ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

БЯЛКОВСЬКА Ганна Дмитрівна

УДК 631.56 : 633.71

Організаційно – економічний механізм

раціонального розвитку і підвищення

ефективності тютюнництва

(на прикладі тютюносійних господарств Придністров'я України)

Спеціальність 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Закарпатському інституті агропромислового виробництва Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Стельмащук Антон Михайлович,

Тернопільська академія народного господарства,

завідувач кафедри аграрного бізнесу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий

співробітник, заслужений економіст України

Коденська Марія Юхимівна,

Інститут аграрної економіки УААН,

головний науковий співробітник

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Неміш Дмитро Васильович,

Коломийська дослідна станція Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва УААН, заступник директора з наукової роботи

Провідна установа: Подільська державна аграрно-технічна академія

Міністерства аграрної політики України,

кафедра економіки галузей АПК,

м. Кам'янець-Подільський.

Захист дисертації відбудеться "28" лютого 2002 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.01 у Тернопільській академії народного господарства за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, ауд. № 1300.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської академії народного господарства за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Автореферат розісланий "25" січня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, доцент З.В. Задорожний

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Тютюнництво є невiд'ємною складовою частиною агропромислового комплексу України і разом з пiдприємствами тютюнової промисловостi дає суттєвий дохiд до Державного бюджету. Перед тютюновим пiдкомплексом АПК України стоїть завдання забезпечити потреби населення у сигаретній продукції вiтчизняного виробництва з якісним хімічним складом і найменшою шкодою для здоров'я людини, а також високий рiвень доходiв для усiх сфер інтегрованого виробництва.

Кризоваpar Кризовп7на ситуація, що склалася у перехідний період до ринку, негативно вплинула на тютюнове виробництво. За останні роки в Україні господарства всіх форм власності виробляють 2,8 - 3,4 тис. т тютюнової сировини при потребі ринку 55 тис. т. Спад у виробництві тютюну призвів до скорочення зайнятості трудових ресурсів і став причиною безробіття серед сільського населення у тютюносійних регіонах України.

Особливості територіального розміщення Придністров'я України та нагромаджений досвід ведення тютюнництва є основою для використання потенційних можливостей, нарощування обсягів виробництва тютюну для задоволення не тільки внутрішнього попиту, а й збільшення обсягів його експорту. Потреба в ефективному розвитку тютюнової галузі як необхідної для вітчизняної економіки і підтримки з боку державних владних структур викликана ще й тим, що тютюнництво і тютюново-ферментаційні заводи – це робочі місця для сільського населення, наповнення бюджету через податки на заробітну плату, зростання валового внутрішнього доходу, а отже, зміцнення економіки.

Проблеми економічних відносин в АПК досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені Борщевський П.П., Бойко В.І., Гайдуцький П.І., Дем'яненко М.Я., Дусановський С.Л., Коденська М.Ю., Лукінов І.І., Онищенко О.М., Пасхавер Б.Й., Саблук П.Т., Ситник В.П., Шпичак О.М., Яремчук І.Г. та інші.

Вивчення тенденцій розвитку тютюнового виробництва знайшло своє відображення в науковій літературі вчених-економістів: Амірова М.Б., Вилку А.В., Ісаєва А.П., Ковби Є.В., Стельмащука А.М. На жаль, публікації названих авторів на згадану проблему належать доринковому періоду.

В даний час ще недостатньо наукових робіт, в яких системно та в комплексі були б висвітлені питання організаційно-економічного механізму раціонального розвитку галузі тютюнництва, ефективності виробництва тютюнової сировини та її переробки, перспективних напрямів і шляхів ефективного функціонування ринку тютюну в сучасних умовах реформування економіки.

Становлення ринкових відносин в АПК, розширення інноваційно-інвестиційної діяльності, формування вільного підприємництва вимагають запровадження наукових методів організації та умов забезпечення ефективного функціонування тютюнової галузі, визначення її ролі в соціальному розвитку села. Таким чином, важливість розвитку тютюнництва для економіки України, проблеми відродження галузі, оздоровлення і підвищення її ефективності при забезпеченні повної зайнятості трудівників села в тютюносійних регіонах, обумовили вибір теми дисертації і визначають її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження включено в планові науково-дослідні роботи на 1996 – 2000 рр. Української дослідної станції тютюнництва Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН за завданням “Розробити та освоїти комплексні системи виробництва тютюнової сировини на основі створення і впровадження нових сортів, екологічно чистих, ресурсозберігаючих технологій вирощування тютюну та їх економічне обґрунтування” (номер державної реєєстрації 0193U031140). Автором обґрунтовано організаційно-правові форми і раціональні розміри тютюносійних господарств, а також удосконалено нормативи матеріально-грошових витрат і затрат праці на всі технологічні операції виробництва тютюну для реформованих сільськогосподарських підприємств.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка організаційно-економічного механізму раціонального розвитку і підвищення ефективності тютюнництва в умовах становлення ринкових відносин.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

визначити теоретичну сутність організаційно-економічного механізму раціонального розвитку тютюнництва та методичні основи економічної оцінки його ефективності;

проаналізувати природно-економічні умови Придністров'я України і визначити рівень їх використання;

здійснити економічний аналіз динаміки обсягів виробництва тютюну;

дослідити сучасний стан економічної ефективності тютюнництва;

обґрунтувати організаційно-правові форми тютюносійних господарств у післяприватизаційний період;

розробити оптимальну структуру виробництва в різних за розмірами тютюносійних господарських формуваннях;

обґрунтувати нові ефективні форми кооперації і поглиблення інтеграції у сфері виробництва, заготівлі та переробки тютюну;

удосконалити механізм ціноутворення у тютюновому підкомплексі;

розробити мотиваційний механізм підвищення ефективності тютюнництва.

