КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Беркута Анатолій Всеволодович

УДК 69.003.13:3385

СИСТЕМА РЕФОРМУВАННЯ ЦІНОУТВОРЕННЯ

У БУДІВНИЦТВІ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.07.03 – Економіка будівництва

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Київському національному університеті будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: | -

Міхельс Володимир Олександрович,

Київський національний університет будівництва і архітектури, професор кафедри економіки будівництва.

Офіційні опоненти: |

-

Ушацький Сергій Андрійович,

Київський національний університет будівництва і архітектури,

зав. кафедри організації і управління будівництва;

- кандидат економічних наук

Закорко Олена Павлівна,

Державний інститут управління та економіки водних ресурсів,

проректор з навчально-методичної роботи

Провідна установа: | - Науково-дослідний економічний інститут (відділ проблем цінової політики) Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, м. Київ.

Захист відбудеться “___”__________ 2002 р. о ___год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.056.10 у Київському національному університеті будівництва і архітектури за адресою: 03037, м. Київ, Повітрофлотський пр., 31.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури за адресою: 03037, м. Київ, Повітрофлотський пр., 31.

Автореферат розісланий “___”_________ 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д26.056.10,

кандидат економічних наук, доцент Погорєльцев В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Реалізація курсу України на розвиток ринкової економіки вимагає переосмислення ролі ціни. У ринкових умовах ціна виступає основним об’єктом конкуренції, а конкуренція є головним регулятором економіки.

Посилена увага до ціни, врахування об’єктивних закономірностей, які вона відображає, є особливо актуальними для будівництва. Для народного господарства в цілому та окремих його галузей важливо сформувати та використовувати економічно обґрунтовані ціни на будівельну продукцію. Від їх рівня залежать пропорції розподілу національного доходу на фонди споживання та накопичення, темпи оновлення основних фондів, рівень цін на інші товари та послуги, ефективність інвестицій тощо.

Слід враховувати і те, що як ціна, так і система ціноутворення в будівництві мають суттєві відмінності, притаманні цій галузі, зумовлені особливостями виробництва та купівлі-продажу будівельної продукції. Їх необхідно взяти до уваги в процесі ринкової трансформації системи ціноутворення. Не менш актуальним є усунення наявних тут до останнього часу значних недоліків, в числі яких звернемо увагу на нормативний характер ціноутворення у будівництві і пов’язану з цим надмірну його централізацію, відірваність кошторисних нормативів від реальних умов будівництва, недостатню обґрунтованість методів розрахунку окремих складових вартості, відсутність конкуренції при визначенні ціни, монополізм виробників тощо.

Перелічені та інші недоліки ціноутворення у будівництві стали особливо помітними в умовах гіперінфляції. Вони почали стримувати ринковий розвиток галузі та народного господарства в цілому, посилився їх негативний вплив на ефективність капітальних вкладень, інвестиційний клімат у державі.

Все це зумовлює важливість реформування ціни та системи ціноутворення у будівництві, забезпечення їх відповідності новій економічній ситуації. Розв’язання цієї задачі - процес досить тривалий та складний і неможливий без системного підходу. Він потребує визначення напрямів реформування системи ціноутворення, обґрунтування нових методів розрахунків вартості будівництва, зміни підходів до її нормативної бази, запровадження принципів конкуренції при визначенні договірних цін, відповідного правового, організаційного та інформаційного забезпечення, вдосконалення інших елементів системи ціноутворення.

Об’єктивно необхідною передумовою розробки системи реформування ціноутворення є його наукове обґрунтування, відповідне методичне забезпечення. Найбільш актуальним воно є щодо вирішення питань:

більш повного врахування в процесі ціноутворення ринкової суті ціни;

визначення вимог до нової нормативно-кошторисної бази;

переходу до однорівневого способу визначення вартості будівництва, зокрема, шляхом розрахунку прямих витрат вартості будівельно-монтажних робіт на основі ресурсних норм та поточних цін;

вибору нової ціноутворювальної бази та нових методів розрахунку накладних витрат та прибутку;

врахування у вартості будівництва витрат, зумовлених ринковими відносинами, зокрема, на покриття ризиків та інфляційного подорожчання;

використання різних методів при визначенні кошторисної вартості будівництва та договірних цін.

Актуальність проведення цих досліджень зумовлюється їх недостатністю, що ускладнює прийняття економічно виважених рішень. Пояснюється це складністю самої системи ціноутворення у будівництві, необхідністю знання технології галузі та розуміння взаємовідносин між учасниками інвестиційного процесу. Крім того, в державі ще не сформувались кваліфіковані наукові колективи, які спеціалізуються на дослідженні проблем ціноутворення в будівництві, оскільки наукові організації, які працювали в цьому напрямі після розпаду Радянського Союзу, залишились, в основному, в Росії. Саме на основі розробок цих колективів визначилась політика ціноутворення для всієї країни. Тому на пострадянському просторі найбільше досліджень з питань реформування ціноутворення у будівництві здійснюється в Росії. Серед російських вчених, які приділили цим питанням найбільше уваги, слід назвати Горячкіна П.В., Дідковського В.П., Корецького В.І., Лібермана І.А., Рекітара Я.А., Сєрова В.М., Черняка В.З., Чайкіна Г.М. Проте в більшості випадків використати виконані ними дослідження для реформування ціноутворення в Україні неможливо, оскільки вони враховують специфічні проблеми Росії, її законодавство, конкретну економічну ситуацію.

