ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

Мохамед Фадель Ахмед Альфакі

УДК 1:316.3 (53)

Соціокультурні процеси в сучасному арабському світі:

зміна основних парадигм

Спеціальність 09.00.03 – соціальна філософія, філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Сімферополь 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник доктор філософських наук, професор Лазарєв Фелікс Васильович, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, завідувач кафедри філософії

Офіційні опоненти доктор філософських наук, професор Кізіма Володимир Вікторович, Центр гуманітарної освіти НАН України, завідувач кафедри філософії науки і культурології кандидат філософських наук, доцент Цвєтков Олександр Петрович, Таврійський екологічний інститут, проректор з науково-дослідної роботи

Провідна установа Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України

Захист відбудеться “29” червня 2002 р. о _12_ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.01 у Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського (95043, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 4, зал засідань)

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Таврійського національного університету (м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 4).

Автореферат розіслано “28” червня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. І. Кремінський

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Найважливішим соціокультурним феноменом, що вимагає філософського осмислення, є процес зміни світоглядної парадигми цивілізації ХХ ст. і формування інноваційної парадигми цивілізації століття XXI, що відбувається в цей час.

Пошуки лише зовнішніх причин наростаючої кризи (чи йде мова про спосіб виробництва, про тип цивілізації або про темпи науково-технічного прогресу) сьогодні вже мало кого можуть задовольнити. Виникає природне бажання пильніше придивитися до самого суб'єкта історії як такого, до культурних основ громадського життя, до живої людської особистості у всій повноті її соціальних і сутнісних визначень. Мабуть тому насамперед потрібно щось змінювати в самих себе, нашому стилі і способі життя, в системі цінностей. Ось чому усвідомлення феномена саме соціокультурних процесів в цей час таке важливе й актуальне.

Разом з тим стає все більш очевидним, що неприпинні катаклізми, війни, активізація терористичних угрупувань вимагають, щоб у боротьбі з ними були мобілізовані духовні ресурси нашої цивілізації, бо тільки силою або тільки технікою неможливо вирішити всі проблеми людства, загнаного сьогодні в своєрідний тупик. Цілком природно, що на загальному фоні концепцій “зіткнення цивілізацій”, “золотого мільярда” тощо все чіткіше дозріває думка про важливість і цінність кожної цивілізації, кожної локальної культури, і, нарешті, кожної людини окремо.

Якщо від погляду на загальну історичну ситуацію звернутися тепер до арабського світу, то варто констатувати, що багато які глобальні проблеми виявляються актуальними і для нього. Тут також виникає проблема культурного і духовного відродження світу ісламу загалом і арабського зокрема, хоча безумовно, воно має свою специфіку. Як зазначає професор Омар Маскавій, сучасне ісламське Відродження має ряд назв залежно від тієї чи іншої точки зору: прогресивне, реакційне, ісламістське.

Однак справа не тільки в тому, що його можна оцінювати з різних точок зору, знаходячись на різних, навіть антагоністичних ідеологічних позиціях. Самі процеси, що відбуваються нині в країнах арабського Сходу, настільки суперечливі і складні, що, безсумнівно, включають не тільки прогресивні моменти. Розібратися в цьому і зробити крок назустріч розумінню арабського світу західним суспільством – одна із задач цієї роботи.

Разом з тим, арабському світу, мабуть, не варто як зводити залізну завісу між цивілізацією, яку бажають створити араби, і сучасною цивілізацією, так і сліпо копіювати останню. Оптимальний шлях полягає в тому, щоб ми ввели до наших соціальних проектів і стратегій аналітичне розуміння проблем. Це шлях будівництва цивілізації через культуру, в якій відображаються наші суспільні цінності в своїй максимальній ефективності.

Сьогодні ісламський світ нагадує про своє існування всьому іншому світові особливо часто. На жаль, це нагадування іноді може показатися невиправдано різким і навіть агресивним, тим більше в контексті жахливих подій 11 вересня 2001 року, що мали місце в США.

Показово, що США, високорозвинена держава в світі, з найсильнішою армією і наймогутнішою економікою, нічого не змогла зробити з невеликою групою терористів. І якщо така держава виявилася безсилою перед загрозою насильства, то що говорити про інший світ?

Без сумніву, людство загалом переживає зараз гостру кризу в різних сферах: економіці, політиці, культурі. Однак, на наш погляд, духовна криза епохи в ході формування нової соціокультурної парадигми виражена більш гостро і болісно. Адже людина, хвора духовно, не може бути повноцінно щасливою, приносити радість іншим і продуктивно працювати навіть у сфері матеріального виробництва. Ось чому ми й вирішили загострити нашу увагу саме на соціокультурних процесах в арабському світі на фоні феномена формування нової парадигми цивілізації XXI століття.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Існує безліч тлумачень поняття “парадигма”, включаючи термін наукова парадигма, висхідний до Т. Куна. У пропонованій дисертаційній роботі мова піде про феномен парадигми виключно в її соціокультурному вимірюванні. У цьому контексті ми будемо говорити, насамперед, про деяку осьову, центральну ідею, здатну духовно об'єднати людей в особливу цілісність, регулювати і направляти поведінку широких верств населення.

