НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНа академія наук уКРАЇНИ
іНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Азарова лариса євстахіївна
УДК 811.161.2'373.611
структурна організація складних слів
(концепція “золотої” пропорції)
Спеціальність 10.02.01 – українська мова
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук
київ – 2002
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано у відділі історії та граматики української мови Інституту української мови НАН України.
Науковий консультант – доктор філологічних наук, професор
Городенська Катерина Григорівна,
Інститут української мови НАН України, заступник директора з наукової роботи.
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент
Непийвода Наталія Федорівна,
Інститут журналістики Київського націо-
наль-ного університету імені Тараса Шевченка,
завідувач кафедри мови та стилістики;
доктор філологічних наук, професор
Ґрещук Василь Васильович,
Прикарпатський університет
ім. Василя Стефаника,
завідувач кафедри української мови;
доктор філологічних наук, професор
Пещак Марія Михайлівна,
Український мовно-інформаційний фонд НАН України.
Провідна установа – Одеський національний університет
ім І.І.Мечникова, кафедра української мови,
Міністерство освіти і науки України,
м. Одеса.
Захист відбудеться “28” травня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України (01001, Київ, вул. Грушевського, 4).
Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні та Інституту української мови НАН України (01001, Київ, вул. Грушевського, 4).
Автореферат розіслано “25” квітня 2002 р.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат філологічних наук І.А.Самойлова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
За порівняно короткий час лінгвістика збагатилася новими й оригінальними прийомами та методами вивчення словотвірної структури й семантики, ґрунтовними описами дериваційних систем слов’янських мов. До опрацювання композитів в українському мовознавстві активно прилучилися в 40-х рр. XX cт. Їх вивчали за мор-фемним складом, словотвірною структурою і в правописному плані. Історію виникнен-ня іменників-ком-позитів досліджували М.Я.Плющ, С.П. Самійленко, І.Й. Тараненко та інші мовознавці. У працях Є. Руд-ницького, І.І. Ковалика, Н.С. Родзевич, В.О. Гор-пинича композити витлума-че-но як наслідок лек-сикалізації назв понять, виpажених словоспо-лучен-нями, що супpово-джує-ться зміною фоpми (стpук-туpи) та семантики одиниць, які виступають у ролі компонентів композитів. Словотвірну структуру й семантику складних слів у сучасній українській мові ґрунтовно дослідила Н.Ф. Кли-менко. К.Г. Городенська витлумачила процеси утворення складних іменників як один із способів формально-граматичної реалізації семантичної структури речення.
Актуальність вибору об’єктом дослідження складних слів, зокрема дво-, три- і чотирикомпонентних композитів та юкстапо-зи-тів, зумовлена передусім тим, що їх кількість помітно зросла в XX столітті. Стало очевидно, що потрібна нова методологія дослідження цих складних одиниць, яка б спиралася не тільки на кількісні та структурні методи лінгвістики, а й використовувала б надбання інших наук. Саме такою вважаємо нову методологію гармонійної побудови складних слів, ба-зовим кількісним показником якої є “золота” пропорція, що притаманна багатьом явищам природи.
Методологія дослідження гармонії на прикладі “золотої” пропорції прийнятна як для дво-, так і багатокомпонентних складних слів, зокрема три- і чотирикомпонентних. Суть цієї методології полягає в тому, що організацію таких слів вивчають на засадах концепції “золотої” пропорції. Для виявлення стійких закономірностей вкрай потрібен систематизований за різними класифікаційними ознаками набір таких об’єктів наукового аналізу, як наукове осмислення конструкцій і пропорцій побудови складних слів на структурному й фонетичному (акустичному )рівнях, кількісне виявлення особливостей їхньої семантики та структури. Постає також проблема вибору узагальнювальних кількісних і якісних показників гармонійної побудови складних слів у концепції “золотої” пропорції, які є нескладними і придатними для проведення досліджень на лінгвіс-тич-ному рівні. Відсутність на сьогодні в україністиці такого вивчення структурної організації складних слів зумовлює актуальність обраної теми дисертаційної роботи. Саме належна повнота і всебічність знань про окремі ланки словотворення сучасної української літературної мови, передусім механізму дослідження структури композитів і юкстапозитів, розроблені поняттєвий та методико-процедурний апарат уможливили розв’язання в дисертації вкрай актуального завдання – вивчення структурної організації складних слів у концепції “ золотої” пропорції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Концептуально й методично дисертаційне дослідження проведене в межах реалізації наукової програми “Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” і пов’язане з темою “Актуальні проблеми лексикології та граматики української мови,” яку опрацьовують на кафедрі української мови Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Мета дисертаційної роботи полягає у створенні теорії гармонійної побудови композитів та юкстапозитів в українській мові на засадах методології “золотої” пропорції та використання лінгво-інформаційного підходу. Для досягнення цієї мети розв’язано такі завдання:
-
розроблено основні положення теорії гармонійної побудови складних слів на засадах концепції “золотої” пропорції;
-
запропоновано методологію дослідження гармонійної побудови складних слів у концепції “золотої” пропорції, що спирається на лінгво-інформаційний підхід та сучасні інформаційні технології;
-
проаналізовано вияв “золотої” пропорції як кількісного показника гармонії в розумовій діяльності людини і словотворенні;
-
визначено основні принципи побудови складних слів на структурному і фонетичному рівнях;
-
виділено й охарактеризовано іменникові композити за частиномовною належністю їхніх твірних основ;
-
досліджено гармонійну побудову двокомпонентних композитних іменників, прикметників, дієприкметників, прислівників та дієслів власне українського й іншомовного походження; систематизовано результати аналізу на нових теоретичних засадах;
-
розкрито механізм гармонійної побудови три-, чотирикомпонентних складних слів на структурному і фонетичному рівнях;
-
виявлено звуко-склaдову побудову композитів;
-
визначено словотвірну структуру юкстапозитів власне українського та з компонентами іншомовного походження у формі іменників, прикметників і прислівників, а також принципи їхньої побудови на структурному рівні;
-
установлено специфіку та принципи побудови юкстапозитів на фонетичному рівні;
-
визначено параметри композитів та юкстапозитів у різних терміносистемах;
-
узагальнено закономірності побудови термінів-композитів і термінів-юкстапозитів з математики, фізики, інформатики та обчислювальної техніки власне українського й іншомовного походження;
-
з’ясовано лексико-семантичні зв’язки термінів-композитів.
