ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

УДК 658.5+621.315

Андрющенко Володимир Олексійович

УДОСКОНАЛЕННЯ

ФОРМ І МЕТОДІВ ЕКОНОМІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРОМИСЛОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Спеціальність 08.06.01 - Економіка підприємства

і організація виробництва

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості НАН України (м. Донецьк) у відділі прикладних проблем промисловості.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України Амоша Олександр Іванович, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Федорищева Аліна Микитівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України (м. Київ), головний науковий співробітник відділу регіональних проблем відтворення;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Кацура Сергій Миколайович, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), завідуючий відділом економічних проблем науково-технічного прогресу в промисловості

Провідна установа - Донецький національний технічний університет Мініс-терства освіти і науки України (м. Донецьк), кафедра менеджменту і господарського права

Захист відбудеться “20” березня 2002 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Універ-ситетська, 77.

Автореферат розісланий 15 лютого 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Зміни економічних відносин у суспільстві потребували трансформації як змісту, так і форм управління промисловими підприємствами, їхніх взаємин з державою, регіонами й іншими суб’єктами господарювання, тобто на мікро- і макрорівнях. Однак і досі ще не повною мірою погоджено дії підприємств і держави, ще не є основною метою загальна зацікавленість суб’єктів господарювання і керівників міністерств і відомств у випуску необхідної покупцю продукції високої якості при мінімальних витратах, не віддається перевага і пріоритет вітчизняним виробникам і товарам.

Багато діючих підприємств ще не випускають конкурентоспроможну продукцію, неефективно використовують фінансові і трудові ресурси, а також діючі виробничі потужності. Фактично не здійснено формування нових виробничих і управлінських структур суб’єктів господарювання, що дозволяло б підприємствам успішно конкурувати з зарубіжними підприємствами спорідненого профілю спочатку на внутрішньому, а потім і на зовнішніх ринках.

Успішне функціонування підприємств неможливо забезпечити без чіткої організації управління і використання чинників виробництва. При цьому в умовах ринкових відносин, що розвиваються, організатор виробничого процесу повинен забезпечити виживаність підприємств у конкурентному середовищі. Для цього недостатньо забезпечити поєднання таких потрібних чинників виробництва, як капітал (у матеріальній, нематеріальній і грошовій формі), природні ресурси, праця. Потрібен постійний пошук нових технологій, сфер включення капіталу і ринку збуту продукції.

В умовах широкомасштабних процесів зміни форм власності інтереси виживання підприємств породжують тип управління, який є проміжним, – вже не адміністративно-командний, але ще й не ринковий. Це – перехідне управління, яке має дві сторони. Одна сторона – це змінювання в самому управлінні (демократизація, децентралізація, перехід від вертикальних до горизонтальних зв’язків), друга – це управління самим переходом від однієї економічної системи до іншої.

Напрями реформування економіки України знайшли своє відображення і вирішення в роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних дослідників. Разом з тим наявність економічно слабких суб’єктів господарювання свідчить про те, що ще відчувається гостра необхідність у комплексному і системному підході до підвищення ефективності управління промисловими підприємствами, їхнього швидкого входження до ринку, і з цих позицій продовження досліджень у цій сфері залишається дуже актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України в рамках теми “Проблеми, тенденції та умови переходу до економічного зростання в промисловості України” (1999-2001 рр., номер державної реєстрації 0199U001190). Дисертантом обґрунтовано і запропоновано методичні підходи до удосконалення економічного управління промисловими підприємствами кабельного виробництва. Безпосередньо автором розроблено рекомендації щодо розукрупнення підприємства, яке спеціалізується на виробленні конкретних видів кабельної продукції.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає в удосконаленні форм і методів управління промисловими підприємствами, що забезпечує їхню стабільну діяльність в умовах трансформаційного періоду.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено такі задачі:

проаналізовано трансформаційні процеси у системі господарських відносин та діяльності промислових підприємств різних форм власності з позицій їх адаптації до вимог ринку;

виявлено особливості форм організації та управління промисловими підприємствами в перехідний період;

обґрунтовано методичні підходи щодо удосконалення форм управління промисловими підприємствами;

встановлено основні чинники, що визначають рівень ефективності форм управління суб’єктами господарювання;

проаналізовано методи оцінки результативності використання різних форм управління промисловими підприємствами;

узагальнено досвід використання методичних підходів до вибору форм управління суб’єктами господарювання;

обґрунтовано умови і критерії раціональності й економічності розукрупнення промислових підприємств як методу управління суб’єктами господарювання.

