Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України

БАБИЧ Дмитро Володимирович

УДК 338.42

СТРАТЕГІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
СТІЙКОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ І РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Спеціальність 08.02.03 – Організація управління, планування і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти та науки України

Науковий

консультант |

доктор економічних наук, професор,
Глущенко Віктор Володимирович,
Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, завідувач кафедри фінансів та кредиту

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор
Єрмошенко Микола Миколайович,
Національна академія управління, проректор

доктор економічних наук, професор
Пашута Микола Тимофійович,
Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, головний науковий співробітник

доктор економічних наук, професор
Александрова Валентина Петрівна,

Інститут економічного прогнозування НАН України, заступник завідувача відділу технологічного прогнозування та інноваційної політики

Провідна установа— | Інститут економіки НАН України, відділ промислового потенціалу, м. Київ

Захист відбудеться 20 червня 2002 р. об __ годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Науково-дослідного інституту Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за адресою: 01103, м. Київ-103, бульвар Дружби народів, 28, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за адресою: 01103, м. Київ-103, бульвар Дружби народів, 28.

Автореферат розісланий 20 травня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук |

А.В. Базилюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Стратегія переходу до сучасних ринкових відносин вимагає глибокого теоретичного аналізу й осмислення загальних закономірностей становлення й функціонування економічної системи України. Проблема обґрунтування місця й ролі держави є центральною для досягнення визначеної концептуальної мети - формування соціально орієнтованої ринкової економіки. При цьому важливо переосмислити через призму національної специфіки державного процесу становлення ринку, використання досвіду інших країн.

Теоретичний аналіз і узагальнення основних функцій держави у перехідній економіці, його роль у розробці відповідної економічної стратегії і є першочерговим завданням, тому що повинна забезпечувати постановку, реалізацію адекватних сучасному стану суспільно-економічної системи України трансформаційних задач, а також виділити пріоритети і визначити способи, шляхи раціонального досягнення загальної мети.

Проблеми державного регулювання функціонування економічних систем викликає необхідність проведення фундаментальних теоретичних економічних досліджень щодо обґрунтування потреби створення системи державного регулювання процесів виробництва, розподілу праці, розбудови нових інститутів державного управління, в наслідок яких визначалася б стратегія подальшого економічного розвитку країни.

Проблеми функціонування і розвитку соціально-економічної системи є ключовими в розумінні закономірностей суспільного процесу, які відрізняються складністю, багатогранністю, визначають теоретико-методологічну базу дослідження особливостей формування і реалізації економічної політики держави, яка поєднує інтереси всіх суб’єктів господарювання, її функцій, ролі на тому або іншому етапі історичного розвитку економічної системи й в сучасній перехідній економіці. Ці проблеми були в колі наукових інтересів представників найрізноманітніших шкіл і напрямків. Вони розглядалися в роботах західних економістів А. Сміта, К. Маркса, А. Маршалла, Дж. М. Кейнса, В. Ойкена, П.Самуэльсона й інших дослідників.

Аналіз місця, ролі і методів державного регулювання цих процесів знайшли відображення в працях українських економістів В.П. Александрової, А.М. Алимова, А.І. Амоші, Ю.М. Бажала, В.Ф. Беседіна, Л.К. Бесчасного, І.К. Бондар, В.М. Гейця, В.І. Голікова, Н.П. Гончарової, М.М. Єрмошенка, І.І. Лукінова, Б.Я. Панасюка, М.Т. Пашути, В.І. Пили, Н.Г. Чумаченка, М.М. Якубовського, а також відомих російських економістів Л.А. Абалкіна, П. Буніча, С. Шаталіна та інших.

В економічній літературі існують декілька концепцій обґрунтування необхідності державного регулювання економіки. Основними і найбільше поширеними є: теорія недосконалості ринку, теорія суспільного інтересу та галузевого інтересу. Суть проблеми визначається у тому, що вільний ринок породжує множину соціально небажаних результатів. Тому кожна з названих концепцій має позитивні і негативні сторони, які проявляють себе у механізмі державного регулювання економіки.

Визначення основних напрямків впливу держави на розвиток ринкової економіки України, узгодження їх із нормами і досвідом індустріальних країн світу в розвитку економіки й обумовили вибір теми дисертації, її актуальність і сучасність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною розробок Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна та Академії економіки і права Міністерства промислової політики України: “Основні напрямки державного регулювання ринкових відносин в Україні” – держреєстраційний № 0197U009318; “Соціально-економічна стратегія формування в Україні нової моделі економічного розвитку” - держреєстраційний № 0101U002800; “Розробка методологічних підходів трансформації системи та соціально-економічних відносин в Україні” - держреєстраційний № 0199U004423; “Розробка концепції й організаційного механізму регулювання економічної безпеки промисловості України” - держреєстраційний № U003487; “Дослідження механізму реструктуризації державних підприємств” - держреєстраційний № U003486.

Метою дослідження є наукове обґрунтування і розробка теоретико-методологічних засад функціонування сучасної економічної системи і соціально-економічної природи механізму її регулювання, розробка концептуальних основ і моделей стратегічного відтворення процесів та розвитку суспільства.