Парадигма – це модель природно-соціального універсума, що включає в себе комплекс тлумачень найважливіших вимірювань існування людей - життя й смерті, суспільства і людини, матеріального і духовного, сакрального і профанного і т.д.

Парадигма – це дух епохи, що міститься і, який реалізовується в певному соціокультурному просторі, це система зразків, норм, цінностей та ідеалів, що забезпечують цілісність, стійкість і життєздатність тих або інших людських співтовариств. Підвищений інтерес до поняття соціокультурної парадигми пояснюється тим, що сьогодні культура модерна багато в чому вичерпала себе, а ситуація постмодерна, що приходить їй на зміну, мало кого може задовольнити, особливо, якщо мати на увазі арабський світ. Останній стоїть перед історичним вибором, але вибором абсолютно іншого типу, що витікає з історичної специфіки сучасного духовного життя арабського суспільства. У пропонованій дисертації природно розглянуто деякі основні фрагменти виникнення парадигми розвитку арабського світу:

1) основні параметри розвитку арабського світу;

2) механізм реального взаємовідношення різних аспектів життєдіяльності ряду арабських суспільств;

3) модель взаємовідношення Заходу і Сходу в сучасних умовах.

Філософський, соціальний і культурологічний аспекти обговорюваної проблеми розглядаються в працях Ф.М. Альраїбе, М. Бендука, Х. Мруве, Абу Аль-Аля Аль-Маудуді, Ітані Мухаммеда, Хувейда Ях'я, Аккада Аббаса Махмуда, Ахмеда Аміна, М.А. Аль-Аліла, у матеріалах 1-ої арабської філософської конференції “Філософія в сучасній арабській вітчизні”, організованою Іорданським університетом, а також у публікаціях Мохатіра Мохаммеда, Фрамарса Мірзая, Сулеймана Ібрагима Ель-Аскері, Тайїба Танзані, Хасана Ханіфі, Мухаммеда Хатама, Ернста Гувері, Хусейна Альвана, Ахмата Таліба Аль-Ібрахіма, Мустафи Аль Факі, Ахмеда Юсефа Ахмеда, Омара Маскавій, Мохаммеда Хумама, Амара Мохаммеда, Ет-Тамімі.

Із зарубіжних робіт необхідно відзначити роботи Г.Б. Шаймухамбетової, А.А. Ігнатенко, М.Т. Степаняна, С.Н. Григоряна, П.А. Грязневича, С. Ляушевої та С. Яхієва, А.В. Сагадєєва, А.І. Фурсова, М.А. Батунського, А.В. Журавського, Е.А. Фролової, В.Г. Малушкова, С.П. Кирилліной, А.С. Абдулазізова, Е.А. Дорошенко, Р.М. Шарипової, З.І. Левіна, Л.Р. Полонської, Л.Б. Борисова, Д.Б. Малишевої та ін.

У працях першої групи авторів основна увага приділяється питанню про шляхи розвитку арабського світу в сучасну епоху і про його готовності до вступу в XXI століття в умовах наростаючих глобалізаційних процесів. Так, на думку сучасного дослідника Ф.М. Альїбрахіме, арабське суспільство не готове до вступу в XXI ст., тому що є істотні відмінності в рівні розвитку арабських країн і світового співтовариства. На жаль, автор не дає відповіді, чому ці країни саме з точки зору їх інтелектуального потенціалу не достатньо готові до вступу в XXI століття. Між тим є підстава вважати, що це багато в чому пов'язано з недостатністю використання всього історично накопиченого духовного багатства взагалі і традиційної філософської спадщини зокрема, особливо в сучасному арабському світі.

Стосовно другої з вказаних груп дослідників, то тут у фокусі інтересів найчастіше знаходиться проблема відношення до традиції. Ще в 1983 р. вийшла робота відомого сходознавця А.А. Ігнатенка, в якій абсолютно справедливо говорилося, що в арабських країнах не припиняються дискусії з приводу філософської спадщини, причому ці дискусії найтіснішим чином пов'язані з соціально-економічними і політико-ідеологічними проблемами. А.В. Сагдєєв у роботі “Філософська спадщина мусульманського світу і сучасна ідеологічна боротьба” зазначає, що сьогодні досить актуально звучать ідеї мусульманських реформаторів, які звертаються до досвіду багатовікової філософської традиції, до духовної спадщини минулого. Вони закликають своїх єдиновірців повернутися на шлях “праведних предків”, очистити іслам від пізнішого нашарування, що перетворило його в набальзамований труп. Вони підкреслювали, що в ісламі немає нічого, що суперечило б вимогам сучасної цивілізації, і задача полягає в тому, щоб витлумачити його нескороминуще значення застосовно до сьогоднішнього дня, відмовившись від механічного перенесення на сучасні реалії інтерпретацій, пристосованих до інших історичних умов. Їх практичні рекомендації зводилися до заклику зробити все, щоб науково-технічні досягнення Заходу стали надбанням Сходу.