Об'єктом дослідження є умови та процес розвитку і ефективного функціонування галузі тютюнництва на сучасному етапі становлення ринкових відносин, що вивчалися на основі спеціалізованих господарств Придністров'я України.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та організаційно-економічних аспектів формування механізму раціонального розвитку і підвищення ефективності тютюнництва.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційної роботи є методологія і загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень. У роботі використано наступні методи дослідження:

·

·

· економічного групування та кореляційного аналізу - для виявлення закономірностей, резервів, факторів впливу на результативність тютюнництва;

· економіко-математичні - при обґрунтуванні параметрів розвитку тютюнництва на перспективу;

· розрахунково-конструктивний - для оптимізації структури виробництва тютюну в різних за розмірами господарських формуваннях.

У всіх параграфах третього розділу дисертації використано абстрактно-логічний метод.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дисертаційного дослідження отримано наступні результати, що мають наукову новизну та виносяться на захист:

обґрунтовано організаційно-економічний механізм раціонального розвитку тютюнництва, сутність якого полягає у визначенні ефективних форм господарювання, оптимізації розмірів виробничих формувань, удосконаленні економічних зв'язків і розподільних відносин між суб'єктами кооперованого виробництва;

виявлено закономірності та тенденції розвитку тютюнництва в регіоні, які полягають у тому, що галузь при істотному спаді ефективності виробництва в умовах загальної кризи залишається однією з важливих для економіки регіону, раціонального використання природно-кліматичного потенціалу, створення робочих місць для сільського населення;

обґрунтовано організаційно-правові форми та раціональні розміри тютюносійних господарств, що створюються у процесі реформування земельно-майнових відносин в сільському господарстві, які відповідають оптимальній структурі посівних площ, забезпечують ефективне використання ресурсного потенціалу і визначають стратегічний напрям розвитку тютюнництва;

дістали подальший розвиток структура та механізм функціонування внутрігосподарських кооперативів щодо виконання важливих технологічних операцій вирощування тютюну, що об'єднують власників особистих підсобних господарств, сприяють підвищенню рівня концентрації і спеціалізації в умовах розвитку горизонтальної інтеграції виробництва;

обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення цінового механізму в тютюнництві, який комплексно враховує нормативний рівень витрат і якості продукції, забезпечує беззбитковість виробництва й об'єктивний розподіл кінцевого прибутку на авансований капітал всім учасникам тютюнового підкомплексу;

розроблено мотиваційний механізм підвищення ефективності галузі, в основі якого є матеріальне стимулювання праці виробників тютюнової сировини залежно від урожайності та якості продукції, застосування моральних стимулів, що в загальному підсумку сприяє поліпшенню соціально-побутових умов життя сільських трудівників.

Практичне значення одержаних результатів. Використання на практиці одержаних результатів дисертаційного дослідження сприятиме раціональному розвитку всіх сфер виробництва тютюнової продукції, зокрема підвищенню ефективності вирощування тютюну в спеціалізованих господарствах Придністров'я України. Практичну цінність мають рекомендації: з обґрунтування раціональних організаційно-правових форм тютюносійних господарств у післяприватизаційний період; з оптимізації структури виробництва в різних за розмірами тютюносійних господарствах; з організації ефективних форм кооперації і поглиблення інтеграції в сфері виробництва, заготівлі та переробки тютюну; із запровадження мотиваційного механізму підвищення ефективності тютюнництва.

Основні положення роботи знайшли практичне втілення у діяльності Всеукраїнської асоціації тютюновиробників (довідка №26 від 21.03.2001р.), спільного українсько-російсько-швейцарського підприємства ЗАТ “Тютюн-Імпекс” (довідка №138 від 19.03.2001р.), фермерських господарств: “Подільські Товтри” Хмельницької області (довідка №18 від 5.03.2001р.) та “Вертеб” Тернопільської області (довідка №3 від 10.02.2001р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертації і винесені на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідались на обласному семінарі з питань реформування сільськогосподарського виробництва, вдосконалення планування, економічного аналізу, нормування організації й оплати праці в умовах формування ринкових відносин (смт. Мельниця-Подільська Тернопільської області, 1999 р.), конференції по створенню Всеукраїнської асоціації тютюновиробників (м. Кам'янець-Подільський, 1999 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Шляхи підвищення якості тютюнової сировини в Україні, перспективи розвитку тютюнництва в ринкових умовах на основі використання науково-технічного співробітництва” (м. Борщів Тернопільської області, 2000 р.), міжнародній конференції “Современное состояние табачной отрасли и усиление ее научного обеспечения в Российской Федерации и странах СНГ” (Росія, м. Краснодар, 2000 р.), а також на засіданнях вченої ради Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН та науково-технічної ради Української дослідної станції тютюнництва в 1998 – 2000 рр., на яких одержали схвальну оцінку.