Зв’язок роботи з державними програмами та планами. Напрями досліджень пов’язані з виконанням затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999р. №113 Програми проведення житлово-комунальної реформи на 1999-2001 роки, у якій пунктом 7 передбачено: “Розробити концепцію ціноутворення у будівництві, що ґрунтуватиметься на однорівневій системі утворення цін з використанням державних ресурсних норм на матеріально-технічні та трудові ресурси”, а також з виконанням заходів щодо реалізації програми діяльності уряду, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2000р. №747 “Про підсумки економічного та соціального розвитку за І квартал 2000р.”, в числі яких (п.3.2) передбачалось прийняти постанову Кабінету Міністрів України “Про спрощений механізм ціноутворення у будівництві”.

Мета і задачі дослідження. Враховуючи викладене вище, метою роботи визначено розробку і обґрунтування системи реформування ціноутворення у будівництві, адекватної ринковим вимогам, та умов її впровадження в Україні.

Для реалізації цієї мети було намічено розв’язати наступні основні задачі:

визначити об’єктивні передумови та основні напрями системи реформування ціноутворення у будівництві;

обґрунтувати ринкову модель визначення договірних цін;

розробити підходи врахування у вартості будівництва ризиків та інфляційного подорожчання;

визначити методичні засади створення нової нормативної бази ціноутворення;

обґрунтувати вибір нових методів та бази розрахунку накладних витрат та прибутку у вартості будівельно-монтажних робіт.

Об’єктом дослідження є система ціноутворення у будівництві, а предметом дослідження - кошторисна вартість будівництва на стадії проекту та договірна ціна.

Методи дослідження: системного підходу; аналізу та синтезу; історичний; виявлення причинно-наслідкових залежностей; математико-статистичний; експертний та інші. Усі ці методи застосовувались у сукупності.

Застосування методу системного підходу зумовлено самою проблемою та об’єктом дослідження, які потребують комплексного системного підходу до реформування ціноутворення.

Метод аналізу та синтезу застосовувався при розгляді усіх проблем. Таким чином виявлялись недоліки діючої системи ціноутворення, причини її невідповідності новим умовам, відмінності від ціноутворення в розвинутих ринкових країнах. Результати аналізу синтезувались і використовувались для висунення гіпотези, постановки задачі, проведення експериментів, здійснення висновків та впровадження.

Дослідження вибору напрямів реформування та створення нової нормативної бази ціноутворення, нових методів та бази розрахунку накладних витрат та прибутку здійснювались з використанням історичного підходу до аналізу цих питань, їх розвитку у часі залежно від конкретних економічних умов.

При виявленні причин недостатньої ефективності діючої системи ціноутворення та заходів щодо її вдосконалення, обґрунтуванні нових методів та бази розрахунку накладних витрат та прибутку було застосовано метод причинно-наслідкових залежностей.

З використанням регресійно-кореляційної моделі та інших математико-статистичних методів здійснювалось опрацювання інформації, зібраної від 32 підрядних організацій, і обґрунтовувалась доцільність зміни методів та бази розрахунку накладних витрат та прибутку.

Розробка пропозицій щодо впровадження нового механізму ціноутворення здійснювалась з широким залученням експертів (замовників, підрядних організацій, проектних інститутів, державних установ тощо), яким надсилались ці пропозиції, і вони висловлювали свої зауваження та побажання щодо них.

Такими ж експертами виступали учасники семінарів та конференцій, на яких розглядались окремі питання дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведені здобувачем дослідження вперше в Україні передбачають комплексний підхід до реформування системи ціноутворення у будівництві, який включає вдосконалення усіх елементів цієї системи, врахування особливостей виробництва та реалізації будівельної продукції, рівень розвитку країни на сучасному перехідному до ринку етапі.

Автором дисертації обґрунтовано нові, адекватні реальним економічним відносинам методи та принципи визначення вартості будівництва, поступового створення в галузі ринкового механізму ціноутворення, запропоновано конкретні кроки для досягнення цієї мети. В їх числі найбільш важливе значення мають обґрунтування переходу від нормативного до нормативно-ресурсного методів розрахунку вартості будівництва, які передбачають визначення прямих витрат на виконання робіт на основі ресурсних елементних норм та поточних регіональних цін на ресурси, інших витрат – з використанням рекомендованих до застосування розрахункових показників.

Дисертантом вперше в Україні визначені взаємозв’язок та різниця між кошторисною вартістю будівництва та договірною ціною будівельної продукції, запропоновано ринкову модель визначення договірної ціни, що передбачає застосування принципів конкуренції, відкритості, рівності прав усіх претендентів, можливості подання претендентами цін пропозиції, що враховують реальні умови їх діяльності.

Запропоновано нову класифікацію ризиків у будівництві, обґрунтовано їх розподіл на ризики замовника та підрядника, запропоновано підходи до врахування ризиків, включаючи ризик інфляційного подорожчання при визначенні вартості будівництва.

Автором дисертації рекомендовано використовувати нові методичні засади при створенні нормативної бази ціноутворення. Вона має враховувати реальні умови будівництва, передові технології, сучасну організацію виробництва та праці, бути усередненою при визначенні кошторисної вартості будівництва і індивідуальною – при визначенні договірної ціни.