Основна ідея дослідження полягає в обґрунтуванні методичних підходів до розробки форм управління промисловими підприємствами, реалізація яких на практиці забезпечить їх ефективну діяльність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Об’єктом дослідження є процеси управління підприємствами з виробництва кабельної продукції різного призначення.

Предметом дослідження є форми і методи системи управління промисловими підприємствами в умовах переходу до ринкових відносин.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення теорії управління, які висвітлено в працях вітчизняних і зарубіжних учених. Інформаційну базу склали законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, статистичні збірники і оперативні дані про роботу промислових підприємств з виробництва кабельної продукції.

У процесі аналізу господарської діяльності промислових підприємств різних форм власності використовувалися методи порівняльного аналізу (при оцінці впливу управлінських рішень на техніко-економічні результати діяльності підприємства) і техніко-економічного (в процесі аналізу діяльності промислових підприємств). Економіко-математичні методи було використано при визначенні залежностей щодо характеристики старіння різного устаткування.

Наукова новизна одержаних результатів. Основним результатом дослідження є удосконалення форм і методів економічного управління промисловими підприємствами в сучасних умовах.

Найбільш суттєві результати, що характеризують наукову новизну дослідження, такі:

дістала подальшого розвитку ідея, що формування управління промисловими підприємствами повинно здійснюватися на основі реалізації двох напрямків перетворень. По-перше, перетворень на рівні держави і регіонів у сфері узгоджень їх інтересів з інтересами підприємств і об’єднань і, по-друге, перетворень безпосередньо на підприємствах шляхом удосконалення економічних, інформаційних, правових і структурних форм управління;

уперше у комплексі розглянуто основні чинники, які необхідно враховувати при вирішенні проблем підвищення ефективності ринкових перетворень на різних рівнях управління: держави і регіонів; держави і підприємств; підприємств;

дістало подальшого розвитку положення про те, що центральне місце у ринкових перетвореннях і вдосконаленні форм управління господарюючими суб’єктами займають роздержавлення та приватизація. Форми власності, сфери діяльності і своєрідність галузей визначають конкретні форми управління підприємствами та їх відмінні особливості;

удосконалено структуризацію основних чинників, які визначають комплексну ефективність форм управління промисловими підприємствами з урахуванням культури й стилю керівництва за такими елементами системи управління і середовища її функціонування, як організаційна структура, кадри, економічний механізм управління, інформація, відносини власності;

уперше обґрунтовано використання для оцінки результативності форм управління промисловими підприємствами принципу відносності, який характеризує ступінь наближення основних фактичних показників до програмних (планових) за абсолютною величиною та чинником часу;

дістали подальшого розвитку відмінності функціонального системного і програмно-цільового методичних підходів та обґрунтовано рекомендації щодо їх використання при формуванні організаційної структури управління підприємством;

удосконалено принципи управління підприємствами щодо випуску кабельної продукції;

уперше запропоновано методичний підхід до визначення можливостей і необхідності розукрупнення підприємств, який обґрунтовано результатами оцінки конкретного виробництва у ринкових умовах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що науково обґрунтовані методичні підходи до удосконалення форм і структури управління промисловими підприємствами створюють передумови для організації такої діяльності суб’єктів господарювання, що забезпечує підвищення конкурентоспроможності продукції, виробничого потенціалу і прибутковості.

Результати дослідження використано Бердянським міським виконкомом Запорізької області при розробці Програми розвитку і приватизації підприємств (довідка від 29.09.2000 р. № 04-519/40), а також ВАТ “Азовкабель”, м. Бердянськ (довідка від 05.10.2000 р. № 01-432). Розукрупнення за принципами виділення в самостійні виробництва виготовлення кабельної продукції різного призначення дозволило досягти зниження витрат на 8% при одночасному зростанні продуктивності праці більш ніж на 17%.

Особистий внесок здобувача полягає у вдосконаленні методів оцінки ефективності системи управління промисловим підприємством на засадах принципу відносності, а також методичних підходів щодо форми й засобів розукрупнення промислових підприємств.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати дослідження доповідались на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні” (м. Дніпродзержинськ, 18-19 травня 2000 р.) і п’ятій міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз: європейські студії” (м. Ялта-Лівадія-Форос, 13-15 вересня 2000 р.).