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 4 наукових працях, в тому числі 3 – у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій – 1,79 друк. арк., з яких особисто автору належать 1,69 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків, викладена на 205 сторінках машинописного тексту, включає 38 таблиць та 15 рисунків на 45 сторінках. Список використаних літературних джерел становить 184 найменування і займає 14 сторінок, 7 додатків займають 21 сторінку.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, об'єкт, предмет, методи досліджень і завдання, які розв'язуються у роботі, подано наукову новизну й практичне значення отриманих результатів. Наведено інформацію про апробацію, структуру та обсяг роботи.

У першому розділі - “Теоретичні основи організаційно-економічного механізму раціонального розвитку тютюнової галузі” розглянуто сутність організаційно-економічного механізму, його складових. Розкриваються в історичному аспекті теоретичні визначення категорії “економічна ефективність”. Автор формулює власні визначення сутності раціонального розвитку тютюнництва, його економічної ефективності в умовах формування ринкових відносин та систему чинників, що впливають на її підвищення. Визначено систему показників, за допомогою яких проводиться аналіз ефективності виробництва тютюну.

На основі опрацювання робіт вітчизняних і зарубіжних вчених встановлено, що ефективне функціонування тютюнового підкомплексу забезпечує економічний механізм, який являє собою конкретні, обумовлені економічними законами відносини між суб'єктами господарювання у взаємодії з виробничими структурами і включає систему об'єктивних методів, інструментів та організаційно–економічних форм комплексного їх використання у сфері регулювання виробничого процесу.

Економічний механізм у ринкових умовах функціонує за принципом “ринок регулює – держава коригує”. Його складові – ціноутворення, система оподаткування, кредитування і мотиваційний механізм.

Цінова політика повинна грунтуватися на вільному ціноутворенні у поєднанні з державним регулюванням і посиленням антимонопольного контролю за цінами на матеріально-технічні ресурси, енергоносії та послуги для аграрних товаровиробників, сприяти беззбитковому виробництву сільськогосподарської продукції з відповідним рівнем продуктивності, стимулювати підвищення якості продукції до рівня світових стандартів.

У відповідності з концепцією ціноутворення вихідною є ціна на продукцію кінцевого споживання, рівень якої визначається ринком на основі попиту і пропозиції. Кінцева ціна розкладається на складові у кожній самостійній ланці відтворювального циклу на такій самій основі при регулюючій ролі норми прибутку, з врахуванням рівня виробничого аграрного капіталу, що поставить галузі АПК в приблизно рівні умови.

Система кредитування має виняткове значення для аграрного виробництва. Оскільки для сільського господарства властива сезонність, то нормальний відтворювальний процес вимагає раціонального співвідношення між власними і залученими коштами. Важливим кроком для розвитку кредитних відносин повинен стати закон про іпотеку. Застава землі та майна значно зменшують кредитний ризик.

Податкова система, яка існувала до введення фіксованого податку для сільськогосподарських підприємств, була складною, а головне – створювала непосильне податкове навантаження на сільськогосподарського товаровиробника. В галузі швидко зростала збитковість, а також – податкова заборгованість. Введення мораторію на сплату податків сільськогосподарськими підприємствами тимчасово зняло гостроту податкової проблеми. Це полегшення особливо відчутне для галузі тютюнництва, так як в структурі собівартості тютюну значну частку займали оплата праці і відрахування у позабюджетні фонди (пенсійний, Чорнобильський та фонд соціального страхування), які нараховувались на фонд оплати праці. Основним податком для сільськогосподарських підприємств в перспективі повинен бути земельний, а механізм оподаткування має заінтересувати господарників у підвищенні якості земель.

Організаційний механізм включає управління, раціональне ведення підприємництва з обґрунтуванням виду, напрямів діяльності, організаційних форм виробництва і обслуговування, оптимальних розмірів підприємства та його економічних зв'язків з контрагентами, постачальниками та споживачами продукції.

Суть раціонального розвитку тютюнового виробництва в регіоні для сучасної економічної ситуації, на нашу думку, можна сформулювати так: тютюн вирощується у господарствах, природно-кліматичні умови (грунти, клімат, рельєфність, кількість опадів) яких відповідають потребам рослини і при оптимальному виконанні технологічних операцій забезпечують одержання максимуму продукції і прибутку на одиницю площі посадок при мінімумі виробничих витрат на одиницю продукції.

Суб'єктами ринку тютюну є всі категорії сільськогосподарських підприємств і господарств, підприємства переробної тютюнової промисловості, заготівельні організації, комерційні структури, оптова та роздрібна торгівля, аграрні біржі тощо. Ефективність їх функціонування визначається сукупністю чинників природно-кліматичного та організаційно-економічного характеру, забезпеченістю матеріально-технічними ресурсами, високою культурою землеробства й організацією праці.

Підвищення ефективності виробництва тютюнової сировини можливе за умов поєднання і комплексного використання чинників, що її визначають: розміщення посадок тютюну у найсприятливіших природно-економічних зонах, оптимізація використання матеріальних і трудових ресурсів, спільна зацікавленість партнерів у результатах виробництва, вдосконалення цінового механізму на сировину та тютюнові вироби. Це дасть можливість підняти економіку галузі і досягти рентабельності в роботі сільськогосподарських тютюновиробників.

