БАБІЙ ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ

УДК: 376.3:796.0121:796.42

КОРЕКЦІЯ РУХОВОЇ СФЕРИ ГЛУХИХ ПІДЛІТКІВ ШВИДКІСНО-СИЛОВИМИ ВПРАВАМИ

13.00.03 – корекційна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

К и ї в – 2 0 0 2

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному університеті, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник – | доктор педагогічних наук, професор

БАЙКІНА Ніна Григорівна

Запорізький державний університет,

професор кафедри спорту

Офіційні опоненти– | доктор педагогічних наук, старший

науковий співробітник

ЗАСЕНКО В’ячеслав Васильович

Інститут дефектології АПН України,

заступник директора з наукової роботи

- кандидат педагогічних наук, професор

ШЕРЕМЕТ Борис Григорович

Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, завідувач кафедри дефектології і фізичної реабілітації

Провідна установа | - Слов’янський державний педагогічний інститут, кафедра теоретичних і методичних засад фізичного виховання і реабілітації. Міністерство освіти і науки України,

м. Слов’янськ

Захист дисертації відбудеться “11” червня 2002 р. о 1500 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті

дефектології АПН України (04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту дефектології АПН України за адресою: 04060, м. Київ,

вул. Берлинського, 9.

Автореферат розіслано “7” травня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

Колупаєва А.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Процес становлення і розбудови Української держави вимагає докорінної перебудови багатьох ланок суспільного життя, серед них і системи освіти.

Потужними імпульсами, які визначили напря-мок теоретичних і практичних пошуків підвищення ефективності системи освіти в Україні стали Закони: “Про освіту”, Про загальні середню освіту”, програма ”Освіта”(Україна ХХІ століття).

В державній національній програмі ”Освіта” (Україна ХХІ століття) наголошується на необхідності посилення уваги до освіти дітей з відхиленнями психофізи-чного розвитку в системі суспільного виховання, забезпечення їх повноцінної життєвої діяльності, соціального захисту, умов для максимальної психологіч-ної і соціально-трудової реабілітації.

Не зважаючи на проведення активної соціальної політики, здійснення комплексу заходів, спрямованих на покрашення стану інвалідів, ще залишається низка нерозв’язаних проблем. Зростає абсолютна кількість інвалідів з проявами ускладненості дефекту. Ще залишається складною економічна, соціальна, екологічна обстановка, у тому числі й у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС, постійним забрудненням навколишнього середовища. Загострився прояв спадкових патологій, підвищився рівень травматизму. Більшість інвалідів через існуючі соціальні та фізичні бар’єри позбавлена можливості нарівні з іншими громадянами реалізовувати свої здібності.

Значна частина з них, у тому числі і дітей, не отримує спеціально організованої корекційної допомоги, що затримує повну реалізацію їхніх адаптивних та компенсаторних можливостей. Не є в цьому плані винятком і діти з порушеннями слуху, зокрема глухі.

Виховання і навчання глухих дітей витікає із завдань, що стоять перед су-часною школою – підготувати різнобічно розвинену особистість, створити умови для повноцінного залучення їх до суспільного життя. Все це потребує подальшого удосконалення навчально-виховного процесу, реалізації потенцій-них компенсаторних можливостей розвитку глухих. З цією метою розпочато удосконалення змісту, методів, форм навчання, активізується самостійна дія-льність учнів, вносяться раціональні організаційні зміни у структуру навчаль-ного процесу, що, власне, і передбачено Національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті.

Важливу роль в оптимізації навчально-виховного процесу і як наслідок – в гармонійному розвитку особистості в цілому відіграє фізичне виховання і , зокрема, одна з його складових – легкоатлетичні вправи швидкісно-силової спрямованості.

Педагогічна значущість проблеми заохочення осіб з порушеннями слуху до систематичних занять легкоатлетичними вправами на етапі попередньої ба-зової підготовки обумовила увагу дефектологів до наукової розробки багато--

гранного комплексу проблем, які пов’язані з удосконаленням їхнього навчання.

Втрата слуху та недостатній мовленнєвий розвиток викликають у глухих підлітків суттєві труднощі у розвитку рухових якостей при оволодінні технікою легкоатлетичних видів, що потребує проведення спеціально організованої корекційно-реабілітаційної роботи, спрямованої на удосконалення техніки, засобів та прийомів навчально-тренувальної діяльності. Недостатня розробленість проблеми корекції рухової сфери засобами швидкісно-силових вправ на заняттях з легкої атлетики негативно позначається на підвищенні їхнього на-вчання та реалізації можливостей свого розвитку в цілому. Це і обумовило ви-бір теми дослідження:” Корекція рухової сфери глухих підлітків швидкісно-си-ловими вправами”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідних робіт Запорізького державного університету, Міністерства освіти і науки України (“Підготовка кваліфікованих кадрів із спеціалізації “Олімпійський професійний спорт інвалідів”, № державної реєстрації 4/2000”).

Об’єкт дослідження – рухова сфера глухих та чуючих підлітків у процесі занять легкою атлетикою.

Предмет дослідження – корекція рухової сфери глухих підлітків на заняттях з легкої атлетики.

