КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БЄЛЄХОВА Лариса Іванівна

УДК 801.631.5+81?42+81?38=111

ОБРАЗНИЙ ПРОСТІР АМЕРИКАНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ:

ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук

КИЇВ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант доктор філологічних наук, професор Воробйова Ольга Петрівна, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра лексикології та стилістики англійської мови, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Жаботинська Світлана Анатоліївна, Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького, кафедра англійської філології, професор доктор філологічних наук, професор Колегаєва Ірина Михайлівна, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, кафедра лексикології та стилістики англійської мови, завідувач кафедри доктор філологічних наук, доцент Неборсіна Наталія Павлівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра англійської філології, професор

Провідна установа Запорізький державний університет, кафедра теорії англійської мови, Міністерство освіти і науки України, м. Запоріжжя

Захист відбудеться “10” жовтня 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-5, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розісланий “ 9 ” вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Калита А.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертація присвячена вивченню онтологічних й гносеологічних властивостей словесного поетичного образу (далі СПО) з метою визначення тенденцій та закономірностей його формування й функціонування в американській поезії. Це здійснюється шляхом аналізу в рамках сучасної когнітивно-дискурсивної парадигми лінгвістичних знань змін, які відбуваються у семантико-когнітивній структурі СПО на тлі еволюції художньої свідомості та видів поетичного мислення .

У теорії СПО, або “імажиології” (термін М.В. Нікітіна), простежуються три основних напрями вивчення природи образа: онтологічний, у руслі якого вчені намагаються визначити: “що є словесний поетичний образ?” (В.В.Виноградов, Г.Д.Гачев, І.В.Арнольд, Н.А.Рудяков, E.Pound, T.Eliot, I.Richards); гносеологічний, де ставиться питання: “для чого словесний поетичний образ створюється у віршованому тексті?” (О.В.Дрьомов, В.В.Кожинов, Я.Мукаржовський Г.Г.Шпет, І.О.Гризова, С.Р.Вартазарян) і когнітивно-комунікативний, представники котрого мають на меті пошук відповіді: “як формується й функціонує словесний поетичний образ у віршованому тексті?” (Ю.М.Лотман, Ю.І.Левін, C.Collins, P.Stambovsky, Y.Shen, R.Tsur).

У кожному з напрямів виокремлюються різні підходи до тлумачення СПО, що обумовлено вибором предмета вивчення, акцентуацією уваги на тому чи іншому аспекті образу та домінуючою лінгвістичною парадигмою. Так, у межах онтологічного напряму виділяються морфологічний (Й.В.Гете, Дж.Віко, W.Courthope, W.Hazlitt, J.Bonnell, P.B.Shelley), лінгвопсихологічний (О.О.Потебня), структурний (В.Б.Шкловский, Ю.М.Тинянов, Р.Якобсон) та семантичний (В.В.Виноградов, І.Я.Чернухіна, М.О.Рудяков, Н.В.Павлович, О.В.Кондрашова) підходи, орієнтовані на визначення іманентних властивостей СПО, на виявлення структурних і семантичних закономірностей його побудови.

У дослідженнях, виконаних у руслі гносеологічного напряму, СПО тлумачиться як спосіб відображення дійсності: міметичний (І.О.Гризова, А.П.Григорян, С.Р.Вартазарян) чи дієгетичний (Ю.І.Левін, Н.Л.Малініна). Слід зауважити, що впродовж довгого панування античних традицій осмислення природи образу, він трактувався як мімезис реальності, тобто наслідування або імітація дійсності (за Арістотелем). З плином часу обсяг поняття “мімезис” змінювався залежно від філософського підходу до проблеми буття. В епоху Просвіти під впливом філософських та естетичних концепцій Й.В.Гете, Г.В.Ф.Гегеля поетичний образ розуміли як засіб естетичного відображення життя, міметична функція якого полягає в художньому відбитті реальності. В епоху Новітньої історії й упродовж усього ХХ століття з розвитком рефлексії та саморефлексії як здібності автора переосмислювати культурний досвід СПО розглядався як засіб художнього освоєння життя (В.В.Виноградов, Б.О.Ларін, М.Б.Храпченко), який передбачає не лише імітування реальності – мімезис, а й художнє перетворення дійсності – дієгезис (Ю.С.Степанов, З.Я.Тураєва). На сучасному етапі розвитку теорії образності СПО трактується як засіб художнього осмислення реального й уявного світу (Н.В.Слухай (Молотаєва), С.О.Андреєва), основа творення нових смислів і нескінченного семіозису.

Когнітивно-комунікативний напрям у дослідженнях СПО включає структурно-семіотичний (В.О.Зарецький, Ю.М.Лотман), лінгво-семіотичний (Н.В.Слухай (Молотаєва), концептуальний (G.Lakoff, M.Turner, C.Collins, R.Gibbs, К.В.Голубіна, С.О.Андреєва, Е.Б.Тем'янікова, В.Л.Бурова), прототиповий (S.Levin, P.Stambovsky, M.Freeman, Y.Shen) та семантико-когнітивний підходи до висвітлення окремих аспектів його функціонування в поетичному тексті (R.Tsur), до розкриття механізмів його формування (О.Й.Філіпчик), до вияву концептуальної картини світу, відображеної в поезії (Л.В.Димитренко), або концептуальних структур, які зумовлюють формування змісту образів у творах окремого автора (Д.М.Павкін), до опису психологічного портрета митця та його/її портрета як мовної особистості (Д.М.Колесник).