Рівень ефективності тютюнового виробництва оцінюється за допомогою економічних показників використання основних засобів, живої праці, матеріальних витрат; собівартості тютюну, а також прибутку та рентабельності, які залежать від якості продукції. Для визначення втрат від зниження якості тютюну застосовують коефіцієнт сортності як співвідношення вартості всієї продукції (різних сортів) до її вартості за ціною найвищого сорту.

Пiдвищення якостi тютюнової сировини, як однієї з ознак конкурентоспроможності продукції, є основною проблемою галузі в умовах ринку. Її можна вирiшити шляхом впровадження нових, високоякісних сортів тютюну української селекції, створення належної матерiально-технiчної бази.

У другому розділі - “Аналіз ефективності тютюнництва і організаційно-економічного механізму її підвищення” розкрито природно-економічні особливості регіону, стан розвитку тютюнового виробництва, чинники підвищення його ефективності та формування ринку тютюну і сигаретної продукції.

Дослідженнями встановлено, що найсприятливішими природно-кліматичними зонами для вирощування тютюну в Україні є Придністров'я, Закарпаття і Крим. У Придністров'ї (Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Одеська, Чернівецька та Івано-Франківська області) і в Закарпатті вирощують сорти тютюну, що дають скелетну сировину, а в Криму – напівароматичну й ароматичну. В останні роки природно-кліматичний потенціал тютюносійних регіонів використовується недостатньо. До 1989 р. в Україні стабільно виробляли 22 – 28 тис. т тютюну при площі посадки 24 - 27 тис. га. Обвального спаду тютюнова галузь зазнала в 1989 р., коли вперше за всю історію розвитку тютюнництва було зібрано 13,2 тис. т тютюну, або на 39,2% менше, ніж попереднього року.

Різнобічний аналіз сучасного стану виробництва тютюнової сировини в Україні за період 1991 – 2000 рр. свідчить про негативні тенденції розвитку тютюнництва. Починаючи з 1991 р., тютюнове поле щорічно зменшується, причому його стабілізація не простежується (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка виробництва тютюну сільськогосподарськими підприємствами України*

Площа посадки Урожайність Валовий збір

Роки тис. га в % до 1937р. ц/га В % до 1937р. тис. т в % до 1937р.

1937 19,9 100 6,2 100 12,3 100

1940 20,2 102 8,8 142 17,8 145

1950-1954 23,4 118 6,0 97 14,8 120

1955-1959 24,7 124 8,1 131 20,0 163

1960 25,6 129 8,8 142 22,5 183

1962 23,6 119 10,1 163 23,8 193

1966-1970 27,0 136 11,0 177 29,7 241

1971-1975 26,7 134 10,7 173 28,6 233

1981-1985 20,6 104 7,8 126 16,1 131

1986-1990 15,3 77 13,1 211 20,1 163

1991-1995 6,9 35 10,0 161 6,9 56

1996 3,7 19 6,7 108 2,5 20

1997 3,1 16 8,9 143 2,8 23

1998 3,4 17 7,3 118 2,5 20

1999 4,0 20 8,2 132 3,3 27

2000 3,6 18 8,3 134 3,0 24

*За даними Держкомстату та Мінагрополітики України (за період 1937 – 1995 рр. господарства суспільного сектора; за 1996 – 2000 р. господарства всіх форм власності)

Основною тютюносійною зоною України є Придністров'я. Тут постійно було сконцентровано від 49 до 68% усіх тютюнових плантацій, а виробництво тютюну становило 52 – 64%. За 2000 р. у Придністров'ї вироблено 76% від загального валового збору тютюну України.

Дослідженнями виявлено, що за останні роки втрачаються унiкальнi зони вирощування ароматичних i напiвароматичних сортів тютюну в Криму (з 6 тис. га посадки у 1976 р. зменшилися до 410 га в 2000 р.), тютюну сортотипу Соболчський у Закарпаттi (відповідно з 5 тис. га - посадки зменшилися до 230 га). Рiзке зменшення тютюнових плантацiй вiдбулося i в Приднiстров'ї - з 14,5 тис. га до 2,5 тис. га у 2000 р. Згідно з проведеними нами розрахунками на даний час у тютюнництві зайнято 6 тис. осіб, а близько 130 тис. чоловік втратили робочі місця в галузі внаслідок скорочення обсягів виробництва.

Найвища частка у виробництві тютюнової сировини припадає на агроформування Тернопільської області. Її природно-економічний потенціал дає змогу виробляти 8 – 10 тис. т тютюну. У 2000 р. при урожайності 10 ц/га тут вироблено тільки 1 тис. т, що становить 32,5% від усього валового збору України, причому 93,2% тютюнової сировини зібрано в господарствах приватного сектора.

Реформування відносин власності, що характерне для сучасного етапу розвитку національної економіки, зумовлює організацію різних форм господарювання та створення багатоукладної економіки. За останні роки відбулися істотні зміни в структурі наповнення внутрішнього ринку продукцією тютюнництва: зросла пропозиція господарств приватного сектора і зменшилася – суспільного, через переміщення обсягів виробництва тютюну у приватні господарства. До 1990 р. частка суспільного сектора становила 100%, в 1996 р. - 63%, в 1997 р. – 54,2%, у 1998 р. – 40,5%, у 1999 р. – 47,7% (рис. 1).