Мета дослідження полягає у розробці методики корекційно-тренувального процесу з глухими підлітками на заняттях з легкої атлетики.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1.

2.

3.

4.

5.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувалися наступні методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, порівняння, педагогічні спостереження та реєстрація об’єктивних і суб'єктивних показників, педагогічний констатуючий та формуючий експерименти, у процесі яких передбачалося тестування та використання інструментальних методик.

Згідно із загальноприйнятими методиками проводилася реєстрація показників фізичного розвитку, а також функціонального стану аналізаторів. Проведено математичний аналіз експериментальних даних.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше експериментальним шляхом обгрунтовано методику занять з легкої атлетики з глухими під-літками на етапі попередньої базової підготовки, визначено вплив швидкісно-силових впав на корекцію їхньої рухової сфери та доведено ефективність цього процесу.

Результати дослідження розширюють і водночас конкретизують науково-теоретичні уявлення про рухову сферу глухих підлітків та можливості її корек-ції.

Практичне значення одержаних результатів.

Зміст та висновки дослідження стали основою для розробки моделі розвитку швидкісно-силових якостей, спрямованих на використання ко-рекційних можливостей глухих учнів.

Розроблено та дослідно перевірено методику роботи з корекції рухової сфери глухих підлітків швидкісно-силовими вправами, яка використовується у на-вчально-тренувальному процесі в спеціальних школах-інтернатах для глухих дітей.

Результати дослідження можуть також використовуватися у процесі підго-товки студентів-дефектологів, студентів факультетів фізичного виховання, вчителів-дефектологів, тренерів з інвалідного спорту, вихователів.

Особистий внесок автора. Автором розроблено рівні фізичного розвитку, швидкісно-силових якостей, методика спортивного тренування з легкої атле-тики з глухими підлітками, з’ясовано вплив занять легкою атлетикою на функ-ціональний стан аналізаторів.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися на конференціях: "Совершенстворание форм и методов физического воспитания учащихся общеобразовательных школ" (1997,Вітебськ), "Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві" ( 1999, м. Луцьк), "Педагогіка і психологія формування творчої особистості: Проблеми пошуки"(1999, 2000, 2001рр., Київ-Запоріжжя), "Механізми та критерії діагностики психофізичного розвитку дітей в системі корекційної роботи"(1999, м. Дніпропетровськ), "Дидактичне та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі"(1999, м. Київ), "П’яті Костюківські читання "(2000 р., м.Київ.)

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку основної використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок, з них основний текст викладений на 171 сторінці, робота містить 86 таблиць і 2 малюнки.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 10 праць, у тому числі – 4 одноосібних у фахових виданнях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, показано її зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Визначено об'-єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичну значущість, наведено відомості про апробацію основних положень дослі-дження.

У першому розділі дисертації – "Стан проблеми дослідження у теорії та практиці дефектології" – зроблено аналіз науково-літературних джерел з досліджуваної проблеми, систематизовано наукові дані з проблеми корекції рухової сфери, фізичного розвитку глухих підлітків.

Втрата слуху в системі аналізаторів не є ізольованим “випадінням” аналізатору. Вона порушує весь процес розвитку цієї категорії підлітків (Р.М. Боскіс, Т.О. Власова, Л.С. Виготський, В.В. Засенко, І.М. Соловьйов, Л.І. Фомічова, М.К. Шеремет, М.Д. Ярмаченко). При цьому найбільше страждає мовлення. Недостатня мовленнєва діяльність, зменшення обсягу інформації, що надходить, позначається не тільки на розвитку пізнавальної сфери глухих, але й на формуванні їхньої рухової сфери.

На сучасному етапі, у зв’язку з удосконаленням змісту, методів та засобів навчання нечуючих, залученням їх до самостійних систематичних тренувань, участю глухих спортсменів у міжнародних змаганнях, а також підготовкою нечуючих підлітків до активної самостійної трудової діяльності, в цілому, суттєва роль відводиться удосконаленню якості основ спортивного тренування.

Особливого значення набуває ця проблема у загальній теорії та методиці підготовки глухих спортсменів, у процесі розробки теоретичних та науково-методичних основ спортивного тренування (Н.Г. Байкіна, Б.В. Сермєєв, М.С. Бесарабов, В.М. Зайцева, І.В. Ковшова, І.М. Ляхова, О.В. Романенко), а також при вивченні особливостей рухової діяльності глухих та процесів адаптації їх до систематичних фізичних вправ (Р.Д. Бабенкова, В.В. Дзюрич, А.О. Костанян, В.О. Рябічев).

Особливості розвитку компенсаторного процесу у різних умовах діяльності при сенсорній депривації різноаспектно досліджувалися Т.О. Власовою, Б.М. Зайцевим, Н.Ф. Засенко, М.І. Земцовою, А.Г. Літваком, І.М. Соловйовим, Л.І. Фомічовою, М.К. Шеремет, М.Д. Ярмаченком.

Водночас залишаються практично не розробленими фізичні механізми компенсації в умовах спортивного тренування з легкої атлетики у глухих підлітків.