Відповідно до зазначеної мети в дисертації поставлені й вирішені такі задачі:

розкрито теоретико-методологічні основи й еволюцію функцій державного регулювання економічною системою; здійснено аналіз складових економічної політики і виявлено взаємозв'язок між ними;

визначено місце й роль держави у рішенні основних протиріч перехідної економіки та у регулюванні ринкових трансформаційних процесів;

досліджено сучасний стан економічних перетворень, проведено порівняльний аналіз і дана оцінка довгостроковим чинникам і умовам, які визначають результат і динаміку розвитку економічних систем;

розкрито економічні функції держави в умовах вільного і регульованого ринку, виявлено їх специфіку в перехідній економіці України;

проведено критичний аналіз теоретико-методологічних підходів до формування економічної стратегії і визначено її роль у регулюванні економічних систем; розроблено модель і механізми, що забезпечують стабілізацію і розвиток ринкових трансформаційних процесів;

розроблена авторська концепція державного регулювання, у якій аргументована законодавчо й обґрунтована конституційна роль об'єктивного суспільного інтересу в раціоналізації економічної стратегії держави;

розкрита роль держави в створенні системи забезпечення економічної безпеки держави; систематизовано й уточнено перелік чинників і погроз економічної безпеки; розроблена методика оцінки економічної безпеки держави, галузей, підприємств; оптимізована система показників економічної безпеки з урахуванням особливостей національної економіки;

визначено напрямки стабілізації і сформульована стратегія економічного розвитку України і механізм стратегічного регулювання, що забезпечує розвиток економічних систем;

досліджено інвестиційний цикл нового технічного укладу; розроблені форми, методи і засоби державного регулювання пріоритетних напрямків розвитку інвестиційної діяльності; розроблені методичні рекомендації по оцінці інвестиційної привабливості об'єктів;

дана оцінка державного регулювання інноваційної діяльності через призму інноваційної моделі розвитку економічних систем; досліджено особливості впливу системи державного регулювання на інноваційну діяльність.

Об'єктом дослідження виступає процес формування економіко-правових відносин та роль держави у створенні системи регулювання економіки в умовах ринкових відносин.

Предметом дослідження є механізм формування і стратегічного регулювання стійкого функціонування відтворювальних процесів у ринковій економіці.

Методи дослідження: аналіз тенденцій, порівняння, апроксимації, логічних узагальнень, системного підходу, метод порівняльного аналізу систем, статистичного моделювання і прогнозування.

Наукова новизна отриманих результатів.

У теоретичному плані:

визначено еволюційний характер розвитку державної економічної системи, що структурується в локальні підсистеми (системи) зі стійкими формами соціально-економічних зв’язків, які відповідають принципам і тенденціям розвитку суспільства. Цей зв’язок виникає одночасно і безпосередньо в процесі життєдіяльності людей, виробничій сфері, а також у сфері обігу та процесі соціальних і політико-правових відносин.

Розкрита роль держави в сукупному впливі на економічні системи з метою їх структурно-функціональних змін для подолання протиріч, що виникають у процесі взаємодії різних форм власності та в процесі застосування економічних, політичних і правових важелів, що забезпечують стратегічну спрямованість економічного зростання національної економіки.

Розроблено методологічні підходи, що базуються на принципах: протиріччя, нормативному, адаптивному, пріоритетному і правовому, а реалізуються через узагальнені функції й механізми державного регулювання.

Сформульовані науково обґрунтовані принципи і методи формування стратегії регулювання розвитком економічних систем, зокрема вдосконалено модель взаємодії між ієрархічними рівнями управління в процесі її формування; систематизовано основні напрямки застосування складових та методологічного апарату загальної теорії стратегії; вдосконалено методику оцінки економічної ефективності стратегії.

У методичному плані:

розроблено економіко-математичну модель, що дозволяє здійснити короткостроковий прогноз динаміки ВВП, оцінити вплив основних чинників зростання і визначити пріоритетні напрямки побудови стратегії економічного росту України.

Науково обґрунтовано методичні рекомендації по формуванню ефективної стратегії розвитку економіки, яка включає стратегії виживання, стабілізації та сталого зростання. Кожна стратегія передбачає власну стратегічну ціль, що викликано наявністю індивідуальних пріоритетів у різноманітних альтернативних варіантах здійснення ефективної стратегії.

Розроблено науково-методичні рекомендації і впроваджено методику по формуванню корпоративного сектора в економіці, аналізу ефективності функціонування і ліквідації окремих підприємств.

Визначено причини і наслідки економічної кризи в Україні, що пов’язані з порушенням базових пропорцій, не сформованістю власників підприємств, слабким відновленням виробництва основних фондів, відсутністю інвестиційних ресурсів, ігноруванням ролі промислового виробництва як бази національної економіки.

Запропоновано авторську концептуальну модель державного регулювання системи забезпечення економічної безпеки держави, а також систему оцінки й діагностики стану економічної захищеності держави та механізм впливу на господарські процеси з урахуванням зміни змісту загроз у залежності від цілей економічного розвитку.

Розроблено механізм реалізації інвестиційної стратегії, що передбачає: об'єднання стратегічних цілей розвитку економічних систем та інвестування; визначення довгострокових пріоритетів й методів їх досягнення та оцінки внутрішніх і зовнішніх обмежень. Інвестиційна стратегія доповнена фінансовою складовою, що містить у собі джерела фінансування і залучення позикових інвестиційних ресурсів.