Рис. 1. Структура виробництва тютюнової сировини в Українi за категорiями господарств

На сучасному етапі розвитку тютюнової галузі основними виробниками тютюну в Україні є господарства приватного сектора, де у 2000 р. було зосереджено 57,5% посівних площ (особисті підсобні господарства (ОПГ) – 53,9% і селянські (фермерські) господарства (СФГ) – 3,6%) та вирощено 65, 9% від валового збору (ОПГ – 61,3% і СФГ – 4,6%).

Переміщення обсягів виробництва продукції тютюнництва у приватні господарства супроводжується зниженням рівня механізації робіт, погіршенням захисту рослин від шкідників і хвороб, унеможливлюється впровадження у виробництво високопродуктивних сортів та енерго-, ресурсозберігаючих технологій. Це підвищує трудомісткість вирощування тютюну порівняно з господарствами суспільного сектора. Однак у приватному секторі вищий рівень урожайності, що відповідно зумовлює менші витрати виробництва на 1 ц продукції. Різке зниження урожайності тютюну, а також неможливість розмежувати тютюн, вирощений у господарствах суспільного сектора і в ОПГ, стало однією з вагомих причин відмови сільськогосподарських підприємств від вирощування цієї важливої технічної культури.

Дослідженнями встановлено, що з підвищенням урожайності тютюну поліпшуються економічні показники розвитку галузі: знижується собівартість, збільшується маса прибутку на одиницю продукції, підвищується продуктивність праці. На рівень урожайності та ефективності галузі впливає сукупність (система) чинників організаційного та технологічного характеру, а також соціально-економічні умови господарювання, що в комплексі забезпечують впровадження й освоєння інтенсивної технології його вирощування з виконанням усіх агробіологічних заходів і в оптимальні терміни.

Донедавна тютюнництво України було високодоходною галуззю сiльського господарства i визначало фiнансове благополуччя усiх тютюносійних господарств Придністров'я України. Рівень рентабельності тютюнового виробництва у 1993 р. дорівнював в Україні 32%, у Придністров'ї – 20,8%. Виникнення стiйкої тенденцiї до зниження обсягiв виробництва тютюну зумовило його збитковість. У 1998 р. рівень збитковості галузі у господарствах суспільного сектора України становив 57,4%, Придністров'я - 52,7%, Тернопільської області – 36,0%, в 2000 р. відповідно – 29,8; 21,8; 24,6 відсотка.

Вiдсутнiсть належної еквiвалентностi обмiну мiж тютюновою сировиною і матерiально-технiчними ресурсами та послугами, що надаються галузi, спричинило величезну заборгованiсть тютюновиробникiв, хронiчну збитковiсть виробництва, ускладнило товарно-грошові відносини. Наші розрахунки показують, що для придбання 1 т дизельного палива у 1988 р. українському тютюновиробникові необхiдно було продати 17,2 кг тютюну, 1 т бензину - 22,7 кг тютюну. У 1998 р., тобто через десять рокiв, за 1 т дизпалива треба було вiддати 286 кг тютюну, що у 16,6 раза бiльше, а за 1 т бензину - 370 кг тютюну, що у 16,3 раза бiльше.

Дослідженнями встановлено, що рівень цін на тютюнову сировину в Україні не компенсує витрат на його вирощування. У 1998 р. середня реалiзацiйна цiна тютюну дорiвнювала 223,72 грн. i вiдтворювала собiвартiсть реалiзованої продукцiї у господарствах суспiльного сектора лише на 43% (у 1997 р. - на 48%); у 1999 р. - 75%, у 2000 р. – 70,2%. За 1999 – 2000 рр. середня реалізаційна ціна 1 ц тютюну в Україні становила 332,40 грн. і 285,10 грн.; повна собівартість - відповідно 441,60 грн. і 406,03 грн.

Аналіз структури виробничої собівартості 1 ц тютюну свідчить, що на стадії виробництва тютюнової сировини її величину визначають такі статті: пряма оплата праці (в структурі витрат займає 52,9%), матеріальні витрати (33,0%), загальновиробничі та загальногосподарські витрати (13,1%). Величину виробничих витрат на ферментацію тютюнової сировини визначають такі основні статті: загальнозаводські (в структурі витрат вони становлять 38,8%), цехові (23,3%) та матеріальні витрати (21,2%), сумарна частка яких у структурі витрат у 1999 р. становила 83,3%. Їх величина на одиницю вихідної продукції і частка в структурі змінюватимуться залежно від обсягів ферментації тютюнової сировини, її якості та ціни матеріало- й енергоресурсів.

Аналіз економічної ефективності виробництва тютюну в господарствах суспільного сектора показав, що в 1999 р. затрати праці на 1 га становили 1911 люд.-год., на 1 ц – 273 люд.-год. при рівні врожайності 7,0 ц/га. Для порівняння: у країнах Європейського Економічного Союзу на вирощування одного гектара тютюну при урожайності 23,6 ц/га в середньому витрачається 2200 люд.-год.