Розмаїття теоретичних тлумачень природи СПО, викликане багатоплановістю його семантико-когнітивної структури, пояснюється постійною увагою науковців до СПО, дослідження якого у кожній новій науковій парадигмі не вичерпує його сутності, а лише висвітлює нові грані й перспективи вивчення. Все це свідчить про актуальність вибору теми реферованої дисертації. Термінологічна невизначеність поняття образу, відсутність системного підходу в теорії СПО зумовлюють необхідність подальшого всебічного аналізу його природи з використанням новітніх методів, орієнтованих на проникнення в глибинні механізми мовної творчості. Актуальність роботи полягає також у загальній спрямованості сучасної лінгвопоетики на розгляд семантики художнього тексту в площині ментальних процесів, що допомагає уточнити характер взаємодії між мовою та мисленням, з'ясувати, як образ об'єктивує в словесних формах знання про світ і про мову.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах комплексної колективної теми “Основні категорії стилістики й лінгвістики тексту в синхронії й діахронії та лінгво-методичні аспекти їхнього дослідження” кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету. Проблематика розглянутої дисертації вписується в коло питань, досліджених згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України “Типологія і функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної і лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний і прагматичний аспекти” (тема затверджена вченою радою КДЛУ, протокол № 5 від 27 січня 1997 року).

Метою реферованої дисертаційної роботи є визначення лінгвокогнітивних механізмів формування й функціонування СПО у віршованих текстах та встановлення їхньої ролі в побудові образного простору американської поезії.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:*

визначити онтологічні й гносеологічні властивості СПО на основі вивчення його еволюції на тлі змін художньої свідомості та видів поетичного мислення;*

встановити характер взаємодії між типами художньої свідомості й видами поетичного мислення та тенденціями розвитку СПО в різних літературно-стильових напрямах;*

виявити мовні й позамовні чинники, що впливають на формування нових видів СПО, зокрема параболи й метаболи; *

окреслити конфігурацію й наповнення образного простору американської поезії через визначення типів і видів СПО;*

розкрити специфіку творення різних типів СПО шляхом аналізу їхньої концептуальної структури та визначення лінгвокогнітивних операцій і процедур, що впливають на формування та функціонування СПО в поетичному тексті;*

на основі теоретичних положень когнітивної лінгвістики та когнітивної поетики розробити методику концептуального аналізу СПО американської поезії й побудувати інтегративну когнітивну модель СПО, спрямовану на розкриття механізмів його формування в поетичному тексті взагалі та в певних поетичних напрямах і в окремих авторів зокрема.

Об'єктом дослідження є словесні поетичні образи американської поезії ХVІІ-ХХ століть. Предметом вивчення – лінгвокогнітивні механізми їх формування й функціонування у віршованому тексті. У дисертації розрізнено поняття “образу” як конкретної чуттєвої даності, “поетичного образу” як вираження ідеї, узагальненого змісту віршованого тексту та “СПО” як втілення образу, ідеї й змісту в мовленнєвій формі.

Для визначення й пояснення особливостей формування й функціонування СПО нами сформульована робоча гіпотеза, згідно з якою кожному словесному поетичному образу як одиниці вторинної номінації та художній категорії поетичного тексту притаманні онтологічні й гносеологічні властивості, зміни яких зумовлені його еволюцією на тлі розвитку художньої свідомості й видів поетичного мислення. Семантика СПО задається параметрами значення, змісту і смислу. Функціональний аспект СПО відбиває взаємодію між його естетичною й емотивною функціями та функціями, які виявляються домінантними в конкретному поетичному тексті (зображальною, виражальною тощо). Залежно від того, які тропи й фігури використано в утворенні СПО, виокремлюються їх види, від простих образів – образів-метафор, образів-метонімій – до складних образів – образів-парабол й образів-метабол. За критеріями новизни й типу знання, опредметненого в семантиці СПО, словесні поетичні образи американської поезії поділяються на архетипи, стереотипи та новообрази – ідіотипи та кенотипи (з давньогрецької: idios – новий, особливий, kainos – новий, незвичний). Види й типи СПО окреслюють конфігурацію образного простору окремого віршованого тексту й американської поезії загалом.

Матеріалом дослідження слугує весь корпус американської поезії, аналіз якої починається з творів Е.Бредстріт (1612-1672) та завершується віршованими текстами епохи постмодернізму, написаними в кінці ХХ століття. Загальний обсяг вибірки становить 11658 СПО. Спеціальному аналізу піддаються 5000 словесних поетичних образів, об'єднаних концептом ЖИТТЯ та вилучених методом суцільної вибірки з 7 234 сторінок поетичних творів.