Хоча масив досліджень, пов'язаних із вивченням сучасного арабського світу, різко зріс за останні роки, концептуально розгорнуті розробки, що філософськи осмислюють духовні, політичні та економічні сторони його трансформації як єдиного цілого, практично відсутні. Заповнити цю прогалину - одна із задач проведеного в дисертації аналізу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана з урахуванням положень національної програми України “Освіта”. Дослідження з дисертації проводилися відповідно до комплексної теми кафедри філософії Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського “Філософські основи сучасної соціокультурної парадигми” (державна реєстрація теми: № 0100V001117)

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розкриття суті процесу трансформаційних явищ в арабському світі, головним чином в соціокультурній сфері; необхідно також було досягнути максимально об'єктивних узагальнень відносно стадій і етапів протікання духовних і соціальних процесів у даному регіоні в осяжному майбутньому.

Для здійснення цілей дослідження ставляться наступні задачі конкретного науково-дослідного характеру - вивчити, узагальнити, проаналізувати і зробити висновки з найбільш важливих питань проблеми:

- розкриття феномена різних аспектів трансформації арабського світу в контексті становлення нової соціокультурної парадигми XXI ст., виявлення основних параметрів цієї парадигми стосовно арабського світу;

- усвідомлення культурологічного аспекту соціальних і духовних перетворень в арабському суспільстві;

- з'ясування ролі економічного та ідеологічного чинників у ході формування інноваційної картини арабської цивілізації;

- аналіз джерел сучасного тероризму і пошук ефективних форм боротьби з ним.

Об'єктом дослідження є арабський світ як цивілізація, предметом - соціокультурні процеси, що мають сьогодні місце в арабській цивілізації і обумовлюють зміну її основних парадигм.

Методи дослідження. У даній роботі використані такі загальнонаукові методи:

- порівняльно-історичний;

- системний;

- інтервальний.

У дисертаційному дослідженні духовні процеси в арабському суспільстві аналізуються в їх реальній динаміці, в порівнянні минулого, теперішнього і в горизонті майбутнього. Це й визначило широке використання порівняльно-історичного методу. Разом з тим з метою сприйняття проблеми трансформації культурної парадигми саме як цілісного процесу виникла необхідність застосування системного підходу.

Використанню інтервального методу в даному дослідженні приділена підвищена увага з досить важливих причин. Справа в тому, що розвиток сучасної науки підвів до необхідності принципово по-новому поглянути на багато які традиційні проблеми і повною мірою прийняти картину світу, що розкриває його багатомірну суть.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це дисертаційне дослідження - перша робота, де комплексно вивчається феномен трансформаційних явищ в арабському світі в контексті формування нової соціокультурної парадигми XXI століття, зокрема:

- виявлено і сформульовано основні параметри нової соціокультурної парадигми арабського суспільства при переході до третього тисячоліття;

- на основі використаної в дисертації методології показано механізм реального взаємовідношення соціокультурного, економічного і політичного вимірювань у життєдіяльності ряду сучасних арабських країн;

- виявлено ключову роль духовного, соціокультурного чинника в новітній історії арабського суспільства;

- виявлено найбільш ефективні форми боротьби з тероризмом і екстремізмом на сучасному етапі;

- запропоновано нову модель взаємовідношення Сходу і Заходу на основі рівноправного і зацікавленого культурного діалогу з урахуванням історичних традицій і реалій сучасної цивілізації;

- виявлено найбільш ефективні форми боротьби з тероризмом і екстремізмом на сучасному етапі;

- до наукового обігу введено великий масив малодоступної для європейської традиції арабомовної наукової літератури та інших джерел.

Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно з нових позицій значно розширює і поглиблює уявлення про арабський світ. Важливо також, що дослідження закликане спростувати пануючі забобони відносно світу ісламу і арабського світу як його складової частини. Матеріали дослідження можуть бути використані в лекціях і на семінарах, при підготовці і написанні навчальних посібників, курсів лекцій і спецкурсів. Крім того, вони можуть бути корисним для практичної роботи в ряді країн арабського суспільства.

Особистий внесок здобувача. Концепція, зміст, висновки дисертації і текстів опублікованих статей розроблені й викладені дисертантом самостійно. Стаття “Между Востоком и Западом: куда идет мировая история?” (“Культура народов Причерноморья”. – 2001. - № 20. - С. 165-172.) написана у співавторстві з Ф.В. Лазарєвим. У дисертації використані тільки ті матеріали статті, які були підготовлені здобувачем.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження вказаних вище проблем, знайшли своє відображення:

·

· У доповіді “Діалог культур і цивілізацій”, представленій на Міжнародному науковому симпозіумі “У пошуках втраченої єдності” (2000, Сімферополь).