Досвід спеціалізованих тютюносійних господарств свідчить про значні потенційні можливості стабілізації і розвитку галузі в регіоні. Так, у приватно-орендному підприємстві “Галичина” Заліщицького району Тернопільської області вирощуть тютюн на 10 га з урожайністю 26,7 ц/га, в структурі ріллі його посадки займають 1%. Рівень рентабельності тютюну становить 34,5%, продукції рослинництва - 7,5%. При цьому частка прибутку від реалізації тютюну дорівнює 30,8% до його загальної суми. У селянському (фермерському) господарстві “Левада” Борщівського району Тернопільської області в 1999 р. площа посадки тютюну в структурі ріллі займала 25%, з кожного гектара в середньому одержано по 26 ц. Частка прибутку від реалізації тютюну у загальній його сумі становила 77,8%, а рівень рентабельності - 43,2%. У наведених господарствах вищий рівень матеріально-технічного оснащення, культури землеробства, дисципліни праці, впроваджуються нові ефективніші технології вирощування тютюну.

Для дослідження ситуації в особистих підсобних господарствах населення, де виробляється в останні роки 49,7 – 61,3% тютюнової сировини, нами було проведено їх обстеження шляхом опитування власників. Встановлено, що в ОПГ тютюн вирощуть на площі 0,10 – 0,30 га через його високу трудомісткість та обмеженість земельних ділянок. На кожну вкладену гривню у виробництво тютюну власники ОПГ одержали 3,18 - 3,40 грн. валового доходу, з розрахунку на 1 люд.-год. - 1,02 – 1,17 грн., що значно бiльше, нiж оплата 1 люд.-год. у приватно-орендних підприємствах, яка становить 0,61 – 0,70 грн.

Хоча на даний час ОПГ є основними виробниками тютюнової сировини в Українi, але за своєю суттю вони не можуть бути для країни стратегiчним напрямком розвитку тютюнової галузi та розв'язання проблем забезпечення пiдприємств переробної промисловостi сировиною власного виробництва. Основна частка тютюнової сировини має вироблятися у спеціалізованих товарних господарствах на основі обґрунтованої спецiалiзацiї і концентрацiї виробництва, які забезпечать високу продуктивнiсть працi у поєднаннi з відповідним рівнем урожайності та якості продукцiї.

Проведені дослідження дають пістави вважати, що тютюнове виробництво має розвиватись на основі державного протекціонізму, а розширене відтворення галузі відповідно до формули “попит - пропозиція” забезпечуватиме ефективне функціонування тютюново-ферментаційних заводів і сигаретних фабрик. Дослідження каналів збуту тютювої сировини господарствами суспільного та приватного секторів показує, що 100% її реалізовують на тютюново-ферментаційні заводи, а потім – на фабрики для виробництва сигарет.

Ринок тютюнової продукції в Україні оцінюється у 75 млрд. штук сигарет: 54 – 59 млрд. шт. виробляють на українських фабриках, решту завозять з-за кордону як легальним, так і контрабандним способом. Робота підприємств тютюнової промисловості повністю залежить від імпорту – 93 – 95% необхідної сировини ввозиться з-за кордону, цим же стимулюючи зарубіжного тютюновиробника.

Нестабільність товарно-грошових відносин між тютюново-ферментаційними заводами (ТФЗ) та сільськогосподарськими підприємствами – одна з причин зменшення обсягів виробництва тютюну та зниження рівня використання виробничих потужностей. У 1998 – 1999 рр. забезпеченість сировиною тютюново-ферментаційних заводів становила: Жмеринського – 8,6 – 9,1%, Борщівського – 12,4 – 9,3%, Кременецького – 8,5 – 7,0%, Берегівського – 10,1 – 9,5%, Заболотівського – 6,9 – 6,4%, Монастириського ТФК – 11,2 – 8,0%. Робота Сімферопольського ТФЗ обмежується ферментацією ароматичної і напівароматичної сировини, що виробляється на Кримському півострові.

Дослідженнями встановлено, що у структурі витрат тютюнового підкомплексу АПК у розрахунку на 1 т тютюну частка сільського господарства становила 26,6%, тютюново-ферментаційного заводу – 11,2%, виробника сигарет – 32,2% і торгівлі - 30,0%. Рівень рентабельності виробництва сигарет дорівнював 51,5%, ферментації - 28,5%, а виробництво тютюну було нерентабельним з рівнем збитковості 36,5%. Таким чином, навіть в умовах низького використання виробничих потужностей ферментація тютюнової сировини є прибутковим видом діяльності, а вирощування тютюну - збитковим, що ще раз переконливо свідчить про недосконалість механізму ціноутворення у тютюновому підкомплексі.

Для ефективного розвитку тютюнового підкомплексу необхідно удосконалювати економічні відносини у сфері виробництва тютюну та його переробки. Важливе значення має обґрунтоване співвідношення цін на тютюн, ферментовану сировину і сигарети, що відображатиме реальний рівень достатньої ефективності виробництва.

У третьому розділі “Удосконалення організаційно-економічного механізму раціонального розвитку та підвищення ефективності тютюнництва” обґрунтовано організаційно-правові форми тютюносійних господарств і нові ефективні форми кооперації, інтеграції у сфері виробництва, заготівлі та переробки тютюну в післяприватизаційний період, розроблено оптимальну структуру виробництва в різних за розмірами господарських формуваннях, удосконалено механізм ціноутворення у тютюновому підкомплексі, розроблено мотиваційний механізм підвищення ефективності тютюнництва.

На основі розробленої стратегії встановлено, що в перспективі розвиток тютюнництва можливий у кожному з новостворених аграрних формувань: приватно-орендних підприємствах, акціонерних товариствах і виробничих сільськогосподарських кооперативах; селянських (фермерських) та особистих підсобних господарствах населення.