Здобувачем обґрунтовано нові методи та база розрахунку накладних витрат та прибутку при визначенні вартості будівельно-монтажних робіт. Запропоновано їх розраховувати з урахуванням реальних умов будівництва на основі рекомендованих показників, встановлених від нормативних трудозатрат.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень враховано в 20 правових актах, що визначають напрями вдосконалення ціноутворення в будівництві, створення тут ринкової системи визначення вартості, організацію її практичного впровадження. Основними з них є: Закони України “Про інвестиційну діяльність”, “Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів”, Постанова Кабінету Міністрів України від 09.01.96р. №25 “Про проведення конкурсів (тендерів) у будівництві”, Основні положення (концепція) ціноутворення в будівництві, Державні будівельні норми з питань ціноутворення, зокрема, ДБН Д.1.1-1-2000 “Правила визначення вартості будівництва”.

Дисертант брав безпосередню участь у підготовці перелічених правових документів і був керівником розробки більшості з них, що підтверджено офіційним документом.

Апробація результатів. Дослідження дисертанта до їх врахування в правових документах проходили апробацію в державних органах управління, будівельних організаціях та їх об’єднаннях, проектних інститутах, у замовників. Відкориговані з урахуванням зауважень документи розглядались та затверджувались на Науково-технічній раді або колегії Держбуду України. Крім того, дисертант за темою дисертації здійснив 43 виступи на семінарах, конференціях, в т.ч. міжнародних, в різних містах України з 30 питань, пов’язаних з проблемою ціноутворення в будівництві.

Зокрема, різні питання реформування ціноутворення розглядались у виступах здобувача на регіональних семінарах „Практика формування взаємовідносин у будівництві в умовах однорівневої системи ціноутворення” (проведено в містах Києві, Донецьку, Львові, Одесі в період з 27 травня по 12 червня 2002 р.); „Правила визначення вартості будівництва і взаєморозрахунків за виконані роботи за реформованою системою ціноутворення” (проведено в містах Києві, Донецьку, Одесі в період з 24 жовтня по 24 листопада 2000 р.); „Порядок визначення вартості будівництва, що здійснюється на території України” (проведено в містах Львові, Києві, Одесі, Луганську, Запоріжжі в період з 18 травня по 21 червня 1995 р.), на міжнародній науково-практичній конференції „Інвестиційні процеси в промисловості України”, що відбулася 24 травня 2002 р. в м. Білій Церкві, тощо.

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 10 публікаціях, в тому числі 4 з них опубліковано одноосібно у фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженому ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, 5 розділів та 14 підрозділів, загальних висновків, бібліографічного списку використаної літератури чисельністю 124 найменування та 3 додатків. Матеріали дисертації включають 32 таблиці, 8 рисунків. Загальний обсяг дисертації складає 203 сторінки, в тому числі текстова частина – 163, додатки – 10, таблиці, рисунки - 17, список використаної літератури – 12 сторінок.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

В першому розділі „Система ціноутворення у будівництві (Огляд літератури)” дається критичний аналіз публікацій з питань суті ціни в ринкових умовах, організації ціноутворення у будівництві України та в розвинутих країнах.

В економічній науці сьогодні існують різні точки зору щодо основи ціни. Крім трудової теорії вартості все більше прихильників серед вчених-економістів знаходить теорія корисності. Якщо перша в основу ціни ставить витрати на виробництво, то друга – корисність товару, ринковий попит на нього.

Існує також теорія ціни, яка намагається поєднати обидві ці теорії. Згідно з нею ціна повинна враховувати об’єктивну основу – витрати та суб’єктивні побажання покупця – корисність.

Що стосується досліджень основи ціни будівельної продукції, то до недавнього часу монопольною була думка, що такою основою є суспільні витрати. В останні роки з’явились пропозиції, що при визначенні договірної ціни будівельної продукції потрібно враховувати її споживчі характеристики. Таку трансформацію думок в умовах ринку можна було б вважати прийнятною, якщо не враховувати особливості економічних відносин у будівництві, зокрема, систему замовлення будівельної продукції, за якої не виробник, а замовник (покупець) визначає, що йому потрібно, в які строки та якої якості. Ціна за цих відносин визначається задовго до наявності самого товару, і безпосередню участь у її розрахунку бере замовник. Тому в умовах існування інституту замовників, і про це свідчить досвід розвинутих ринкових країн, головним критерієм визначення ціни будівельної продукції мають бути суспільно необхідні витрати.

Інша ситуація складається, якщо замовник будівельної продукції на стадії прийняття рішення про її створення відсутній, і вона виробляється для вільного продажу на ринку. Тут на рівень ціни значно більше впливають ринковий попит, його співвідношення з пропозицією, якісні характеристики товару, тобто корисність. Крім того, споживчі характеристики будівельної продукції повинні враховуватися замовником на стадії прийняття рішення про доцільність будівництва, при проектуванні, визначенні ефективності проекту.