Педагогічні спостереження та спеціально проведені дослідження свідчать про своєрідність рухової діяльності глухих:

- недостатньо точну координацію та невпевненість рухів, що проявляється при оволодінні руховими навичками (Н.Г. Байкіна, М.С. Бесарабов, В.В. Дзюрич, В.М. Зайцева, А.О. Костанян, І.М. Ляхова, І.М. Мусатов, З.І. Пуніна, Ф.О. Рау, О.В. Романенко, В.О. Рябічев, В.І. Флері);

- відноснe повільність оволодіння руховими навичками (І.М. Бабій, Н.Г. Байкіна, М.С. Бесарабов, А.О. Костанян, О.В. Романенко, І.И. Соловйов, B.F. Holland, R. Rinter, I. Elisenson);

- утруднення при збереженні у глухих статичної та динамічної рівноваги (Р.Д. Бабенкова, Н.Г. Байкіна, М.С. Бесарабов, М.Ф. Заседателєв, В.О. Какузін, А.О. Костанян, І.М. Ляхова, О.В. Хохрякова);

- відносно низький рівень розвитку просторової орієнтації (Н.Г. Байкіна, М.С. Бесарабов, І.С. Беріташвілі, Г.Ф. Козирнов, І.М. Ляхова, О.В. Романенко, В.О. Рябічев);

- повільнішу, порівняно з чуючими, швидкість виконання деяких рухів та усього темпу діяльності в цілому (І.М. Бабій, Н.Г. Байкіна, М.С. Бесарабов, О.П. Гозова, Б.М. Зайцев, Г.Ф. Козирнов).

Таким чином, дослідниками вказувалося на особливість рухової діяльності глухих, яка залежать від втрати слуху, від збідненої мовленнєвої діяльності, від недостатнього об’єму інформації, від стану та розвитку рухового аналізатора, а також від ступеня функціональної активності вестибулярного аналізатора.

Разом з тим, здійснений у цьому напрямі науковий пошук дозволив фахівцям з теорії і методики інвалідного спорту зробити вагомий внесок у цю проблему, показати значення рухової активності, фізичних вправ та корекції функціонально-фізичної підготовленості глухих.

У більшості робіт відмічається, що глухі не володіють повною мірою руховими навичками, а швидкість їхніх рухів відстає від показників чуючих однолітків (Н.Г. Байкіна, М.С. Бесарабов, О.П. Гозова, В.В. Дзюрич, Б.М. Зайцев, Г.Ф. Козирнов, А.О. Костанян, Ж.І. Шиф).

Модель ігрової діяльності з глухими школярами розробив М.С. Бесарабов. При цьому він встановив, що за рівнем розвитку рухової сфери найбільше відставання глухих від чуючих спостерігається у молодшому та середньому шкільному віці.

Стан зорового та тактильно-вібраційного каналів при 10-хвилинних фізичних вправах проаналізував М.І. Букун.

Н.Г. Байкіна при розробці питань розвитку швидкості у глухих підлітків засобами бігової підготовки в умовах жаркого клімату досліджувала процеси акліматизації глухих бігунів до змагань, які проводилися у гірських умовах.

Дослідженням Н.Г. Байкіної, Б.В. Сермєєва, М.С. Бесарабова встановлено, що зростання витривалості тісно пов’язано з удосконаленням організму в цілому, яке у свою чергу пов’язано з діяльністю кардіо-респіраторної системи.

У корекції рухової сфери глухих провідне місце належить швидкісно-силовим якостям (М.С. Бесарабов, В.М. Зайцева, Г.Ф. Козирнов, А.О. Коста-нян). Значну роль при цьому також відіграє рухова пам’ять, яка за даними Т.В. Розанової за своїм розвитком дещо нижча у глухих, аніж у їхніх чуючих однолітків. За даними В.В. Дзюрича, А.О. Костаняна використання спеціальних методичних прийомів позитивно відбивається на розвитку швидкості.

З втратою слуху у глухих значно обмежуються можливості другої сигнальної системи, яка бере безпосередньо участь у формуванні усіх видів діяльності (О.В. Запорожець, П.М. Лаговський, Л.О. Орбелі, І.П. Павлов, О.П. Гозова, О.В. Романенко).

Таким чином, особливості рухів глухих пов’язані з цілим комплексом причин, при цьому кожна з них може домінувати у різних випадках. Разом з цим, мовленнєві обмеження глухих виявляються значними.

У другому розділі “Експериментальне вивчення особливостей функціонально-фізичної підготовленості глухих та чуючих підлітків, які займаються швидкісно-силовими вправами” – визначено рівень фізичного розвитку та рухових якостей у глухих та чуючих підлітків.

На цьому етапі дослідження встановлювалися аудіометричні, соматичні, функціональні особливості та рівні фізичного розвитку глухих підлітків.

Так, зокрема, встановлено, що у 1,65% учасників експерименту не реагують на звук аудіометра, інші відносяться до різних груп глухоти: 2,2% - до першої, 11,0% до другої, 20,9% до третьої, 64,25% до четвертої групи.

