КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АРДЕЛЯН Олена Вікторівна

УДК 37.031

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОПІЗНАВАЛЬНИХ

УМІНЬ І НАВИЧОК У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

(НА МАТЕРІАЛІ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)

13.00.09 – теорія навчання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Кривий Ріг - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Омельяненко Світлана Віталіївна,

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка, доцент кафедри

педагогіки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Іонова Олена Миколаївна,

Харківський державний педагогічний університет

імені Г.С.Сковороди, професор кафедри методики

початкового навчання

кандидат педагогічних наук, доцент

Король Валентина Миколаївна,

Черкаський державний університет

імені Богдана Хмельницького, доцент кафедри

педагогіки і соціальної роботи

Провідна установа : Тернопільський державний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка, кафедра педагогіки та

методики початкового навчання,

Міністерство освіти і науки України, м.Тернопіль

Захист відбудеться “12“ грудня 2002 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованної вченої ради К 09.053.01 при Криворізькому державному педагогічному університеті (50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54, к.230 ).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету ( 50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54 )

Автореферат розіслано “11“ листопада 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Б.Штельмах

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Освіта підростаючого покоління завжди була й буде важливим показником рівня розвитку суспільства. Соціальна ж структура суспільства визначає зміст освіти, без чого неможливий всебічний розвиток особистості. Освіта – це дзеркало соціально-економічного та культурно-історичного стану країни (В.Г.Кремень).

Проголошення і розбудова самостійної української держави відкрили нову сторінку в розвитку освіти. Її зміст викладено у Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законах України "Про загальну середню освіту", "Про освіту". У цих матеріалах в основу пріоритетних принципів розвитку системи освіти поставлено гуманізацію й демократизацію всіх складових її елементів та національну спрямованість, намічено систему заходів щодо переходу на різнорівневу освіту. В зв’язку з цим у освітніх закладах нашої країни сьогодні відбуваються радикальні зміни.

Завдання сьогодення – виявити, до чого здатна конкретна дитина; розвинути цю здатність повинна саме сучасна, оновлювана національна школа в тісній співпраці з батьками й громадськістю. Кожному учневі слід прищеплювати любов до навчання, виховувати позитивну Я–концепцію, складовими якої є віра у власні сили і впевненість у собі, а також реальна оцінка своїх можливостей.

Метою відродження української школи має стати виховання творчої особистості. В новій школі мають бути створені максимально сприятливі умови для прояву та розвитку здібностей і таланту дитини, для її повноцінного життя на кожному з вікових етапів, для її самовизначення. Відтак необхідно змінити саму екологію школи, щоб діти не відчували себе в ній зайвими.

У світлі реформування освіти в Україні постає завдання щодо обґрунтування наукових засад подальшого розвитку і підвищення пізнавальної самостійності та активності учнів у навчальному процесі. Вирішальне значення в розумовому розвитку відіграє цілеспрямоване навчання учнів, у ході якого вони оволодівають знаннями, вміннями та навичками. Для розумового розвитку учнів важливо не тільки формування фонду знань, але й своєрідних розумових прийомів, операцій, добре відпрацьованих та закріплених, які можна віднести до розряду інтелектуальних умінь.

У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях (Д.Б.Богоявленська, Л.А.Венгер, О.М.Матюшкін, Д.Б.Ельконін) підкреслюється сенситивність молодшого шкільного віку до розвитку здібностей, формування інтересів особистості, здійснення можливості виявити себе в різних видах розумової діяльності. Тому важливого значення набуває школа першого ступеня, яка покликана забезпечити моральне становлення особистості дитини, розвиток її здібностей, формування бажання й уміння вчитися, створити умови для повноцінного оволодіння загальнонавчальними вміннями і навичками, самовираження в різних видах діяльності, яка сприятиме розвиткові ініціативи, уяви, фантазії, творчого мислення.

Сучасні шкільні програми передбачають формування в учнів системи загальнонавчальних умінь і навичок, а саме: організаційних, загальномовленнєвих, загальнопізнавальних та контрольно-оцінних. Вони являють собою складні способи дій, які формуються і активно функціонують у системі більшості навчальних предметів. Ці уміння і навички засвоюються учнями у процесі діяльності учіння, виступають і як результати цієї діяльності, і як необхідна передумова подальшої діяльності учіння.

Аналіз літератури свідчить, що група загальнонавчальних умінь і навичок була предметом вивчення багатьох педагогів і психологів. Теоретичні основи формування в учнів початкових класів предметних вмінь і навичок розкриті в працях О.Е.Дмитрієва, Т.О.Ладиженської, М.Р.Львова, Т.Г.Рамзаєвої, Н.Н.Свєтловської, Н.Ф.Скрипченко, О.Я.Савченко тощо.

Серед багатьох чинників, які визначають характер і якість учнівської навчальної діяльності, провідне місце займає рівень пізнавальної діяльності школярів. Пізнавальна діяльність особистості проявляється в ініціативності і самостійності, ефективному засвоєнню знань, формуванню вмінь і навичок. Пізнавальні вміння і навички учнів виступають однією з невід’ємних і найголовніших частин процесу навчання. Коли вміння удосконалюються і автоматизуються, вони перетворюються у навички. По мірі оволодіння учнями знаннями та вміннями автоматизовані елементи з’являються в їхній усній та письмовій мові, при розв’язуванні навчальних задач тощо.