Об’єктом дослідження є структурна організація складних слів у концепції “золотої” пропорції.
Предметом дослідження є складні слова в широкому розумінні, а саме: 1) ті, що утворені способом складання – поєднанням двох і більше основ (композити) або самостійних слів різного походження (юкстапозити); серед них композитні іменники, прикметники, дієприкметники, прислівники та дієслова і юкстапозитні іменники, прикметники та прислівники; 2) ті, що є наслідком використання основоскладання і суфіксації: суфіксально-складні іменники та прикметники; 3) суфіксальні деривати від складних твірних основ: відприкметникові та віддієслівні іменники, відприкметникові прислівники, відіменникові прикметники.
Методи дослідження. Для проведення комплексного дослідження склад-них слів використано різноманітні методи, методики, процедури та деякі прийоми аналізу фактичного матеріалу й узагальнення та інтерпретації одержаних результатів. Інвентар складних одиниць сучасної української літературної мови сформовано у процесі морфемного та словотвірного аналізу. Встановленню сполучувальних можливостей основ у структурі двокомпонентних складних слів сприяло використання методів компонент-ного та трансформаційного аналізу.
Відповідно до визначеної мети наукове осмислення та аналіз проблеми проведено в синхронному плані. Використано зіставний і статистичний методи аналізу. Послідовно залучалися і такі методи, як спостереження, порівняння та експеримент. Їх реалізовано в п’яти конкретних формах:
-
синхронно-описовий метод дослідження семантико-словотвірних процесів, пов’язаних зі спостереженням і класифікацією з метою їх подальшого синтезу й узагальнення;
-
описовий метод, використаний для аналізу словотвірних і функціональних особливостей композитів;
-
прийом компонентного аналізу семантичної структури терміно-логічних одиниць з елементами словотвірного та етимологічного аналізу;
-
експеримент як цілеспрямоване спостереження під час дослідження закономірностей побудови двокомпонентних складних слів;
-
метод комп’ютерних технологій для оцінювання кількісних характеристик гармонійної побудови складних слів на фонетичному (акустичному) рівні.
Джерелами фактичного матеріалу слугували словники сучасної української мови: “Словник української мови” в 11-ти тт. (К., 1970-1980), “Україн-сько-російський словник” за ред. І.М.Кириченка в 6-ти тт. (К., 1953-1963), “Словник іншомовних слів” за ред. О.С.Мельничука (К., 1974), “Правописний словник” С.І. Головащука ( К., 1999), “Етимологічний словник української мови” в 3-х тт. (К., 1982; 1985; 1989), “Морфемний словник” Л.М.Полюги (К.,1983), “Російсько-український словник наукової термінології” в 3-х тт. (Т.1: Суспільні науки. - К., 1994; Т.2: Хімія. Біологія. Медицина. – К., 1994; Т.3: Математика. Фізика. Техніка. – К., 1998), “Російсько-український словник з інфор-матики та обчислювальної техніки” (К., 1994), “Російсько-український словник фізичних термінів” (К., 1994), “Російсько-український математичний словник” ( К., 1995), “Короткий російсько-український словник сучасних математичних і економіко-математичних термінів” (К., 1993), “Англо-українсько-російський словник з інформатики, програмування, обчислювальної техніки” (Львів, 1995), “Орфографічний словник української мови” (К., 1999), “Орфографічний словник наукових і технічних термінів” (К.,1999), “Тлумачний словник-мінімум української мови” (К.,1999).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
1.
Уперше розроблено основи теорії гармонійної побудови складних слів в українській мові на засадах концепції “золотої” пропорції. Висунуто гіпотезу про їхню гармонійність на структурному та фонетичному (акустичному) рівнях. Доведено, що гармонійну побудову композитів і юкстапозитів треба розглядати як упорядкування складників таких номінацій певною системою досконалих співвідношень, базовим серед яких виступає пропорція, що відповідає поділу цілого на дві частини і називається “золотою”.
2.
Уперше сформульовано основні положення методології дослідження гармонійної побудови композитів та юкстапозитів на прикладі “золотої” пропорції як закономірності світобудови. Запропоновано оцінювати гармонійну побудову згаданих складних номінацій за допомогою лінгво-інформаційного підходу. Цей підхід передбачає поєднання основ лінгвістичної теорії словотвору і деяких положень теорії інформації сучасних комп’ютерних технологій та уможливлює дослідження закономір-ностей гармонійної побудови композитів і юкстапозитів як на структурному, так і на фонетичному (акустичному) рівні.