Розроблено концептуальну модель інноваційного впливу на механізми формування і реалізації стратегії стійкого економічного зростання, яка містить у собі систему цілей інноваційної політики з урахуванням основних функцій і принципів науково-технічного й інноваційного розвитку.

Практичне значення одержаних результатів: Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції по державному регулюванню економічних систем перехідного періоду, потребують подальшого розвитку та адаптації форм і методів державного регулювання економічних процесів у трансформаційний період для виходу країни з кризи та підйому економічного стану виробництва.

На державному рівні – впроваджуються рекомендації з регулювання корпоративним сектором економіки та використанням інвестиційних ресурсів держави.

На галузевому рівні – використовуються науково-практичні та нормативні рекомендації з удосконалення економічного та організаційно-правого регулювання відносин між підприємствами та галуззю в цілому.

На регіональному рівні – впроваджуються концептуальні засади, спрямовані на подальше використання трудового, матеріального, інформаційного, інноваційного потенціалу та фінансових ресурсів для технічного оновлення конкурентоспроможної продукції та підвищення загальної культури промислового виробництва.

Матеріали дослідження ввійшли до дисциплін “Управління економічною безпекою”, “Інвестиційний менеджмент”, “Інноваційний менеджмент”, “Державна промислова політика”, “Корпоративне управління”, які використовуються викладачами з економічних спеціальностей у Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна та інших учбових закладах.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в роботі наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком.

Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій автором особисто розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації. Основні ідеї і розробки дослідження опубліковані без співавторів і відображають його погляди на проблему стратегічного формування і регулювання економічних систем. В роботах написаних у співавторстві особистий внесок зазначений у списку опублікованих праць (поз. 22, 27).

апробація результатів дослідження, що підтверджує їх достовірність і обґрунтованість, доповідалися на наукових та науково-практичних конференціях, конгресах, семінарах з проблем стратегії і тактики регулювання розвитку економічних систем, зокрема на:

Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми обміну науково-технічної інформації держав СНД, Центральної і Східної Європи в сучасних умовах” 20-25 січня 1995 р. – Україна, м. Яремча.

ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Інформаційні ресурси: створення, інтеграція та використання” 25 лютого – 1 березня 1996 р. – Україна, м. Гута, Івано-Франківська область.

Міжнародній конференції-семінару “Проблеми і перспективи формування цивілізованого суспільства в Україні”. 19-21 листопада 1996 р.

Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми стабілізації та економічного розвитку”. 21-22 квітня 1998 р. – Україна, м. Харків.

Міжнародному конгресі-2000 “Інформаційне товариство в Україні – стан, проблеми, перспективи”. 25-27 вересня 2000 р. – Україна, м. Київ.

Науковій конференції “Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку, 15-16 листопада 2000 р. – Україна, м. Київ.

І Міжнародній науковій конференції “Проблеми економіки транспорту в умовах реструктуризації”, 8-9 лютого 2001 р. – Україна, м. Дніпропетровськ.

Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХІ століття”, 22-23 листопада 2001 р. – Україна, м. Полтава.

Публікації: Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження опубліковані автором самостійно та у співавторстві в 41 наукових працях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, який належить особисто автору, становить 52,6 друкованих аркушів. У тому числі: 2 монографії (44,11 др. арк.), 39 статтях у наукових виданнях, матеріали і тези доповідей та виступів на конференціях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, 7 розділів та висновків, викладених на 464 сторінках друкованого тексту, включаючи 69 таблиць, 59 рисунків. Список використаних джерел містить 486 найменувань. Дисертація має 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет, об’єкт дисертаційного дослідження, а також визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

У першому розділі “Теоретичні основи державного регулювання економічних систем” розкрито та узагальнено функції держави в забезпечені життєдіяльності економіки, забезпечені збалансованого розвитку соціальних, економічних і політичних сфер.

Визначено, що розвиток загальнодержавної економічної системи є рівнодіючою загальних тенденцій економічного розвитку суспільства. Загальноекономічна система трансформується в локальні підсистеми (системи). Цей інтегральний процес має багатопланову внутрішню структуру і складається з ряду рівнобіжних і органічно пов'язаних складових, що мають прямі й обігові залежності в загальнодержавній економічній системі. Їх органічний зв'язок виникає одночасно і безпосередньо в процесі життєдіяльності людей, виробничій сфері, сфері обігу та сфері соціальних і політико-правових відношень.

На практиці взаємопроникнення, взаємозв'язок економічних систем відображається в безупинному розвитку кредитних, валютних, виробничих, торгових та інших підсистем у рамках відповідного національного господарства. Структура зв'язків безперервно розвивається, стає усе більш складною. В одних системах зв'язок із розвитком економіки слабкий, не реагує на темпи росту виробництва, добробуту народу, а в інших - реакція сильніше і тенденція посилюється з часом, в третіх - вона досягає такого взаємозв'язку, що національна економіка не може функціонувати незалежно від цієї підсистеми. Таким чином, державне регулювання передбачає надійну нормативно-правову основу, без якої не може діяти жодна локальна економічна система. Слід зазначити, що економічні і правові нормативи функціонують разом, чим забезпечують відповідні корективи (зміни) всіх елементів підсистем. Приведені локальні економічні форми структурування загальної економічної системи орієнтовані на стійкі форми соціально-економічних зв'язків, що відповідають принципам і тенденціям розвитку національного господарства.