Методи дослідження. При аналізі мовного матеріалу було використано методи семантичного, концептуального та інтерпретаційно-текстового аналізу. В рамках кожного з методів застосовувались різні методики, підпорядковані розв'язанню конкретного дослідницького завдання. Відслідкування тенденцій в еволюції СПО та виявлення особливостей побудови образного простору віршованих текстів різних літературно-стильових напрямів американської поезії здійснено методом інтерпретаційно-текстового аналізу з використанням методики лінгвостилістичного аналізу тропів і фігур. У руслі семантичного аналізу для виділення спільних і відмінних ознак у концептуальній структурі СПО застосовано семасіологічний (від слова до значення), ономасіологічний (від концепту до слова) й компонентний аналіз їх номінативних одиниць. Для опису образ-схем архетипів проведено семантичний аналіз дефініцій та дескрипцій змісту архетипів, які містяться в культурологічних словниках з міфології, фольклору, символів. Розроблена на основі положень когнітивної лінгвістики та її відгалуження – когнітивної поетики методика концептуального аналізу СПО базується на комплексному підході до дослідження його природи шляхом з'ясування лінгвокогнітивних процесів, операцій і процедур, задіяних у формуванні образу. Застосування цієї методики дозволило реконструювати концептуальні схеми СПО та окреслити прототипову модель концепту ЖИТТЯ в американській поезії. Кількісний аналіз прототипових концептуальних схем проведено для підтвердження типовості й значущості концепту ЖИТТЯ та його концептуальних корелятів, а також частотності вживання й продуктивності того чи іншого засобу формування СПО. Для розкриття механізмів створення новизни СПО використовується методика реконструкції ментальних просторів, що стоять за семантикою поетичного тексту. Ця методика ґрунтується на теорії концептуальної інтеграції ментальних просторів (G.Fauconnier, M.Turner) та теорії схем (F.Bartlett, D.Rumelhart, E.Semino), за допомогою яких з'ясовуються також стратегії й тактики формування образного простору поетичного тексту.

Новизна роботи визначається тим, що в ній уперше дається повна картина становлення й розвитку СПО всього корпусу американської поезії, в якій вимальовується чітка тенденція до послідовної появи й подальшого співіснування різних видів образів. Новизною відзначається комплексна методика концептуального аналізу СПО, розроблена на основі ключових положень когнітивної лінгвістики та когнітивної поетики. Запропонована в дисертації типологія образів, яка включає архетипні, стереотипні, ідіотипні й кенотипні СПО, класифіковані з урахуванням ступеня їх новизни й розрізнення типів знання, опредметнених у поетичному тексті, є також новою в сучасній теорії образності. Така типологія дає змогу окреслити конфігурацію й наповнення образної картини світу американської поезії та виявити деякі особливості когнітивного стилю поетів. Новим є розмежування видів поетичного мислення (аналогового, асоціативного, парадоксального, есеїстичного та параболічного), на основі чого виявляються особливості формування й функціонування СПО в різних літературно-стильових напрямах американської поезії.

Теоретичне значення роботи полягає у розбудові теорії СПО шляхом критичного аналізу всіх надбань з проблематики образності впродовж тривалого періоду її розвитку від античності до сьогодення. Запропонована концепція СПО, в якій останній тлумачиться як тривимірна структура, що включає передконцептуальну, концептуальну й вербальну іпостасі, може слугувати вивченню його онтологічних і гносеологічних властивостей в поезії тієї чи іншої культури. Теоретичний інтерес для лінгвістичної інтерпретації художніх творів становить також удосконалення методики концептуального аналізу семантики поетичного тексту через з'ясування взаємодії між концептуальним і мовним проектуванням структур знань з однієї концептосфери на іншу. Розмежування передкатегоріальних і категоріальних лінгвокогнітивних процесів, операцій і процедур формування СПО та побудова його інтегративної когнітивної моделі має теоретичну цінність як інструмент аналізу жанрової специфіки художніх творів.

Практичне значення дисертаційного дослідження вбачається у можливості використання теоретичних положень та висновків дисертації в курсі стилістики англійської мови (розділи “Поетичні тропи й фігури мовлення”, “Стилістична семасіологія”, “Стилістика тексту”), у спецкурсах з теорії поетичного мовлення та когнітивної поетики, в написанні курсових, дипломних та магістерських робіт з проблем інтерпретації поетичного тексту. Висновки щодо тенденцій розвитку образності в поетичних текстах різних літературно-стильових напрямів можуть бути використані в курсах історії та теорії зарубіжної літератури (розділ “Американська поезія”). Результати дослідження знайшли практичне втілення в опублікованих з грифом Міністерства освіти і науки України двох навчальних посібниках дисертанта, які використовуються в практиці викладання курсу з інтерпретації художнього тексту в Херсонському державному педагогічному університеті на факультеті іноземної філології та в Київському національному лінгвістичному університеті на семінарах для магістрів факультету англійської мови й аспірантів КНЛУ.

Особистий внесок дисертанта полягає 1) у запропонованій типології СПО, їх класифікації на архетипи й стереотипи, ідіотипи й кенотипи; 2) в уточненні понять “культурні та психологічні архетипи”; 3) у встановленні критеріїв розмежування СПО, що уможливило виявлення особливостей їх формування й функціонування в різних літературно-стильових напрямах американської поезії; 4) у розробці інтегративної когнітивної моделі СПО.