3.
Уперше систематизовано кількісні показники гармонії за допомогою сімей “золотих” р- і S-пропорцій, а також р-чисел Фібоначчі, які треба використо-вувати під час аналізу закономірностей структурної організації складних слів. Уведено поняття їхньої мовної надлишковості, рівень якої визначають параметри р і S.
4.
Доведено, що наявність у побудові композитів і юкстапозитів на струк---турному та фонетичному (акустичному) рівнях чітко визначених гармонійних пропорцій і часових співвідношень є закономірним. Це зумовлено тим, що механізм роботи людсько-го мозку безпосередньо впливає на процес формування мови як засобу людського спілкування взагалі і на появу складних номінацій – композитів і юкстапозитів. У процесі словотворення людський мозок гнучко розв’язує проблему “конструювання” складних номінацій, які були б гармонійними, зокрема “зручними” й “красивими” на обох зазначених рівнях.
5.
Спостережено, що гармонійну побудову багатокомпонентних складних слів на структурному рівні також виражають кількісні показники дихотомії і сімей “золотої” p-пропорції. Установлено, що збільшення компонентів спричиняє збільшення значень p кількісних показників гармонії цих номінацій. Якщо серед кількісних показників гармонії у двокомпонентних складних словах переважає класична “золота” 1-пропорція і дихотомія, то в трикомпонентних – “золоті” 1, 2 і 3-пропорції, а в чотирикомпонентних – “золоті” 2, 3, 4-пропор-ції і більше.
6.
Уперше встановлено, що на фонетичному рівні гармонію звучання дво-, три- і чотирикомпонентних складних слів виражають такі показники: двокомпонентних – сім’ї “золотих” p- і S-пропорцій, три- і чотириком-понент-них -– тільки сім’ї “золотих” p-пропорцій. Крім того, у чотирикомпонентних складних словах є показники з p = 2, 3, 4 і більше, а класичної “золотої” 1-пропорції немає. Доведено, що, по-перше, гармонійне словотворення слова з більшою кількістю компонентів вимагає введення вищого ступеня мовної надлишковості, тобто використання “золотих” p-пропорцій з більшим p; по-друге, рівень мовної надлишковості в тих самих складних номінаціях на фонетичному рівні значно вищий, ніж на структурному.
7.
Зроблено першу спробу проаналізувати звуко-склaдову побудову склад-них іменників на засадах моделі “золотої” пропорції. Установлено, що для композитів сучасної української мови найтиповішим є вживання в постпозиції більшого за кількістю складів компонента. Це зумовлено його граматичним оформленням та складністю лексичної семантики.
8.
Розглянуто роль осново- та словоскладання в різних терміно-сис-темах, виявлено закономірності побудови термі-нів-композитів і термінів-юкстапозитів з фізики, математики, інформатики та обчислювальної техніки власне україн-сь-кого та іншомовного походження. Спостережено, що ці терміни утворені за тими самими структурними моделями, що й композити та юкстапозити загальновживаної лексики.
9.
Доведено, що сучасні терміни-композити з фізики, математики, інформатики та обчислювальної техніки перебувають у певному лексико-семан-тичному зв’язку між собою. Визначено їхні тематичні групи в цих терміносистемах.
Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше в україністиці використано оригінальну концепцію “золотої” пропорції для комплексного дослідження складних слів як на структурному, так і на фонетичному рівнях. Її теоретичні положення становлять великий науково-пізнавальний інтерес для сучасного мовознавства та інших галузей знань. Результати цього дослідження сприятимуть глибшому висвітленню деяких питань словотвору сучасної української мови взагалі та деривації складних слів зокрема; їх можна використати також у викладанні акцентології, лексикології, морфології сучас-ної української мови.
Деякі наукові положення дисертації можуть прислужитися в подаль-шому опрацюванні теорії соціолінгвістики та психолінгвістики.
Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що дослідження гармонійної побудови композитів і юкстапозитів, осягнення на прикладі “золотої” пропорції числових показників пропорційності компонен-тів може бути використане не тільки в лінгвістиці, а й в інших наукових і технічних галузях, зокрема під час проектування систем для синтезу людського голосу й для автоматизованого озвучування текстів за допомогою комп’ютерних технологій.
Описаний у дисертації фактичний матеріал, запропонований методико-процедурний апарат аналізу цього матеріалу становлять підґрунтя для подальшої розбудови концепції словотвору сучасної української літературної мови, а також для написання підручників, посібників, практикумів з морфеміки та словотворення для вищих навчальних закладів, укладання словотвірних, морфемних та інших словників.
Зібраний матеріал становитиме інтерес і для лексикографів – як одна з основ і засад для створення тлумачного словника складних термінів, методичних рекомендацій для термінознавців в укладанні словників, для працівників і спеціалістів технічних галузей.
