження, опитування, поелементний аналіз моторики курсантів з використанням ЕОМ та спеціальних методик дослідження, зокрема: антропометрії, тензодинамографії, міотонометрії та інших; обробка кількісних результатів методами математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- розроблена нова концепція комплексної програми з навчальної дисципліни CФП для внз МВС України, яка ґрунтується на застосуванні сучасних спортивних технологій, зорієнтована на професійну підготовку правоохоронців кваліфікаційного рівня “спеціаліст”; отримані критерії оцінки рівня службової підготовленості курсантів за біодинамічними характеристиками їх моторики та показниками виконання атакуючих і захисних рухових дій;

- вперше запропонована класифікація тактико-технічних прийомів і комплексів рухових дій професійної спрямованості та методів їх застосування за характерними ознаками угрупувань індивідуальних антропометричних показників курсантів, що дає змогу оптимізувати процес засвоєння цих прийомів і дій на тлі схильності курсантів до розкриття й розвитку своїх потенціальних рухових можливостей;

- визначені передумови індивідуалізації навчання курсантів в ході навчального процесу з дисципліни СФП на підставі врахування його дидактичних закономірностей та застосування науково-обґрунтованих засобів спортивного тренування;

- запропонована динамічна схема організації навчально-тренувальних занять з дисципліни СФП з використанням індивідуальних, групових і змішаних форм опанування курсантами рухових дій, яка диференційована за їх фізичною підготовленістю за видами спорту;

- виявлені основні тенденції розвитку навчального процесу з дисципліни СФП як організаційного різновиду професійного спорту, об’єкту впровадження нових технологій сучасної теорії та методики фізичного виховання та спортивного тренування.

Практичне значення одержаних результатів дає змогу посилити надійність фізичної підготовленості курсантів, надати їй професійної спрямованості, що підвищить досягнення ними, як фахівцями, достатньо високих показників у своїй майбутній діяльності в якості офіцерів МВС.

Запропоновані розробки впроваджені у навчальний процес КІВС МВС України, інших навчальних закладів. Розроблена навчальна програма курсу СФП для спеціальності 7.060102 “Правоохоронна діяльність”, освітній (кваліфікаційний) рівень – “спеціаліст” впроваджується як типова програма для навчання в внз МВС України.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні проблеми, доборі напрямків, методів і організації досліджень, їх виконанні, теоретичному осмисленні результатів та розробці практичних заходів впровадження. У спільних публікаціях за темою роботи здобувачеві належать результати досліджень та експериментів, участь у їх науковому обґрунтуванні.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень викладені у доповідях на ІІ Міжнародному науковому конгресі “Сучасний Олімпійський спорт” (Київ, 1997) та на ІV Міжнародному науковому конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації” (Київ, 2000), у виступах на ІV Всеукраїнській науковій конференції “Молода спортивна наука України” (Львів, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції “Попередження суїцидальних проявів у працівників органів внутрішніх справ” (Київ, 2000), ХІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції-форумі “Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю і контрабандою” (Київ, 2001), на підсумкових наукових конференціях Національної академії внутрішніх справ України (Київ, 1995-1998), а також на науково-практичних конференціях НУФВСУ та кафедри кінезіології НУФВСУ (Київ, 1996-2000).

Публікації. Результати досліджень опубліковані у 15 роботах, в т.ч. в 11 статтях у спеціалізованих виданнях і 4 роботах у матеріалах і тезах Міжнародних і Всеукраїнських наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація обсягом 197 сторінок складається із вступу, аналітичного огляду вітчизняної та зарубіжної літератури з проблеми дисертації, розділу про методи і організацію досліджень, двох розділів власних досліджень і спостережень, розділу з обговорення отриманих результатів, висновків, списку літератури (238 джерел). Основний текст ілюстровано 9 таблицями, 30 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У розділі 1 “Огляд літератури (аналітичний огляд)” проведений тематичний аналіз вітчизняних та зарубіжних публікацій з теоретичних і навчально-методичних проблем спеціальної фізичної підготовки співробітників МВС, інших правоохоронних органів, частиною якої є вивчення дисципліни СФП у вищіх навчальних закладах системи МВС [Ознобишин Н.Н., 1930; Волков В.Н., 1940; Симкин Н.Н., 1944; Сидоров А.Г., 1980; Плиско В.И., 1993; Медведев А.Н., 1995; Тарас А.Е., 1998; Ortiz M., 1999 та ін.]. На фоні загального розвитку процесу навчання співробітників рукопашному бою, самозахисту, іншим розділам спеціальної підготовки проведено порівняльний системний аналіз теоретичних підходів до дисципліни в аналітичному і структурному відношенні, що дозволяє визначити динаміку її розвитку і притаманні тенденції.