Достатньо вичерпної систематики пізнавальні уміння не мають. Ці уміння поділяються за ступенем їх узагальнення: конкретні уміння (або предметні), загальні вміння (або інтелектуальні), узагальнені вміння (уміння працювати з книгою, спостерігати, складати план тощо).

Дослідження переконують, що найбільшу цінність мають загальні вміння. Незалежність їхньої структури від того змісту, на який спрямована розумова задача, виступає вирішальною умовою, яка забезпечує широкий перенос цих умінь на різний зміст і в різні ситуації. Загальні уміння є обов’язковим компонентом пізнавальної діяльності при вивченні усіх навчальних дисциплін.

До загальнопізнавальних умінь належать: уміння аналізувати і синтезувати, порівнювати і узагальнювати, робити висновки, відокремлювати причинно-наслідкові зв’язки між явищами (тобто виконувати певні розумові операції). Наявність вироблених пізнавальних умінь збагачує процес оволодіння знаннями. Вони дають можливість учням своїми силами виконувати пізнавальну роботу, що підвищує їх пізнавальні можливості, вселяє віру у власні сили, забезпечує оптимальні умови для самоствердження особистості, для формування пізнавальних інтересів.

Тривалі спостереження за роботою вчителів початкових класів та вчителів іноземної мови показали, що в масовому досвіді цілеспрямоване формування загальнопізнавальних умінь і навичок молодших школярів, на жаль, майже не проводиться. Отже є чимало нерозв’язаних теоретичних і практичних питань цієї багатопланової проблеми. Зокрема, у дидактиці і методиці початкового навчання важливим є визначення умов формування загальнопізнавальних умінь і навичок в дусі нового змісту навчання, розробка завдань з логічним навантаженням, розробка засобів їх методичної реалізації на предметі іноземної мови.

Проте, як свідчить педагогічна практика, проблема формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів враховуючи специфіку вивчення іноземної мови україномовними дітьми досі не знайшла глибокого і всебічного вивчення, хоча її наукове та практичне значення є незаперечними. Отже, недостатня розробка названої вище проблеми і зумовила вибір теми дисертаційного дослідження: "Дидактичні умови формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів (на матеріалі вивчення англійської мови)".

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою комплексної теми “Шляхи удосконалення навчально-виховного процесу в початковій та вищій педагогічній школі” кафедри педагогіки психолого-педагогічного факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка і затверджена радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №7 від 26.10.2000 року).

Об’єкт дослідження – процес формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів.

Предмет дослідження – особливості і дидактичні умови формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів.

Мета дослідження – теоретичне обґрунтування, розробка та експериментальна перевірка дидактичних умов і специфіки формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів.

Гіпотеза дослідження полягає в тому: якщо у процесі організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів дотримуватися таких дидактичних умов:

-

-

-

-

-

то можна суттєво підвищити ефективність інтелектуального розвитку молодших школярів.

Відповідно до предмета, мети й гіпотези нашого дослідження були визначені такі завдання:

1. Вивчити стан розробки проблеми, що досліджується, у психолого-педагогічній літературі та педагогічній практиці.

2. Обґрунтувати наукові можливості і теоретичні основи формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів в умовах нового змісту навчання.

3. Визначити дидактичні засоби та умови формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкової школи.

4. Теоретично розробити й експериментально перевірити педагогічні умови впливу раціонально організованої навчальної діяльності на формування загальнопізнавальних умінь і навичок у процесі вивчення англійської мови молодшими школярами.

5. Розробити технологію та впровадити в педагогічну практику методичні рекомендації на допомогу вчителю по формуванню загальнопізнавальних умінь і навичок у процесі вивчення англійської мови учнями початкових класів.

Методологічною основою дослідження є загальні принципи діалектики: принцип об’єктивності, принцип загального зв’язку явищ, принцип єдності теорії і практики; закони діалектики (закон єдності та боротьби суперечностей, закон взаємозв’язку кількісних і якісних змін, закон заперечення заперечення) у тісній взаємодії із такими філософськими категоріями, як причина і наслідок, необхідність і випадковість, суть і явище, зміст і форма; положення теорії пізнання про суб’єктивно-об’єктивні процеси наукового та навчального пізнання; закони мислення, а також правила, що виражають відношення і зв’язки між різними формами думки (поняттями, судженнями, умовиводами) при відшуканні істини; положення про те, що мислення є вищою формою аналітико-синтетичної діяльності, що опосередковано, абстрактно і узагальнено відображає навколишню дійсність за допомогою мовних засобів; взаємозв’язок мислення і мовлення.