В роботі обґрунтовано необхідність трансформації типології економічних систем у зв'язку з інтеграційними процесами, що мають багатошарову внутрішню структуру. Дано характеристику і запропонована принципова схема класифікації локальних економічних систем, що є складовою частиною загальнодержавної економічної системи і суб'єктами в системі державного регулювання економіки.

Визначено класифікаційні ознаки, що характеризують методи регулювання економічних систем, які спрямовані на зміну результуючої дії економічних чинників і індивідуальних особливостей, урахування та керування якими обумовлює зміну системи.

Узагальнено методи регулювання соціально-економічних процесів та відношень шляхом подолання розбіжностей, що виникають у процесі взаємодії усіх форм власності і застосуванні економічних, політичних і правових важелів, які дозволяють скоординувати спрямованість розвитку держави.

Розроблено методологічні основи державного регулювання економічних систем, що базуються на принципах протиріччя: нормативному, адаптивному, пріоритетному і правовому принципах. Модель державного регулювання економіки реалізується через узагальнені функції й основні механізми державного регулювання.

Державне регулювання являє собою систему принципів, механізмів, методів і важелів управління всією системою соціально-економічних відносин з метою підвищення ефективності функціонування системи на всіх стадіях розвитку і процесів відтворення

Сформульовано основні принципи державного регулювання економіки: принципи протиріччя, нормативний, пріоритетний, адаптивний і принцип права.

Принцип протиріччя, що припускає виявлення всіх аспектів змін соціально-економічних процесів, визначення максимально правових факторів і умов, що характеризують динаміку явищ в середині держави.

Нормативний принцип заснований на використанні економіко-політичних інструментів державного регулювання, що покликані направити і підкорити діяльність суб'єктів підприємництва політичним цілям і задачам розвитку національного господарства.

Адаптивний принцип, заснований на необхідності суб'єктів усіх рівнів управління, координувати чи трансформувати методи впливу в залежності від дії факторів і умов, що забезпечують розвиток виробництва.

Принцип права, використовуваний у механізмі державного регулювання, дозволяє відноситися до права, як до однієї з форм взаємин суб'єктів, що хазяюють, і складової частини економіко-виробничої системи.

Виявлено, що ринкова економіка не може розвиватися в умовах стійкої рівноваги. У зв'язку з цим виникає необхідність втручання держави в побудові і реалізації моделей розвитку економічної системи з урахуванням впливу зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на процеси функціонування внутрішньодержавних суб'єктів і тенденцій національного господарства. Практичні форми економічного механізму своїми регулюючими взаємодіями допомагають взаємної адаптації як підсистемам, так і системам у цілому. Структурована та упоряджена під безпосереднім впливом інтересів, цілей, засобів система являє собою цілісний блок із нормативно-правовою цивілізованою формою. У цій системі надійно обґрунтовуються типові багаторівневі моделі функціонування, що дозволяють суб'єктам взаємодіяти в режимі оптимального економічного співробітництва. Модель бездоганного функціонування включає механізми економічного регулювання.

Розділ 2. “Дослідження довгострокових організаційно-технічних факторів і умов розвитку економічних систем”. Визначено причини і наслідки економічної кризи в Україні, виявлені джерела та імпульси підйому та розвитку економічних систем, причому встановлено, що основними причинами з'явилися: порушення базових пропорцій, не сформованість власників, слабке відновлення виробничих основних фондів, відсутність інвестиційних ресурсів і взаємозв'язку між банківською і виробничою системою, диспропорції у фінансовій сфері, ігнорування ролі промислового виробництва як бази національної економіки держави. Серед економічних умов першочергове значення має нестача обігових коштів, надмірний податковий тиск, високі ставки по кредитах, незахищеність внутрішнього ринку.

Дослідження було проведено на рівні економіки України в цілому, по галузях Міністерства промислової політики та по Харківському регіону. Аналіз показав, що протягом 1990-2000 рр. спостерігалося погіршення галузевої структури економіки, зменшення доходів інституціональних секторів, порушення відтворювальних пропорцій між ними, просліджувалось гальмування процесу трансформації заощаджень в інвестиції. Зменшення обсягів капіталовкладень призвело до значного падіння реального ВВП і тільки в 2000 р. намітилася тенденція зростання. В економіці України після довго періоду спаду намітилось зростання обсягу промислової, сільськогосподарської продукції, що забезпечило підвищення макроекономічних показників, що характеризують ситуацію у країні. Якщо в 1991-1996 рр. падіння ВВП складало в середньому 9,1% на рік, то в 1997 р. темп падіння уповільнився і склав 3%, в 1998 – 1,9%, в 1999 – 0,2%. В 2000 р. почалось зростання ВВП на 5,8%, а в 2001 р. близько 9,1%.

Аналізуючи динаміку структури ВВП, можна зробити висновок, що обсяг ВВП у значній мірі залежить від оплати праці і збору податків.

Відтворення основних фондів у промисловості досягло граничного критичного рівня, що близький до кризового стану. Так, у 1996 р. основні фонди складали 843 тис. грн., а в 2000 р. – 845 .