Апробація результатів дослідження здійснена на науково-практичних конференціях викладачів КНЛУ “Мова – освіта – культура: наукові парадигми і сучасний світ” (1999-2001), на 9-ти міжнародних конференціях: на другій міжнародній конференції з художньої семантики (Фрайбург, 1997), на міжнародній конференції та літній школі Українського товариства дослідників англійської мови (USSE) “Когнітивні та комунікативні аспекти англійської мови” (Черкаси, 1999), на шостій міжнародній конференції з когнітивної лінгвістики (Стокгольм, 1999), на міжнародній конференції “Речевая коммуникация: секреты успеха” (Москва, 1999), на міжнародній конференції “Британські та американські студії” (Тімішуари, 2000), на міжнародних конференціях з проблем зіставної семантики (Київ, 1999, 2001), на сьомій міжнародній конференції “Мова та культура” (Київ, 2001), на міжнародній конференції “Міжмовні та міжлітературні контакти: теорія й практика” (Ужгород, 2000) тощо.

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в монографії “Словесний поетичний образ в історико-типологічній перспективі: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі американської поезії)” (15 друк. арк.), у двох навчальних посібниках “Образний простір текстового світу сучасної американської поезії: Навчальний посібник з інтерпретації художнього тексту” (10 друк. арк.), “Інтерпретація та переклад поетичного тексту: Навчальний посібник для магістрів та аспірантів” (6 друк. арк.), у матеріалах міжнародних лінгвістичних конференцій (12 доповідей) та 31 публікації, із них 20 – статті в провідних фахових виданнях України.

Загальний обсяг роботи. Обсяг тексту дисертації – 392 сторінки, загальний обсяг роботи разом з бібліографією й додатками становить 476 сторінок. Список використаної літератури включає 822 джерела.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової літератури, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу та додатків.

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об'єкт та предмет, сформульовано робочу гіпотезу та положення, що виносяться на захист, розкрито новизну, теоретичне і практичне значення роботи.

Перший розділ присвячено еволюції СПО й теоретичної думки про нього. Його генезис розглядається на тлі розвитку художньої свідомості та видів поетичного мислення, що дозволяє виявити тенденції становлення СПО, які зумовлюють зрушення в його семантиці, котрі увиразнюються в нових видах СПО – образі-параболі та образі-метаболі.

У другому розділі визначено лінгвокогнітивні операції та процедури формування й функціонування СПО у поетичному тексті та розроблено методику їх концептуального аналізу, окреслено конфігурацію й наповнення образного простору концепту ЖИТТЯ в американської поезії, запропоновано інтегративну когнітивну модель СПО.

У третьому розділі описано типологію СПО, визначено їх функціональні властивості в образному просторі американської поезії, сформульовано критерії розмежування типів СПО, виявлено механізми творення їх новизни.

У Загальних висновках підведено підсумки роботи, окреслено перспективи дослідження. Додатки містять 3 таблиці й 12 рисунків, у яких узагальнено результати аналізу мовного матеріалу. Всього в дисертації 15 таблиць і 27 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ І. “Генезис словесного поетичного образу та розвиток теоретичної думки”. Виявлення онтологічних і гносеологічних властивостей СПО здійснюється в реферованій дисертації шляхом з'ясування тенденцій їх формування й функціонування в поетичних текстах через визначення мовних і позамовних чинників їх розвитку.

Позамовними чинниками розвитку СПО в роботі вважаються типи художньої свідомості й види поетичного мислення, становлення і зміни яких зумовлені культурно-історичним розвитком людства взагалі та національними особливостями поезії зокрема. Спостереження за еволюцією СПО дало можливість виявити тенденцію до послідовного розширення сфери актуалізації образу від слова до цілого тексту й розкрити механізми його формування від тропів і стилістичних фігур до образів-парабол і образів-метабол. Останні є лінгвокогнітивними текстовими конструктами, у творенні яких прослідковуються закономірності й відхилення у способах образної номінації.

До мовних чинників належать тенденції у віршованому мовленні, спричинені загальними змінами в історичному розвитку мови та зрушеннями, що зумовлені специфікою конкретного літературно-стильового напряму. Лінгвостилістичний аналіз поетичних текстів різних літературно-стильових напрямів і шкіл американської поезії дав змогу відстежити основні тенденції віршованого мовлення, пов'язані з особливостями конвергентного й дивергентного поетичного стилю (R.Tsur). Це, у свою чергу, дозволило виявити коливання між конвергенцією й дивергенцією образів у формуванні образного простору поетичного тексту. Тенденція до концентрації тропів й активізації стилістичних фігур (І.І.Ковтунова) у межах одного СПО зумовила появу подвійних тропів і розширення образного простору СПО. Тенденція до групування СПО в конкретному відрізку віршованого твору (К.А.Долінін) привела до формування образного простору тексту як домінанти його смислу й змісту.

Визнання принципу гомогенезису культур, згідно з яким різні цивілізації проходять схожі стадії історично-культурного становлення (П.О.Гринцер), дозволило окреслити етапи розвитку СПО, що збігаються з загальновідомим розподілом культурно-історичних епох на архаїчну, канонічну й неканонічну (індивідуально-творчу). У контексті дослідження в кожній з цих епох виокремлюються періоди, що характеризуються осьовими напрямами у становленні СПО як художньої категорії та пов'язуються з розвитком теоретичної думки про нього.