Слухова чутливість була порушена за звукосприймальним типом у 90,1% глухих, за звукопровідниковим у 9,9%. Набута глухота спостерігалась у 51,9% досліджуваних, спадкова у 24,8%, недиференційована у 24,1%. Спадкова глухота розвивалася за рецесивним типом у 75%, за домінантним у 25% глухих.

Порушення слухового аналізатора виникли до 2 років у 6,8%, старше 2 років – у 27% дітей. Момент виникнення глухоти не встановлений у 45% підлітків.

У глухих підлітків 13-14 років спостерігалося відставання у фізичному розвитку порівняно з їхніми чуючими однолітками за основними антропометричними показниками: довжини та маси тіла, обсягу грудної клітки. Втрата слуху, недостатній мовленнєвий розвиток та дихання, знижена рухова активність обумовили низькі показники ЖЄЛ. 37,9% глухих підлітків у віці 13-14 років мали дисгармонійний фізичний розвиток. У групі 13-14-річніх глухих підлітків експериментальної групи низький зріст мали 34,6%, а 3,8% - великий, у контрольній групі 40% та 37,5% відповідно. Гармонійний розвиток відносно до довжини тіла спостерігався у 61,4% та у 57,6% 13-річних та 62,5% у 14-річних глухих підлітків. На відміну – 86,6% чуючих підлітків мали гармонійний фізичний розвиток.

Особливості розвитку функціонального стану рухового аналізатора глухих підлітків полягали у наступному. У стані спокою у глухих підлітків тонус м’язів залишався на достатньо високому рівні. Різниця між станом спокою та станом скороченням м’язів склала у віковій динаміці від 1,5 до 5,4 ум.одн., у чуючих - відповідно 5,4 та 13,6 ум.одн.

У 36,2% глухих 13 років відмічали значний руховий тремор. Різниця у статичному треморі між глухими та чуючими менш виражена, аніж у руховому треморі. Кількість торкань на тремометрі у глухих усіх вікових груп

коливається від 29,6 до 22,6, у чуючих однолітків від 19,0 до 14,0 відповідно.

У глухих учнів 13-ти років кількість простих сенсорно-рухових реакцій за 15 сек складає 44,3 одн., у чуючих – 53,6 одн. (різниця статично достовірна Р<0,01).

Витрати на одну просту реакцію у глухих 13-14 років склали 0,250, у 15-16 років – 0,230, у чуючих - відповідно 0,232 та 0,228. Складна сенсорно-рухова реакція потребує на 38-135% більше витрат часу, аніж проста.

Глухих підлітків за результатами досліджень зорово-моторної реакції розподілили на три групи. За показниками стрибучості та швидкості глухі підлітки відставали від чуючих однолітків у 13 років на 17,5%, у 15-16 років на 36%. Відставання глухих у бігу на 30 метрів становило від 13% до 21,8% порівняно з їхніми чуючими однолітками. Між глухими та чуючими підлітками найбільш суттєвою була різниця у частоті рухів правої та лівої руки у 13-14 років (до 15,7%).

У глухих підлітків час бігу з максимальною частотою кроків зменшився з 13 до 17 років – на 2,2 сек, що склало 18%. Глухі підлітки у 13 років пробігали за 90 сек до 349 м, у 15-16 років – до 351 м. Щорічне зростання показника “півтора-хвилинний біг” виглядає наступним чином: до 13 років – 5,3%, з 15 до 16 років – 8,1%.

З 13 до 17 років витривалість до роботи великої потужності збільшилася на 33%. Витривалість до роботи помірної потужності у глухих підлітків збільшується нерівномірно. Загальний приріст показників з 13 до 17 років складає 24%.

Як показало дослідження, система кисневого забезпечення у глухих з віком теж розвивається нерівномірно. До 13 років середні показники МПК сягають 1,79 л/хв.

У глухих підлітків взаємозв’язок за коефіцієнтами кореляції між МПК/кг ваги та показниками тесту “півторахвилинний біг” у 13 років складає 0,886 та 0,926. У глухих підлітків 13-14 років максимально “чистий” вплив на результативність у бігу з субмаксимальною потужністю здійснює МПК/кг, далі йде МПК, вік, маса та довжина тіла, О2-пульс, ЖЄЛ. У глухих підлітків 15-16 років провідне місце при “чистому” впливі здійснюють наступні фактори: МПК/кг, МПК, маса та довжина тіла, ЖЄЛ, О2 – пульс. На витривалість до роботи субмаксимальної потужності у чуючих підлітків значно впливає аеробна енергопродуктивність, МПК, МПК/кг, вік, довжина та невелика маса тіла.

Експериментальне дослідження дозволило встановити рівень фізичного розвитку, показники швидкісно-силових вправ. Були з’ясовані особливості функціонального стану зорового, рухового та вестибулярного аналізаторів.

Встановлені закономірності більш тривалої реакції при слуховій депривації з боку комплексу аналізаторів підтверджують, що затримка прийому та передачі інформації відбувається у цілій системі структур. Вона може бути обумовлена переключенням центрального походження, рухомістю процесів скорочення та розслаблення м’язів, периферичними процесами мобілізації.