Розрахунок оптимального розміщення площ посадок і валових зборів тютюну здійснювався залежно від забезпечення сільськогосподарських підприємств земельними і трудовими ресурсами та наявності споруд для сушіння тютюнової сировини. Автором даного дослідження запропоновано оптимальні розміри тютюнових плантацій і валових зборів у агровиробничих формуваннях ринкового типу (табл. 2).

Таблиця 2

Раціональні розміри тютюнництва у сільськогосподарських

підприємствах Придністров'я України

Тип агроформування Загальна площа ріллі У користуванні, га Частка тютюну в структурі посівних площ, % Оптимальні параметри тютюнництва (в середньому на 1 господарство)

площа посадки, га валовий збір, т

Особисті підсобні гос-подарства населення 0,60 20 0,10 – 0,12 0,2 – 0,3

Селянські (фермерські) гос-подарства 10 – 20 20 2 – 4 5 – 10

Селянські (фермерські) гос-подарства 21 – 50 15 3 – 7,5 8 – 20

Селянські (фермерські) гос-подарства 51 – 100 12 6 – 12 10 – 30

Селянські (фермерські) гос-подарства 101 – 1000 5 10 – 50 20 – 100

Приватно-орендні підпри-ємства, ТзОВ, акціонерні товариства, сільськогоспо-дарські кооператРви та ін. 101 – 1000 5 10 – 50 20 – 100

Приватно-орендні підпри-ємства, ТзОВ, акціонерні товариства, сільськогоспо-дарські кооперативи та ін. 1001 і більше 5 50 і більше 100 і більше

Розширення тютюнових плантацій у структурі посівних площ сприятиме підвищенню зайнятості працездатного населення. Згідно з проведеними розрахунками, прогноз виробництва тютюну в Тернопільській області до 2005 р. може становити: площа 2479 га, урожайність 15,7 ц/га, валовий збір – 3891,8 т, що дасть можливість додатково створити 5 тис. робочих місць.

Нинішній стан розвитку тютюнового виробництва та формування ринку тютюну потребує збалансованості його складових у ланцюгу: природно-кліматичний потенціал – пропозиція, попит – пропозиція, попит – платоспроматоспромefлатоспроможність – ціна. Перехід до більш ефективної економіки має на меті якісно нові перетворення усіх економічних відносин, насамперед через ціноутворення. Від рівня ціни залежить економічна ефективність виробництва, розширене відтворення, оплата та матеріальне стимулювання праці, раціональне співвідношення пропорцій у розвитку галузі.

Гармонійне узгодження економічних відносин у тютюновому підкомплексі АПК України на сучасному етапі вважається найважливішою умовою раціонального розвитку і ефективного функціонування тютюнового виробництва. Виробник сільськогосподарської продукції не може й не буде тривалий час виробляти збиткову продукцію. Виробництво тютюну скорочуватиметься доти, поки ціна реалізації продукції не буде відшкодовувати виробничі витрати. Удосконалення цінового механізму в тютюнництві має базуватися на поліпшенні якості продукції і забезпечувати об'єктивний розподіл кінцевого прибутку на авансований капітал всім учасникам тютюнового підкомплексу (табл. 3).

Таблиця 3

Об'єктивний розподіл прибутку між учасниками кооперованого виробництва тютюнової продукції

Cтадії технологічного процесу Фактичний прибуток (+), Збиток (-) на 1 т тютюну, грн. Нормативні витрати на 1 т тютюну, грн. Нормативний прибуток на 1 т тютюну, грн. Нормативний рівень рентабельності, %

1. Виробництво тютюну (сільське господарство) -1358 3720 1463 40

2. Заготiвля i ферментацiя тютюну +1158 1568 617 40

3. Виробництво сигарет +4046 4492 1766 40

Всього 3846 9780 3846 40

Нами розраховані ціни на тютюн на основі нормативних витрат на виробництво, нормативного рівня рентабельності та з урахуванням якості продукції. На стадії виробництва, залежно від товарного сорту доцільно встановити ціни за 1 кг тютюну в межах: I товарний сорт – 6,10 грн., II – 5,30 грн., III– 4,50 грн., IV – 3,00 грн.

Ринок, як активна форма економічних зв'язків між товаровиробниками, є регулятором пропорцій розвитку тютюнового підкомплексу, засобом реалізації основної мети виробництва – виготовляти продукцію відповідно до попиту споживача й одержувати прибуток. Сільськогосподарські тютюновиробники повинні виробляти і пропонувати конкурентоспроможну продукцію, яка б за своїми якісними параметрами забезпечувала виробничі потужності тютюново–ферментаційних заводів і попит сигаретних фабрик. Тільки в такій ситуації можливий взаємовигідний розподіл прибутку між підприємствами тютюнового підкомплексу.

У період становлення конкурентного ринкового середовища, в процесі розвитку різних за розмірами та формами власності сільськогосподарських формувань, необхідно проводити в них комплексний аналіз господарювання, приділяючи велику увагу аналізу витрат з позицій їх залежності від обсягів виробництва. Це доволі суттєво, оскільки, починаючи з певного моменту, збільшення обсягу продукціїї спричинює пряме підвищення витрат підприємства, а отже, зменшення рівня прибутку. Виходячи з цього, нами розроблено пропозиції регулювання ефективності тютюнового виробництва на основі оцінки рівня окупності додаткових змінних витрат при стабільних постійних витратах (табл. 4).