Теоретичною основою дослідження є вчення про вищу нервову діяльність (І.П.Павлов, І.М.Сєчєнов), положення сучасної філософської науки про закони пізнання (К.О.Абульханова-Славська,О.В.Брушлінський, Є.В.Ільєнков, П.М.Копнін, О.В.Шорохова), положення психології про організацію навчально-пізнавальної діяльності (Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, Г.С.Костюк, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, Н.Ф.Тализіна), про активність і самостійність суб’єкта й об’єкта в процесі засвоєння знань (Л.П.Арістова, О.В.Брушлінський, В.І.Євдокимов, О.Я.Савченко, Т.І.Шамова), про мотивацію навчання (Л.Н.Божович, А.К.Маркова, М.В.Матюшкін), про формування пізнавальних інтересів (О.К.Дусавицький, Н.А.Побірченко, О.В.Скрипченко, Г.І.Щукіна), про проблему формування умінь і навичок навчально-пізнавальної діяльності (А.М.Алексюк, Ю.К.Бабанський, М.О.Данилов, Б.П.Єсипов, І.Я.Лернер, М.М.Скаткін).

Методи дослідження. Досягненню мети і розв'язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів теоретичного і емпіричного дослідження:

- теоретичний та порівняльний аналіз філософської, психолого-педагогічної та методичної літератури, що дозволило виявити, узагальнити і систематизувати наукові матеріали з проблеми дослідження;

- педагогічні спостереження, анкетування, тестування, бесіди з педагогами, вивчення результатів діяльності вчителів з метою подальшого аналізу педагогічних явищ;

- вивчення та узагальнення педагогічного досвіду що до застосування форм і методів активізації навчання;

- діагностичний та формуючий експерименти, кількісний та якісний аналіз результатів дослідження, що дозволило довести ефективність впровадженої технології формування загальнопізнавальних умінь і навичок у навчальний процес.

Експериментальна база дослідження. Дослідження тривало протягом трьох навчальних років (1998-2001 н. рр.) і охопило 124 учня початкових класів. Основною базою були загальноосвітні школи №34, №6, №14 міста Кіровограда. В експерименті брали участь учні 2–х та 3–х класів.

Наукове дослідження проводилось у декілька етапів.

На першому етапі (1994-1998 рр.) основна увага була зосереджена на виборі та обґрунтуванні теми дослідження. Вивчалась філософська, психологічна та педагогічна література, з’ясовано рівень висвітлення в ній особливостей формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів. Уточнювався понятійний апарат дослідження. Вивчалися матеріали дисертаційних робіт з проблеми. Розроблялась програма дослідно-експериментальної роботи.

На другому етапі (1998-1999 рр.) продовжувалося вивчення наукової літератури. Були виявлені та обґрунтовані дидактичні умови, за якими здійснювалось формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів під час вивчення ними англійської мови. За розробленою методикою проведено констатуючий експеримент, зроблено висновки щодо рівнів сформованості загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів.

На третьому заключно-узагальнюючому етапі (1999-2001 рр.) здійснено формуючий експеримент, визначені та обґрунтовані критерії, за якими оцінювалися здобуті результати дослідження. Проведено статистичну обробку експериментальних даних. Узагальнено результати дослідно-експериментального дослідження, сформульовані основні положення та висновки. За визначеними

критеріями оцінювалась ефективність обґрунтованої і запровадженої технології формування загальнопізнавальних умінь та навичок у молодших школярів.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

-

-

Теоретичне значення дослідження полягає у виявленні та теоретичному обґрунтуванні дидактичних умов формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів та розробці технології формування загальнопізнавальних умінь і навичок під час вивчення англійської мови молодшими школярами у відповідності з етапами оволодіння учнями вміннями та навичками.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в розробці методичних рекомендацій “Дидактичні умови формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів (на матеріалі вивчення англійської мови)”, які можуть бути рекомендовані вчителям загальноосвітніх навчально-виховних закладів для запровадження їх у педагогічну практику.

Вірогідність та аргументованість результатів дисертаційного дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням його вихідних теоретичних положень; застосуванням комплексу взаємопов’язаних методів дослідження відповідно до мети, гіпотези та завдань дослідження; експериментальною перевіркою визначених положень на засадах яких здійснювалась розробка технології формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів під час вивчення англійської мови; якісним та кількісним аналізом експериментальних даних.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалося безпосередньо під час педагогічної діяльності у загальноосвітній школі №14. Основні положення дослідження апробовано на Всеукраїнській науково-методичній конференції "Реалізація основних напрямків реформування освіти в середніх та вищих навчальних закладах" (Херсон, 2000), на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сучасні педагогічні інновації у підготовці і післядипломній освіті педагогічних кадрів" (Черкаси, 2000) та Міжнародній конференції “Демократія і освіта” (Київ, 2001).

Матеріали наукового дослідження висвітлювалися шляхом виступів на семінарах, конференціях учителів у школах, науково-практичних конференціях у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка. Результати дослідження покладено в основу методичних рекомендацій для вчителів загальноосвітніх закладів і висвітлені у шести друкованих працях, всі з них у виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 227 сторінок машинописного тексту, основний текст викладено на 189 сторінках. Робота містить 11 таблиць. Текст ілюстровано 2 малюнками. Список використаних джерел нараховує 275 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір проблеми дослідження, визначено науковий апарат, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення дисертації, подано основні методи, а також відомості про апробацію та впровадження результатів наукової роботи.