Архаїчна епоха генезису СПО характеризується міфопоетичним, дорефлексивним типом художньої свідомості й синкретичним мисленням. Словесні поетичні образи давньої поезії побудовано на архетипних уявленнях людини про світ, втілених у метафорах-ототожненнях й метаморфозах.

Поступовий перехід від міфологічної до міфопоетичної свідомості, розвиток аналогового й асоціативного поетичного мислення обумовили генезис СПО, підґрунтям якого в архаїчну епоху стали магічні й міфологічні образи. Вони становлять передконцептуальну сторону СПО, материнське лоно, запліднене позасвідомими уявленнями про природу світу, що стали першими цеглинками смислу ще нерозчленованої у міфологічній свідомості реальності. Розщеплення синкретичного мислення, розходження міфічного й поетичного почалося з усвідомлення причинно-наслідкових зв'язків між об'єктами й явищами оточуючої дійсності, з розвитку абстрактного мислення й уяви, а не тільки фантазії. Уява як когнітивна здібність до абстрагування, до осмислення одної царини знання крізь призму іншої знаменувала початок авторської поетичної творчості.

Канонічна епоха стала скарбницею європейської поетичної культури взагалі та американської зокрема. Із цього невичерпного джерела поети й дотепер черпають натхнення й беруть прототипові сюжети й образи для своїх творів. У канонічний період завдяки жорстким нормам канону СПО сформувався як одиниця поетичного тексту. Це час формування стереотипних поетичних образів, у яких закарбувалися найкращі взірці поетичного мислення, відбилися національні особливості освоєння світу людиною.

Неканонічна епоха розвитку СПО характеризується розвитком парадоксального та становленням есеїстичного поетичного мислення, обумовленого появою й поширенням есе як літературного жанру. В поезії есеїстичне мислення веде до розширення семантичного й синтаксичного простору СПО, який обіймає не лише словосполучення, речення, а й увесь поетичний текст.

Простеження особливостей розвитку СПО в американській поезії починається в реферованій роботі саме з аналізу неканонічного етапу еволюції СПО, в якому виокремлюється класицизм, романтизм, модернізм і постмодернізм як найзагальніші періоди становлення й розвитку світової поезії. У межах кожного з періодів співіснують різні поетичні течії, школи й напрями. Аналізу піддаються СПО лише тих літературно-стильових напрямів американської поезії, в яких ці образи набувають зрушень у своїй семантичній й синтаксичній структурах.

У класицизмі основними тропами, на яких побудовано СПО в американській поезії, є метафори-ототожнення, метафори-персоніфікації, метафори-порівняння, метонімії-символи. Особливості формування СПО в цю епоху пов'язані з розвитком аналогового й асоціативного поетичного мислення та становленням парадоксального.

В період романтизму СПО характеризуються збільшенням свого обсягу внаслідок тенденції до концентрації тропів й активізації стилістичних фігур у межах одного СПО, що, у свою чергу, пов'язано з тенденцією до конвергенції образів у віршованому тексті. В американській поезії романтизму використовуються так звані подвійні метафори й подвійний оксюморон, які виникають як результат стилістичного прийому суположення (juxtaposition) – розміщення поруч, безпосереднього сусідства двох образів.

У реферованій дисертації в результаті інтерпретаційно-текстового аналізу американської поезії визначено чинники, які зумовлюють видозміни СПО епохи модернізму й постмодернізму. На формування нових видів СПО – параболи й метаболи – впливають зміни у принципах побудови художніх текстів та особливості віршованого мовлення й поетичного стилю певного літературно-стильового напряму американської поезії.

Так, діалектику розвитку СПО в американській поезії епохи модернізму визначають: загальна тенденція англійської мови до аналітизації (Б.Плоткін), ті особливості віршованого мовлення, що проявляються в експериментах з мовою в поезії американського авангарду (R.Wellek, L.Wain), властивості конвергентного й дивергентного стилю поезії взагалі (R.Tsur), які обумовлюють тенденції до конвергенції та дивергенції образів в образному просторі поетичних текстів.

Головні художні принципи модернізму: антропоцентризм, орієнтація на центроване та фрагментарне відображення світу, на створення гри, підвищеного ступеня емотивності твору, невизначеності смислу (I.Hassan, В.Ізер, І.Ільїн) – увиразнилися в поетичному тексті у вживанні інтертексту, використанні специфічних прийомів створення образності – колажу, пастішу, запозичених з інших видів мистецтва.

У дисертації показано, як СПО набуває відмінностей через використання особливих стилістичних прийомів, специфічність яких зумовлена параболічним поетичним мисленням. Останнє розуміється нами як інакомислення, іносказання в результаті переосмислення одного предмета, явища чи події в термінах, онтологічно невідповідних семантиці вихідних сутностей. Інакше кажучи, події одного рівня перекодуються, описуються іншими словами (Ю.І.Левін, Г.Г.Молчанова, M.Turner).