Різними в економічній літературі є також думки щодо суті кошторисної вартості будівництва та договірної ціни. Поширеними були твердження, що це ідентичні категорії, що роль ціни будівельної продукції виконує кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт. Такі твердження принижували роль договірних цін у будівництві, суперечили застосуванню при їх визначенні конкуренції, демократизації самого процесу ціноутворення. Фактично вони служили обґрунтуванням діючої системи ціноутворення, зокрема, її нормативного характеру, безальтернативності при розрахунку ціни, диктату виробника, і зумовлювали суттєві недоліки цієї системи.

За своїми методами та принципами, організацією система ціноутворення у будівництві в минулому мала затратний характер. Кошторисні нормативи, на основі яких визначались кошторисна вартість будівництва та договірна ціна, які мали враховувати суспільні витрати, були відірвані від реальних умов будівництва. Методи розрахунку накладних та інших (лімітованих) витрат, прибутку сприяли зростанню матеріаломісткості будівництва, поділу об’єктів та робіт на вигідні та невигідні, не створювали рівних умов для діяльності різних підрядних організацій. Порядок узгодження проектної документації з підрядниками, практика її перегляду в процесі виконання робіт забезпечували монопольне положення підрядників, можливість їх впливу на збільшення вартості будівництва.

В економічній літературі аналізувались недоліки системи ціноутворення, обґрунтовувались можливі заходи щодо її вдосконалення. Проте пропозиції торкались окремих питань, а тому при їх реалізації не вирішували проблему кардинально, сприяли вдосконаленню лише окремих елементів системи ціноутворення і на короткий час. Безумовно, в умовах централізованої системи управління вони і не могли бути іншими, оскільки вимагали б зміни самої системи.

Здобуття Україною незалежності, її курс на ринкові перетворення відкрили можливості переходу до створення якісно іншої системи ціноутворення в будівництві. Проте в перші роки суттєві зміни тут були неможливі в зв’язку з методичною, законодавчою, організаційною, психологічною неготовністю до їх проведення, а в подальшому на цей процес негативно вплинула гіперінфляція. Вона ще більше загострила недоліки системи ціноутворення, посилила її невідповідність новій економічній ситуації та підкреслила актуальність кардинального реформування.

Дослідження проблеми реформування ціноутворення в економічній літературі України не дають відповіді, якою має бути нова система ціноутворення в будівництві і що треба для цього зробити. Певну інформацію з цього питання можна одержати на основі аналізу практики ціноутворення у будівництві в країнах з ринковою економікою. При цьому слід мати на увазі, що досвід цих країн може бути використаний в Україні лише з урахуванням її рівня розвитку, законодавства, фінансових, інформаційних, кадрових можливостей, існуючої інфраструктури тощо.

Аналіз літератури з питань ціноутворення та практики його організації у будівництві в Україні та інших країнах дозволив визначити напрями та задачі дослідження, методику та організацію його проведення, що є предметом розгляду другого розділу “Задачі, методика та організація дослідження”.

Реформування ціни та ціноутворення у будівництві, створення системи, яка б відповідала ринковим потребам, для України є об’єктивною задачею. Її розв’язання потребує системного підходу, правового, методичного та організаційного забезпечення, врахування реальної економічної ситуації. Виходячи з цієї гіпотези, першою задачею дослідження визначено обґрунтування об’єктивних передумов та основних напрямів розробки системи реформування ціноутворення у будівництві.

Необхідною передумовою створення нової системи ціноутворення є використання ринкових принципів при визначенні договірної ціни і, перш за все, конкуренції. Старий порядок ціноутворення був позбавлений цього економічного важеля, допускав монополізм виробника. Це зумовлювало формальний підхід до визначення договірних цін, робило їх розрахунок адекватним розрахунку кошторисної вартості будівництва. Перші кроки щодо запровадження конкуренції, зміни підходів до визначення договірних цін поки що не дали бажаного результату. Цю роботу слід продовжити. Враховуючи це припущення, другою задачею роботи обрано обґрунтування ринкової моделі визначення договірних цін.

Ринкові відносини зумовлюють необхідність врахування у вартості будівництва витрат, пов’язаних з цими відносинами, зокрема, зумовлених ризиками та інфляційними процесами. Стара система ціноутворення цим питанням не приділяла достатньої уваги, оскільки в умовах централізованої системи управління здійснювався перерозподіл коштів. Система реформування ціноутворення має врахувати нову ситуацію. Тому третьою задачею роботи визначено розробку підходів до врахування у вартості будівництва ризиків та інфляційного подорожчання.

Ринкове ціноутворення є несумісним із застосуванням всеохоплюючої нормативної бази, необ’єктивністю та відірваністю кошторисних нормативів від реальних умов. Це припущення зумовило вибір четвертої задачі дослідження: обґрунтувати методичні засади створення нової нормативної бази ціноутворення.

У числі недоліків старої системи ціноутворення особливе місце займала необґрунтованість методів та бази розрахунку накладних витрат та кошторисного прибутку. Визначення накладних витрат від прямих витрат, а прибутку від собівартості стимулювало зацікавленість підрядників в зростанні витрат на будівництво, застосуванні дорогих матеріалів. Крім того, накладні витрати та прибуток у ринкових умовах не повинні розраховуватись на основі централізованих нормативів, оскільки саме їх диференціація є основним засобом підрядників впливати на рівень договірних цін, визначати власний варіант договірної ціни. Доказ цієї гіпотези передбачено п’ятою задачею роботи: обґрунтувати нові методи та базу розрахунку накладних витрат та прибутку у вартості будівельно-монтажних робіт.