В результаті автором розроблена структурна ретроспективна схема побудови дисципліни, відокремлені основні етапи її розвитку. Сутність сучасного періоду визначена як результат послідовних, обумовлених впровадженням в навчальний процес наукових розробок і емпіричних досліджень спеціалістів в галузі єдиноборств, а також сучасних наукових розробок загальної теорії спорту, суміжних наук (біодинаміки, кінезіології), спортивної дидактики, узагальнення досвіду підготовки висококваліфікованих спортсменів (рис. 1).

Однак, останнім часом увага до використання технологій сучасної фундаментальної науки, теорії і методики спортивного тренування у викладанні дисципліни СФП в внз МВС України дещо знизилась, що призвело до відставання навчального процесу від зростаючих потреб практики, професійної орієнтації. Виникла проблема, яка полягає у тому, що фізична підготовка курсантів здійснюється, по-перше, не комплексно, а по-друге – у відриві від їх службової спеціалізації, а також без урахування індивідуальних фізичних здібностей і схильностей. Узагальнення підсумків огляду літератури сприяло формуванню основних напрямків, мети й завдань подальших досліджень.

Теоретичні засади Головна мета Основні чинники

концепції навчального процесу управлінських впливів

Спеціальна і фізична підготовка на базі спеціальної спортивної підготовки

1990 р.- нинішній період |

+ | Професійна орієнтація на творче використання знань і умінь спеціальної та фізичної підготовки при виконанні службових обов'язків | Спортивна підготовка з прикладних видів і напрямків з урахуванням індивідуальних кінезіологічних характеристик моторики тих, хто навчається

Спеціальні вправи і прийоми на підґрунті загального фізичного розвитку

1960 - 1990 р.р. |

+ |

Майстерність виконання прийомів, їх комплексів на підґрунті цілеспрямованої групової фізичної і спеціальної підготовки |

Загальна фізична підготовка, спеціальні фізичні вправи, спортивні тренування із загальних спеціальних програм

Ситуаційний підхід

1940 - 1960 р.р. |

+ | Техніка виконання бойових прийомів в різноманітних ситуаціях рукопашного бою | Навчання застосуванню бойових прийомів в стандартних і нестандартних ситуаціях

Адаптивний підхід

1930 - 1940 р.р. |

+ | Комплекс бойових прийомів | Відпрацювання прийомів до рівня умовних рефлексів

Рецептурний підхід

1920 -1930 р.р. |

Правила дій у поєдинку | Засвоєння фазисів і засобів індивідуального бою

спадкоємність послідовність адаптивність

Рис.1. Ретроспективна динаміка використання методологічних підходів до спеціальної фізичної підготовки співробітників правоохоронних органів.

У розділі 2 “Методи та організація досліджень” визначені основні напрямки досліджень та заходи з їх реалізації. У роботі використовувалися такі методи досліджень: аналіз науково-методичної літератури, педагогічний експеримент, антропометрія, інструментальні методи контролю техніки рухових дій: міотонометрія, тензодинамографія; методи математичної статистики. Провідні дослідницькі роботи виконувались у 2 етапи в період 1996-2000 р.р. на базі Київського інституту внутрішніх справ, Національної Академії внутрішніх справ України, а також у секціях перепідготовки співробітників поліції Андалузії в Іспанії. Усього в них взяли участь 30 викладачів внз МВС України, 100 співробітників практичних підрозділів МВС України, 50 працівників практичних підрозділів Цивільної гвардії Іспанії та локальної поліції міста Гранада (провінція Андалузія, Іспанія), 50 борців-самбістів високої кваліфікації, 150 курсантів КІВС та НАВСУ.

У розділі 3 “Фізична і спеціальна спортивна підготовка курсантів внз МВС України” шляхом наукового аналізу й узагальнень виявлені можливості забезпечення необхідної якості професійної підготовки шляхом інтенсифікації викладання СФП на ґрунті сучасних наукових досягнень у спорті та практичного досвіду підготовки єдиноборців високої кваліфікації. Визначені особливості, умови та критерії використання високих спортивних технологій у навчальному процесі, за яких забезпечується ефективність професійно-зорієнтованого засвоєння дисципліни.