Особистий внесок здобувача. Усі положення дисерта-цій-ної ро-боти здобувач розробив самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й найвагоміші практичні результати виконаного дослідження було викладено в наукових доповідях на 15 міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, симпозіумах, серед яких:
-
III Між-народна наукова кон-ференція “Проблеми науково-технічної термінології” (м. Львів, 1994 р.);
-
Республіканська наукова конференція “Мовна дійсність в Україні” (м. Вінниця, 1994 р.);
-
Міжнародна наукова конференція “Проблеми зіставної семантики” (м. Київ, 1995 р.);
-
Всеукраїнська конференція “Мова, освіта, нові інформаційні техноло-гії” (м. Київ, 1995 р.);
-
Всеукраїнська конференція “Мова, освіта, нові інформаційні техноло-гії” (м. Київ, 1996 р.);
-
IV Між-народна наукова кон-ференція “Проблеми української терміно-логії” (м. Львів, 1996 р.);
-
Між-народна наукова кон-ференція “Актуальні проблеми вивчення й викладання філологічних дисциплін у технічному вузі” (м. Київ, 1997 р.);
-
V Між-народна наукова кон-ференція “Язык и культура” (м. Київ, 1997 р.);
-
Между-народная научная кон-ференция “Функциональный аспект семантики языковых единиц” (м. Харків, 1997 р.);
-
IX Международная конференция по актуальным проблемам семан-ти-ческих исследований (м. Харків, 1999 р.);
-
Наукова конференція “Актуальные проблемы изучения текста и его единиц” (м. Харків, 2000 р.);
-
Науково-практична конференція “Розвиток і взаємодія мов” (м. Вінниця, 2000 р.);
-
Наукова конференція “Граматичні категорії в українській мові” (м. Вінниця, 2000 р.);
-
Всеукраїнська наукова конференція “Граматичні одиниці і категорії української мови” (м. Луцьк, 2000 р.).
-
Х Міжнародна наукова конференція з актуальних проблем семантичних досліджень (м. Харків, 2001 р.),
-
щорічні науково-технічні конференції професорсько-викладацького складу, співробітників та студентів Вінницького державного технічного університету ( м. Вінниця, 1993-2001 роки).
Публікації. Проблематику, теоретичні й практичні результати дисерта-ційної роботи викладено в 36 друкованих працях, серед яких 2 монографії та 28 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 доповіді на різних міжнародних та всеукраїнських наукових форумах і 2 депонованих статті.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, вис-нов-ків, списку використаних джерел (475 позицій), 88 додатків, у яких подано інтонограми складних слів, та 20 рисунків. Обсяг роботи без списку використаних джерел і додатків – 373 с. Повний обсяг дисертації – 458 с.
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, окреслено її джерельну базу, сформульовано мету й завдання, визначено наукову новизну, основні методи дослідження, використані в процесі аналізу й теоретичного осмислення фактичного матеріалу, вказано на теоретичне значення й практичну цінність одержаних результатів.
У першому розділі “Складання як один із найактивніших способів словотвору” викладено матеріал, що стосується вивчення композитів в українському мовознавстві та русистиці.
Подано визначення обсягу поняття “складне слово”, вказано на спільні й диференційні ознаки складних слів і номінацій, від яких вони утворені.
Наявні дослідження засвідчують, що статус композитів у мовознавстві визначали здебільшого через порівняння їх із звичайними первісними простими словами, що служили твірним матеріалом для комбінування складних слів. Українські лінгвісти вивчали історію виникнення композитів, досліджували їхній морфемний склад, словотвірну структуру, семантику та правопис. Вони запропонували широке й вузьке витлумачення поняття “композит,” виділили характерні ознаки основоскладання та його різновиди, синтагматичні й парадигматичні властивості композитів, випрацювали теоретичні засади формування складних слів на синтаксичній основі. Розбудовано також теоретичний апарат словотвору, визначено одиниці словотвірної системи мови, описано функціональну роль дериваційних морфем як формальних представників компонентів розгорнутих предикатно-аргументних структур, запропоновано розглядати процеси словотворення не лише в діахронії, а й у синхронії, досліджено словотворення слів різних класів української мови в зіставленні з іншими слов’янськими, установлено закономірності перетворень простих одиниць у складні тощо.
Російські мовознавці у вивченні складання досягли значних успіхів. Вони встановили основні ознаки складних слів, поділили їх на дві групи – з єднальним голосним і без нього, виокремили власне й невласне складання, визначили структуру й засади утворення складних слів, описали різноманітні словотвірні групи за співвідношенням їхніх основ, оформлення цих основ, синтаксичні відношення між компонентами складних слів, відмінності складних номінацій від простих слів і словосполучень, виявили частини мови, в яких поширене словоскладання, сформували типи складних слів за синтаксичним зв’язком, з’ясували причини часткової чи повної деетимологізації, вказали на основні напрямки композитних утворень, обґрунтували важливий висновок про народну основу всіх типів складних слів, класифікували складні номінації за структурно-морфологічними типами та семантикою тощо. Однак залишилися і деякі нерозв’язані проблеми, серед яких принципи класифікації складних одиниць, уточнення обсягу категорій складного слова та ін. Зарубіжні лінгвісти, праці яких перекладали і пристосовували до вивчення слов’янських мов, звернули увагу на синтаксичну основу композитного словотвору, на лексичні й граматичні відношення між компонентами композитів.
У другому розділі “Методологія гармонійної побудови складних слів у концепції “золотої” пропорції” уперше використано оригінальну методологію дослідження структурної організації складних слів у сучасній українській мові – концепцію “золотої” пропорції, яка встановлює гармонійність їхньої структурної та фонетичної побудови на основі кількісних показників, що відображають упорядкування компонентів складних слів певним співвідношенням, яке відповідає поділові цілого на дві частини і є “золотою” пропорцією. Установлення гармонійної побудови складних одиниць української мови в концепції “золотої” пропорції уможливив лінгво-інформаційний підхід. Суть його полягає в поєднанні традиційних лінгвістичних методів і прийомів з методами та прийомами, запозиченими з теорії штучного інтелекту, теорії інформації, комп’ютеризованого оброблення лінгвістичної інформації тощо.