Публікації. За темою дисертації у фахових виданнях опубліковано 6 особистих статей загальним обсягом 3,0 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел з 159 найменувань, містить 25 таблиць (11 сторінок), 17 ілюстрацій (14 сторінок) і 2 додатки (17 сторінок). Загальний обсяг – 213 сторінок комп’ютерного тексту, текстова частина – 156 сторінок.

Основний зміст дисертації

У дисертації розвинуто теоретичні положення і розкрито методичні підходи щодо удосконалення форм управління промисловими підприємствами та розроблено практичні рекомендації з їхньої реалізації.

Розділ 1 “Теоретичні основи економічного управління промисловими підприємствами”. Результати аналізу нині діючих форм управління промисловими підприємствами показали, що дотепер багато хто з них зберігає риси колишньої командно-адміністративної системи. Спроби проведення ряду заходів щодо удосконалення управління суб’єктами господарювання поки не призвели до значних успіхів. Це викликано тим, що зовнішнє економічне середовище змінюється значно швидше, ніж внутрішні форми управління промисловими підприємствами. Так, зовнішнє середовище – економічні відносини – трансформувались радикально: розвиваються різні форми власності і товарне виробництво, змінилася мета господарювання, розширилися права підприємств, з’явилися конкуренція, економічний ризик, безробіття. У той же час на багатьох існуючих підприємствах функціонують старі, неефективні методи управління.

Зміна економічних відносин вимагала вирішення ряду проблем. Це, насамперед, створення умов функціонування економічних систем, що визначають взаємодію всіх суб’єктів господарської діяльності, їхню прихильність до єдиного правового й організаційно-інституціонального порядку ведення господарства. Ще гострішим є питання про трансформацію самої економічної системи управління. Це стосується держави, насамперед її головної регулюючої ролі в управлінні економікою країни, стабільності і планомірності її розвитку. На практиці, як свідчить аналіз, проведення в життя ідей монетаризму призвело до відриву держави від управління своїм майном, розвитку економічної злочинності. В цей же час вже сформувався погляд на зміст головних економічних завдань у трансформаційний період на макрорівні. Слід визначити і спрямувати вплив на зміну у структурі економіки на мікрорівні. У сучасних умовах адаптація підприємств до ринкових відносин багато в чому пов’язана з державним регулюванням.

Особливого значення набувають взаємовідносини держави з конкретними підприємствами (об’єднаннями) і регіонами. На основі результатів узагальнення теоретичних положень, даних практики вітчизняних і зарубіжних суб’єктів господарювання доведено, що найважливішими і вирішальними напрямами державної діяльності мають бути: на рівні держави – впровадження результативного механізму централізованого і ринкового регулювання, що забезпечує еквівалентність товарообміну, фінансову підтримку різних галузей народного господарства, вільний доступ товаровиробників до кредитних ресурсів, проведення економічно обґрунтованої податкової, страхової, амортизаційної політики; на рівні підприємств – вирішення складних технічних, технологічних і структурних проблем, виробництво конкурентоспроможної продукції, знаходження зовнішньої і внутрішньої товарних “ніш”, забезпечення рентабельності й економічної ефективності виробництва, впровадження новацій, відновлення застарілих основних фондів, раціональне використання робочого часу, форм організації та управління виробництвом.

Спираючись на теорії структурних перетворень в економіці, результати аналізу, обґрунтовано, що основними проблемами, які гальмують формування економічного управління промисловими підприємствами, є: збереження рис колишньої командно-адміністративної системи; зниження регулюючої ролі держави в управлінні економікою; порушення взаємодії держави, регіонів і всіх суб’єктів господарської діяльності; важка спадщина минулого (громіздкий виробничий апарат, зношені і морально застарілі основні фонди, неконкурентна продукція); недостатній розвиток економічних і правових заходів, законів, важелів, стимулів, що забезпечують зацікавленість у створенні і розвитку ефективних промислових підприємств; недосконалість податкової, страхової й амортизаційної політики; обмежений доступ до кредитних ресурсів; відсутність умов технічного переозброєння підприємств; невикористання можливостей роздержавлення і приватизації; слабка інноваційна діяльність суб’єктів господарювання.

В умовах зміни системи економічних відносин на перший план висувається задача виживання підприємств. А для цього важливим є й становище на ринку, й інвестиційна активність, і продуктивність, і розвиток людських ресурсів, якість праці й фінансові результати. Контроль за усіма цими параметрами безпосередньо залежить від управління, яке здійснюється економічними, організаційно-розпорядчими і соціально-психологічними методами.