· У доповіді “Погляд на арабський світ: наука або ідеологія” - конференція “Методологічні проблеми сучасної наукової картини світу” (2001, Сімферополь).

· У доповіді “Культрологічний аспект трансформації арабського світу на порозі становлення нової цивілізації в контексті протистояння Сходу й Заходу” на науково-практичному семінарі “Роль символу в науці, культурі та повсякденному житті” (2001, Сімферополь).

· Основні положення і висновки дисертаційної роботи також неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри філософії ТНУ ім. В.І. Вернадського і методологічного семінару.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів (“Глобальні аспекти трансформації арабського світу в контексті нової історичної ситуації”, “Економічний і ідеологічний зрізи еволюції арабського суспільства на сучасному етапі”), висновків. та списку використаної літератури (із 138 джерел). Окрім того, в дисертації є перелік джерел на 13 сторінках, в який входить 138 робіт.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується вибір теми та її актуальність, з'ясовуються об'єкт і предмет, мета і задачі дослідження, визначається наукова новизна, практичне значення, описуються методи дослідження і формулюються положення, які виносяться на захист.

Перший розділ “Глобальні аспекти трансформації арабського світу в контексті нової історичної ситуації” - частина, в якій здійснюється огляд літератури з теми, вибір напрямів і методології дослідження, розглядається зв'язок арабської філософської традиції і сучасності в контексті проблем арабської культури на рубежі тисячоліть. Також обговорюється питання про сучасну політичну реальність та реакцію на неї ісламу.

Перший підрозділ “Джерела та методологія дослідження” є ключовим для розуміння пошукової стратегії, що має місто в роботі. Методологічний інструментарій дисертації дозволяє підійти до розкриття центрального поняття - нової соціокультурної парадигми арабського світу при переході до XXI ст. Вкажемо лише на основні елементи, з яких складається ця парадигма:

по-перше, перехід арабського суспільства на новий цивілізаційний рівень, а саме, на рівень суспільства сучасних технологій;

по-друге, відновлення духовних, соціокультурних основ арабського світу через активне звернення до історичної спадщини, включаючи вищі досягнення середньовічної арабської філософської і наукової думки;

по-третє, інтенсивний розвиток форм самобутньої національної демократії з урахуванням системи цінностей ісламської культури і традицій Умми;

по-четверте, перетворення національної культури (і духовності як її ядра) у фактор об'єднання всіх здорових, прогресивних сил для здійснення історичного ривка в сучасний цивілізаційний світ;

по-п'яте, принципова відмова від всіх форм тероризму і насильства, перехід до нової стратегії взаємовідношення людей і народів у рамках людської спільноти - до діалогу культур і соціально-політичних систем.

Сучасні зміни духовного життя арабського світу в контексті нової соціокультурної парадигми XXI ст. являють собою багатоаспектний і непростий процес. Арабська цивілізація, незважаючи на свій унікальний статус, не може бути відсторонена від глобальних змін, які переживає зараз людство. Надто важливий у цьому контексті філософський і політичний шари розглядуваного явища.

У другому розділі “Філософська традиція і сучасність” розглядається значення філософської спадщини в процесі аналізу і розв'язання проблем, що висуваються на перший план нинішньою ситуацією в світі. На 1-й арабській конференції в жовтні 1983 року в Аммані було запропоновано зайняти певну позицію стосовно історичної спадщини. Основна теза: ми утворюємо суспільство, вірне своїй спадщині, поки його національна свідомість залишається відкритою давнім мислителям і поки ці останні виступають як джерело мудрості, до якого вдаються, коли бракує теоретичної свідомості або здатності до аналізу явищ. Недоцільно разом із тим ігнорувати й західний вплив, який став перетворюватися в одну з важливих сторін нашої національної свідомості. Деякі західні аналітичні системи надають безпосередню допомогу в пізнанні нашої наукової і культурної спадщини.

Таким чином, можна зробити такі висновки:

·

· становлення нової соціокультурної парадигми цивілізації ХХI ст. не може не хвилювати арабський світ, якому необхідно в даному контексті звертатися до своєї найбагатшої філософської спадщини;

· актуалізація питання історії філософської спадщини арабської цивілізації виступає в цьому випадку певним інтервалом, в рамках якого необхідно постійно звертатися до сучасної практики і підходів;

· звернувшись до феномена арабської філософської традиції, зазначимо, що в епоху раннього Середньовіччя саме Середній і Ближній Схід були центром розвитку філософії, яким свого часу була Давня Греція. Таким чином, ми маємо прецедент і основу для претензій на те, що і в сучасну епоху кризи західноєвропейської філософії саме арабські філософи висунуть свою філософсько-соціальну альтернативу, яка, можливо, буде не гірше європейської;

· дискусії в арабському світі з приводу філософської спадщини мають глибоко практичне значення і пов'язані найтіснішим чином з актуальними соціально-економічними і політико-ідеологічними проблемами, які потребують розв'язання.