Запропонована робоча концепція СФП інтегрує традиційний підхід до фізичної підготовки у системі вищої освіти, який ґрунтується на реалізації виховних, освітніх, оздоровчих та підготовчо-прикладних завдань фізичної культури і спорту з сформульованим службово-професійним підходом, в якому зазначені завдання вирішуються як невід’ємна складова частина єдиного комплексу цілеспрямованого опанування курсантами професійно-орієнтованих знань, умінь і навичок на базі послідовного фізичного вдосконалення й розвитку рухових здібностей.

Розроблена концепція передбачає раціональну побудову навчального процесу, який поєднує науковий потенціал викладача та навчальні здібності курсанта, поступове нарощування навчальних вимог до курсанта з розвитком його фізичної здатності до виконання професійно-орієнтованих фізичних вправ. Відбувається цілеспрямоване регулювання впливу навантажень на скелетно-м’язову систему з метою підвищення працездатності у виконанні вправ і прийомів, адаптації до миттєвих змін навантажень на різні елементи моторної системи, виховується спеціальна витривалість та здатність до виявів “вибухової сили”.

Специфічна спортивна працездатність виробляється чергуванням вправ з циклічною та ациклічною структурою рухів (бігу – єдиноборств, плавання – бігу – єдиноборств, єдиноборств – кросу, єдиноборств – кросу – єдиноборств). Передбачається засвоєння курсантами засобів швидкого відновлення сил, збереження психічної рівноваги. Організаційні навчально-тренувальні заняття будуються за схемою поєднання стандартизованих “блоків”, в яких із застосуванням біомеханічного аналізу опановуються провідні фізичні вправи, а відповідний педагогічний контроль здійснюється за біомеханічними показниками. Курс навчання розглядається як макроцикл спортивної підготовки, у якому виділяються мезо- і мікроцикли.

Стрижнем удосконалення навчання визначено індивідуалізацію фізичної підготовки курсантів з урахуванням особливостей їх моторики. Індивідуалізація пов’язується з урахуванням особистості курсанта, власного стилю виконання ним засвоюваних прийомів і рухових дій у спорті. Специфічні риси, які притаманні особистості, полягають у своєрідному співвідношенні успадкованих та набутих якостей моторики, як результату онтогенезу . Разом з цим до уваги

беруться три аспекти моторики: 1)функціональний (фізіологічний); 2)морфологічний (анатомічний); 3)біодинамічний (силовий, біомеханічний). Їх співвідношення становить індивідуальний стиль фізичної діяльності, підґрунтям якого є розвиток рухових здібностей. Така логічна схема визначає напрям дидактики навчального процесу, який методологічно прирівнюється до процесу тренування у професійно-зорієнтованому спорті. На цій підставі сформульовані критерії індивідуалізації навчального процесу :

- розвиток моторики курсантів як автономної системи їх природних здібностей у напрямку утворення й накопичення нових, досконалих фізичних якостей, орієнтованих на виконання службових обов’язків;

- формування тандему (елементу навчального процесу) “викладач (тренер) – курсант”, метою функціонування якого є відпрацювання рухових здібностей і рухових якостей курсанта на професійному педагогічному підґрунті.

За таких умов викладач, навчальна група й окремий курсант розглядаються як складові навчальної системи, в якій одночасно вирішуються завдання добору раціональних варіантів рухів та ефективних засобів і методів навчання, що максимальною мірою відповідають логіці природної організації рухів.

Індивідуалізація розглядається як основа системно-інтегруючого підходу до навчання, підґрунтя опанування рухових дій – синтезу рухів через їх послідовну композицію, яка здійснюється на підставі обробки результатів біокінематичних та біодинамічних вимірів. Проте оцінка не обмежується вимірами: нарощування якостей моторики простежується порівняннями результатів локальних змагань, певним чином розроблених змагальних тестів.

Основний системоутворюючий компонент професійної фізичної підготовки курсантів становлять єдиноборства. У роботі доводиться, що підґрунтям змісту навчання повинні стати прийоми самбо й рукопашного бою, які адаптовані до сучасних умов і відповідають індивідуальній моториці курсантів.

Аналіз 150 поєдинків висококваліфікованих борців-самбістів на чемпіонатах світу, України, Іспанії дав можливість виділити результативні прийоми та диференціювати їх за ознаками моторики переможців (рис.2).

Опанування внутрішньої технології рухів у цих прийомах визначається як пізнання курсантами власних фізичних можливостей, технології їх подальшого розвитку та практичного використання, тобто як підґрунтя вироблення власної методики індивідуальної спортивно-фізичної підготовки.