Розроблені нормативні витрати на всі технологічні операції виробництва тютюну для реформованих сільськогосподарських підприємств відповідають прогнозному техніко-технологічному рівню виробництва і гарантують рентабельне ведення галузі при рівні урожайності не нижче 13,5 ц/га

Таблиця 4

Нормативні витрати на виробництво тютюну при різній урожайності, грн.

Нормативні Витрати Рівень запланованої урожайності, ц/га

10 12 14 16 18 20 22

З розрахунку на 1 га

змінні витрати 1555 1866 2177 2488 2799 3109 3421

постійні витрати 3030 3030 3030 3030 3030 3030 3030

Всього витрат 4585 4896 5207 5518 5829 6139 6451

З розрахунку на 1 ц

змінні витрати 155,5 155,5 155,5 155,5 155,5 155,5 155,5

постійні витрати 303,0 252,5 216,4 189,4 168,3 151,5 137,7

Собівартість 1 ц 458,5 408,0 371,9 344,9 323,8 307,0 293,20

Виручка з 1 га 3800 4560 5320 6080 6840 7600 8360

Прибуток (+), збиток (–) -785 -336 +113 +562 +1011 +1461 +1909

Рівень рентабельності, % -17,1 -6,9 +2,2 +10,2 +17,3 +23,8 +29,6

Ефективність тютюнництва, як і інших галузей сільського господарства, залежить від дійового мотиваційного механізму, що стимулює активність, інтереси та потреби. Основою мотивації працівників до продуктивної праці є гармонізація особистих і суспільних інтересів. В умовах переходу до ринкових відносин найбільшого значення набувають матеріальні мотиви, що відображають економічну зацікавленість працівників у роботі і дають можливість придбати певну сукупність матеріальних благ, необхідних для задоволення загальних потреб та забезпечення матеріального благополуччя сім'ї.

Одним з основних матеріальних стимулів розвитку тютюнництва у приватному секторі є валовий доход. Розрахунки підтверджують, що покращення якості тютюнової сировини призводить до збільшення виручки від її реалізації, а отже, і валового доходу. Вирощуючи тютюн на 0,20 га (при урожайності 20 ц/га) і реалізувавши його І товарним сортом, валовий доход сім'ї становитиме 1335 грн., ІІ сортом – 1095 грн., ІІІ – 855 грн. і ІV – 655 грн. При оптимальній структурі товарних сортів (I сорт – 60%, II – 20%, III – 10%, IУ – 10%) місячний доход селянина, що займається вирощуванням тютюну, становитиме 225 грн. Підвищення урожайності тютюну збільшує реальні доходи сільських трудівників: при врожайності 10 ц/га валовий доход за місяць становитиме 170 грн., при врожайності 26 ц/га – 240 грн. Основна роль у мотиваційному механізмі стимулювання продуктивної праці в тютюнництві відводиться грошовим доходам сільськогосподарських працівників.

У висновках узагальнено результати теоретичних і практичних досліджень, що випливають з теми дисертації.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в обґрунтуванні організаційно-економічного механізму раціонального розвитку та підвищення ефективності тютюнництва.

В результаті проведеного дисертаційного дослідження зроблено наступні висновки.

1. Вирощування тютюну в Україні має майже чотирьохсотрічну історію. Найсприятливішими природно-економічними регіонами для розвитку тютюнництва в Україні є Придністров'я, Закарпаття та Крим, але в останні роки їх потенціал використовується недостатньо. Найкращим періодом у розвитку тютюнництва були 1962 – 1988 рр., коли на площах посадки 24 – 27 тис. га збирали 24 – 30 тис. т тютюну. Максимальний валовий збір – 36,8 тис. т одержано в 1972 р. – з 26 тис. га при врожайності 13 ц/га. Виробництвом тютюнової сировини постійно було зайнято 130 – 135 тис. чоловік, а також близько 2 тис. людей працювали на восьми тютюново-ферментаційних заводах України.

Ринок України потребує 55 – 60 тис. т тютюну, господарства всіх форм власності виробляють тільки 2,8 – 3,4 тис. т. Для забезпечення потреб сигаретних фабрик щорічно імпортується 49 – 51 тис. т тютюнової сировини з Китаю, Індії, Молдови, Литви, США, Азербайджану, Туреччини, Бельгії, Болгарії, Німеччини, Бразилії, стимулюючи виробництво тютюну в цих країнах та створюючи там робочі місця.

Виробництво тютюну у господарствах суспільного сектора України збиткове і в 2000 р. рівень збитковості досяг 29,8%, Придністров'я – 21,8%, Тернопільської області – 24,6%. Водночас у приватному секторі виробництво тютюну прибуткове, рівень рентабельності становив за останні роки 10,5 – 43,2%.

2. Причинами спаду і зниження економічної ефективності виробництва тютюну у нашій державі є: диспаритет цін – відсутність належної еквівалентності обміну між тютюновою сировиною і матеріально-технічними ресурсами та послугами, що надаються галузі; переробні підприємства тютюнової промисловості монопольно встановлюють ціни на тютюнову сировину, що не відшкодовують витрат на її виробництво; недостатня фінансова підтримка галузі державою, зовнішня незахищеність вітчизняних тютюновиробників, розрив колишніх господарських зв'язків і відсутність