Дослідження показали, що в промисловості відбуваються складні процеси трансформації основного рушійного механізму економічного розвитку держави - це зміна структури, складу і кількості трудових ресурсів. Якщо в 1996 р. зайняте населення складало 23,2 млн. чол., то в 2000 р. 21,3 млн. чол., а за прогнозами в 2002 р. складе 19,9 млн. чол. У багатьох галузях промисловості рівень власних обігових коштів досяг нуля. Виробничий процес здійснюється за рахунок різниці кредиторської і дебіторської заборгованості. Досягнення рівня підтримки промисловості і стабілізації за рахунок експорту та імпорту сировини, продукції металургійної і хімічної промисловості досяг низької границі, за межами якої не прогнозується стабілізація.

Основними макроекономічними показниками, індикаторами розвитку системи можуть бути прийняті: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), обсяг виробництва продукції промисловості (ОВПП), валові нагромадження (прибуток) та інші. До другої групи показників відноситься обсяг основних і обігових коштів, чисельність зайнятого населення, обсяг грошової маси, стабільність національної валюти й інші.

Макроекономічний аналіз комплексної взаємодії основних факторів і умов дозволяє визначити методи державного регулювання і вибрати стратегію та інструменти макроекономічного впливу на різні фази (етапи) економічного розвитку.

В дисертаційній роботі розроблені трендові моделі по всім індикаторам (показникам), що характеризують динаміку розвитку окремих напрямків економіки країни (продукції промисловості, основних фондів, доходів населення, зайнятості населення й інші) (див. рис.1).

За всіма показниками розраховані оптимальні тренди, що характеризують тенденції зміни в 1995-2000 рр. За 2001 р. дана оцінка, а за 2002-2004 рр. визначені прогнозні дані показників (див. табл. 1).

У дисертаційній роботі аналізуються чотири моделі регулювання розвитку економічних систем. Перша багатофакторна модель регулювання характеризує залежність ВВП від основних факторів:

У=0,091Х1+0,02Х2+1,401Х3+0,32Х4+0,742Х5+204,2Х6+18,06Х7+

+1,50Х8+ 1,1Х9 +1,3Х10-204,2Х11-0,12Х12 (1)

де:

У – валовий внутрішній продукт, млн.грн.;

Х1 - обсяг виробництва продукції, млн.грн.;

Х2 - обсяг основних фондів, млн.грн;

Х3 - грошовий агрегат М1, млн.грн.;

Х4 – доходи населення, млн.грн.;

Х5 - обсяг капітальних вкладень в основні фонди, млн.грн.;

Х6 - індекс споживчих цін, %;

Х7 – кількість зайнятого населення, млн. чол.;

Х8 - експорт, млн. дол. США;

Х9 – імпорт, млн. дол. США;

Х10 - прибуток, млн.грн.;

Х11 – індекс цін виробників;

Х12 – розмір споживчих витрат населення, млн.грн.

Таблиця 1

Оцінка відхилень різних варіантів прогнозу для моделі 1

Показник | Од.вимір | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004

ВВП | Млн.грн. | 81519 | 93365 | 102593 | 130442 | 172952 | оцінка | прогноз

За даними трендової моделі | Млн.грн. | 179796 | 201199 | 222603 | 244007

по даним регресійної моделі | Млн.грн. | 111742,6 | 123635,3 | 93156,76 | 110734,7 | 152684,3 | 198210 | 231345,9 | 254167,8 | 278443

Продукція пром-ті | Млн.грн. | 73321 | 75061 | 82889 | 107080 | 144500 | 125094 | 191264 | 198550 | 224305

ОФ | Млн.грн. | 843471 | 866439 | 841351 | 837000 | 846000 | 1092729 | 1197172 | 1297809 | 1394640

Обсяг грошової маси обслуговуючої рух товарів у економіці (М1) | Млн.грн. | 6315 | 9050 | 10331 | 14094 | 20732 | 24126,1 | 29266,5 | 34902 | 41032,5

Доходи населення | Млн.грн. | 40311 | 50069 | 54379 | 61865 | 86911 | 93049 | 98058 | 103250 | 105620

Капвкладення | Млн.грн. | 12557 | 12437 | 13958 | 14799 | 23600 | 24945,8 | 28615,1 | 32473,9 | 36522,1

Індекс споживч. цін | 1,397 | 1,101 | 1,2 | 1,192 | 1,25 | 2,7 | 1,6 | 1,4 | 1,2

Зайняте населення | Млн.чел. | 23,2 | 22,6 | 22,3 | 21,8 | 21,3 | 21 | 20,7 | 20,3 | 19,9

Експорт | 20346 | 20355 | 17621 | 17840 | 18059,3 | 20630,1 | 21172,2 | 21670,8 | 22132,5

Імпорт товарів і послуг | Млн долл США | 21468 | 21891 | 18828 | 16967 | 15107 | 20703,2 | 21217,5 | 21690,7 | 22128,8

Прибуток | Млн.грн. | 14418 | 13868 | 3419 | 7427 | 13933 | 15303 | 18560 | 23376 | 26191

Індекс цін виробників | 1,397 | 1,10 | 1,2 | 1,19 | 1,04 | 1,48 | 1,34 | 1,23 | 1,16