На підставі аналізу реальних випадків сутичок правоохоронців з правопорушниками з’ясовані тактико-психологічні обставини цих поєдинків, які неодмінно мають враховуватися у навчальному процесі, у його методичній складовій та тематиці занять. Цим обґрунтована необхідність введення у заняття елементів спортивної змагальної практики з імітуванням ситуацій, які наближені до реальних.

У розділі 4 “Методика проведення занять з дисципліни “спеціальна фізична підготовка” в внз МВС України з урахуванням індивідуальних особливостей моторики курсантів” обґрунтований вибір основних факторів удосконалення методики навчального процесу, використання яких надає курсантам можливості за роки навчання досягти достатнього рівня розвитку основних фізичних якостей, а також вмінь і навичок рухової діяльності, які необхідні для успішного виконання службових обов’язків в реальних оперативних ситуаціях. До таких факторів належать: склад професійних вимог до фізичної і спортивної підготовленості офіцерів-правоохоронців, індивідуальні особливості моторики курсантів, які сприяють реалізації цих вимог, зміст і організація навчально-тренувальних занять, що забезпечують використання високих спортивних технологій. Поставлена і вирішена проблема об’єктивізації підходу до формування навчальних груп за індивідуальними параметрами моторики курсантів (таб.1).

Таблиця 1

Результати антропометричних вимірів курсантів КІВС

(набір 1996 р.), (х±?)

ГрупаЗріст

(см)Вага

(кг)Поздовжні розміри тіла (см)Обхватні розміри тіла (см)плеча | перед-пліччя | стегна | гомілки | плеча | перед-пліччя | стегна | гомілки

І

(n=14) | 168,2±1,8 | 70,6±4,3 | 27,2±1,3 | 26,1±0,6 | 43,3±1,8 | 40,2±1,8 | 31,3±2,2 | 27,1±1,9 | 55,2±3,4 | 37,8±1,4

ІІ

(n=72) | 176,4±3,4 | 72,9±5,6 | 27,3±1,8 | 26,6±1,3 | 43,1±2,9 | 41,4±1,3 | 29,4±2,4 | 26,3±1,6 | 53,6±3,8 | 36,8±1,9

ІІІ

(n=34) | 184,3±3,4 | 85,6±3,9 | 29,5±1,7 | 28,6±1,4 | 44,3±2,5 | 44,1±1,9 | 32,5±1,8 | 29,2±1,7 | 57,3±3,6 | 39,2±1,5

Диференціація навчальних груп за антропометричними даними курсантів обґрунтована як один із засобів активізації навчання. У ході досліджень зроблено висновок, що для освоєння власного арсеналу прийомів найбільшої професійної надійності навчальну групу курсантів доречно розділити на три умовні антропометричні групи, інтегруючою ознакою яких є зріст та вага, причому, домінуючими виявились показники зросту – за інформативністю та стабільністю вимірів протягом усього навчального періоду.

Для підтвердження теоретичних і логічних висновків проведено аналіз змін показників міотонометрії у висококваліфікованих самбістів різних вагових категорій після змагальних поєдинків на міжнародних змаганнях, першостях країни і аналогічних показників у курсантів під час внутрішніх змагань у КІВС (таб.2).

Таблиця 2

Зміна міотонометричних показників у групах,

які порівнюються, %

Назва м'язів

Групи, які порівнюються | M. biceps brachii | M. triceps brachii | M. brachioradialis | M. pectoralis major | M. deltoideus | M. latissimus dorsi | M. rectus abdominis | M. trapezius | M. sternocleidomastoides | M. gluteus maximus | M. quadriceps femoris | M. biceps femoris | M. gastrocnemius

Висококваліфіковані борці і курсанти важкої вагової категорії | 6,67 | 3,57 | 3,23 | 11,76 | 13,33 | 8,33 | 12,50 | 14,29 | 12,50 | 14,29 | 9,38 | 7,41 | 6,67

Висококваліфіковані борці і курсанти середньої вагової категорії | 3,70 | 11,11 | 9,38 | 14,29 | 11,54 | 5,26 | 11,11 | 12,50 | 10,00 | 11,11 | 12,50 | 7,14 | 13,33

Висококваліфіковані борці і курсанти легкої вагової категорії | 9,38 | 10,00 | 15,15 | 8,00 | 11,11 | 11,11 | 3,85 | 5,88 | 7,14 | 14,29 | 11,11 | 12,50 | 12,50

Він дозволив визначити комплекси загально-фізичних і спеціальних вправ, які найбільшою мірою сприяють розвитку тих груп м’язів, що забезпечують результативне виконання ефективних прийомів. Ці комплекси розподілені для засвоєння у мікро- й мезоциклах навчально-тренувальних занять.