У першому розділі – "Теоретичні основи формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів" на основі аналізу психолого-педагогічної літератури проаналізовано різні підходи до визначення змісту ключових понять "навчально-пізнавальна діяльність", "навичка", "уміння", "загальнопізнавальні уміння і навички"; визначено, що компонентами пізнавальної діяльності є: змістовний, організаційно-процесуальний, мотиваційний, які повинні бути в гармонійній взаємодії; розглянуто теоретичні основи формування загальнопізнавальних умінь і навичок у процесі навчання.

На сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної науки утвердився діяльнісно-особистісний підхід до побудови теорії і практики навчального пізнання. Він базується на положенні, яке розглядає діяльність в якості умови виникнення і галузі прояву активності особистості.

Навчально-пізнавальна діяльність трактується вченими як взаємопов’язане та взаємозумовлене поєднання процесів учіння і пізнання. При цьому навчальна діяльність розглядається як процесуальний, а пізнавальна – як змістовий компонент.

У навчально-пізнавальній діяльності можна виділити декілька компонентів: змістовий, організаційно-процесуальний та мотиваційний, що дозволяє чітко уявити істотні взаємозв’язки між знаннями, діями і мотивами в процесі розвитку особистості. Мотиваційний компонент має ціль сформувати пізнавальну спрямованість до активного і самостійного добування і осмислення нових знань. Змістовий компонент включає сукупність різних розумових операцій (поруч з цим терміном дослідники використовують терміни "прийоми розумової діяльності", "розумові дії", "мислительні операції", "загальні прийоми розумової діяльності"), а саме: аналіз і синтез, порівняння, узагальнення і систематизація, виділення головного, доведення. Основою організаційно-процесуального компонента, як вважає багато дослідників, є виконання учнями системи пізнавальних завдань (задач).

Спираючись на теорію розвивального навчання, розвиток інтелектуальних здібностей учнів початкових класів, ми виділили загальнопізнавальні уміння і навички як показник результативності навчання та розвитку розумових здібностей, готовності до творчої навчально-пізнавальної діяльності.

Загальнопізнавальні уміння і навички розглядаємо як підсистему загальнонавчальних умінь і навичок, як систему інтелектуальних дій, яка складається з логічних мислительних операцій (прийомів) та сприяє міцному засвоєнню знань. Загальнопізнавальні уміння належать до операційних компонентів у структурі пізнавальної активності. Це означає, що їх можливо й необхідно розвивати, ними можна і необхідно керувати. Управління розумовою діяльністю має особливе значення для учнів початкових класів, бо цілеспрямоване формування змістових структур розумової діяльності дає змогу здійснювати головну функцію початкової школи, а саме підготовку учнів до подальшого навчання, тому що в цьому віці формується інтелектуальна діяльність дитини.

Основними видами вказаних умінь є: уміння аналізувати; уміння синтезувати; уміння виділяти головне, суттєве на основі порівняння; уміння узагальнювати; уміння спостерігати і робити висновки; уміння міркувати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; уміння відтворювати матеріал в нових умовах. У нашому дослідження ми з’ясували суть кожного загальнопізнавального уміння, визначили послідовність його виконання. Всі загальнопізнавальні уміння і навички пов’язані між собою і формуються паралельно. Особливу роль у цьому виконує роз’яснення змісту вміння та план порядку виконання дій, які допомагають учню усвідомити саму суть операції та запам’ятати шлях її виконання.

З’ясовано, що продуктивним чинником формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів виступає використання системи навчально-пізнавальних завдань, у яких здійснюється перехід від репродуктивної до репродуктивно-творчої, а потім до творчої діяльності із врахуванням послідовності формування загальнопізнавальних умінь: порівнювати, аналізувати, виділяти головне, доводити, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, синтезувати; розглянуто етапи формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів. У нашому дослідженні ми розглядаємо формування загальнопізнавальних умінь і навичок у тісному взаємозв’язку із формуванням мовленнєвих дій. Тому змістовою основою слугує матеріал для аудіювання.

Під аудіюванням розуміють сприймання на слух усного мовлення та усвідомлення його змісту й функціонально-стилістичних особливостей. З точки зору психофізіології аудіювання розглядається, як перцептивна розумова мнемічна діяльність. Перцептивна тому, що здійснюється сприйняття інформації; розумова, бо пов’язана з основними розумовими операціями: аналізом, синтезом, індукцією, дедукцією, порівнянням, абстрагуванням, конкретизацією; мнемічна тому, що відбувається виділення і засвоєння інформативних ознак мовних та мовленнєвих одиниць, реформування образу й упізнавання як результат зіставлення з еталоном, який зберігається в пам’яті.

Визначальними рисами аудіювання як виду мовленнєвої діяльності у навчанні іноземної мови вважаються такі:

1. За характером мовленнєвого спілкування аудіювання належить до видів мовленнєвої діяльності, що реалізує усне безпосереднє спілкування.

2. За своєю роллю у процесі спілкування аудіювання є реактивним видом мовленнєвої діяльності.