Проведення досліджень здійснювалось у такій послідовності: виявлення та аналіз проблеми; висунення гіпотези; постановка задачі; проведення експерименту; висновки; впровадження. Наприклад, шляхом детального аналізу існуючого порядку визначення накладних витрат, змін, які вносились у нього в різні періоди, виявлено, що розрахунки накладних витрат на основі прямих витрат є недостатньо обґрунтованими, стимулюють зростання матеріалоємності робіт, а тому потребують вдосконалення. Було висунуто гіпотезу, що більш обґрунтованим є здійснення цих розрахунків на основі нормативних (кошторисних) трудозатрат, і, відповідно, поставлено задачу визначити залежність між цією базою та накладними витратами. На основі опрацювання інформації по 32 підрядних організаціях з використанням регресійно-кореляційної моделі та інших математико-статистичних методів виявлено, що така залежність є досить значною. Це дозволило зробити висновок про доцільність розрахунків накладних витрат на основі нормативних трудозатрат, який було враховано при прийнятті ДБН Д.1.1-1-2000 “Правила визначення вартості будівництва”.

Питання визначення напрямів розробки системи реформування ціноутворення, обґрунтування ринкової моделі розрахунку договірної ціни, врахування ризику та інфляційного подорожчання при розрахунку вартості будівництва розглянуто в третьому розділі “Ринкові засади реформування ціноутворення”.

Для визначення напрямів реформування ціноутворення важливо встановити, що представляє собою ця система. Вона включає сукупність елементів, пов’язаних з визначенням вартості будівництва. Основними в їх числі є методи та способи розрахунку вартості будівництва, її склад, нормативно-кошторисна база, форми кошторисної документації та порядок їх складання, інформаційне та нормативно-методичне забезпечення процесу розрахунку вартості, функції окремих суб’єктів в ньому, в тому числі держави тощо. Між елементами системи ціноутворення існує тісний зв’язок та залежність, а тому при її реформуванні важливо дотримуватись системного, комплексного підходу, єдиних методичних засад.

В різних системах управління економікою різною є і система ціноутворення (табл. 1). Аналіз показує, що основними відмінностями ринкової системи ціноутворення у будівництві є:

- більша демократичність процесу ціноутворення, його прозорість та гласність;

- застосування конкурентних засад при визначенні вартості будівництва;

- більша обґрунтованість та відповідність реальним умовам нормативної бази;

- наявність розвинутої інфраструктури з питань ціноутворення.

Для створення ринкової системи ціноутворення в Україні важливе значення мають наступні кроки:

- демократизація ціноутворення шляхом розширення повноважень у цьому процесі учасників будівництва, усунення їх монополізму, більш чітке розмежування функцій;

- підвищення ролі договірних цін, застосування конкурентних процедур при їх визначенні;

- перехід від нормативного методу розрахунку вартості будівництва до її визначення на основі нормативів витрат ресурсів та поточних цін;

- підвищення обґрунтованості нормативно-кошторисної бази, виключення з її складу вартісних нормативів;

- застосування ринкових методів розрахунку накладних витрат та прибутку, інших пов’язаних з будівництвом витрат;

- урахування у вартості будівництва коштів на покриття витрат, зумовлених ринковими відносинами, зокрема, ризиком, інфляційним подорожчанням тощо.

Для здійснення цих кроків необхідна активна участь держави. Така необхідність зумовлюється складністю самого ціноутворення у будівництві, відсутністю досвіду його учасників у самостійному вирішенні усіх питань, недостатнім розвитком необхідної інфраструктури, а також тим, що держава інвестує значні кошти в будівництво і зацікавлена у їх ефективному використанні.

Таблиця 1

Основні риси ціноутворення в будівництві в різних системах господарювання

Характерні ознаки | Ринкові країни | Україна

в умовах старої системи | в перехідний до нової системи ціноутворення період *

Методи впливу держави на ціноутворення | Опосередковані | Прямі | Перехід до опосередкованих

Засади визначення договірної ціни | З використанням конкуренції | Без застосування конкуренції | Перехід до конкуренції

Методи визначення вартості будівництва | Розрахунковий | Нормативний | В основному нормативний

Застосування єдиної нормативно-кошторисної бази | Відсутнє | Обов’язкове | Обов’язкове

Строки перегляду нормативно-кошторисної бази | Щорічно | Через тривалі проміжки часу | В умовах гіперінфляції постійно коригувались вартісні нормативи

Вплив підрядників на проектні вирішення до їх затвердження | Відсутній | Достатньо широкий | Поступово втрачається

Перегляд договірних цін | У визначених випадках | Постійний | Постійний

Інфраструктура з питань ціноутворення | Широко розвинута | Практично відсутня | Слаборозвинута

Інформаційне забезпечення та аналіз ціноутворення | Широко розвинуті | Практично відсутні | Розвинуті недостатньо

Прозорість та гласність процесу ціноутворення | Достатньо розвинуті | Відсутні | Слаборозвинуті

* Примітка. Стосується будівництва, що фінансується за рахунок державних капітальних вкладень

В ринкових умовах особливу актуальність набуває зміна підходів до розрахунку договірних цін, підвищення їх ролі в системі ціноутворення. Розв’язання цих задач пов’язане, перш за все, з усвідомленням, що ціна і кошторисна вартість будівництва є двома взаємозалежними, але одночасно і різними показниками вартості будівництва (рис. 1). Вони мають різне призначення, виконують різні функції. Кошторисна вартість є прогнозним, розрахунковим кошторисом замовника, який розраховується на основі усереднених нормативів та показників, використовується для розрахунку ефективності проекту, прийняття рішення про доцільність його реалізації, служить орієнтиром для визначення договірної ціни. Тому договірна ціна є результатом конкурентних домовленостей замовника з підрядником, враховує умови підрядника, який запропонував оптимальний варіант ціни в конкуренції на одержання замовлення з іншими підрядниками, використовується для розрахунків за виконані роботи.