Економічні методи являють собою систему способів цілеспрямованого впливу на об’єкт управління, побудовану на використанні економічних інтересів. Вони займають важливе місце в науці управління, будучи найтіснішим чином пов’язаними з законами і принципами управління. Система економічних методів спирається на всі важелі механізму господарювання, а саме: фінанси, кредит, заробітна плата, податки.

Реалізація будь-якого аспекту економічного принципу господарювання потребує раціональної організації виробництва, виваженої маркетингової політики, обґрунтованих важелів державного регулювання діяльності підприємств. Повнота ж реалізації цього принципу залежить від наявності ефективного власника.

Для переходу до стратегії економічного зростання на підприємствах необхідним є комплексний підхід до вирішення макро- та мікроекономічних проблем. Він повинен, насамперед, містити: регулюючу роль держави в діяльності суб’єктів господарювання і внутрішньовиробничий менеджмент, що містить основні блоки: інноваційний, маркетинг, організаційно-структурний, кадровий, економіко-фінансовий. Необхідні методи управління, які розвивають ініціативу керівництва і колективу підприємств.

Розділ 2 “Аналіз існуючих форм і методів управління промисловими підприємствами”. Форми управління промисловими підприємствами, які реалізуються за принципами раціонального господарювання, а саме ощадливого і продуктивного використання виробничих чинників (капітал, праця, земля, підприємницька здатність), за оцінкою фахівців, визначають на 70-80% результати діяльності суб’єктів господарювання. Як відомо, для оцінки результатів діяльності підприємств використовуються різні показники (абсолютні та відносні), провідне місце серед яких посідає економічна ефективність. Ефективність системи управління визначається на підставі ефективності складових її елементів.

Ступінь об’єктивності оцінки ефективності управління промисловими підприємствами значною мірою залежить від того, наскільки враховано при цьому чинники, що визначають раціональність управління. Як показали результати аналізу, найбільш раціональні форми управління підприємствами ті, які забезпечують одержання максимального економічного ефекту, і їх вибір визначається чинниками, що обумовлюють цю ефективність. Тобто вибір чинників, що визначають максимальну ефективність промислових підприємств, є вихідним при формуванні й удосконаленні системи управління.

Аналіз ефективності різних форм управління економічною діяльністю, який виконано на прикладі діючого підприємства з виробництва кабелю, дозволив встановити, що зниження техніко-економічних показників обумовлюється не тільки технічними й технологічними чинниками, але й в значній мірі недосконалістю системи управління, її слабкою адаптованістю до умов ринкової економіки. Виявлено, що приватизація промислового підприємства доцільна тільки у випадку залучення додаткових коштів у розвиток виробництва. Сам по собі перерозподіл пакету акцій, його дроблення тільки ускладнює процес управління й не сприяє модернізації підприємства, а, отже, поліпшенню основних техніко-економічних показників його діяльності.

У результаті приватизації, яка проходила у три етапи (тривалість одного етапу складала приблизно 6 місяців), співвласниками акцій підприємства нарівні з державою стали ще декілька товариств із обмеженою відповідальністю, пайову участь яких показано на рис. 1.

Рис. 1. Основні етапи приватизації підприємств з виробництва кабелю

Як бачимо з рис. 1, за останні роки відбувся значний перерозподіл акцій у веденні різних власників, і саме цей чинник найбільш істотно впливає на ефективність управління підприємством.

Були проаналізовані не всі управлінські рішення, тому що їхня кількість, включаючи не тільки загальнозаводські, але й внутрішньоцехові, складає декілька тисяч. Враховувались тільки ті рішення (в основному протокольні), які повинні привести до позитивних результатів діяльності підприємства в цілому або його окремих структурних підрозділів.

Дані розрахунки дозволяють побудувати свого роду кумулятивні криві, які показують змінювання ефективності управління в часовому аспекті в цілому по підприємству (рис. 2 а, б).

З цього випливає, що однієї з головних цілей приватизації – підвищення ефективності управління – не було досягнуто. Як у цілому по підприємству, так і у всіх його структурних підрозділах показники керованості погіршились. У порівнянні з доприватизаційним періодом коефіцієнт, що відображає ефективність прийнятих рішень у частині витрат виробництва, знизився в 1,5 рази, коефіцієнт своєчасності реалізації рішень – у 1,35 рази. Аналогічні тенденції (з різним ступенем зниження) мали місце й у всіх структурних підрозділах підприємства.