У третьому підрозділі “Проблеми арабської культури на рубежі тисячоліть” розглянуто своєрідність сучасної арабо-мусульманської культури, яка полягає в тому, що вона спирається на давню релігійно-культурну традицію і при цьому запозичає новітні наукові теорії, технології, розвиває їх з урахуванням конкретної соціальної ситуації, з тим, щоб ці інновації не руйнували соціально-політичну структуру суспільства, а служили людям, підвищували їхній життєвий рівень і полегшували умови існування як в економічному, так і екологічному відношеннях.

Кажучи про інтеграцію культур, потрібно зазначити, що іслам сприяє розвитку регіональної, етнічної культурної спільності в рамках єдиної загальнокультурної парадигми, виробленої первинною арабо-мусульманською (аравійською) її формою.

Збереження і доцільна трансформація власної системи цінностей перед лицем вестернізації, що активно проводиться західними країнами, зв'язана з важко передбачуваним характером змін на всіх рівнях: політичному, економічному, культурному. Щоб уникнути глобального конфлікту і його руйнівних наслідків, необхідно глибоко і об'єктивно дослідити коріння, фундаментальні принципи, тенденції арабо-мусульманської цивілізації як своєрідної частини і невід'ємної складової світової цивілізації.

У четвертому підрозділі обговорюється проблема "діалогу культур" між Заходом і арабським світом. У останні десятиріччя "діалог культур" і як поняття, і як соціальна реальність духовного та ідеологічного життя людей приковує до себе увагу людей із найрізноманітніших галузей діяльності - філософів і політиків, релігійних діячів і представників світу мистецтва. Діалог культур і цивілізацій стає насущною потребою людського співіснування в загальнопланетарному масштабі, інструментом розв'язання міжетнічних, міжконфесіональних суперечок і конфліктів.

На нашу думку, ісламські країни самі по собі не становлять небезпеки для Заходу, але й Захід сам по собі не становить небезпеки для ісламських країн. Однак всередині кожної з цих цивілізацій існують агресивні напрями як результат неправильного трактування культури, політики і релігій протилежної сторони.

Ми пропонуємо заснувати науку “Діалог цивілізацій і світова моральність”, яка повинна вивчати загальні цінності в різних релігіях, цивілізаціях і культурах. Крім діалогу немає іншого шляху для людства: як між окремими людьми, так і між націями.

У підрозділі п'ятому розглядаються особливості політичної реальності ісламського світу на сучасному етапі. Політичний аспект трансформації арабського світу в даному контексті невіддільний від поняття реформації в ісламі. На наш погляд, реформація була багато в чому пов'язана з пошуком шляхів адаптації традиційного ісламського суспільства до вимог, що висуваються сучасною цивілізацією з властивим їй рівнем соціального, культурного та науково-технічного прогресу.

Другий розділ “Економічний та ідеологічний зрізи еволюції арабського суспільства на сучасному етапі” розглядає питання, пов'язані з поняттями ринку, держави й демократії, національної самосвідомості як фундаменту державної ідеології, освіти й прогнозування, як складових частин ідеологічної системи.

У підрозділі першому розглядається діалектика розвитку ринка, держави та демократії в сучасному арабскому суспільстві. На порозі нової цивілізації XXI століття дуже важливим у ході трансформаційних процесів в арабському світі представляється економічний аспект. І не тільки тому, наприклад, що арабська нафта є головною артерією в світовій економіці. Суть справи в тому, що економічний потенціал арабських держав - реальна основа формування незалежних від світового катаклізму економічних структур в арабському світі.

Економічна сторона справи, механізми господарювання важливі завжди, коли ми хочемо дати повну картину стану і перспектив будь-якої цивілізації. Особливу актуальність у даному контексті набуває питання про співвідношення ринкової економіки й демократії. Треба сказати, що з розпадом СРСР та при відсутності альтернативи ринкових відносин питання треба вирішувати в площині нової геополітичної реальності.

У контексті духовних процесів у арабському світі, пов'язаних із формуванням нової соціокультурної парадигми цивілізації XXI ст., велике значення набуває економічний вектор трансформаційних процесів. Важливість економічного вектору ні в якому разі не можна ігнорувати, як це спостерігалося в багатьох роботах, що досліджують духовні процеси в арабському світі. Інноваційність даного розділу полягає в підкресленні багатомірності духовних процесів у світі в тому значенні, що навіть економічний фактор повинен зайняти свою нішу при дослідженні духовних процесів.

Економічна структура арабського світу в умовах трансформаційних процесів повинна бути змінена з урахуванням багатьох факторів у контексті викликів глобалізму. Проте, араби знову повинні зробити історично осмислений крок, пов'язаний з вибором як на регіональному, так і на глобальному рівнях. Даний вибір ні в якому разі не повинен бути безальтернативним, однозначним. Арабський світ, очевидно, потребує також певного резерву економічних ідей, які дозволять пристосуватися до світу, що міняється.