Враховуючи особливості розвитку рухових показників у осіб з вадами слуху, можна зробити висновок про те, що у ці періоди навчання необхідно стимулювати розвиток швидкісних, координаційних, часових, рухових реакцій.

На основі проведених досліджень було розроблено схему корекції фізичного розвитку та функціонального стану рухового аналізатора глухих підлітків, які займаються легкою атлетикою.

Дослідження фізичного розвитку та функціонального стану рухового аналізатора у глухих підлітків дозволяють висунути гіпотезу з приводу причини, яка викликає ряд особливостей у них. Однією з найсуттєвіших, яка позначається на їхньому фізичному розвиткові, є мовленнєве обмеження цього контингенту підлітків.

У третьому розділі – “Педагогічні умови корекції рухової сфери глухих підлітків засобами швидкісно-силових вправ на етапі попередньої базової підготовки” – розроблено й апробовано методичні прийоми корекції фізичного розвитку, функціонального стану рухового аналізатора швидкісно-силовими вправами.

Глухим підліткам експериментальної групи 15-16 років пропонувалися швидкісно-силові вправи: з подоланням власної ваги, біг, стрибки з місця та з розбігу у глибину, у висоту, на дальність та у різних поєднаннях, а також силові вправи на гімнастичних снарядах, з різними додатковими навантаженнями (пояс, жилет), з використанням впливів зовнішнього середовища: біг та стрибки на гору та з гори, біг по різному грунті (трава, ліс, біг за вітром та проти вітру), з подоланням зовнішніх опорів.

Після початкового етапу (2 тижні) в експериментально-підготовчому періоді пропонували регулярні періоди ударних навантажень для розвитку швидкісно-силових якостей.

Упродовж 4-х тижневого тренувального циклу експериментальній групі пропонувалися уроки спеціально-силової спрямованості з навантаженнями для кожної групи величин: 30-50% від Рmax та 50-70% від Рmaх.

Розроблений комплекс спеціально-силових вправ складався з: присідання та вставання зі штангою на плечах (3-4 повторення), жим штанги ногами, лежачи на спині, який виконувався на спеціальному тренажері (3-4 повторення), півприсіди зі штангою на плечах (3-4 повторення).

Вправи виконувалися максимально швидко з акцентом на долаючий характер роботи м’язів. Інтервал відпочинку між вправами складав 5-6 хвилин. В одному тренувальному занятті виконувалася робота об’ємом не більш 1 т.

Упродовж 4-х тижневого тренувального циклу проведено 20 тренувальних занять, у тому числі 12 занять із застосуванням комплексів спеціально-силових вправ, з навантаженнями, які були індивідуальними для кожної групи підлітків. В інших заняттях навантаження за об’ємом та інтенсивністю було однаковим для обох груп та включало загальнорозвиваючі, бігові та стрибкові вправи.

При проведенні експериментальних занять з легкої атлетики з глухими

підлітками 13-16 років дотримувалися принципів індивідуального підходу, корекційної спрямованості, єдності процесу навчання основам наук та мовленню, інтенсивного розвитку слухового сприймання, опори на предметно-практичну діяльність, інтенсифікацію мовленнєвого спілкування.

Недостатність мовленнєвого забезпечення у глухих підлітків призводила до нижчої порівняно з чуючими однолітками ефективності навчання швидкісно-силовим вправам, та як наслідок до уповільненої динаміки становлення рухових знань, вмінь та навичок. Недостатність мовленнєвого розвитку глухих підлітків ускладнює: сприймання інформації, яка містить опис техніки швидкісно-силових вправ та є необхідною для наступного самостійного виконання; засвоєння техніки виконання легкоатлетичних вправ, у зв’язку з обмеженням можливості педагогічного впливу тренера; одержання вихідних даних, які визначають порядок виконання завдань та вправ.

Мовленнєві особливості у глухих підлітків 13-16 років проявилися у зменшенні об’єму інформації, що надходила у процесі навчання та в обмеженні комунікативних функцій в цілому.

Словесна мова виступала у них як компонент передачі інформації. У цьому плані особливу роль відіграють наочні компоненти.

У процесі експериментальних занять з легкої атлетики стан слухової функції спонукав відшукувати специфічні форми поєднання “наочного” та “словесного” навчання. Для ефективності процесу навчання були розроблені спеціальні мовленнєві програми з методики спортивного тренування з легкої атлетики: “Спортивна спеціальна термінологія”, “Назви спортивних споруд та інвентарю”, “Біомеханічні терміни”, “Рухові дії”, “Словесно-наочні повідомлення”, “Словесні компоненти” (які містяться у слайдах, малюнках, таблицях, кінограмах, відеозаписах тощо), “Структура словесно-наочних повідомлень з аналізу техніки та методики навчання легкоатлетичним вправам”.

Повідомлення представляли інформаційні комплекси, які об’єднували мовленнєві та наочні компоненти. При засвоєнні техніки та методики навчання легкоатлетичним видам у період формуючого експерименту у глухих підлітків виникали певні труднощі, окрім того вони не вміли керуватися методичними вказівками, які містилися у навчальних посібниках, статтях, журналах.