На фонетичному (акустичному) рівні вказаний підхід передбачає, крім згаданого вище, використання спеціалізованої інформаційно-вимірювальної системи мовних сигналів на основі персонального комп’ютера. Спільною метою досліджень є виявлення за допомогою лінгво-інформаційного підходу закономірностей гармонійної побудови складних слів. Тому ця методологія використовує також філософію гармонії, зокрема один із напрямків цієї філософії – концепцію “золотої” пропорції. Для якісного аналізу словотворення введено таку категорію, як гармонія, а її кількісні характеристики використано для оцінювання гармонійності побудови двокомпонентних складних слів у формі пропорційного співвідношення довжини всього складного слова до довжини його великого компонента. Такий підхід дає змогу, не виконуючи складних математичних розрахунків, визначити вдалість і красу конструкції складного двокомпонентного слова, а також зручність його вживання на структурному та фонетичному (акустичному) рівнях.
Із багатьох пропорцій, яких споконвіку людина дотримувалася у своїй праці, у сфері гармонії власних творінь, вирізняється одна-єдина й неповторна пропорція, яка має унікальні властивості. Цю пропорцію називали по-різному: “золотою”, “божественною”, “золотим перерізом”, “золотим числом”. Ми віддали перевагу першій назві, бо вона точніше відображає сутність цього поняття. Універсальність “золотої” пропорції не забезпечує їй простоти й доступ-ності вивчення. Частина ознак цієї “константи гармонійності” залишається невідомою. Розгляд особливостей вияву “золотої” пропорції -– від явищ природи до творінь людини – є об’єктом досліджень ба-гатьох учених, які працюють у різних галузях науки і зокрема в мовознавстві. Тому цілком правомірно, що наукове вивчення гармонії природи належить використовувати як одну з методологій пізнання таких явищ в наслідках творчої діяльності людини, у багатьох науках, навіть і в лінгвістиці. Гармонія словотворення може бути досліджена на прикладі аналізу гармонійності структури складних слів: композитів і юкстапозитів. Оскільки сама мова і її елементи-слова є продуктом розумової діяльності мовця, то природно, що сприйняття людиною гармонії на рівні абстрактного мислення, її почуттів, безперечно, відіб’ється на побудові складних номінацій у формі гармонійності пропорцій і співвідношень між цілим словом і його компонентами. Механізм роботи людського мозку істотно впливає на процес формування й розвиток мови як засобу людського спілкування взагалі й появу новоутворень у мові. Вияв “золотої” пропорції й чисел Фібоначчі в різних явищах природи дає підставу констатувати наявність єдиних критеріїв гармонії, спільних як для творінь природи, так і для продуктів розумової діяльності людини, особливо для її творчої діяльності, що най-більшою мірою виявляється у творах художників, композиторів, скульп-торів, архітекторів, письменників. Цей висновок цілком відповідає сучасній науковій парадигмі, яка констатує існування спільних для всіх людей законів природи.
Оскільки предметом дослідження виступають різні складні одини-ці (композити та юкста-позити), зокрема двокомпонентні імен-ни-ки, прикметники, дієприкметники, дієслова і прислівники, що містять дві частини, то оцінювання гармонійності побудови таких слів означатиме оцінювання співвідношення між довжиною слова і довжиною його великого компонента. За одиницю вимірювання довжини компонентів і всього слова на письмі доцільно використовувати склад, бо семантично наповнені морфеми дуже різноманітні та індивідуалізовані, щоб можна було знайти будь-який простий кількісний закон, якому б підпорядковувалася довжина слова, виміряна кількістю морфем. Якщо довжини обох компонентів однакові (дихотомія), то за довжину великого компонента приймаємо кількість складів у будь-якому з них. Центр поділу припадає на межу між компонентами складного слова.
Як основний оцінювальний показник під час кількісного аналізу гармоній-ності побудови двокомпонентних композитів і юкстапозитів на структурному рівні слід викори-сто-вувати відношення П, яке визначає відношення довжини двокомпонентного композита (юкстапозита) до довжини великого компонента.У методологічному аспекті для вимірювання довжини слова або довжини компонентів складних слів можна використовувати два підходи. Суть першого, найбільш простого, полягає в тому, що за одиницю вимірювання довжини беруть безпосередньо склад. Відповідно довжина всього слова або його компонента дорівнюватиме кількості складів у конкретному слові або компоненті. Цей підхід є зручним для аналізу складних одиниць, зафіксованих писемно, у статичній формі, тому що будь-які зміни їхньої довжини чи довжини їхнього компонента на структурному рівні принципово неможливі. Значення пропорції обчислюємо за допомогою відношення кількості складів у двокомпонентному слові до кількості складів у великому компоненті.
Другий підхід передбачає за одиницю вимірювання довжини композита (юкстапозита) чи довжини компонента вибирати одиницю фізичної величини – часу, наприклад мілісекунду (мс). Це означає, що на фонетичному (акустичному) рівні номінативну одиницю розглядаємо в динаміці як відрізок потоку мовлення, що акустично характеризується певною тривалістю. Довжина (тривалість) звучання композита (юкстапозита) у цьому випадку може не мати сталого значення. Така тривалість залежить від низки чинників, зокрема від кількості приголосних у складах, їх характеру, від темпу мовлення, який завжди певною мірою індивідуальний у різних осіб, від кількості й місця складів у слові, від інтонації мовлення тощо.