Це зумовлює певні принципи визначення договірних цін, у тому числі:

застосування конкуренції при виборі виконавця замовлення;

право кожного претендента на одержання замовлення розраховувати і подавати замовнику свій варіант ціни з урахуванням власної цінової політики та нормативної бази, можливостей виконання замовлення, прогнозованого рівня ризику, вимог замовника та кон’юнктури ринку;

забезпечення рівних можливостей для усіх претендентів, чесність та прозорість при виборі переможця.

Рис.1. Характерні властивості кошторисної вартості будівництва

та ціни будівельної продукції в ринкових умовах

Лише за цих умов договірна ціна стає об’єктивним вимірником суспільно необхідних витрат на виробництво будівельної продукції, її корисності, дієвим важелем скорочення витрат у будівництві.

При розрахунку ціни пропозиції для підрядника важливо визначитися з мінімальним та максимальним її рівнем, який він може запропонувати замовнику. Мінімальний рівень ціни пропозиції, як правило, не повинен бути меншим його витрат на виконання замовлення, максимальний – в більшості випадків має обмежуватись рівнем кошторисної вартості будівництва. Рівень мінімальної ціни пропозиції підряднику доцільно визначати на основі розрахунку точки беззбитковості виконання замовлення, рівень максимально можливої ціни може встановлюватись замовником умовами проведення торгів.

Будівництво в силу тривалості виробничого циклу, суттєвості витрат, технологічних, організаційних, економічних особливостей відноситься до ризикованих видів діяльності. Високий рівень ризику існує як для замовників, так і для підрядників, що має враховуватися при визначенні вартості будівництва і є необхідною передумовою її обґрунтованості та стабільності.

До основних ризиків замовників доцільно віднести помилки в проектній документації, зміни проектних вирішень, зміни державних стандартів на матеріальні ресурси, обставини непереборної сили та деякі інші. Ризиками підрядників є усі ризики, пов’язані з їх підприємницькою діяльністю, і вони повинні враховуватись при підготовці підрядниками пропозицій щодо рівня договірної ціни. Диференціація коштів на покриття ризиків у складі договірної ціни є однією з можливостей підрядників впливати на загальний рівень ціни з урахуванням кон’юнктури ринку.

В числі ризиків у ринковій економіці важливе місце займає інфляція. Яка сторона договору підряду несе ризик інфляції залежить від того, динамічною чи твердою є договірна ціна. Якщо договірна ціна є динамічною, ризик інфляції має нести замовник, якщо твердою – підрядник. Відповідно до цього в першому випадку кошти на покриття інфляції в кошторисній вартості будівництва визначає замовник, у другому – вони передбачаються у пропозиції договірної ціни підрядником.

Для практики врахування у вартості будівництва коштів на інфляцію важливо об’єктивно розрахувати обсяг цих коштів, визначити порядок їх використання. Для цього пропонується застосувати коригуючі коефіцієнти, які можуть розраховуватись за видами будівництва та робіт, видах витрат, та по регіонах. Якість виконання цієї роботи залежить від обґрунтованості методичних підходів, достатності її інформаційного та організаційного забезпечення, кваліфікованого контролю за правильністю розрахунків.

Обґрунтування нових вимог до нормативно-кошторисної бази, нових методів та бази розрахунку накладних витрат та прибутку здійснено в розділі 4 “Вдосконалення методів розрахунку ціноутворюючих нормативів та показників”.

Визначення вартості будівництва на основі елементних норм витрат ресурсів та поточних цін потребує суттєвого скорочення складу кошторисних нормативів. Обов’язковими для застосування в їх числі доцільно залишити лише елементні норми витрат ресурсів, розраховані в натуральних показниках. Усі вартісні показники слід визначати з урахуванням ринкової кон’юнктури. При розрахунку інших витрат, пов’язаних з будівництвом, рекомендується застосовувати приблизні нормативи (показники) цих витрат.

Стосовно елементних норм витрат ресурсів, то вони повинні бути більш реальними. Для цього вони мають враховувати середньогалузевий рівень ресурсних витрат при використанні сучасної техніки, технології, організації робіт, дотриманні чинних стандартів, будівельних норм та правил. Для розрахунку елементних кошторисних норм слід використовувати виробничі норми, а за їх відсутності кошторисні норми можуть визначатись розрахунково-аналітичним методом за робочими кресленнями. Процес оновлення елементних норм необхідно зробити не разовим, а постійним. За аналогом розвинутих ринкових країн перегляд норм доцільно здійснювати щорічно станом на 1 січня.