Особливості діяльності глухих підлітків пояснювалися:

·

·

У зв’язку з цим, увага глухих підлітків спеціально спрямовувалася на розгляд значень усіх словесних компонентів. Сприймання словесної інформації у малюнках, слайдах займало у них багато часу. Утруднення у глухих підлітків виникали через труднощі розуміння усієї сукупності інформації у кожній фазі, циклі бігу, стрибків та метань, які мали комплексний характер.

Інформаційні повідомлення, які стосувалися засобів метання, складалися з

аналізу техніки швидкісно-силових вправ, пояснення правил змагань, ознайомлення з технікою та методикою спортивного тренування з легкої

атлетики. Наочні компоненти включали малюнки із зображенням різноманітних засобів техніки виконання легкоатлетичних видів. Вони супроводжувалися текстом у формі алгоритму, який включав методичні рекомендації.

В експериментальній групі глухих підлітків повідомлення набули інформаційної значущості. Це свідчить про ефективність проведення формуючого експерименту. Разом з тим важко стверджувати, що наведені повідомлення мають універсальну та оптимальну форму. Залежно від складу групи підлітків, особливостей їхньої фізичної, технічної, спеціальної підготовки, конкретного призначення самого повідомлення форма може варіюватися.

У ході досліджень встановлено вплив занять легкою атлетикою з швидкісно-силовою спрямованістю на показники гармонійності та дисгармонійності фізичного розвитку у глухих та чуючих підлітків. Так, до гармонійного фізичного розвитку за показником довжини тіла віднесено 61,5-66,7% глухих підлітків експериментальної групи. При цьому низький зріст мали 34,6% – 38,5% глухих підлітків у віці 13-14 років та 33,3% у віці 15-16 років.

В експериментальній групі глухих підлітків з дисгармонійним розвитком було 26,9% та 20,8%. Кількість глухих підлітків 15-16 років з гармонійним фізичним розвитком відносно маси тіла збільшилося до 69,1-79,2%. Фізичний розвиток глухих підлітків характеризувався нерівномірністю темпів збільшення.

Корекційні та навчально-тренувальні заняття на етапі попередньої базової підготовки дозволили нівелювати розбіжності між глухими та чуючими підлітками у фізичному розвиткові у більш стислий термін, порівняно з наявними у корекційній педагогіці даними.

В експериментальній групі глухих підлітків відбулося значне покрашення результатів з тесту човниковий біг 3х10 метрів. Показники у цій групі збільшилися на 7,3%, у контрольній групі – на 3,3%. До кінця експерименту показники чуючих підлітків збільшилися у середньому на 8,5%. Отримані показники підтвердили ефективність запропонованої методики. При цьому результат з тесту “Біг на 30 м” збільшився на 3% у експериментальній, та на 3,7% у контрольній групі. Значний приріст спостерігався у контрольній групі чуючих підлітків (9,6%). З тесту “Метання набивного м’яча” не було виявлено значних розбіжностей між глухими підлітками експериментальної та контрольної груп.

Експериментальні заняття сприяли поліпшенню функціонування кардіо-респіраторної системи. У глухих підлітків експериментальної групи на кінець експерименту показники ЧД знизилися у середньому з 30 до 23 дихальних

рухів на хвилину.

Показники ЖЄЛ свідчать про те, що заняття легкоатлетичними вправами поліпшили функцію дихання. У глухих підлітків ЖЄЛ збільшилося на 344 мл.

При виконанні швидкісно-силових вправ ЛВ (легена вентиляція) у глухих підлітків збільшилася в 11 разів. Це відбулося за рахунок збільшення глибини та частоти дихання. Показники МВЛ збільшилися на 16,7% та досягли 55,9 л/хв.

Час затримки дихання на вдиху та на видиху у глухих підлітків збільшився до 36 сек. Розбіжності у прирості часу затримки дихання на вдиху між глухими підлітками експериментальної та контрольної груп становили 27,4%.

Затримка дихання на вдиху у кінці навчання в експериментальній групі становила у середньому 26 сек. В експериментальній групі глухих підлітків час затримки дихання на видиху збільшився на 28,5% порівняно з контрольною групою.

Ці дані свідчать про збільшення здатності організму глухих підлітків адаптивутися до перенесення гипоксемічних станів.

Потужність вдиху в експериментальній групі глухих підлітків зросла до кінця навчання на 24,8%, у контрольній групі – лише на 13,7%, у групі чуючих підлітків на – 25%. Розбіжності у зростанні показників потужності вдиху між експериментальною та контрольною групами глухих підлітків становили 11%.

Збільшення результатів у глухих підлітків експериментальної та контрольної груп мало місце і у показниках потужності видиху (відповідно 23,8% та 13,6%). Різниця між ними становила 10,2%. У контрольній групі глухих підлітків збільшення показників потужності видиху становило 60,4%.

В експериментальній та контрольній групах глухих підлітків показники ЧСС відповідно становили 79 уд/хв та 73 уд/хв. Після проведення формуючого експерименту ЧСС у групі глухих підлітків скоротилася. Разом з цим, в експериментальній групі ЧСС знизилася на 11,3%, у контрольній групі – на 4,6%, у групі чуючих підлітків – на 9,6%. Зниження ЧСС у глухих підлітків слід розглядати як адаптацію серцево-судинної системи до фізичних навантажень швидкісно-силової спрямованості. Фізична працездатність зросла у глухих підлітків експериментальної групи на 41,8 кг/хв.