У підрозділі другому детально аналізується питання національної свідомості як фундаменту державної ідеології. Вступ арабського світу в XXI століття з усією очевидністю виявляє необхідність принципово нових моментів у питаннях ідеології. Будь-яке суспільство, яке готується до нового етапу розвитку, повинно зібрати воєдино свої матеріальні, ідейні (курсив мій - А.М.), духовні цінності (сили), і ця концентрація отримує свою ефективність від суспільного прагнення і цивілізаційної можливості.

Треба підкреслити, що не випадково акцентуєтся увага на “ідейних" цінностях, бо система ідеології завжди дуже гостро давала про себе знати в арабському світі. На наш погляд, визначення ідеології як стійкої системи політичних, правових, етичних, релігійних, естетичних і філософських поглядів та ідей, в яких усвідомлюються і оцінюються ставлення людей до дійсності в умовах формування нової соціокультурної парадигми вимагає істотної корекції.

Насамперед в глибокій корекції має потребу та частина ідеологічної спадщини, яка служить відомим обґрунтуванням найбільш одіозним видам сучасної політичної практики - екстремістським і терористичним рухам у сучасному світі. Хоч ідеологічні платформи терористичних угрупувань можуть бути досить строкатими за своїми ідейними джерелами - від троцкізму до талібів афганського зразку - все ж усіх їх об'єднує щось загальне. Це ідейний або релігійний фанатизм, відмова від принципу діалогу й наполягання на своїй точці зору як єдино істинній та абсолютній, нелюдяність і псевдодуховність. Для тероризму характерна психологія страху й відчаю, змішана з почуттям безвідповідальності й авантюризму. Важливо підкреслити, що в останні роки терористичні угрупування в своїй переважній більшості використовуються лише як знаряддя в руках більш могутніх політичних сил. У цьому смислі можна сказати, що спостерігається ідеологічна ерозія цього явища як самостійної форми політичного протесту. Не випадково тому в останні роки терористи стали прикриватися релігійним одягом для виправдання своєї нелюдяної практики, зокрема, існують численні спроби спиратися на релігію ісламу, всупереч суті цього вчення.

Осмислюючи практику сучасного тероризму, можна висунути декілька узагальнюючих положень:–

для того, щоб ефективно боротися з тероризмом й екстремізмом, треба добре знати історичні джерела цих явищ, культурно-психологічне коріння та ідеологічне підґрунтя;–

головна стратегія боротьби з тероризмом - знайти йому противагу всередині тих регіонів і соціальних просторів, де він знаходить собі поживний ґрунт, зокрема, треба знайти протиотруту і позитивну альтернативу всередині самого арабського світу;–

поразка тероризму може бути нанесена не тільки окремими акціями поліцейських сил, військових підрозділів або обурених громадян, але й через залучення до цього процесу боротьби прогресивних, гуманістично настроєних кіл арабської громадськості, інтелектуальної і ділової еліти тощо;–

необхідно ясно усвідомлювати і пояснювати народній масі, що іслам як світова релігія не має нічого спільного з ідеологією тероризму, бо іслам пронизаний прагненням до миру і затвердженню цінності життя.

У результаті можна зробити такий висновок: демократія, в якій має потребу арабський світ у контексті трансформаційних явищ у світі і формування нової соціальної реальності, демократія, не нав'язана кимось, а прийнята в умовах вільного вибору - це демократія, прийнята народом і його представниками в політичній системі в контексті поняття “Шура”. Додатково до цього необхідно зауважити, що Захід не заохочує розвиток демократичних організацій в арабському світі, захищаючи свої економічні інтереси, які забезпечують йому наявні в даний момент організації. Існують арабські ідеологи, що закликають до диктатури, такі, наприклад, як Фарид Закарія - головний редактор журналу “Foreign affairs”, що має світову славу. Ф. Закарія закликає США до підтримки деспотичних систем, що забезпечують благополуччя і свободу окремих осіб, замість того, щоб підтримувати демократію без усякої упередженості.

На нашу думку, арабський світ потребує своєї демократії, яка б враховувала і вітчизняну історію, і традиційний уклад життя, і інноваційні трансформаційні процеси, що має місце в сьогоднішньому світі в умовах глобалізації. Перед нами в даній ситуації постає непроста задача визначення специфічних, природних для арабської реальності “інтервалів” демократії, що дозволить перейти потім до практичного втілення їх у життя, як на регіональному, так і на глобальному рівнях.

У підрозділі третьому проводиться аналіз просвіти та прогнозування як складових частин загальної ідеологічної системи сучасного арабського суспільства.