Підсумком проведених досліджень стала побудова описової моделі навчального процесу з СФП, яка передбачає його зміст, послідовність і тематичне наповнення. Виділені чотири етапи опанування дисципліни (таб.3).

Таблиця 3

Запропоновані зміст та послідовність етапів навчання з дисципліни “спеціальна фізична підготовка” у внз МВС України

№ | Назва етапу навчання з дисципліни СФП | Назва від-повідних етапів багатолітньої підготовки у спорті | Час проходження етапу у внз, вікові межі тих, хто займається | Вікові межі спортсменів (спортивні єдиноборства) | Задачі етапу

1 | Етап початкової підготовки | Етап початкової і попередньої базової підготовки | І семестр,

17-18 років | 10-17 років | 1. Підвищення рівня загальної фізичної підготовленості.

2. Відпрацювання і вдосконалення рухових якостей і вмінь для подальшого успішного засвоєння прийомів самбо і рукопашного бою.

2 | Етап базової підготовки | Етап спеціалізованої базової підготовки | ІІ, ІІІ, ІV семестри, 18-20 років | 17-20 років | Засвоєння курсантами прийомів самбо і рукопашного бою, які передбачені програмою з СФП

3 | Етап удосконалення і комбінаційного відпрацювання вивченої техніки | Етап максимальної реалізації індивідуальних можливостей | V, VI, VII семестри, 20-22 років | 20-25 років | 1. Вдосконалення і комбінування раніше вивчених прийомів шляхом їх відпрацювання за умов, які максимально наближені до реальних ситуацій.

2. Виконання технічних дій самбо і рукопашного бою на тлі загально фізичних навантажень (кросів, силових вправ), а також як складових частин спеціальних багатоборств.

4 | Етап збереження рівня фізичної підготовленості за умов роботи в практичному підрозділі | Етап збереження досягнень | VІІІ семестр – до закінчення служби в ОВС,

22-45 років | 25-30 років | Тренування у підрозділі і самостійні тренування для підтримки належної фізичної “форми”

На кожному етапі основна увага зосереджується на використанні визнаних факторів ефективності навчання, основне місце серед яких посідає його індивідуалізація на тлі розвитку особистих рухових здібностей курсантів у професійному напрямку.

Сформульовані вузлові положення програмно-цільового підходу до організації СФП курсантів як навчальної дисципліни і організаційного різновиду професійного спорту. Сутність його визначена як цільова система послідовних навчально-тренувальних занять з формування професійних фізкультурних і спортивних знань, вмінь і навичок курсантів шляхом застосування науково-обґрунтованої методики спортивної підготовки у макро-, мезо- й мікроциклах. Програма має включати комплекс заходів, поступове здійснення яких вважається необхідною умовою й достатньою базою для реалізації цілей навчання у галузі спортивно-фізичної підготовленості правоохоронців, орієнтованих на професійну діяльність.

Серед засобів фізичної підготовки перевага віддається ударним і ситуаційним, координаційно-складним та високошвидкісним вправам. Методи підготовки змінюються за мезоциклами: на перших етапах відбувається переважно загальна фізична підготовка, а спеціалізація пов’язана переважно із засвоєнням спортивної техніки єдиноборств. Далі спеціалізація націлюється на цілеспрямований розвиток рухових якостей в обраному арсеналі прийомів. Активно використовується змагальний метод, особливо в останніх мезоциклах. Як інструменти реалізації програмно-цільового підходу визначені планування, організація навчального процесу й занять за умов обмежень, які прийняті у вищий школі, мотивація курсантів до занять, інформативно збагачені форми контролю.

У розділі 5 “Обговорення результатів власних досліджень” підведені підсумки проведеної роботи. Вони підтвердили актуальність обраної теми й раціональність використаних методів досліджень. Аналіз існуючих методик і програм з спеціальної фізичної підготовки співробітників органів внутрішніх справ [Саблев А.П., 1994; Сухораза Г.И., 1997; Вако И.И., 1998; Жевага С.И., 1999; Лущак А.П., 2000; Плиско В.И., 2001 та ін.], анкетування і опитування викладачів, тренерів, співробітників підрозділів МВС, курсантів підтвердили необхідність перетворень і нововведень у навчальний процес з СФП в напрямках його орієнтації на підвищення якості підготовки фахівців, більш повного урахування особливостей сучасних форм і методів боротьби із злочинністю. Доведено, що обраний напрямок досліджень в аспекті можливості впровадження у навчальний процес нових спортивних технологій відповідає стану сучасних наукових знань про спорт, враховує набутий досвід ефективної підготовки спортсменів високого класу, відповідає поставленим вимогам.