Якщо під час дослідження складних слів на структурному рівні межа поділу композита (юкстапозита) на компоненти чітко окреслена, то на фонетичному (акустичному) рівні визначення часової межі поділу на компоненти фактично збігається з межею складоподілу між цими ж компонентами, особливо в композитів.
Систематизована таблиця кількісних значень П для сімей “золотих” p-про-порцій на структурному рівні виглядає так:
Р | П
0 | 2/1, 4/2, 6/3, 8/4, 10/5, 12/6
1 | 3/2, 5/3, 7/4, 8/5, 10/6, 11/7, 13/8
2 | 4/3, 6/4, 9/6, 13/9, …
3 | 5/4, 7/5, 10/7, 14/10 …
4 | 6/5, 8/6, 11/8, …
5 | 7/6, 9/7, 12/9, …
6 | 8/7, 10/8, 13/10, …
Схематично аналіз пропорції побудови композитів можна проілюструвати словом авіатехнік
3 3
ка (П=6/3=2.0) Значення пропорції записуємо праворуч від складного слова в дужках, а юкстапозитів – словом бійці-штурмовики (П=6/4=1.5).
2 4
Центр поділу в композитах позначаємо вертикальною лінією знизу, а ліворуч і праворуч від неї проставляємо кількість складів у компонентах. Для юкстапозитів центром поділу слугує дефіс, який поділяє їх на компоненти.
На структурному рівні сім’ю дихотомії (“золотої” 0-пропорції) репрезентують такі значення П композитів та юкстапозитів:
держфонд (П=2/1), біосфера (П=4/2), дирижаблебудування (П=8/4);
1 1 2 2 4 4
хліб-сіль (П=2/1), буркун-зілля (П=4/2), будинок-велетень (П=6/3).
1 1 2 2 3 3
У сім’ї класичної “золотої” 1-пропорції (р=1) наявні композити та юкстапозити з такими значеннями П:
автокран (П=3/2), авіамотор (П=5/3), вагонобудування (П=7/4), радіовимірювання (П=8/5);
2 1 3 2 3 4 3 5
меч-риба (П=3/2), соціал-імперіалізм (П=8/5).
1 2 3 5
Сім’я “золотої” 2-пропорції об’єднує композити та юкстапозити з такими значеннями П:
аеропорт (П=4/3), біодинаміка (П=6/4), радіовипромінювання (П=9/6);
3 1 2 4 3 6
гриб-боровик (П=4/3), батьківщина-мати (П=6/4).
1 3 4 2
Сім’ю “золотої” 3-пропорції представляють композити та юкстапозити з двома значеннями П:
держустанова (П=5/4), бджолозапилювання (П=7/5);
1 4 2 5
член-кореспондент (П=5/4), люмпен-пролетаріат (П=7/5).
1 4 2 5
До сім’ї “золотої” 4- пропорції належать композити та юкстапозити також з двома значеннями П:
партконференція (П=6/5), фотолабораторія (П=8/6);
1 5 2 6
прес-конференція (П=6/5), дзета-конфігурація (П=8/6).
1 5 2 6
У сім’ї “золотої” 5-пропорції наявні лише композити зі значенням П:
парторганізація (П=7/6), профорганізація (П=7/6).
1 6 1 6
Зауважимо, якщо р досягає 3, а потім його перевищує, то кількість композитів і юкстапозитів починає різко зменшуватися. Коли ж р=6, то кількість таких номіна-тивних одиниць є мінімальною. Складних слів із більшим р зовсім немає.
Для обчислення пропорцій побудови досліджуваних складних одиниць на фонетичному (акустичному) рівні треба передусім чітко визначити центр їх поділу на компоненти за допомогою часової відмітки. Далі за цією відміткою вимірюємо довжину (тривалість) великого компонента. Виміряні значення тривалості звучання цілого слова й великого компонента фіксуємо. Кількісне значення пропорції на цьому рівні обчислюємо з відношення:
(індекс ф означає пропорцію на фонетичному (акустичному) рівні). Оскільки Пф являє собою відносну величину, то такий суб’єктивний чинник, як неоднаковий темп мовлення в різних осіб не може істотно впливати на точність в оцінюванні цього показника. Якщо в межах структурного підходу (вимірювання в складах) зручно було використовувати цілочислові відношення на зразок: 3/2; 5/3; 8/5 і т.д., то в межах фонетичного (акустичного) підходу для вимірювання часових інтервалів потрібно послуговуватися переважно дробовими показниками. Це пов’я-зано з тим, що відношення виміряних часових інтервалів у двокомпонентних словах є здебільшого дробовим числом.