3. За спрямованістю на сприйняття і видачу мовленнєвої інформації аудіювання є рецептивним видом мовленнєвої діяльності.

4. Форма перебігу процесу аудіювання – внутрішня, невиражена.

5. Продуктом аудіювання є умовивід, результатом – розуміння сприйнятого смислового змісту й власна мовленнєва та немовленнєва поведінка, тобто можна вербально відреагувати на почуте, а можна взяти до відома отриману інформацію і зберігати її в пам'яті до того часу, коли вона знадобиться.

Основою внутрішнього механізму аудіювання є такі психічні процеси, як сприйняття на слух, увага, розпізнавання та зіставлення мовних засобів, їх ідентифікація, осмислення, групування, узагальнення, утримання в пам’яті, умовивід, тобто відтворення чужої думки та адекватна на неї реакція. Отже, предметом аудіювання є чужа думка, яка закодована в аудіотексті і яку належить розпізнавати.

Аудіювання ґрунтується на природній здатності, яка вдосконалюється у процесі індивідуального розвитку людини і дає їй можливість розуміти інформацію, зберігати її в пам’яті чи на письмі, відбирати та оцінювати її згідно з інтересами чи поставленим завданням.

Важливим фактором формування такої здатності є: загальні інтелектуальні передумови, фактичні знання, знання та вміння в рідній мові, іншомовні знання та вміння, мотивація. В основі мотивації аудіювання лежать допитливість, потреба у новій інформації, пізнавальні інтереси різного ступеня та різного походження.

Ці фактори є основою для розвитку специфічних навичок і вмінь, на яких ґрунтується навчання аудіювання.

Проведений нами аналіз суті та вимог до формування уміння аудіювати дозволив зробити висновки щодо взаємопов’язаності цього уміння із загальнопізнавальними уміннями. Адже у процесі аудіювання відбувається формування та закріплення загальнопізнавальних умінь, а саме уміння порівнювати, аналізувати, виділяти головне, доводити, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, синтезувати.

У той же час, матеріал для аудіювання є відповідним для формування загальнопізнавальних умінь, оскільки метою такої праці є використання системи навчально-пізнавальних завдань, у яких здійснюється перехід від репродуктивної до репродуктивно-творчої, а потім до творчої діяльності молодших школярів.

Слід зазначити, що формування загальнопізнавальних умінь і навичок здійснюється: у процесі залучення молодших школярів до активної пізнавальної діяльності, спрямованої на глибоке засвоєння навчальних дисциплін, яке будується на принципах взаємодії учнів та вчителя; у поєднанні теоретичних знань з можливостями їх практичного використання у системі навчально-пізнавальних завдань, індивідуалізації та диференціації навчальної роботи на уроці; за допомогою надання учням свободи вибору навчальних завдань з урахуванням пізнавальних інтересів, ставлення до навчання, рівня знань і досвіду пізнавальної діяльності; при створенні на уроці сприятливого морального та психологічного клімату, ситуації успіху кожному учневі у процесі засвоєння початкового курсу мови.

Розглянуті теоретичні аспекти досліджуваної нами теми стали основою

розробки технології формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів та аналізу результатів дослідно-експериментального навчання.

У другому розділі "Експериментальне дослідження ефективності формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів" проведено аналіз програмного та методичного забезпечення для початкових класів, початкового рівня сформованості загальнопізнавальних умінь учнів, описано методику дослідного навчання та проаналізовано його результати.

Аналіз навчальних програм та навчальних посібників показав, що навчальні програми орієнтують вчителів початкових класів на інтелектуальний розвиток молодших школярів шляхом підвищення їхньої пізнавальної самостійності, розвитку мовних здібностей, формування загальнопізнавальних умінь і навичок (виділяти головне, аналізувати, синтезувати, міркувати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, класифікувати, порівнювати, зіставляти, систематизувати, конкретизувати, узагальнювати, робити висновки та ін.), а головне – уміння творчо використовувати знання. Однак методика та технологія формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів не знайшла належного висвітлення в навчальних посібниках для початкових класів, особливо із англійської мови. Методична література, яка рекомендована вчителям англійської мови, може ефективно використовуватися для мовного і мовленнєвого розвитку учнів, хоча спеціальних досліджень, присвячених формуванню загальнопізнавальних умінь і навичок молодших школярів немає.

Дослідження процесу формування загальнопізнавальних умінь в учнів, встановлення прямої залежності між рівнем їх сформованості та результатами навчально-пізнавальної діяльності при вивченні англійської мови зумовило необхідність педагогічного керівництва цим процесом. Зібрані у ході констатуючого експерименту дані й теоретичне обґрунтування дидактичних умов формування загальнопізнавальних умінь та навичок визначили завдання, зміст і характер дослідно-експериментальної роботи.