Результати формуючого експерименту підтвердили ефективність застосування швидкісно-силових вправ для корекції рухової сфери, фізичного розвитку, збільшення фізичної працездатності та поліпшення функціональних можливостей організму глухих підлітків.

Оцінка функціонального стану, як важливого компоненту тренованості глухих підлітків експериментальної групи, була проведена на завершенні формуючого експерименту та визнана як задовільна. Глухим підліткам були надані детальні лікарські рекомендації з режиму тренування.

Таким чином, проведене дослідження свідчить про корекційний вплив навчально-тренувальних занять з легкої атлетики швидкісно-силової

спрямованості на функціональний стан організму глухих підлітків.

На підставі теоретичних та експериментальних результатів дослідження зроблено такі ВИСНОВКИ:

1. У глухих підлітків 13-14 років спостерігається відставання у фізичному розвитку за основними антропометричними показниками (довжина та маса тіла, обсяг грудної клітки) порівняно з їхніми чуючими однолітками. Втрата слуху, недостатній рівень розвитку мовлення, дихання, знижена рухова активність обумовлюють низькі показники ЖЄЛ. 37,9% глухих підлітків 13-14 років мають дисгармонійний фізичний розвиток, що перевищує аналогічні показники серед чуючих однолітків.

2. Особливості функціонального стану рухового аналізатору глухих підлітків проявляються у:

·

·

·

·

·

·

3. Корекція рухової сфери глухих підлітків у навчально-тренувальних заняттях з легкої атлетики здійснювалася швидкісно-силовими вправами: з подоланням власної ваги тіла, з використанням впливів зовнішнього середовища, з подоланням зовнішнього опору. Комплекс спеціально-силових вправ складався з: присідання та вставання зі штангою на плечах (3-4 повторення), жим штанги ногами, лежачи на спині, який виконувався на спеціальному тренажері (3-4 повторення), півприсідів зі штангою на плечах (3-4 повторення).

Показники здатності глухих підлітків експериментальної групи збільшилися порівняно з вихідними величинами відповідно:

·

·

·

·

Застосування у навчально-тренувальному процесі навантажень, величина яких склала 50-70% від максимального, суттєво вплинуло на показники розвитку швидкісно-силових якостей:

·

·

·

·

·

4. При проведенні експериментальних занять з легкої атлетики з глухими підлітками 13-16 років дотримувалися принципів індивідуального підходу, корекційної спрямованості, єдності процесу навчання основам наук та словесному мовленню, інтенсивного розвитку слухового сприймання, опори на предметно-практичну діяльність, інтенсифікації мовленнєвого спілкування.

У глухих підлітків сприймання словесних компонентів у навчально-тренувальному процесі супроводжувалося утрудненнями та призводило до неправильного розуміння суті інформації. У навчально-корекційному процесі з легкої атлетики значне місце займали наочні компоненти. Комплексні повідомлення слугували додатковим засобом засвоєння необхідних легкоатлетичних понять. Словесні компоненти були спрямовані на:

·

·

·

5. Корекційні та навчально-тренувальні заняття з глухими підлітками на етапі попередньої базової підготовки дозволили нівелювати розбіжності у фізичному розвиткові, функціональному стані, у кардіо-респіраторній системі між глухими і чуючими підлітками у набагато стисліший термін від усталеного.

Основний зміст дослідження відображено у таких публікаціях:

1. Бабий И.Н. Модель преподавания физической культури для учебных заведений нового типа // Научно-исследовательская и методическая работа в средних и высших учебных заведениях: проблемы, поиски, решения: Сб. науч. ст. – Минск, 1997. – С. 50-51. – 0,03 авт. арк.

2. Бабий И.Н., Барышев В.И. Основные подходы к планированию уроков легкой атлетики в школе // Совершенствование форм и методов физического воспитания учащихся общеобразовательных школ: Материалы научно-практической конференции. – Витебск, 1997. – С. 4-5. – 0,03 авт. арк.

3. Бабій І.М. Шляхи корекції пізнавальної діяльності у глухих дітей на заняттях з легкої атлетики // Шляхи розвитку здібностей у дітей з особливими потребами: Зб. наук. пр. - Вип. 16. – Ч.2. – Київ-Запоріжжя, 1999.– С. 11-14. – 0,1 авт. арк.

4. Бабій І.М. Діагностика відбору глухих у групу початкової підготовки з метання // Механізми та критерії діагностики психофізичного розвитку дітей в системі корекційної роботи: Науково-методичний альманах Міжнародної науково-практичної конференції. – Ч.2. – Дніпропетровськ, 1999.– С. 25-26. – 0,05 авт. арк.

5. Бабій І.М., Байкіна Н.Г. Експрес-діагностика швидкісно-силових якостей у дорослих глухих на початковому етапі навчально-тренувальних занять // Механізми та критерії діагностики психофізичного розвитку дітей в системі корекційної роботи: Науково-методичний альманах Міжнародної науково-практичної конференції. – Ч.2. – Дніпропетровськ, 1999.– С. 26-27. – 0,05 авт. арк.