Споживання населення | Млн.грн. | 31597 | 37590 | 41239 | 48582 | 68253 | 68234,5 | 70710,5 | 72988,2 | 75097

Значення коефіцієнту детермінації для даної моделі складає 0,84. Приведені економетричні багатофакторні моделі підтверджують фундаментальні положення теорії економічного розвитку. Обсяги економічного розвитку позитивно залежать від довгострокових факторів і умов функціонування економіки. При аналізі отриманих даних найбільш тісний зв'язок макроекономічних показників виявлено між ВВП і продукцією

промисловості (0,99), між ВВП і розміром грошової маси обслуговуючої рух вартості в економіці (М1) (0,98), а також між ВВП і обсягами капітальних вкладень в основні фонди (0,88). На основі різних зіставлень теоретичних і фактичних даних у ретроспективному прогнозі в роботі приведено чотири варіанти прогнозів динаміки розвитку основних індикаторів економічних систем України. На додаток до оцінки динаміки ВВП були проведені дослідження залежності обсягів виробництва продукції промисловим комплексом країни й обсягів отриманого прибутку суб'єктами економічної діяльності в Україні. Отримані моделі показали значний рівень залежності результуючих показників від фінансово-виробничих і демографічних факторів (для всіх отриманих моделей R2>0.9), що підтверджує можливість застосування отриманих моделей для формування й оптимізації програм державного розвитку економічної системи України (рис. 1).

Особливість отриманих у роботі економетричних моделей полягає в тому, що обсяг приросту ВВП залежить не тільки від обсягу виробництва продукції, а також від умов збалансованості виробництва, конкурентоздатності на внутрішньому і зовнішньому ринку.

Більшість галузей промисловості мають шанс стійкого розвитку при орієнтації на внутрішній ринок і ринок СНД, де українська промислова продукція має гарну репутацію і конкурентноздатна.

Основними факторами (умовами), використання яких дозволяє забезпечити (вирівняти) протидіючі сили України в рамках прийнятої (приведеної) моделі розвитку, є: збільшення обсягу виробництва, створення дієздатного внутрішнього ринку, стимулювання зовнішньоекономічної діяльності, експорт устаткування, зростання інноваційних процесів, збільшення інвестицій. Проведений аналіз моделей дозволив виділити ряд найбільш впливових груп показників. Найбільш значимою групою є показники чисельності зайнятого населення в економіці, його доходів і споживчих витрат. Другою значимою групою показників є показники фінансової системи: М1 і індекси цін. Отже, можна сформулювати висновок про те, що найважливішу роль у регулюванні розвитку економічної системи України грають фінансові фактори й економіко-демографічні аспекти діяльності населення.

Рис. 1. Динаміка показників по Україні.

Узагальнюючи проведений аналіз можна зробити висновок, що економічна система України не володіє достатніми прямими інструментами впливу на виробничий механізм. З іншого боку на механізм відтворення значно впливають фінансові і економіко-демографічні фактори, що визначають умови його розвитку. Так як реалізація стратегії економічного розвитку України на сучасному етапі пов'язана з залученням інвестиційних ресурсів в економіку, то одним із завдань (метою) регулювання економічними процесами є ефективне управління відтворювальними процесами, а його моделювання – прогноз і забезпечення інвестиціями, приваблюваної частини сектора економіки.

Розділ 3. Особливості регулюючого механізму стабілізації і ринкової адаптації економічних систем. На підставі ретроспективного аналізу факторів і умов стабілізації в процесі циклічного розвитку економічних процесів досліджується об'єктивність, характерні ознаки циклічності виробництва і коливання в окремі періоди становлення і розвитку економіки. На основі узагальнення досвіду і фактичних джерел у роботі розроблена концепція макростабілізації за рахунок фінансово-кредитної системи, характерні фактори економічного росту. Досліджені закономірності й умови стабілізації і принципи забезпечення збалансованості і розвитку. Принципове значення в аналізі циклічності інноваційних факторів розвитку економічних процесів займає визначення факторів попиту, пропозицій і розподілу. Природно в центрі аналізу знаходяться довжина циклу кризи, періоди спаду депресії, пожвавлення, стабілізація і ріст в економічних системах.

Зроблені на підставі цих положень узагальнення (висновки) дозволяють затверджувати, що отримано ряд тенденцій різнопланових за характером прояву та за часовим циклом закономірностей:

проведений аналіз свідчить, що економічні процеси характеризуються циклічністю;

дослідження з показників ВВП і капітальних вкладень дозволило виявити спрямованість циклічних коливань і одержати кількісну характеристику цих показників у часовому аспекті;

оцінюючи динаміку капітальних вкладень і ВВП, слід зазначити, що після 1998 р. наступив переломний момент. Це значить, що як уже відзначалося, існують реальні передумови для економічного росту;

динаміці коливань індексів цін властивий ефект загасаючих коливань, який у різних галузях виражений по-різному. Чорна металургія й електроенергетика, наприклад, більш уразливі до впливу негативних факторів;

величезне значення для ослаблення кризових явищ має державне регулювання. Завдяки проведенню антиінфляційної й антикризової політики можливо значне зменшення, як масштабів кризи, так і її наслідків.