Систематизована таблиця значень дробових показників Пф для сімей “золотих” р-пропорцій, що враховує р-числа Фібоначчі та числа Люка, спираючись на раніше наведені дані, має таку форму:
Р | Пф | П*ф
0 | 2.00 | 2.00
1 | 1.50; 1.67; 1.75; 1.60; 1.57; 1.625 | 1.62
2 | 1.33; 1.50; 1.44; 1.46 | 1.465
3 | 1.25; 1.40; 1.43 | 1.38
4 | 1.20; 1.38 | 1.32
5 | 1.17; 1.29 | 1.285
6 | 1.14; 1.30 | 1.26
У цій систематизації Пф* відповідає значенням коренів узагальненого рів-няння “золотих” р-пропорцій. Як дробові показники слід також вико-ри-стовувати корені узагальненого рівняння “золотих” S-пропорцій, зокрема такі:
S | 3 | 4 | 5
Пф | 1.84 | 1.93 | 1.97
З огляду на все це ми пропонуємо таку послідовність дослід-ження пропорцій побудови композитів і юкстапозитів у процесах мовлення. На першому етапі систематизуємо відібрані складні одиниці за різними класифікаційними ознаками: за характером походження, за належ-ністю до тієї чи іншої частини мови тощо. Другий етап передбачає процедуру “озвучування” відібраних і систе-ма-ти-зованих складних слів. На третьому етапі проводимо фонетично-часовий аналіз цих слів на матеріалі інтонограм. Вимірюємо загальну тривалість звучання композита або юкстапозита, а також тривалість звучання великого компонента. Особливо важливим під час виконання цієї процедури буде максимально точне визначення центру поділу (часової відмітки) слова на компоненти, тобто моменту переходу від першого компонента до другого. Розташування цієї часової відмітки повинно припадати на ту межу, якою закінчується останній склад першого компонента й починається перший склад другого компонента. Підсумком третього етапу буде отримання кількісних значень тривалості звучання всього складного слова й великого компонента. Вимірювання вказаних характеристик за допомогою комп’ютерної інтонограми подано на рисунку 1 на прикладі слова автотранспорт. Центр його поділу (часова відмітка – вертикальна пряма лінія) припадає на значення 437 мс, загальна ж тривалість (довжина) становить 1143 мс. Отже, тривалість (довжина) великого компонента транспорт дорівнює 706 мс. На завершальному, четвертому, етапі визначаємо пропорції побудови цього двокомпонентного складного слова, обчисливши відношення відповідно до наведеної основної формули для П*ф. Отримане значення Пф порівнюємо з числовими показниками таблиць для сімей “золотих” р- і S-пропорцій. За результатами цього квалі-фі-каційного аналізу досліджуване двокомпонентне слово зараховуємо до складу від-по-відної сім’ї.
Рис. 1 - Інтонограми двокомпонентного слова автотранспорт
Пропорцію побудови слова автотранспорт обчислюємо так: Пф = (437мс + 706мс): 706 мс 1.619. Зверху над компонентами фіксуємо тривалість їхнього звучання в мілісекундах.
Порівнявши наведені результати з даними таблиці дробових показників “золотих р-пропорцій”, робимо висновок, що складне слово автотранспорт треба віднести до сім’ї класич-ної “золотої” 1-пропорції.
Ми провели фонетичний аналіз 80-ти композитів і юкста-позитів, що є словами різних частин мови, і за отриманими даними визначили їх належність
до сімей p- та S-пропорцій.
Пор.: сім’я “золотої” 1-пропорції:
515 мс 368 мс 481 мс 778 мс
дроворуб (883мс : 515мс1,72), гальванопластичний (1259мс : 778мс1,618),
310 мс 430 мс 316 мс 563 мс
вірогідно (740 мс : 430 мс 1,72), доброзвучно (879 мс : 563 мс 1,56),
501 мс 773 мс 653 мс 635мс
бояр-зілля (1274 мс : 773 мс 1,65), юнак-лицар (1088 мс : 635 мс 1,71);
сім’я “золотої” 2-пропорції:
396 мс 846 мс 337мс 699 мс
хлібозакупівля (1242мс : 846мс1,47), авіазенітний (1036 мс : 699 мс 1,48),
277 мс 611 мс
ново збудований (888мс : 611 мс 1,45);
сім’я “золотої” 3-пропорції:
417 мс 1015 мс 257 мс 704 мс
член-кореспондент (1432мс:1015мс 1,41), білосніжний (961мс : 704мс1,37).
Крім складних слів, які утворили сім’ї “золотих” p-пропорцій, деякі композити та юкстапозити сформували сім’ї “золотих” S-пропорцій, зокрема тих, де S=3, 4 та 5:
444 мс 525 мс 600 мс 656 мс
голка - риба (969 мс : 524 мс 1,85); дрібнолісся (1256мс : 656 мс 1,915);
730 мс 700 мс
дермато графія (1430мс : 730 мс 1,96).
Слід зауважити, що пропорції Пф і П на структурному та фоне-тич-ному (акустичному) рівні можуть відрізнятися. Так, наприклад, в іменника-компози-та водосхо-вище Пф=1,33, тому у вимові він входить до сім’ї “золотої” 2-про-порції. На письмі його П = 5/3, через що належить до класичної “золотої” 1-пропорції. Юкстапозит люкс-секунда (Пф=1,66) на фонетичному рівні кваліфікуємо як одиницю сім’ї “золотої” 1-пропорції, а на структурному (П=4/3) він належить до “золотої” 2-пропорції.
Проте пропорції більшості складних одиниць і під час вимови, і на письмі збігаються, утворюючи сім’ю класичної “золотої” 1-пропорції, пор.:
7:4 5:3
взаєморозуміння (П=7/4; Пф=1,69), льотчик-винищувач (П=5/3; Пф = 1,57).
3 4 2 3
Ми пропонуємо в межах лінгво-інформаційного підходу для глибшого і складнішого аналізу гармонії звучання складних слів у деяких випадках використовувати багатократний експеримент. Суть його полягає в тому, що те саме слово вимовляють різні диктори кілька разів і в різний спосіб, змінюючи темп вимовляння й логічний наголос.