6. Бабий И.Н., Байкина Н.Г. Психофизиологические особенности работоспособности взрослых глухих, занимающихся легкоатлетическими упражнениями: Зб. наук. пр. П’ятих Костюковських читань. - Т.1. – К, 1998. – С. 75-78. – 0,3 авт. арк.

7. Байкіна Н.Г., Бабій І.М. Дисциплина “Параолімпійський спорт” у ЗДУ // Тези доповідей науково-методичної конференції “Фізичне виховання у вищій школі та його роль у підготовці фахівців”. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2001. – С. 4-8. – 0,3 авт. арк.

8. Бабий И.Н. Психофизические основы повышения эффективности двигательной деятельности глухих // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр . – Вип. 20. – Київ-Запоріжжя, 2001. – С. 276-288. – 0,1 авт. арк.

9. Бабий И.Н. Особенности речевого развития глухих спортсменов, занимающихся легкоатлетическими упражнениями // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр . – Вип. 21. – Київ-Запоріжжя, 2001. – С. 289-292. – 0,1 авт. арк.

10. Бабій І.М. Корекція рухової сфери глухих підлітків на заняттях з легкої атлетики // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Науково-методичний збірник. – Вип. 2. – К., 2001. – С. 94-96. – 0,1 авт. арк.

Бабій І.М. Корекція рухової сфери глухих підлітків швидкісно-силовими вправами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за фахом 13.00.03 - корекційна педагогіка - Інститут дефектології АПН України, Київ, 2002. – 215 с.

Дисертація присвячена дослідженню актуальної для теорії і практики сурдопедагогіки проблеми корекції рухової сфери глухих підлітків швидкісно-силовими вправами.

Корекція рухової сфери у глухих підлітків відбувалася за рахунок збережених аналізаторів. Особливості фізичного розвитку, рухових якостей у осіб з втратою слуху потребують стимулювання швидкісних, координаційних, часових рухових реакцій. Раціональне співвідношення навантажень у спортивному тренуванні, їхній вплив на функціональний стан організму, на формування адаптації у процесі багаторічних занять, а також урахування морфологічних, функціональних, психологічних особливостей забезпечують систематичне формування рухових навичок та розвиток рухових якостей у глухих підлітків.

У процесі проведення експерименту розроблено комплекс швидкісно-силових вправ з подоланням власної ваги, з різноманітними додатковими навантаженнями, з використанням зовнішнього опору.

Заняття, які проводилися за спеціально розробленою методикою і були спрямовані на розвиток швидкісно-силових якостей у глухих підлітків експериментальної групи, дозволили нівелювати розбіжності у рівні фізичного розвитку, рухових якостей, функціонального стану організму та наблизитися до показників чуючих однолітків.

Ключові слова: корекція, фізичний розвиток, рухова сфера, глухі підлітки, швидкісно-силові вправи, функціональний стан організму, рухові якості, легка ат-летика, спортивне тренування.

Бабий И. Н. Коррекция двигательной сферы глухих подростков скоростно-силовыми упражнениями. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.03. - коррекционная педагогика / Институт дефектологии АПН Украины. - Киев, 2002. - 215 с.

Диссертация посвящена исследованию актуальной для теории и практики сурдопедагогики проблемы коррекции двигательной сферы глухих подростков скоростно-силовыми упражнениями.

Результаты теоретических исследований посвящены анализу проблемы коррекции двигательной сферы, физического развития, функционального состояния организма глухих школьников под влиянием физических упражнений и систематических занятий по различным видам спорта. Коррекция двигательной сферы у глухих подростков осуществлялась на основе сохранных анализаторов.

Продолжительная реакция при слуховой депривации со стороны комплекса анализаторов подтверждает, что задержка приема и передачи информации происходит в целой системе структур. Она обусловлена переключениями центрального происхождения, подвижностью процессов сокращения и расслабления мышц, периферическими процессами мобилизации. Развитие на этой основе механизмов переработки информации с меньшими затратами времени сокращает процесс обучения. Особенности физического развития, двигательных качеств у лиц с недостатками слуха требуют стимулирования скоростных, ко-

ординационных, временных двигательных реакций. Рациональное соотношение нагрузок в спортивной тренировке и их влияние на функциональное состояние организма и формирование долговременной адаптации в процессе многолетних занятий, а также учет морфологических, функциональных и психологических особенностей обеспечивает систематическое формирование двигательных навыков и развитие двигательных качеств у глухих подростков.

Разработанная модель коррекции физического развития и функционального анализатора глухих подростков, занимающихся легкой атлетикой предполагает пять уровней физического развития: низкий, ниже среднего, средний, выше среднего, высокий. Они послужили основанием для распределения глухих и слышащих подростков по группам гармоничного и дисгармоничного физического развития. Процесс физического развития глухих и слышащих подростков в возрасте 13-16 лет совпадает с пубертатным периодом и является ответственным этапом в процессе коррекции нарушенного развития.

Рост и развитие глухих подростков, их качественные и количественные изменения тесно