Для розрахунку цін пропозиції підрядники повинні користуватися нормативною базою, включаючи норми витрат ресурсів, яка б враховувала умови їх діяльності, технологію, організацію виконання робіт, кваліфікацію робочої сили. Саме це забезпечить більшу обґрунтованість розрахунку ціни, створить передумови для реалізації принципів конкуренції. Безумовно, створення такої бази - задача не одного дня, проте без цього ринкове ціноутворення буде неповним.

Використання для розрахунку вартості будівництва поточних цін вимагає визначення методичних підходів при їх виборі. Перш за все, це повинні бути ціни, що склалися на конкретному регіональному ринку. Вони сьогодні в Україні суттєво відрізняються. Для прикладу середня заробітна плата в м. Києві та Тернопільській області відрізняється майже в 3 рази. Великою є різниця в цінах і на матеріальні ресурси. У значній мірі за цих обставин різниця між середньою вартістю спорудження одного квадратного метра житла, що склалася в різних регіонах, досягає сьогодні 25%.

Важливо також мати об’єктивну інформацію про ринкові ціни на ресурси. Джерелом цієї інформації можуть стати спеціальні регіональні центри з питань ціноутворення у будівництві. Ці центри можуть зосереджувати інформацію про ціни на матеріально-технічні та трудові ресурси, прогнозувати їх рівень, забезпечувати цією інформацією учасників будівництва.

Важливий напрям реформування системи ціноутворення - зміна методології розрахунку накладних витрат. До недавнього часу вони розраховувались за нормативами, встановленими до прямих витрат залежно від підпорядкованості підрядних організацій. Як і інші нормативи, вони діяли протягом тривалого часу і були однаковими для розрахунку кошторисної вартості будівництва і для визначення договірних цін.

Основними недоліками такої практики визначення накладних витрат була їх відірваність від реальних умов будівництва, відомча залежність, зростання при збільшенні матеріальних витрат. Першочерговою передумовою усунення цих недоліків є зміна бази для розрахунку накладних витрат. При виборі варіанту такої бази слід враховувати, що комплексний характер накладних витрат, неоднорідність статей, які сюди входять, їх залежність від багатьох, нерідко різнонаправлених факторів, не дозволяють вибрати базу, яка б враховувала усі фактори та умови, що впливають на рівень накладних витрат. Такої бази просто не існує. Тому важливо визначити ті пріоритети, яким повинна відповідати вибрана база. До їх числа слід віднести: наявність певного кількісного зв’язку між базою та накладними витратами; усунення залежності від витрат на матеріали; простота і зрозумілість при визначенні; можливість контролю.

В результаті аналізу виявлено, що найбільш повно цим вимогам відповідають нормативні трудозатрати. Вони є достатньо стабільними, єдиними для усіх регіонів України, незалежними від ринкової кон’юнктури, а найголовніше, переважна більшість статей накладних витрат з ними пов’язана. Доказом останнього служить аналіз динаміки фактичного рівня накладних витрат від фактичної трудомісткості робіт, виконаний за результатами діяльності 32 підрядних будівельних організацій системи холдінгу “Київміськбуд”, корпорацій “Укрбуд” та “Украгропромбуд” (табл.2). Аналіз цієї динаміки свідчить, що чим більшою є трудомісткість робіт (гр.7), тим більшим є рівень накладних витрат на 1 тис.грн. обсягу виконаних робіт (гр. 8).

Таблиця 2

Динаміка рівня накладних витрат залежно від трудомісткості

виконання робіт

Номер групи органі-зацій |

Рівень трудозатрат, прийнятий при визначенні груп,

люд.год. на 1 тис.грн. обсягу робіт | Кількість організацій у групі, одиниць | Обсяг виконаних робіт,

тис.грн. | Відпрацьовано,

тис.люд.-год. | Накладні витрати,

тис.грн. | Трудомісткість виконання робіт,

люд.-год. на

1 тис.грн.

(гр.5:гр.4) | Накладні витрати

до обсягу виконаних робіт,

%

(гр.6:гр.4) | до фактичних трудозатрат,

грн. на 1 люд.-год. відпрацьованого часу

(гр.6:гр.5)

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9

1 | Менше 100 | 6 | 140847 | 10342 | 25300 | 73,4 | 17,96 | 2,45

2 | Від

100 до 200 | 11 | 114761 | 15989 | 25043 | 139,3 | 21,83 | 1,57

3 | Від

200 до 300 | 6 | 21130 | 4951 | 6667 | 234,3 | 31,55 | 1,35

4 | Більше 300 | 9 | 13272 | 4988 | 5323 | 375,8 | 40,10 | 1,07

Всього | 32 | 290010 | 36270 | 62333 | 125,1 | 21,49 | 1,72

Залежність маси та рівня витрат від факторів впливу на них (трудомісткості виконання робіт та їх собівартості) по вказаній групі підрядних організацій “Київміськбуду” та “Укрбуду” визначалась також з допомогою регресійно-кореляційного аналізу (таблиці 3,4). За критерієм тісноти зв’язку між показниками, окрім загально визначених коефіцієнтів парної кореляції (R) та кореляційного відношення (), використовувався показник лінійного відхилення по кожному об’єкту за формулою (1) та у середньому за формулою (2).