У вербальному шарі СПО параболічне мислення об'єктивується й увиразнюється у стилістичних прийомах парафрази, антитези, зевгми, метафори й метонімії. Будь-який троп є іносказанням у широкому розумінні цього терміна (В.М.Телія). На відміну від метафори й метонімії, які є результатом аналогового й асоціативного поетичного мислення, парабола створюється конвергенцією різних тропів у межах одного СПО. У семантиці його компонентів кодується подвійний смисл, який вилучається не шляхом відшукування аналогій між суб'єктною та об'єктною частинами образу, а встановлюється через залучення різного роду знань (енциклопедичних і лінгвістичних) та використання інтертекстуальних зв'язків образу з образами, втіленими в інших поетичних текстах. Словесний поетичний образ-парабола завжди спрямований на співтворчість автора й читача.

Словесний поетичний образ-парабола набуває в кожний конкретний період його функціонування специфічних рис та якостей. Так, парабола середньовіччя є стилістичним прийомом, що актуалізується через розташування поруч двох СПО, не пов'язаних між собою синтаксичними зв'язками підрядності чи сурядності: “Blue is the smoke of war; White are the bones of men”. Завдяки безпосередньому сусідству двох образів “Синій дим війни” й “Білі кості людей” невідомий середньовічний поет створює образ-параболу СМЕРТЬ, де прикметник синій набуває значення сумний. Такий вид параболи веде до мозаїки СПО у тексті. СПО подвоюється, і це призводить до семантичного зсуву в значеннях його компонентів.

Модерністська парабола є продуктом параболічного поетичного мислення, що увиразнюється у створенні особливих СПО, в яких зміст суб'єктної частини образу розкривається через низку образів, що радіально розгортують образний простір поетичного тексту. Прикладом слугує словесний поетичний образ-парабола У.Стівенса у вірші “Palaz of Hoon” – “Палац Хоон”:

It is the natural tower of all the world,

The point of survey, green's green apogee,

But a tower more precious than the view beyond,

A point of survey squatting like a throne,

Axis of everything.

Словесні поетичні образи: “the natural tower of all the world, The point of survey” – “природна вежа світу, місце огляду, спостереження” и “green's green apogee” – “апогей радісних надій молодого поета” – викликають певні труднощі в інтерпретації, оскільки вимагають знання інтертексту та індивідуальних символів поета, зокрема символу радості, що У. Стівенс втілює у слові green (див. N.Fryе). Названі образи запозичені у В.Йєтса “a poet is the sun's apogee” – “поет – сонця апогей” та “his tower-mountain of vision” – “його гірська вежа спостереження”. Вони є метонімією, що втілюється у власній назві Palaz of Hoon – Палац Хоон, місце, де зустрічаються поети для обговорення своїх творчих задумів.

Наведений поетичний текст У.Стівенса є прикладом конвергенції віршованого мовлення як тенденції поезії модернізму до побудови образу шляхом скупчення в ньому низки експресивних засобів (М.Риффатер, І.В.Арнольд, R.Tsur). Вірш містить одне складне речення з сурядними й підрядними зв'язками, що є водночас текстовим словесним поетичним образом, компоненти якого характеризуються двоїстою семантикою, тобто мають пряме предметно-логічне значення й переносне як результат взаємодії номінативних одиниць СПО. Так, Палац Хоон є дійсно замком, побудованим у формі вежі (the natural tower). У поетичному тексті номінативна одиниця the natural tower набуває додаткового значення: скарбниця світового поетичного досвіду, надбання творчої думки – завдяки метонімії: Палац Хоон (Х) стоїть замість місце, де збираються поети (А) та метафорі: ця природна вежа світу (Х1) є точкою відліку (А1), апогеєм радісних надій поета (А2). Іншими словами, об'єктна частина СПО, яка вербалізована у словосполученні the natural tower (А – творчість) у першому рядку вірша – “It (Palaz of Hoon – Л.Б.) is the natural tower of all the world”, стає суб'єктом (Х1) СПО “The point of survey, green's green apogee” (А1, А2) у другому рядку. У свою чергу, об'єктна частина green's green apogee (А2) виступає суб'єктом (Х2) наступного образу, вираженого метафорою-порівнянням “a tower more precious than the view beyond”(А3). СПО “A point of survey squatting like a throne (А4), axis of everything (А5)” містить повтор point of survey, який набуває значення скарбниця. У дисертації такий текстовий конструкт кваліфікуємо як параболу – ланцюгово-радіальне розгортання образного простору СПО, в якому образи, пов'язані таким чином, що об'єктна частина кожного попереднього слугує суб'єктом наступного. Механізм творення образу покажемо у вигляді ланцюжка:

[[[[[Х єА1]– Х(А)є А1А2]] – Х(А2) є А3]]]– Х(А3) є А4]]]] – Х(А4) є А5 ]]]]]

Для унаочнення того, як об'єкт одного образу стає суб'єктом іншого, як вони сполучені в семантичному просторі всього словесного поетичного образу-параболи наводимо Рис.1:

Рис. 1. Семантичний простір словесного поетичного образу-параболи У.Стівенса “It is the natural tower of all the world …”

Зображена конфігурація образного простору поетичного тексту є результатом доцентрового, радіального розгортання образів, зумовленого тенденцією до конвергенції. Конвергенція як когнітивна здібність мислення відзначається односпрямованим рухом думки від знайомого до незнайомого шляхом послідовного розкриття одного поняття через інше (W.Pater, R.Tsur).

У реферованій дисертації конвергенція розглядається як розгортання образного простору СПО, що веде до створення текстового словесного поетичного образу-параболи. Його формування забезпечується комбінацією тематично споріднених образів шляхом нанизування одного на інший.