Таким чином, ми прийшли до моменту, коли необхідно висловити міркування відносно того, якими, на наш погляд, повинні бути ідеологічні установки, здатні допомогти арабам увійти в XXI століття з найменшими втратами в сфері традиційних духовних цінностей, що визначили збереження національного менталітету протягом багатьох століть. Певною мірою вони можуть виступати як програма арабського ідеологічного імператива.

Передусім перед арабськими країнами гостро стоїть вибір напряму шляху розвитку: інтеграція в Європу або збереження традиційного укладу життя і навіть консервацію його в рамках ісламського фундаменталізму? На перший погляд здається, що ніяких інших варіантів не існує - або уперед, у коло сучасної технологічної цивілізації, з усіма її перевагами і перспективами (усвідомлюючи, що ця цивілізація вже зіткнулася з нерозв'язними проблемами в сфері духовного життя людини, в збереженні навколишнього середовища і т.д.), або, подібно Китаю в XV ст., опустити “шовкову завісу”, звести до мінімуму контакти ісламського світу з таким амбівалентним сучасним “прогресом” і сконцентрувати зусилля на захисті ісламських цінностей і дбайливому ставленні до життя і людини.

Однак істина, як показує і давня філософська мудрість Сходу, полягає в тому, що подібна дилема звичайно вигадується штучно. Не можна ні втримати прогрес людства, ні (будучи досить розвиненою державою) залишитися збоку від нього. Але аж ніяк не обов'язково, копіюючи чужий шлях, йти точно в одному напрямі (як цього часом не бажається деяким країнам - флагманам НТР).

Науково-технічний прогрес необхідний для цивілізованої країни, що вступила в XXI ст., однак зовсім не обов'язкова, на нашу думку, та ціна, яку вимушені зараз платити за нього багато які країни Заходу в екологічному, гуманітарному, культурологічному планах. У той час, як в індустріальних країнах Заходу вже вичерпані надійні способи заборони загрозливих суспільству технологій, в традиційних культурних парадигмах (в тому числі й в рамках арабо-мусульманської культури) є дуже сильні механізми регулювання різних сторін життя соціуму через мораль, ісламські принципи і правила.

Збереження своєрідності необхідне для арабського світу і при розв'язанні проблем модернізації державного устрою і розвитку демократії. Створені на руїнах колоній, арабські держави потребують реконструкції і трансформації, заснованої на законах Шаріата і вчення про Шура як принцип участі широкої маси населення в державних справах.

Важливе питання державного устрою - проблема влади і способів здійснення нею своїх функцій. Незалежно від форми правління, чи то султанат, емірат або республіка - модернізація необхідна, оскільки саме влада дає імпульс перетворення в будь-якому суспільстві. Зрештою, на нашу думку, незалежно від форми правління, якщо влада усвідомлює необхідність економічної, духовної і політичної трансформації своєї країни, керується принципами Корану і прагне до національного і культурного Відродження, вона виявиться сучасною і прогресивною.

Арабська національна самосвідомість розвивається по мірі соціальних, економічних, культурних кроків уперед. Ідеологи нового арабського світу зобов'язані враховувати фактор національної самосвідомості і використовувати його в своїй практичній діяльності для формування людини нового типу, здатної в теперішніх умовах бути не споглядачем, а активним перетворюючим суб'єктом у контексті трансформаційних процесів ісламської ідеології. Необхідність їх аналізу в цьому аспекті і взаємодія різних прогресивних сил для розв'язання проблем освіти й виховання нової генерації - серйозне завдання сучасної програми арабської ідеології.

Перед арабським суспільством з усією очевидністю стоїть проблема реформування системи освіти, яка, без сумніву, повинна враховувати сучасні вимоги і пристосовуватися до трансформаційних явищ нової соціокультурної парадигми. Саме від реформи системи освіти залежить формування людей нового типу, орієнтованих на чітке виконання цілей майбутнього.

У висновках показується, що дана робота являє собою перше комплексне дослідження процесу трансформації в сучасному арабському світі провідних соціокультурних парадигм. Цей, досить складний, процес включає широкий спектр проблем: 1) духовні процеси в арабському світі: основні тенденції; 2) традиції та інновації в арабському суспільстві; 3) нові соціокультурні орієнтири та арабський світ; 4) політичний фактор у процесі зміни соціокультурних парадигм у країнах арабського Сходу; 5) філософська спадщина і його роль у збереженні традицій в арабському світі; 6) соціально-економічні процеси та їхній вплив на духовні тенденції; 7) проблема кризи арабської культури; 8) світ ісламу та арабський світ: співвідношення політики, ідеології, культури, 9) проблема влади в ісламському світі; 10) базові питання арабської ідеології в контексті формування нової соціокультурної парадигми та ін.

У даному комплексному дослідженні ми намагалися знайти прийнятні варіанти і методи розв'язання актуальних проблем, що стоять сьогодні перед світом ісламу загалом і арабським світом, зокрема.