Проведені дослідження дозволили виявити основні умови виживання і стабілізації економіки. Установлено, що основними причинами спаду з'явилися: порушення базових пропорцій, не сформованість власників, відновлення виробництва основних фондів, відсутність інвестиційних ресурсів, ігнорування ролі промислового виробництва як бази національної економіки держави. Серед економічних умов необхідно виділити нестачу оборотних коштів, надмірний податковий тиск, високі ставки по кредитах, незахищеність внутрішнього ринку.

Науково обґрунтовано та запропоновано гіпотезу зростання, яка базується на принципах забезпечення виживання і стабілізації економіки та містить систему заходів, це: нейтралізація боротьби за перерозподіл, стабілізація рівня цін і обмінного курсу валюти, і рівноправна процентна і податкова політика.

Для стабільності в розвитку економіки потрібно забезпечувати умови інтенсифікації, формування цін, заробітної плати, обмінного курсу, фінансової й амортизаційної політики, державного контролю.

Політика зростання (оптимізація структури економіки) заснована на наступних принципах: спадковість, дозування, відповідність інституційним змінам, паритетність, справедливість і рівність, об'єктивність, альтернативність, облік потреб інтернаціоналізації, поступова лібералізація.

Основними параметрами забезпечення названих умов зростання слід вважати:

при формуванні ціни - підприємства не можуть їх підвищувати в більшій мері, ніж призначений рівень інфляції;

при формуванні заробітної плати – індекс ставки зарплати не повинний перевищувати добутку оголошеного індексу цін і індексу продуктивності;

при формуванні процентної ставки _центральний банк установлює номінальну процентну ставку на кілька пунктів вище за цільовий рівень інфляції. Комерційні банки зобов'язуються дотримувати визначеної маржі по процентних ставках;

при формуванні обмінного курсу валюти _центральний банк стримує реальний обмінний курс на постійному рівні, а номінальний – знижується відповідно цільовим параметрам інфляції;

при формуванні фінансової політики _відмовлення від підвищення податків і цін, що провокують інфляцію. Зміцнюється податкова адміністрація. Субсидії підприємствам спочатку заморожуються, а потім поетапно скасовуються. Витрати і доходи державного сектору в цілому, приводяться у відповідність до цілям стабілізації;

при амортизаційній політиці _вартість основних фондів може індексуватися на цільовий рівень росту цін; не допустима практика застосування так називаного понижуючого коефіцієнта; може бути припинена практика вилучення (стягнення) державою будь-якої частини амортизаційних відрахувань; може широко застосовуватися політика прискореної амортизації;

при податковій політиці _вирівнює і стимулює оподатковування усіх без винятку економічних суб'єктів;

при контролі забезпечення інтегрованої мережі обміну інформацією; більшій мобільності і продуктивності судової влади; створення системи твердої відповідальності за порушення.

Розроблена концепція включає структурну перебудову центральної ланки виконавчої ради, стабілізацію фінансового стану держави, забезпечення умов для стабілізації фінансового стану підприємств, виважену цінову та інвестиційну політику, соціальну політику, збереження та відтворення кадрів, зовнішньоекономічну діяльність, підвищення ефективності приватизаційних процесів, підтримку малого бізнесу.

Розділ 4. “Регулювання економічної безпеки та стійкого зростання відтворювальних процесів”. Виявлено, що проблема економічної безпеки ніколи не існувала сама по собі. Вона є похідною від задач економічного зростання та ступеня розвитку суспільства. Зміст цієї проблеми змінюється в залежності від факторів та умов, що склалися в даний період. Систему економічної безпеки можна розглядати, як цілісну структуру, в рамках якої реалізуються суперечливі інтереси організаційно-економічних форм господарювання у взаємозв'язку з відповідними формами власності. При цьому регулювання економічної безпеки передбачає органічний взаємозв’язок трьох рівнів державного регулювання макро-мезо-мікро.

Національна економічна безпека - це такий стан економіки та інститутів влади, при якому забезпечується гарантований захист національних інтересів, гармонічно, соціально спрямований розвиток країни в цілому; достатній економічний і оборонний потенціал навіть при найбільш несприятливих варіантах розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів. Національна економічна безпека має внутрішню матеріально-речовинну основу; досить високий рівень розвитку продуктивних сил, здатний забезпечити істотно важливу частку натуральних і вартісних елементів розширеного відтворення національного продукту; внутрішню соціально-політичну основу; досить високий рівень суспільної згоди у відношенні довгострокових національних цілей.

Проведене дослідження наукових праць вітчизняних і закордонних учених у сфері економічної безпеки підтвердило відсутність єдиного підходу до визначення сутності та критеріїв оцінки економічної безпеки держави. Розглядаючи загальнодержавну економічну систему, як сукупність локальних економічних систем, однією з яких є система забезпечення економічної безпеки держави, слід зазначити, що абсолютного рівня економічної безпеки не існує, оскільки все більш підсилюється інтегрованість економік окремих країн у загальносвітову економіку. У складі показників економічної безпеки можна виділити чотири складові: показники загроз, захищеності, зовнішні, внутрішні показники, які залежать від джерел виникнення загроз економічної безпеки.