На початковому етапі проводилося ознайомлення вчителів із дидактичними умовами формування загальнопізнавальних умінь і навичок, були показані шляхи використання змісту матеріалу, що обирається, для формулювання загальнопізнавальних умінь і навичок та підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Навчально-дослідна робота підтвердила гіпотезу про те, що ефективність формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів підвищується при дотриманні таких дидактичних умов: переструктурування змісту навчального матеріалу з урахуванням особливостей змістового, операційного і мотиваційного компонентів навчально-пізнавальної діяльності; дотримання технології формування загальнопізнавальних умінь і навичок у відповідності з етапами оволодіння учнями уміннями і навичками; врахування специфіки мовного матеріалу, який використовується для аудіювання англійської мови; використання системи навчально-пізнавальних завдань, у яких здійснюється перехід від репродуктивної до репродуктивно-творчої, а потім до творчої діяльності із врахуванням послідовності формування загальнопізнавальних умінь (уміння порівнювати, уміння аналізувати, уміння виділяти головне, уміння доводити, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; уміння синтезувати).

На наступному етапі вчителі, спираючись на розроблену нами технологію формування загальнопізнавальних умінь і навичок, включали учнів у навчально-пізнавальну діяльність, в процесі якої відбувалося послідовне формування умінь і навичок: 1) аналіз уміння, що формується, пояснення його ролі в оволодінні знаннями; 2) введення правил дій; 3) формування умінь на різному змісті навчальних дисциплін; 4) практичне відпрацювання умінь під час фронтальної навчальної роботи з групою; 5) закріплення умінь в індивідуальній роботі учнів; 6) формування системи вмінь.

Під педагогічною технологією ми розуміємо науково обґрунтовану систему операцій і послідовність її втілення в практику, що забезпечує ефективний педагогічний вплив. Розроблена нами технологія формування загальнопізнавальних умінь і навичок містить такі етапи: 1) попередній, що спрямований на визначення мети і завдань наступної роботи, передбачає переструктурування змісту матеріалу; 2) орієнтаційний, який передбачає спонукання учнів до оволодіння загальнопізнавальними уміннями і навичками; 3) інформаційно-пізнавальний, який пов’язаний із формуванням знань про загальнопізнавальні уміння, усвідомлення правил їх дії; 4) діяльнісно-практичний, що спрямований на практичне відпрацювання умінь під час фронтальної та індивідуальної навчальної роботи з учнями; 5) узагальнююче-систематизуючий, в ході якого відбувається формування системи вмінь, усвідомлення об’єктивного взаємозв’язку всіх умінь, перетворення умінь у навички; 6) контрольно-оцінний.

Для кожного етапу були визначені мета, зміст, методи та форми організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів, дидактичні засоби, ступінь керівництва роботою учнів на уроках англійської мови з боку вчителя, способи контролю за результатами навчальної роботи.

Основою дослідно-експериментальної роботи була сукупність навчально-пізнавальних завдань у поєднанні із наочними методами, моделюванням, включенням різноманітних навчально-пізнавальних ігор. Під навчально-пізнавальними завданнями ми розуміємо різноманітні завдання у формі навчальних задач, проблемних запитань, логічних завдань, розв’язування яких

вимагає пошукової розумової діяльності.

Змістова сторона досліджуваного процесу знайшла свою реалізацію в навчальному матеріалі з англійської мови за програмою початкових класів, на якому будувалися навчально-пізнавальні завдання, що передбачали взаємопов’язане формування загальнопізнавальних умінь і навичок та умінь аудіювання іноземною мовою. Навчально-пізнавальні завдання органічно входили в уроки та були пов'язані з їхньою загальною метою та змістом. Оскільки уміння завжди конкретні, змістовні, мислительні операції спочатку формуються як конкретні операції на конкретному матеріалі і тільки потім, в результаті узагальнень, отримують узагальнено-абстрагований характер у свідомості учнів. Відбуваючись водночас із засвоєнням знань, формування вмінь здійснюється не мимохідь, стихійно, а цілеспрямовано в умовах спеціально організованої діяльності.

Проходячи більш або менш послідовно, процес формування умінь не завжди відбувається за запропонованою нами схемою, тому не слід абсолютизувати виділені етапи. Вони переплітаються, входять один в інший, за певних умов можуть поєднуватися, тому ми виключаємо одновекторність етапів як надто формальний шлях.

На завершальному етапі дослідно-експериментальної роботи відбувався аналіз ходу та результатів впровадження запропонованої технології, її корекція і уточнення.

Аналіз експериментального матеріалу підтвердив наявність залежності між рівнем сформованості загальнопізнавальних умінь і навичок школярів і результативністю їхньої навчальної роботи. Було виявлено, що чим вищий рівень сформованості загальнопізнавальних умінь і навичок молодших школярів, чим значніший зв’язок навчальної інформації, що вивчається, з практичним використанням її на уроках англійської мови, тим вищий інтерес і позитивне ставлення до навчання; чим різноманітніші способи навчальної роботи, тим активніші навчальні дії учнів та вища їхня самостійність.

Зростання пізнавальної активності та самостійності, усвідомлення учнями необхідності володіння певним рівнем знань англійської мови для успішного виконання навчальних завдань, використання цікавих форм роботи на уроках зумовили успішне формування в учнів початкових класів стійких загальнопізнавальних умінь і навичок.