Таблиця 3

Коефіцієнти кореляції, кореляційні відношення (чисельник) та середньоарифметичні значення лінійних відхилень (за формулою 2) по групах будівельних організацій

Групи будівельних організацій та

їх кількість | Вид функції

У1=f(Z3) | У1=f(Х1;Х2) | У1=f(Х1) | У1=f(Х2) | У2=f(Z3) | У2=f(Z1; Z2) | У2=f(Z1) | У2=f(Z2)

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9

Київміськбуд,

12 од. | 0,145

19,4 | 0,732

12,06 | 0,596

14,1 | ** Примітка. Інформація відсутня | 0,67

26,95 | 0,906

18,57 | 0,85

22,55 | 0,87

21,03

Укрбуд,

17 од. | 0,091

31,18 | 0,845

23,36 | * | 0,845

23,57 | 0,927

35,64 | 0,965

27,64 | 0,942

34,18 | 0,953

28,95

Всього,

32 од. | 0,434

31,33 | 0,86

22,26 | 0,58

27,9 | 0,786

29,91 | 0,88

47,13 | 0,952

55,36 | 0,944

57,52 | 0,951

54,79

де: У1 – рівень накладних витрат (накладні витрати/обсяг робіт);

У2 – накладні витрати, всього;

Х1 – виробіток на 1 люд.-год. (обсяг робіт/кількість люд.-год.);

Х2 – рівень собівартості (собівартість/обсяг виконаних підрядних робіт);

Z1 – обсяг робіт;

Z2 – собівартість робіт;

Z3 – відпрацьовано людино-годин.

, (1)

де: – абсолютне значення лінійного відхилення розрахункової величини показника від фактичної по іму об’єкту (і=1,2….n);

– фактичне (емпіричне) значення іої залежної змінної;

– розрахункове значення іої залежної змінної.

, (2)

де – середньоарифметична величина абсолютних значень лінійних відхилень по усіх об’єктах групи від і=1 до і=n.

Таблиця 4

Вибіркові кореляційно-регресійні моделі накладних витрат (У2), їх рівня (У1) і собівартості будівельно-монтажних робіт (Z2) у залежності від факторів впливу

(по організаціях Київміськбуду)

№ п/п | Рівняння зв’язку | Кореляційне відношення R= | Лінійне відхилення, %

(ф-ла 1, 2)

1 | = - 0,14880 – 6,0996Х1 + 0,43506Х2 | 0,732 | 12,06

2 | = 1031,183 + 0,7748Z2– 0,60076Z1 | 0,906 | 18,57

3 | = 990,576 + 0,001425Z3 | 0,675 | 26,95

4 | Z2 = 6383,826 + 0,00637Z3 | 0,586 | 37,5

Результати цих розрахунків дають підстави зробити висновок про можливість використання нормативних трудозатрат, як бази для визначення накладних витрат.

Одночасно з використанням нової бази для розрахунку накладних витрат необхідно відмовитися від нормативного характеру їх визначення. У централізованому порядку доцільно встановлювати лише рекомендовані рівні (показники) накладних витрат, диференційовані за видами будівництва та робіт. Вибір конкретного показника для розрахунку накладних витрат повинен залежати від самих умов будівництва та кон’юнктури ринку і здійснюватись сторонами будівельного контракту.

Проведений аналіз показав також доцільність зміни бази для розрахунку кошторисного прибутку, методиці визначення якого були притаманні ті самі недоліки, що і методиці визначення накладних витрат.

Прийняття ДБН Д.1.1-1-2000 змінило розрахунок прибутку. Замість використання обов’язкового та єдиного для усіх видів будівництва нормативу прибуток почав розраховуватись за диференційованими за видами будівництва (рекомендованими для використання) показниками. Проте нові державні будівельні норми не вирішили проблеми залежності маси прибутку від собівартості, зокрема, від витрат на матеріали. Варіанти її вирішення розглянуто в дослідженні. Тут проаналізовано сильні та слабкі сторони використання, як бази для розрахунку прибутку собівартості робіт, кошторисної заробітної плати в складі прямих витрат та кошторисних трудозатрат. Цей аналіз дозволив зробити висновок, що, виходячи з наявних проблем, на сучасному етапі найбільш придатною базою для визначення прибутку є нормативні трудозатрати.

Для того, щоб розрахований на основі цієї бази прибуток врахував реальні умови будівництва, різні потреби будівельних організацій у ньому залежно від трудомісткості, фондомісткості виконуваних робіт, показники прибутку від нормативних трудозатрат слід диференціювати за видами будівництва та видами робіт і встановлювати як рекомендовані для застосування. Реальні показники прибутку мають визначатись безпосередньо сторонами залежно від фактичних умов будівництва, рівня ризику, кон’юнктури ринку. Диференціація рівня прибутку дасть можливість підрядним організаціям реально впливати на рівень договірних цін, тобто буде стимулювати конкуренцію на будівельному ринку.

В останньому розділі “Аналіз та узагальнення результатів дослідження” аналізуються результати роботи та розглядається практика їх впровадження. Як було відмічено раніше, більшість висновків та пропозицій враховано в нормативних документах. Основним з них є ДБН Д.1.1-1-2000 “Правила визначення вартості будівництва”. Цей документ ґрунтується на пропозиціях дослідження щодо: розрахунку вартості будівництва на основі елементних ресурсних норм та поточних цін; врахування коштів на відшкодування ринкових