Особливості СПО американської поезії постмодернізму детерміновані домінуючими художніми принципами цієї епохи, такими як антропокосмізм, децентрація структури тексту, еклектичність та фрагментарність у відображенні світу, деконструкція (I.Hassan, T.Hermans, Ж.Дерріда, І.Ільїн). Художні прийоми модернізму: колаж, пастіш, гра, пародія, іронія, – набувають у постмодернізмі нових якостей, завдяки розвитку есеїстичного поетичного мислення. Останнє розуміється як “мислення врізнобіч”, внаслідок чого фрагментарність та еклектичність опису викликають ефект панорамності сприйняття (М.Епштейн). У реферованій роботі есеїстичний вид поетичного мислення тлумачиться як процес поетичного осмислення реального й уявного світів, у результаті якого шляхом індивідуально-творчого переломлення ознак і властивостей звичних предметів, явищ і подій життя створюється новий ракурс їх бачення або новий образ. Есеїстичне мислення передбачає різні способи художнього освоєння дійсності.

В американській поезії постмодернізму есеїстичне та параболічне поетичне мислення зумовили трансформацію метафори в метаболу як переплетення означеного й означуваного. У віршованому мовленні цієї епохи поряд з тенденцією до конвергенції образів простежується протилежна тенденція – дивергенція, яка полягає у розосередженості образів по всій тканині тексту, що створює ефект “дифузної емотивності” (R.Tsur), розмиту емотивність тексту. Дивергенція трактується в роботі як таке розгортання образного простору, що веде до появи безгештальтних (gestalt-free), вільних від предметної визначеності (thing-free) образів (R.Tsur), образів, позбавлених конкретно-чуттєвої явленості, картинності.

Проаналізуємо СПО Денізи Левертов з вірша “Road Taken” – “Обраний шлях” з метою пояснення механізмів і тенденцій формування словесного поетичного образу-метаболи в американській поезії:

Life is a stage, dev-ill, d-evil, dіa-(e)vil

Playing tricks with you

Leading up the stairs

going

down

Словесний поетичний образ побудовано у традиціях постмодернізму. В ньому використано інтертекст: “All the world's stage / And all the men and women merely players” (Shakespearе); “Dev-ill was after us / tricking up like Jehovah” (Doolittle); “The heavy past plays tricks with me” (Sexton). Проте, згідно з художніми принципами постмодерну відбувається адаптація цитат до нового поетичного тексту (І.Ільїн), й у такий спосіб інтертекстуалізація слугує прийомом формування нових СПО або переосмислення відомих. Так, Д.Левертов розширює семантичний простір образу з вірша Хільди Дулітл “dev-ill was after us”, продовжуючи слідом за нею, пошуки внутрішньої форми слова “диявол”: dev-ill – хворий диявол, d-evil – зло, dia-(e)vil – через зло. Крім того, у грі з останнім вона відтворює слов'янське звучання цієї номінативної одиниці. Можна припустити, що це зроблено свідомо, оскільки Деніза має слов'янські корені у своєму походженні.

Гра в постмодерні, на відміну від модерну, полягає у грі смислами, а не лише словами. Це досягається через дивергенцію образу, позбавлення його предметності. Шляхом сполучення дивергентних і конвергентних образів Д.Левертов створює багатоплановий опис життя в його різноманітних проявах. Життя осмислюється і як гра, театр (a stage), і як прагнення до успіху, до кар'єри (up the stairs), надмірне захоплення якою може призвести до морального падіння (going down).

Об'єктна частина СПО є виявом есеїстичного поетичного мислення, яке характеризується поєднанням в одному образі ознак і властивостей предмета чи явища, вилучених за допомогою інших видів поетичного мислення. Так, об'єкт образу (А): “Leading up the stairs going down” – “вгору по сходинках, що ведуть долу”, – сформований внаслідок асоціативного осмислення поняття “життя” в термінах успіху, оскільки “сходинки” є архетипним символом руху вгору. Парадоксальне поетичне мислення знаходить свій вияв в оксимороні “up the stairs going down”, смисл якого “шлях до успіху, кар'єри, слави пов'язаний з втратою моральних цінностей, що призводить до краху ”, вилучається завдяки фоновим знанням про досягнення людиною слави чи успіху.

Механізм формування аналізованого СПО покажемо на Рис. 2, що ілюструє зчеплення образів в образному просторі поетичного тексту, їх іррадіацію й перетікання одного в інший:

Рис. 2. Образний простір вірша Д.Левертов “Road Taken”

Наведена конфігурація образного простору є результатом дії двох протилежних тенденцій – конвергенції та дивергенції образів, які зумовлюють формування нового різновиду СПО – метаболи як поєднання есеїстичного й парадоксального поетичного мислення. В основі названих видів поетичного мислення лежить когнітивна здібність людини до дивергентного мислення, яке характеризується як мислення врізнобіч (W.Pater, R.Tsur) шляхом залучення антитез і парадоксів для навмисного зштовхування ідей з метою доходження істини (І.Кант).