На наш погляд, саме духовний аспект існування людини дозволяє глибше зрозуміти його сутність і перспективи виживання в XXI столітті. Примат матеріальної складової життя і діяльності людей в теперішніх умовах не може розглядатися як необхідна і вичерпна обставина. Людина, як істота багатомірна, особливо в нинішніх обставинах все реальніше відчуває “тупиковість” шляху, при якому сучасна цивілізація, що втратила відчуття міри в задоволенні матеріальних потреб, охоплена прагненням споживацтва, вже не може знайти адекватні відповіді на питання повсякденності, які перманентно ускладнюються.

Основні положення дисертаційного дослідження відображені в наступних публікаціях:

1. Альфаки Мохамед Фадель. Формирование арабо-мусульманской культуры // Культура народов Причерноморья. - 1999. - № 9. – С. 145-146.

2. Альфаки Мохамед Фадель. Культурная парадигма арабо-муульманского мира // Культура народов Причерноморья. – 1999. - № 10. – С. 146-148.

3. Альфаки Мохамед Фадель Ахмед. Философское наследие арабского мира в контексте новой социокультурной парадигмы XXI века // Культура народов Причерноморья . – 2000. - № 15. – С. 131-135.

4. Лазарев Ф. В., Альфаки Мохамед Фадель Ахмед Между Востоком и Западом: куда идёт мировая история? // Культура народов Причерноморья. – 2001. - № 20. – С. 165-172.

5. Альфаки Мохамед Фадель Ахмед. Трансформация арабского мира в контексте реальностей новой социокультурной парадигмы: идеологический аспект // Культура народов Причерноморья.- 2001. - № 15. – С. 110-111.

6. Альфаки Мохамед Фадель Ахмед. Запад и арабский мир: диалог культур // Учёные записки ТНУ. Серия: философия, социология. – Т. 14 (53). – № 2. – 2002. – С. 101-106.

Тези:

1. Альфаки Мохамед Фадель Ахмед. Культурологический аспект трансформации арабского мира на пороге становления новой цивилизации в контексте символического противостояния Востока и Запада // Сборник докладов научно-практического семинара “Роль символа в науке, культуре и повседневной жизни”. – 2001. – Симферополь. - С. 3.

2. Альфаки Мохамед Фадель Ахмед. Уникальность развития арабского мира в контексте мировой культуры // Культура народов Причерноморья. Материалы VI научных чтений “Проблемы культуры народов Причерноморья с древнейших времен до наших дней”. – Симферополь, 1999 - № 7 – с. 205-206.

Анотації

Альфакі Мохамед Фадель Ахмед. Соціокультурні процеси в сучасному арабському світі: зміна основних парадигм. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03. – соціальна філософія та філософія історії. – Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадского, Сімферополь, 2002.

Дисертація розкриває суть трансформаційних явищ в арабському світі, головним чином у соціокультурній сфері; досягнуто також максимально об'єктивних узагальнень відносно стадій та етапів проходження ряду духовних та соціальних процесів у даному регіоні у найближчому майбутньому.

Виконані наступні задачі науково-дослідницького характеру – стосовно найбільш важливих питань:

·

· осягнення культурологічного аспекту соціальних та духовних перетворень в арабському світі;

· з'ясування ролі економічного та ідеологічного факторів у ході формування інноваційної картини арабської цивілізації;

· аналіз джерел сучасного тероризму та пошук ефективних форм боротьби з ним.

· ключові слова: соціокультурні процеси, арабський світ, парадигма, діалог культур, традиція, моделі розвитку.

Альфаки Мохамед Фадель Ахмед. Социокультурные процессы в современном арабском мире: смена основных парадигм. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03. – социальная философия и философия истории. – Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, Симферополь, 2002.

Диссертация раскрывает суть трансформационных явлений в арабском мире, главным образом в социокультурной сфере; достигнуты также максимально объективные обобщения относительно стадий и этапов протекания духовных и социальных процессов в данном регионе в ближайшем будущем.

Выполнены следующие задачи научно-исследовательского характера:

·

· постижение культурологического аспекта социальных и духовных преобразований в арабском мире;

· выяснение роли экономического и идеологического факторов в ходе формирования современной картины арабской цивилизации;

· анализ источников современного терроризма и поиск эффективных форм борьбы с ним.

Научная новизна полученных результатов состоит в том, что настоящее диссертационное исследование – первая работа, где комплексно изучается феномен трансформационных явлений в арабском мире в контексте формирования новой социокультурной парадигмы цивилизации XXI века в целом, в частности:

·

· на основе использованной в диссертации методологии показан механизм реального взаимоотношения социокультурного, экономического и политического измерений в жизнедеятельности людей современного арабского мира;

· выявлена ключевая роль духовного и социокультурного факторов в новейшей истории арабских стран;

· предложена новая модель взаимоотношения Востока и Запада на основе равноправного и заинтересованного диалога с учетом исторических традиций и реалий современной цивилизации;

· выявлены наиболее эффективные формы борьбы с терроризмом и экстремизмом