Було проведено підсумкову зрізову роботу в кінці кожного навчального року при повторенні матеріалу, який вивчався у другому та третьому класі. Це дозволило зробити більш ґрунтовний висновок про вплив експериментального навчання на формування загальнопізнавальних умінь і навичок молодших школярів. Робота виконувалася письмово і мала завдання, при виконанні яких передбачалася необхідність використання знань, загальнопізнавальних умінь та навичок під час аудіювання текстів. Також ми порівнювали здатність учнів застосовувати набуті загальнопізнавальні уміння в стандартних і нестандартних ситуаціях, при виконанні узагальнююче-систематизуючих завдань.

Діяльність школярів оцінювалася за такими параметрами: успішність

виконання завдання; знання різних загальнопізнавальних умінь і навичок; уміння ними користуватися під час аудіювання англійською мовою. Відповідно до цього були виділені такі рівні сформованості загальнопізнавальних умінь молодших школярів:

І (високий) рівень – учні інформовані про загальнопізнавальні уміння і навички, самостійно застосовують їх при виконанні завдань репродуктивного характеру.

ІІ (достатній) рівень – учні достатньо інформовані про загальнопізнавальні уміння і навички, уміють ними користуватися, але лише за допомогою вчителя.

ІІІ (середній) рівень – учні знайомі з деякими загальнопізнавальними уміннями і навичками, за допомогою вчителя уміють ними користуватися , але відчувають труднощі у самостійному використанні їх на практиці.

ІV (низький) рівень – учні знають тільки деякі загальнопізнавальні уміння і навички, недостатньо добре уміють застосовувати їх при виконанні завдань.

Динаміку сформованості загальнопізнавальних умінь учнів контрольних і експериментальних груп подаємо у таблиці 1.

Таблиця 1

Рівень сформованості загальнопізнавальних умінь
у експериментальних та контрольних класах

Рівні | Експериментальні класи | Контрольні класи

на початку експери-менту | в кінці 1-го року експери-менту | в кінці 2-го року експери-менту | На початку експери-менту | в кінці 1-го року експери-менту | в кінці 2-го року експери-менту

високий | 0% | 3,2% | 6,5% | 0% | 1,6% | 3,2%

достатній | 7,3% | 24,2% | 41,9% | 5,5% | 12,9% | 24,2%

середній | 18,2% | 48,4% | 35,5% | 20,8% | 43,6% | 42,0%

низький | 74,3% | 24,2% | 16,1% | 73,7% | 41,9% | 30,6%

Як бачимо з діаграм, і в контрольних, і в експериментальних класах відбулося просування учнів з нижчих рівнів на вищі. Проте в експериментальних класах більший відсоток дітей, що мають високий рівень сформованості загальнопізнавальних умінь на завершення експериментальної роботи (6,5% учнів проти 3,2% в контрольних класах).

Можна зробити висновок, що розроблена система навчально-пізнавальних завдань стимулює активність та самостійність мислительної діяльності молодших школярів, сприяє розвитку їх мови й мовлення та творчої уяви.

Участь у діяльності, яка будується на принципі активного використання загальнопізнавальних умінь і навичок, дає можливість кожному учневі проявити свою самостійність та творчість, а вольові зусилля та емоційний стан закріплюють позитивне ставлення школярів до англійської мови.

Ми вважаємо, що технологія навчання, побудована з врахуванням етапів формування умінь і навичок, впливає на мотиваційну, пізнавальну, емоційно-вольову сферу особистості учня, стимулює формування загальнопізнавальних умінь і навичок, підвищуючи таким чином загальну мовну та мовленнєву підготовку школярів початкової ланки.

Результати формуючого експерименту довели наше припущення, що використання різних видів вправ по формуванню навичок аудіювання, системи навчально-пізнавальних завдань забезпечить домінування творчої діяльності над репродуктивним засвоєнням навчального матеріалу. Ми вважаємо, що використання різноманітних форм та методів роботи сприяє активному включенню молодших школярів у навчальну діяльність, формуванню у них загальнопізнавальних умінь і навичок, підвищенню мовної грамотності.

Проведений теоретичний аналіз проблеми і результати експериментального дослідження підтвердили висунуту гіпотезу, що дозволило сформулювати такі висновки:

1. Ефективність інтелектуальної діяльності молодших школярів значною мірою залежить від рівня сформованості загальнопізнавальних умінь і навичок.

2. Компонентами пізнавальної діяльності є: змістовий, організаційно-процесуальний, мотиваційний, які повинні бути в гармонійній взаємодії. З метою формування загальнопізнавальних умінь та навичок необхідне переструктурування змісту навчального матеріалу, яке повинне здійснюватися з урахуванням особливостей цих компонентів.

3. Продуктивним чинником формування загальнопізнавальних умінь та навичок учнів початкових класів виступає використання системи навчально-пізнавальних завдань, у яких здійснюється перехід від репродуктивної до репродуктивно-творчої, а потім до творчої діяльності із врахуванням послідовності формування загальнопізнавальних умінь: порівнювати, аналізувати, виділяти головне, доводити, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, синтезувати.

4. Однією із дидактичних умов формування загальнопізнавальних умінь молодших школярів є врахування специфіки мовного матеріалу, який використовується для аудіювання англійської мови.