Проведені дослідження, які підтверджені результатами педагогічного експерименту, показали, що запропоновані удосконалення й зміни у навчальному процесі достатньо ефективно впливають на кінцеві результати навчання. Так, у курсантів експериментальної групи порівняно з контрольною спостерігаються значно вищі показники виконання технічних дій, які наближені до аналогічних показників висококваліфікованих самбістів (таб.4).

Таблиця 4

Тензодинамографічні показники, що характеризують якість виконання технічних дій курсантами академічних груп, які досліджувалися, та висококваліфікованими борцями-самбістами, (х±?)

№ | Біодинамічні показники

Досліджувані | Задня підніжка | Підхват під дві ноги | Кидок через груди

F max | t заг | t зус | F max | t заг | t зус | F max | t заг | t зус

1 | Високова-ліфіковані борці

(n=20) | 278012 | 0,900,06 | 0,300,02 | 290420 | 0,950,07 | 0,350,03 | 294716 | 1,050,08 | 0,400,03

2 | Курсанти експеримен-тальної групи (n=20) | 250011 | 1,050,08 | 0,400,03 | 255011 | 1,150,08 | 0,450,03 | 265011 | 1,200,09 | 0,600,05

3 | Курсанти контрольної групи

(n=20) | 223040 | 1,200,11 | 0,500,05 | 224639 | 1,250,12 | 0,600,05 | 230040 | 1,400,14 | 0,750,07

F max – результуюча сила відштовхування (максимальне зусилля) (Н)

t заг – загальний час виконання технічної дії (с)

t зус – час вияву максимального зусилля (с)

Також у курсантів експериментальної групи на вихідному контролі (випускному іспиті на останньому курсі навчання в внз) спостерігалися значно вищі оцінки за виконання контрольних вправ загально фізичного характеру, ніж у контрольній групі (рис.3). Ці факти підтверджують правильність обраного шляху досліджень і важливість отриманих результатів.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз спеціальної літератури, даних, які наведені у відомчих нормативних документах МВС, а також узагальнення досвіду провідних фахівців і власної педагогічної практики дозволяють зробити висновок про те, що традиційна організація навчального процесу у внз МВС, на жаль, переважно зорієнтована на використання екстенсивних методів навчання і тренування у галузі спеціальної фізичної підготовки курсантів. У цьому зв'язку доцільним є внесення істотних якісних змін у процес викладання СФП у напрямку його інтенсифікації шляхом застосування сучасних технологій спортивного тренування з урахуванням індивідуальних особливостей моторики курсантів.

2. Розроблені концептуальні підгрунтя удосконалення навчальної дисципліни СФП у внз МВС України, які засновані на підході до навчального процесу як до організаційного різновиду професійного спорту – спортивного багатоборства з макро-, мезо- і микроциклами навчально-тренувальних занять. На підставі системного аналізу сформульовані основні принципи, виявлені раціональні підходи до організації та формування змісту занять. Основою запропонованої концепції є застосування об'єктивних кількісних характеристик моторики для виявлення фізичних резервів і рухових здібностей курсантів, їх активізації в оволодінні професійними прийомами.

3. Порівняльний аналіз складових дидактичних елементів навчального процесу курсантів експериментальної групи з аналогічними елементами структури підготовки висококваліфікованих спортсменів виявив ряд загальних, ідентичних закономірностей, організаційних принципів засвоєння спортсменами і курсантами фізичних вправ, застосування ними тактико-технічних прийомів. Так, визначені подібності біокінематичних показників виконання технічних дій самбо (Р>0,05) і зміни міотонометричних показників моторики (Р>0,05) після спеціального навантаження у курсантів експериментальної групи і висококваліфікованих борців, які мають подібні морфофункціональні дані.

4. Результати аналізу складу технічних дій єдиноборств, які застосовуються співробітниками ОВС у їх практичній діяльності показали, що 75% цих дій складають прийоми спортивного розділу самбо і дзюдо (кидки, больові і задушливі прийоми); 11% - прийоми боксу і кикбоксингу (удари руками і ногами); 12% - прийоми бойового розділу самбо (блоки, вибивання зброї, больові і задушливі прийоми); 2% - прийоми інших видів єдиноборств. При цьому прийоми спортивної боротьби охарактеризовані 85%-ми фахівців як найбільш ефективні і легкі у застосовувані в поєдинках проти правопорушників.