а)

б)

Рис. 2. Змінювання ефективності управління підприємством

з виробництва кабелю

Кр – коефіцієнт реалізації управлінських рішень у часі;

Кі, Кп – коефіцієнти ефективності управлінських рішень щодо витрат підприємства та продуктивності праці

Крім того, не було вирішено і проблему інвестицій (за час приватизації було продано готівкою всього 9% загального пакету акцій). Таким чином, спроба приватизації всього комплексу підприємства з виробництва кабелю була невдалою.

Причина такого становища міститься в неконтрольованому збільшенні кількості власників і перерозподілі пакету акцій (без їх продажу за “живі” гроші), що негативно впливає на процес управління, призводить до затримки виконання управлінських рішень і, як наслідок, – до погіршення основних техніко-економічних показників діяльності підприємства з виробництва кабелю.

Розділ 3 “Удосконалення форм управління промисловими підприємствами”. Існуючі форми управління промисловими підприємствами потребують постійного його вдосконалення.

У процесі освоєння ринкових методів господарювання потрібна адаптація до нових умов правових форм управління промисловими підприємствами. Українське законодавство передбачає існування підприємств за формами власності: державна – державні, у тому числі казенні; комунальні підприємства, які засновані на власності відповідної територіальної спільноти; акціонерні підприємства з контрольним пакетом акцій у держави; колективна – акціонерні підприємства; кооперативні, які засновані на власності трудового колективу, господарські товариства; приватна – приватні підприємства з індивідуальним власником; спільні підприємства за участю зарубіжного капіталу.

У роботі розглянуто особливості управління промисловими підприємствами, які залишилися у власності держави (володіння контрольним пакетом). Основне місце займають стратегічний, інноваційний, організаційний, кадровий, фінансовий менеджмент. Ці складові розвивають ініціативу керівництва і колектива в цілому в досягненні ефективності виробництва в ринковому середовищі.

Одним із напрямів реформування управління суб’єктами господарювання є їхнє розукрупнення. При цьому сфера розукрупнення обмежується підприємствами, що не мають стратегічного значення для економічної й оборонної безпеки країни, і можливістю здійснення цього розукрупнення цілісними комплексами. Аналіз можливостей і умов розукрупнення дозволив аргументувати методичний підхід до визначення економічної доцільності поділу промислових підприємств, що полягає в зіставленні результатів аналізу їхньої господарської діяльності з критеріями раціональності й економічності до і після розукрупнення. Дослідження дозволило запропонувати альтернативний варіант виробничо-управлінської структури. Існуюча система управління підприємством (розрахунки можливих змін здійснено на базі ВАТ “Азовкабель”) може зберігатися за умов модернізації основних фондів (рис. 3). Альтернативний варіант передбачає розукрупнення підприємства за принципом спеціалізації виробництва:

виробництво кабелю для зв’язку (цехи № 5, 10);

виробництво кабелю загальнотехнічного призначення (цехи № 2, 3);

виробництво суднових герметизованих кабелів (цех № 15);

виробництво потужного кабелю (цех № 6).

Рис. 3. Діюча виробничо-управлінська структура підприємства з виробництва кабелю

Підставою для альтернативного (що пропонується) варіанта є не тільки відсутність бажаних результатів від приватизації, але і реальні можливості розукрупнення підприємства на цілісні комплекси, що будуть здатні випускати окремі види кабелю.

За результатами здійснених заходів із спеціалізації і кооперування виробництва:

скасовуються три цехи і передаються їх виробничі функції на чотири нових виробництва;

один цех (будівельний) ліквідується як структура, яка не має попиту;

виробництво електропостачання, водопостачання і каналізації об’єднується в єдину виробничу структуру;

консервується загальна компресорна станція, яка буде обслуговувати тільки власні потреби

Реструктуризація здійснюється з використанням технічних норм, нормативів, законодавчих актів, які зафіксовано у відповідних документах.

На підставі детальних розрахунків (див. таблицю) встановлено, що більш ефективним є другий варіант, при якому досягається зниження витрат на виробництво продукції на 8% і зростання продуктивності праці на 17%.