Одержані варіанти звучання досліджуваної номінації відповідним чином перетворюються за допомогою зазначеної вище апаратури оброблення звукових сигналів і фіксуються на цифрових носіях інформації. Після цього будь-який дослідник, фахівець з мовознавства на персональному комп’ютері і засобами мультимедіа на основі інтонограм може наочно провести фонетичний (акустичний) аналіз відібраних композитів або юкстапозитів. Порівнявши отримані дослідним шляхом кількісні показники Пф з табличними даними для сімей “золотих” p-пропорцій, можна зробити ґрунтовніший висновок про гармонійну побудову складної одиниці на фонетичному (акустичному) рівні.
У третьому розділі “Принципи гармонійної побудови композитів на структурному і фонетичному рівнях” досліджено закономірності побудови двокомпонентних композитів різної частиномовної належності, що ґрунтуються на кількісному аналізі можливостей сполучуваності основ.
Згідно із загальноприйнятим визначенням словами власне українського походження вважаємо ті, що своїми етимонами мають лексеми мов, від яких походить і з якими генетично пов’язана сучасна українська мова, тобто лексеми праслов’янської, прасхіднослов’янської та давньої русько-української мов. До композитів іншомовного походження віднесено ті, в яких один або обидва компоненти іншомовні. Отже, поняття “слова іншомовного походження” в нашому дослідженні охоплює всі різновиди запозичень: слова, структурні компоненти слів, кальки (запозичені значення) та слова з іншомовними основами, що утворилися за допомогою афіксів уже в системі української мови або за допомогою формантів пристосовані до її граматичної системи.
До композитних іменників умовно віднесено і ті, які утворилися суфіксальним способом від композитних твірних основ – прикметникових (багатоколірність багатоколірн- (-ий)+ -ість), іменникових (співробітництво співробітник- + -ств- (-о); співвітчизниця співвітчиз-ник- + - (-я) та дієслівних (одухо-тво--рен-ня одухотвори- (ти) + -енн-(-я)). До композитів-іменників зараховано і два основних типи абревіатур, які виявляють до них найбільшу подібність. Це абревіатури, що становлять поєднання усіченого й цілого слова. Вони подібні до композитів, утворених чистим основоскладанням, пор.: держфонд, партз’їзд, профгрупа і картоплекомбайн, овочесховище, кролеферма. Другий тип абревіатур репрезентують ті, що сформовані з двох усічених слів твірного словосполучення. Ці абревіатури подібні до композитів, утворених складно-нульовим способом, пор.: лісгосп, завмаг, власкор, нардеп і водоріз, снігопад, хлібороб. На відміну від них у складі абревіатур немає сполучних голосних.
Всього дослід-жено 2431 композитний іменник. Найбільшою за обсягом є сім’я “золотої” 1-пропорції. Вона об’єднує 1120 слів. У її межах максимальними виявилися групи з П=5/3 (609 слів) і П=3/2 (475 слів). Сім’я дихотомії перебуває на другому місці. Вона налічує 900 слів. Найбільшою у цій сім’ї є група з П=4/2, до якої входить 783 слова. Обсяги сімей “золотої” 2, 3, 4, 5-про-порцій послідовно зменшуються, відповідно: 328; 69; 13; 1.
Загальний обсяг двокомпонентних іменників-композитів іншо-мов----но-го походження налічує 1630 слів. Для них основною також є сім’я “золотої” 1-пропорції, яка нараховує 859 слів. У ній домінанта належить групам з П=5/3 (448 слова) та П=3/2 (311 слів). Кількість слів у групах з П=7/4 становить 86 слів і з П=8/5 -– 14 слів, тобто вона різко зменшується. Друге місце за обсягом посідає сім’я дихотомії, яка налічує 446 слів. Найбільшою у ній є група з П=4/2 (236 слів), далі йдуть групи з П=6/3 (159 слів), П=2/1 (47 слів) і П=8/4 (4 слова). Обсяги сімей “золотих” 2, 3, 4, 5-пропорцій відпо-від-но до зростання значень p зменшу-ються, а саме: 258; 55; 10; 2.
За вказаною методикою було проаналізовано 3319 композитних прикметників власне українського походження. Серед них домінанту становлять афіксально-композитні утворення. Значно менше дериватів із скороченою першою основою, бо абревіація для прикметників у слов’янських мовах не характерна. Умовно до прикметників-композитів віднесено ті, що утворені від складної імен-никової або прислівникової основи за допомогою словотворчого суфікса, пор: хліборобський хлібороб-+-ськ-(-ий), повсякчасний повсякчас-+-н-(-ий), чи абре-віатури, пор.: завкомівський завком-+-ів-+-ськ-(-ий). Прикмет-ники-ком-по-зи-ти так само, як і композити-іменники, об’єднуються в сім’ї “золотих” пропорцій з різними показниками.
Аналіз прикметників-композитів власне укра-їнського походження виявив, що найбільшою за обсягом є сім’я дихотомії, яка охоплює 1429 слів. У її межах переважають групи з П=4/2 (1078 слів) і П=6/3 (339 слів). Друге місце за обсягом належить сім’ї “золотої” 1-пропорції, яка нараховує 1422 слова. Найбільшою у цій сім’ї є група з П=5/3, до якої входить 1183 слова. У сімей “золотих” 2, 3, 4, 5-пропорцій кількість одиниць різко змен-шу-єть--ся, а саме: 397, 56, 14, 1.
Усього було досліджено 1587 двокомпонентних прикмет-ників-композитів іншо-мов-но-го походження. Найбільшою за обсягом є сім’я “золотої” 1-пропорції, яка налічує