Проведено аналіз існуючих методик визначення економічної безпеки держави, які відрізняються як по способу аналізу економічної безпеки, так і по складу запропонованих показників. У дев'ятьох розглянутих методиках, з урахуванням дублювання в різних авторів, нараховується 147 показників. При цьому, кількість показників у різних учених коливається від 9 до 51. Це свідчить не стільки про особливе розуміння проблеми економічної безпеки, скільки про відсутність сформованої понятійної і методологічної бази щодо питань у даній сфері.

На наш погляд, найбільш зручна запропонована в дисертації методика визначення стану економічної безпеки за принципом досягнення граничних значень. Вона відповідає всім пред’явленим вимогам: точність, простота, адекватність, а крім того легко трансформується в графічну модель.

Відповідно до цих вимог в роботі систематизовано перелік показників економічної безпеки й органів управління, що відповідають за дотримання порогових значень і оцінку характеру їх змін. Дана система показників відбиває економічну, соціальну та правову сферу безпеки. Автором проведена економічна оцінка рівня захищеності держави в умовах функціонування різних форм власності. Визначено, що власність є економічною і соціальною основою суспільства. Від того, яким потенціалом володіє власність, наскільки в ній визначені пріоритети державної, соціальної, правової, економічної політики, залежить рівень соціально-економічної напруженості суспільства, тому що частка власності й результати праці визначають ступінь участі кожного індивідуума в кінцевих результатах діяльності суспільства.

Автором розроблена концептуальна модель забезпечення економічної безпеки держави, яка базується на системі оцінки та діагностики стану економічної безпеки, що впливає на виникнення загрози; адаптації методів та механізмів регулювання до сучасних умов. Сутність механізму забезпечення стійкої безпеки економічних систем складається у необхідності формування визначених взаємин між економічними системами й людьми, що визначають його соціальну спрямованість (рис.2).

Науково обґрунтовано, що механізм забезпечення економічної безпеки країни – це система організаційно-економічних і правових заходів, спрямованих запобіганню економічних загроз. Він містить в собі: об'єктивний і всебічний моніторинг економіки та суспільства з метою виявлення і прогнозування внутрішніх та зовнішніх загроз економічної безпеки; визначення порогових, гранично припустимих значень соціально-економічних показників, недотримання яких приведе до нестабільності в суспільстві та соціальних конфліктів.

Розділ 5. “Методологія стратегії регулювання економічного росту”. У розділі досліджуються місце й роль держави у формуванні стратегії виживання, стабілізації і стійкого росту економічних систем. Виділені три рівня стратегії дозволили сформувати особливості кожної окремої концепції по їх напрямках. Доведено, що основна стратегічна роль держави перебуває в створенні економіко-правових умов регулювання соціально-економічним розвитком країни.

Стратегія виживання включає трансформацію організаційно-економічних умов, фінансове оздоровлення, жорстку економію ресурсів, зберігання науково-технічного і кадрового потенціалу, удосконалення механізму керування, формування інституту приватної власності, раціоналізацію відношень між суб'єктами ринку, забезпечення порядку в економічних відношеннях і поступове становлення і функціонування ринкових відносин.

Стратегія стабілізації охоплює процеси адаптації до змін внутрішнього і зовнішнього середовища, оптимізацію витрат виробництва, формування матеріально-технічної бази, стабілізацію економічної ситуації і ресурсозбереження всіх витрат, відновлення рівня прибутковості.

Запропоновано узагальнену класифікацію чинників стратегії економічного розвитку, що включає політичні, науково-технологічні, економічні, соціальні, інноваційні, галузеві, територіальні і міжрегіональні чинники.

Як свідчать результати дослідження, стійкий розвиток забезпечується: виділенням визначених пріоритетів; стабільністю рівня цін; вирівнюванням платоспроможного балансу; стабільністю грошової одиниці; зменшенням кон'юнктурного коливання; високим рівнем зайнятості, а це, у кінцевому рахунку, дозволяє досягти стійкого економічного росту, підвищити життєвий рівень народу, забезпечити зберігання навколишнього середовища.

Аналіз перехідних етапів у стратегії виживання, стабілізації і стійкого росту передбачає застосування гнучких підходів при формуванні цих трьох етапів стратегії. Отримані теоретико-практичні виводи показують, що ефективне регулювання можливо при використанні регулюючих інструментів, адресності їх застосування, збалансованості стратегії і тактики з урахуванням економічних ефектів по бюджетуванню, інфляційних процесів, соціальних наслідків і т.д.

Рис. 2. Система оцінки та діагностики економічної безпеки

Під час формування механізму стратегії регулювання економіки досить чітко визначені його етапи і складові, взаємозалежність яких обумовлена методикою організації рішення висунутих задач. Даний механізм являє собою систему дій щодо формування економічної стратегії, відповідно до принципів послідовного і зворотного зв'язку, на підставі багатофакторних методів аналізу, порівняння і прогнозування ситуації. Початковим етапом формування механізму стратегії регулювання економіки є процес оцінки стану системи, на підставі якого вибирається варіант стратегії. Цей етап містить у собі послідовність дій, що полягає в дослідженні інформаційної бази й оцінці економічного стану системи. З огляду на той факт, що економічна система піддається постійним змінам від впливу як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, її оцінка й аналіз варто проводити з урахуванням умов, зв'язаних з динамікою процесу. У зв'язку з цим, проведення комплексного аналізу зміни в системі