У роботі пропонується удосконалення виробничо-управлінської структури підприємства “Азовкабель”, яка передбачає реорганізацію цехів основного та допоміжного виробництва (рис. 4). Оцінка ефективності прийняття управлінських рішень при цьому залежить від впливу значної кількості складових елементів, погодженості і результативності їхньої роботи. Визначення оцінки ефективності управління при постановці суб’єктами господарювання різних цілей має свої особливості. У роботі докладно викладено своєрідність оцінки кожної поставленої мети відповідно до цільового методу управління і надано способи їхнього визначення. Значну роль у даному випадку відіграє технологія виробництва, яка вимагає адекватного удосконалення управління. Призначення нових виробничих і управлінських методів полягає у тому, щоб підвищити якість продукції, що випускається, та ефективність управлінських рішень.

Таблиця

Розрахунок собівартості кабельної продукції, що випускається

тис. грн./рік

Найменування | Сума витрат за

варіантом 1 | варіантом 2

1. Матеріальні витрати – всього | 10567,0 | 10145,0

У тому числі:

1.1. Основні матеріали | 7628,0 | 7628,0

1.2. Додаткові матеріали | 906,0 | 824,0

1.3. Електроенергія | 1132,0 | 920,0

1.4. Природний газ | 737,0 | 638,0

1.5. Вода | 164,0 | 135,0

2. Витрати на оплату праці | 2356,0 | 1944,0

3. Відрахування на соціальні заходи | 884,0 | 664,0

4. Амортизація основних фондів | 1795,0 | 1685,0

5. Інші витрати – всього | 1366,0 | 1181,0

У тому числі:

5.1. Витрати, пов’язані з управлінням виробництвом | 365,0 | 241,0

5.2. Податки, збори й інші обов’язкові платежі – всього | 947,0 | 898,0

З них:

5.2.1. Відрахування на дорожні роботи | 183,0 | 183,0

5.2.2. Інноваційний фонд | 143,0 | 143,0

5.2.3. Плата за землю | 600,0 | 554,0

5.2.4. Комунальний податок | 19,6 | 16,8

5.2.5. Податок на транспортні засоби | 1,4 | 1,2

5.3. Інші витрати | 54,0 | 42,0

Усього витрат на виробництво | 16968,0 | 15619,0

Витрати, що не увійшли до валової продукції | 842,0 | 842,0

Виробнича собівартість | 16126,0 | 14777,0

Невиробничі витрати | 617,0 | 617,0

Повна собівартість | 16743,0 | 15394,0

Рис. 4. Альтернативна виробничо-управлінська структура (запропонована)

ВисновКИ

У дисертації виконано теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуальної задачі удосконалення форм і методів управління промисловими підприємствами в умовах становлення і розвитку ринкових відносин. Головні наукові і практичні результати дослідження полягають у такому.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Список праць,

опублікованих за темою дисертації

1. Андрющенко В.А. Оценка эффективности управления производственными системами// Экономика промышленности.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1999.- С. 328-337.

2. Андрющенко В.А. Насущные проблемы промышленных предприятий при переходе к рыночным отношениям// Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1999.- Т. 2.- С. 323-331.

3. Андрющенко В.А. Проблемы совершенствования существующих форм управления промышленными предприятиями// Экономика промышлен-ности.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 2000.- С. 235-252.

4. Андрющенко В.О. Регіональна політика держави// Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва та інноваційної діяльності (Щорічник наукових праць).- Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України.- 2000.- Вип. ХІХ.- С. 450-456.

5.

6.

Анотація

Андрющенко В.О. Удосконалення форм і методів економічного управління промисловими підприємствами. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка підприємства і організація виробництва. – Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2002.

Дисертацію присвячено питанням удосконалення форм управління промисловими підприємствами в умовах становлення та розвитку ринкових відносин. У дисертації розроблено нові методичні підходи щодо удосконалення форм управління господарюючими суб’єктами, які базуються на врахуванні вітчизняного та зарубіжного досвіду управління промисловими підприємствами, узагальненні теоретичних положень та особливостей трансформаційного періоду. Складовою частиною обґрунтованих підходів є регулююча роль держави, її взаємодія з регіонами і підприємствами, однаковий ступінь зацікавленості всіх учасників господарювання в позитивних результатах, особливості форм власності, галузей та економіки України, методи формування нових виробничо-управлінських структур промислових підприємств.

Основні результати дослідження впроваджено у Бердянському міськвиконкомі (Запорізька область) та у ВАТ “Азовкабель” (м. Бердянськ).

Ключові слова: удосконалення, форми власності, управління, промислове підприємство, виробничо-управлінські структури.