5.Розроблена структурна модель індивідуалізації навчального процесу, яка дозволяє використовувати об'єктивні критерії, які визначають його якість: стиль роботи викладачів, диференціювання навчальних груп курсантів за антропометричними ознаками, формування курсантами власного арсеналу професійно-орієнтованих прийомів і фізичних дій у нестандартних ситуаціях, створення у навчальних групах відповідної профілюючої бази індивідуального навчання, використання змагальних методів розвитку рухових якостей і опанування рухових дій. Головну роль при цьому відіграє добір спортивних прийомів, які відповідають морфологічним параметрам організму курсантів і ресурсам їхньої моторики.

6. Навчальна дисципліна СФП як організаційний різновид професійного спорту має широкий діапазон цілей, реалізація яких складає зміст професійної вищої освіти і проявляється у різноманітних регулюючих функціях: теоретичній, загальнокультурній, виховній, пізнавальній, навчальній. Разом з цим опитуванння викладачів і курсантів, а також випускників спеціальних внз МВС показали, що навчальний процес нерідко зводиться до рівня тренувань спортсменів груп початкової підготовки, що значно зменшує його професійне і соціальне значення. На цій підставі пропонується ввести у процес навчання нормативні за тематикою лекційно-семінарські курси засад теорії спорту, біомеханіки, спортивної медицини.

7. У результаті проведених досліджень розроблені методичні положення, які дозволяють удосконалювати дидактичне забезпечення СФП у внз МВС шляхом послідовного ускладнення навантажень на навчально-тренувальних заняттях і збагачення їхнього змісту. Період навчання з дисципліни при цьому розглядається як час спортивного удосконалення курсантів, постійного підвищення рівня їх фізичної підготовленості до виконання професійнихих вимог. На підставі запропонованої методики вводяться нормативні показники поточного (семестрового) контролю (у мезоциклах), які включають оцінку власного арсеналу прийомів курсантів, моделювання й аналіз реальних ситуацій, теоретичні тести.

8. Встановлені достовірні розходження (Р<0,05) між рівнями фізичної підготовленості та результатами тензодинамографічних показників виконання технічних дій самбо у курсантів експериментальної і контрольної групи. Курсанти експериментальної групи одержували перемоги в 68% змагальних поєдинків, отримані ними оцінки з контрольних нормативів і вправ були на 12-15% вищими, ніж у курсантів контрольної групи. Тензодинамографічні показники виконання технічних дій у курсантів експериментальної групи були, в середньому, на 16% кращими, ніж у курсантів контрольної групи.

9. У результаті використання отриманих даних на практиці значно розширилися можливості для удосконалення і підвищення якості навчального процесу з СФП, що призвело до підвищення на 20-25% рівня надійності опанування курсантами технічними діями і прийомами самбо та рукопашного бою. Розроблена автором на підставі даних рекомендацій Навчальна програма впроваджена в ряді внз МВС України, а її використання дало позитивні результати.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1.

2.

3. Закорко И.П. Пути оптимизации и повышения уровня подготовленности курсантов вузов МВД Украины по дисциплине “специальная физическая подготовка”. Физическое воспитание студентов творческих специальностей: СБ. научных трудов - Харьков: ХХПИ, 2000. - №5.-С. 39-46.

4.Закорко І.П. Особливості підготовки висококваліфікованих самбістів важких вагових категорій. Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей в галузі фізичної культури та спорту - Львів: ЛДІФК, 2000.- Випуск 4.- С.241-242.

5. Закорко І.П. Використання сучасних спортивних технологій на заняттях зі спеціальної фізичної підготовки в вузах МВС України // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2000. - №2-3. - С. 82-85.

6.Закорко І.П. Викладання основ спортивної боротьби в середній школі // Фізичне виховання в школі. – 2000. - №2. - С.53-55.

7.Закорко І.П. Особливості спеціальної силової підготовки курсантів навчальних закладів МВС України на заняттях з самбо і рукопашного бою. Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – К: РВВ КІВС. - 1999. - №4. - С.197 - 201.

8.Закорко І.П. Особливості відпрацювання психологічної стійкості у співробітників правоохоронних органів в процесі підготовки до ведення рукопашного поєдинку з озброєним злочинцем. Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – К: РВВ КІВС. - 2000. - №5. - С.225 - 227.

9.Закорко І.П. Суворовці // Старт. – 1988. - №2. - С.2-3.