5. Технологія формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів передбачає дотримання її у відповідності з етапами оволодіння учнями вміннями та навичками (аналіз уміння, що формується, пояснення його ролі в оволодінні знаннями; введення правил дій; формування умінь на різному змісті навчальних дисциплін; практичне відпрацювання умінь під час фронтальної навчальної роботи з групою; закріплення умінь в індивідуальній роботі учнів; формування системи вмінь і передбачає такі етапи: 1) попередній, що спрямований на визначення мети і завдань наступної роботи, передбачає переструктурування змісту матеріалу; 2) орієнтаційний, що передбачає спонукання учнів до оволодіння загальнопізнавальними уміннями і навичками; 3) інформаційно-пізнавальний, який пов’язаний із формуванням знань про загальнопізнавальні уміння, усвідомлення правил їх дії; 4) діяльнісно-практичний, що спрямований на практичне відпрацювання умінь під час фронтальної та індивідуальної роботи з учнями; 5) узагальнююче-систематизуючий, в ході якого відбувається формування системи вмінь, усвідомлення об’єктивного взаємозв’язку всіх умінь, перетворення умінь у навички; 6) контрольно-оцінний.

6. Формування уміння аудіювати на уроках англійської мови сприяє формуванню загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів, якщо у навчальному процесі забезпечити творчу атмосферу, що будується на принципах педагогічної взаємодії, співробітництва та співтворчості, створити ситуацію успіху кожному учневі та позитивно-емоційне ставлення до оволодіння знаннями.

Дослідження не вичерпало всіх аспектів проблеми, яка розглядається, і подальшому вивченню підлягають такі питання: дидактичні умови, що забезпечують зв’язок англійської мови з іншими навчальними предметами у формуванні загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів; взаємозв’язок процесу формування загальнопізнавальних умінь і навичок з розвитком інтелектуальних здібностей школярів.

З вивченням цих питань ми пов’язуємо подальше вдосконалення рівня готовності молодших школярів до продуктивної навчально-пізнавальної діяльності.

Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях:

1. Арделян О.В. Загальнопізнавальні уміння і навички у структурі загально-пізнавальної діяльності учнів // Вісник Черкаського університету. – Серія: Педагогічні науки. – Випуск 10. –Черкаси, 1999. – С. 47-52.

2. Арделян О.В. Формування загальнопізнавальних умінь і навичок як елемент інтеграції освіти в початкових класах // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. – Випуск XV. – Херсон, 2000. – С.194-200.

3. Арделян О.В. Загальнопізнавальні вміння як компонент критичного мислення молодших школярів // Рідна школа. – 2001. – №4. – С. 78-80.

4.Арделян О.В. Загальнопізнавальні уміння як основа формування мовленнєвої діяльності молодших школярів // Наукові записки. – Серія: Педагогіка і психологія. – Випуск 4. – Вінниця, 2001. – С. 46-50.

5. Арделян О.В. Розвиток умінь аудіювання молодших школярів як компонент реформування освіти // Наукові записки. – Серія: Педагогічні науки: Засоби реалізації сучасних технологій навчання. – Випуск 38. – Кіровоград, 2001 – С. 4-10.

6. Арделян О.В. Дидактичні умови формування загальнопізнавальних умінь молодших школярів (на прикладі уроків англійської мови) // Наукові записки. – Серія: Педагогічні науки. – Випуск 45, частина I. – Кіровоград, 2002 – С. 22-27.

Анотація

Арделян О.В. Дидактичні умови формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів (на матеріалі вивчення англійської мови) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09 – теорія навчання – Криворізький державний педагогічний університет, Кривий Ріг, 2002.

Захищається текст дисертації, основний зміст якої викладено у

6-ти наукових публікаціях. Робота присвячена дослідженню дидактичних умов формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів на матеріалі вивчення англійської мови. 

У дисертації розкрито проблему формування в учнів початкових класів загальнопізнавальних умінь та навичок як компонента їхнього мислення. Обґрунтовано наукові можливості і теоретичні основи формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів в умовах нового змісту навчання. Визначено дидактичні умови формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкової школи під час вивчення англійської мови молодшими школярами. Розроблено технологію формування загальнопізнавальних умінь і навичок у процесі вивчення англійської мови учнями початкових класів.

Ключові слова: загальнопізнавальні уміння і навички, дидактичні умови формування загальнопізнавальних умінь і навичок, технологія формування загальнопізнавальних умінь і навичок, навчально-пізнавальні завдання, аудіювання.

Аннотация

Арделян Е.В. Дидактические условия формирования общепознавательних умений и навыков у младших школьников (на материале изучения английского языка) – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09. – теория обучения – Криворожский государственный педагогический университет, Кривой Рог, 2002.

Защищается текст диссертации, основное содержание которой изложено в 6-ти публикациях. Работа посвящена исследованию дидактических условий формирования общепознавательных умений и навыков у младших школьников на материале изучения английского языка.

В диссертации рассмотрена проблема формирования у учеников начальных классов общепознавательних умений и навыков как компонента их мышления. Эта проблема является ключевой на начальном этапе обучения, потому что именно в этом возрасте формируется способность ребенка к