Аннотация

Андрющенко В.А. Совершенствование форм и методов экономического управления промышленными предприятиями. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика предприятия и организация производства. – Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2002.

Диссертационная работа посвящена вопросам совершенствования форм управления промышленными предприятиями в условиях становления и развития рыночных отношений. Рассмотрены проблемы трансформации системы хозяйственных отношений. Показано, что произошли радикальные изменения в экономических отношениях: появились различные формы собственности, изменились цели предприятий, расширились права хозяйствующих субъектов, возникли конкуренция, экономический риск, что потребовало адекватных форм управления производством. Проанализированы взаимоотношения государства, регионов и хозяйствующих субъектов и сделаны выводы о необходимости усиления взаимосвязи между всеми участниками производственного процесса.

Проведен анализ структур и видов промышленных предприятий. Рассмотрены внутрипроизводственные экономические методы развития и управления хозяйствующими субъектами.

Исследованы методы государственного регулирования деятельности базовых отраслей промышленности и разработаны рекомендации по их усилению.

Выполнена систематизация чинников, определяющих эффективность управления промышленными предприятиями, разработан методический подход к их учёту и использованию при выборе и разработке рациональных форм управления промышленными предприятиями.

Рассмотрено соотношение рыночных и административных методов в управлении хозяйствующими субъектами и обосновано положение по определению их соотношения. Проведен анализ методов оценки эффективности управления производственными структурами и разработан методический подход к учёту чинников производства и управления при оценке предложений по совершенствованию форм управления хозяйствующими субъектами.

Показано, что дополнительная прибыль может быть получена только в случае привлечения инвестиций в развитие предприятий. Её величина должна быть достаточной для компенсации капиталовложений, то есть масса прибыли за прогнозируемый период должна быть больше массы прибыли за аналогичное число лет, предшествующих внедрению проекта, как минимум, на величину инвестируемых средств.

Предложены методы оценки эффективности управленческих решений, базирующиеся на сопоставлении плановых и фактических показателей с учётом чинника времени. Доказано, что совершенствование системы управления возможно только при соответствующем улучшении её технической оснащённости, способствующей повышению качества принимаемых решений и процессу ускорения принятия и реализации этих решений.

Сформулированы концептуальные подходы к стратегическому менеджменту как важнейшему инструменту развития предприятия в условиях рыночной конкуренции.

На примере конкретного промышленного предприятия по производству кабельной продукции показана возможность оценки степени износа оборудования на основе индекса изменения его остаточной стоимости.

Обоснованы пути совершенствования форм управления промышленными предприятиями и их адаптации к условиям рыночной экономики. Проведен анализ экономической деятельности структурных подразделений управления предприятием по производству кабельной продукции, на примере которого осуществлено формирование рациональной структуры управления промышленным предприятием.

Основные результаты исследования внедрены в Бердянском горисполкоме (Запорожская область) и в ОАО “Азовкабель” (г. Бердянск).

Ключевые слова: совершенствование, формы собственности, управление, промышленное предприятие, чинникы производства, управленческие решения.

Summary

Andryushchenko V.A. Improving forms and methods for economic management of production enterprises. – Manuscript.

The thesis for the Degree of Candidate of Economic Sciences by speciality 08.06.01 – Economy of the Enterprises and Organization of Production. – Institute of Industrial Economy of National Academy of Sciences of Ukraine, Donetsk, 2002.

The thesis deals with the problems to improve management forms for industrial enterprise in terms of market relations formation and development. Some new methodologic approaches are elaborated to improve management forms for enterprising subjects based upon the consideration of national and foreign experience of industrial enterprises management as well as generalization of theoretic statements and peculiarities of the transition period. The constituent part of substantiated approaches is supervisory role of the state and its collaboration with regions and enterprises, the equal degree of the interest in positive results of all participants of economy, details of property forms, industries and the whole economy of Ukraine together with the methods of formation of new production and management structures at the enterprises.

The basic investigation results were introduced at Berdyansk City Executive Committee (Zaporozthski Region) and at “Azovcable” in Berdyansk.

Key words: improvement, of property forms, management, industrial enterprise, production and management structures.

_______________________________________________________________________

Підп. до друку 18.02.2002. Формат 6084/16. Папір друк. № 3. Офс. друк.

Обл.-вид. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Замовлення № .

Інститут економіки промисловості НАН України.

83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

Ротапринт ІЕП НАН України.