10.Закорко И.П. Биомеханические особенности технической подготовки борцов тяжелой весовой категории. International scientific congress “The modern Olympic sport”,- Kyiv, 1997.- P.280.

11.Бикова Г.В., Закорко І.П. Вдосконалення статодинамічної стійкості в структурі допоміжної фізичної підготовки спортсменів-борців. Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоровя, рекреації, спортивної медицини та реабілітації. Тези доповідей 4 Міжнародного наукового конгресу., - Київ, 2000.-С.8.

12.Жевага С.І., Закорко І.П. Методологічні проблеми організації самостійних занять з фізичної підготовки слухачів та курсантів. Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – К: РВВ КІВС. - 1999. - №4. - С.190 - 192.

13.Закорко І.П., Журавель О.В. Спеціальна фізична підготовка співробітників підрозділів МВС України по боротьбі з організованою злочинністю. Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою: Міжвідомчий науковий збірник. – К., 2001. - Том 22. - С.577-584.

14.Закорко І.П., Журавель О.В., Скирта Р.І. Удосконалення методики проведення занять з навчальної дисципліни "Спеціальна фізична підготовка" з урахуванням особливостей моторики курсантів вузів МВС України. Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – К: РВВ КІВС. - 2001. - №6. - С.381-387.

15.Закорко І.П., Штанько О.Ф. Критерії індивідуалізації навчального процесу з учбової дисципліни "Спеціальна фізична підготовка" в вузах МВС України. Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – К: РВВ КІВС. - 2001. - №6. - С.387-392.

Закорко Иван Павлович. Специальная физическая подготовка в высших учебных заведениях МВД Украины с учетом индивидуальных особенностей моторики курсантов. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.02 – Физическая культура, физическое воспитание разных групп населения. Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, Киев, 2001.

Защищается методика и средства повышения уровня физической подготовленности курсантов вузов МВД Украины, которые основываются на использовании в ходе учебного процесса по дисциплине “специальная физическая подготовка” особенностей моторики и морфофункциональных данных курсантов. Для обучения курсантов на занятиях по дисциплине “специальная физическая подготовка” в работе предлагаются конкретные наборы приемов и комбинаций самбо и рукопашного боя в зависимости от индивидуальных характеристик моторики обучаемых. Для успешного усвоения курсантами этих приемов рекомендованы комплексы упражнений, направленные непосредственно на развитие групп мышц, участвующих в их выполнении. В работе обосновывается необходимость включения в учебный процесс по дисциплине “специальная физическая подготовка” комбинированных многоборий, состоящих из кроссовой подготовки, приемов единоборств и преодоления препятствий, стрельбы и психотренинга, а также имитационных моделей ситуаций, с которыми офицеры правоохранительных органов сталкиваются в своей профессиональной деятельности.

На основании обобщения результатов исследований учебного процесса в вузах и подразделениях МВД Украины, анализа случаев применения сотрудниками правоохранительных органов мер физическо-принудительного воздействия к правонарушителям, а также исследования закономерностей соревновательной деятельности высококвалифицированных борцов-самбистов, автором разработаны и внедрены в практику методические рекомендации по повышению эффективности преподавания учебной дисциплины “специальная физическая подготовка” в вузах и практических подразделениях МВД Украины.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: учебная дисциплина “специальная физическая подготовка”, индивидуальные особенности моторики курсантов, профессионально ориентированные приемы единоборств, биомеханические характеристики технических действий.

Закорко Іван Павлович. Спеціальна фізична підготовка у вищих навчальних закладах МВС України з урахуванням індивідуальних особливостей моторики курсантів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. – Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2001.

Захищається методика та засоби підвищення рівня фізичної підготовленості курсантів внз МВС України, які ґрунтуються на використанні в ході навчального процесу з дисципліни “спеціальна фізична підготовка” особливостей моторики і морфофункціональних даних курсантів. Для навчання курсантів на заняттях з дисципліни “спеціальна фізична підготовка” у роботі пропонуються конкретні набори прийомів і комбінацій самбо та рукопашного бою залежно від індивідуальних характеристик моторики тих, хто навчається. Для успішного засвоєння курсантами цих прийомів рекомендовані комплекси вправ, які спрямовані безпосередньо на розвиток груп м'язів, які беруть участь у їх виконанні. У роботі обґрунтована необхідність впровадження у навчальний процес з дисципліни “спеціальна фізична підготовка” комбінованих багатоборств, які складаються з кросової підготовки, прийомів єдиноборств і подолання перешкод, стрільби і психотренінгу, а також імітаційних моделей ситуацій, з якими офіцери правоохоронних органів зустрінуться у своїй