Словесний поетичний образ, побудований на метаболі, – це образ, який неможливо поділити надвоє, на пряме та переносне значення, на описуваний предмет та залучену подібність. У метафорі-метаболі пряме й переносне значення зливаються, немає подібностей і перенесення ознак за аналогією, як у традиційній метафорі. Зміст словесного поетичного образу-метаболи формується шляхом інтеграції образів, розсіяних по всій тканині поетичного тексту. На відміну від параболи, в якій образи зчеплені однією темою, і кожний з яких є інакомовним висловом попереднього, в метаболі спостерігається відцентровий характер розгортання образного простору. Кожний образ випромінює свій смисл, який часом є прямо протилежним смислу розташованого поруч з ним образу, що створює специфічну, дифузну, емотивність поетичного тексту постмодерна.

З метою формулювання власної концепції образу розгляд еволюції СПО в реферованій дисертації спрямовано не лише на визначення основних тенденцій розвитку й виявлення різних видів і типів СПО, а й на вивчення його теорії крізь призму мереологій (системи поглядів і базових положень – термін Л.Долежела) різних поетик – від античності до сьогодення. В основі нашої концепції лежить розуміння СПО як тривимірної величини, яка інтегрує передконцептуальну, концептуальну й вербальну іпостасі образу. Інтегрований підхід до тлумачення природи СПО ґрунтується на теоретико-методологічних засадах когнітивної лінгвістики та її нової мереології – когнітивної поетики.

Розділ ІІ. “Словесний поетичний образ у парадигмі когнітивної поетики”. Когнітивна поетика – це молода галузь філологічної науки, яка тільки-но розвивається. Її підґрунтям слугують теоретичні засади когнітології взагалі, методологічний апарат когнітивної лінгвістики та надбання різних напрямів і шкіл традиційної лінгвістики й літературознавства. Когнітивна поетика вивчає художню семантику, акцентуючи увагу на лінгвокогнітивних стратегіях формування й опрацювання інформації, опредметненої в художніх текстах, зокрема поетичних (R.Tsur). Вихідними для когнітивної поетики стали положення когнітивної лінгвістики про втілене розуміння, що лежить в основі аналогового мапування як механізму формування концептуальної метафори й метонімії, про концептуальну інтеграцію ментальних просторів, яка веде до появи нових (емергентних) когнітивних структур, про прототипове / непрототипове прочитання тексту, про можливі світи та принципи іконічності у створенні поетичних форм (див. G.Lakoff, M.Johnson, M.Freeman, E.Semino).

Базовими орієнтирами дослідження художньої семантики у когнітивній поетиці є креативність когнітивних процесів, яка сприяє появі нових смислів шляхом концептуальної інтеграції (раціональний аспект емергентних структур) та емотивного резонансу, що базується на іконічності (емоціональний аспект емергентних структур) (О.П.Воробйова), домінування когнітивного позасвідомого, котре зумовлює важливість передкатегоріального опрацювання інформації (R.Tsur). Адекватна інтерпретація художніх текстів, особливо поезії постмодерну, вимагає модифікації, а інколи й деформації звичних стратегій і тактик, задіяних в осмисленні СПО.

Спираючись на ключові теоретико-методологічні положення когнітивної поетики щодо розкриття механізмів формування СПО та на базові постулати когнітивної лінгвістики стосовно форматів репрезентації знань, опредметнених у семантиці поетичного тексту, в дисертаційній роботі пропонується інтегративна когнітивна модель словесного поетичного образу, подана на Рис. 3 та Рис. 4:

У наведених таблицях відображено послідовність етапів формування та осмислення СПО й віддзеркалені напрями побудови й реконструкції образного простору віршованого тексту. Інтегративна когнітивна модель є результатом інтегрованого підходу до тлумачення природи СПО в американській поезії. На основі цієї моделі нами розроблена методика лінгвокогнітивного аналізу СПО, яка включає два етапи: розкриття механізмів формування й осмислення СПО в американській поезії загалом та виявлення способів побудови й реконструкції образного простору конкретного поетичного тексту.

Перший етап передбачає:

1. Передкатегоризацію СПО, тобто виявлення архетипів, що є підґрунтям образів, та наповнення образ-схем архетипів і базових концептів з метою реконструкції передконцептуального виміру СПО.

2. Категоризацію СПО, яка спрямована на моделювання їх концептуальних схем на основі концептуальної метафори, метонімії й оксиморону.

3. Розкриття механізмів вербалізації концептуальних структур СПО, тобто опис лінгвокогнітивних операцій і процедур втілення концептуальних схем образів у словесну тканину поетичного тексту.

Другий етап аналізу спрямований на з'ясування лінгвокогнітивних операцій і процедур, які забезпечують формування образного простору поетичного тексту. Цей етап передбачає реконструкцію ментальних просторів поетичного дискурсу з метою визначення способів утворення нових образів.

Застосування зазначеної методики аналізу дозволило виявити зміст і смисл передконцептуальної, концептуальної та вербальної сторони СПО.

Формування переконцептуальної іпостасі СПО базується на інтуїції та когнітивних операціях кодування й декодування емоціогенного передзнання, що активується архетипами, сигналами присутності яких є архетипні символи поетичного тексту. Оперативними одиницями передкатегоризації виступають сутності (entities) концептосфер образу, концептуальні ознаки та концептуальні імплікації архетипів.

Передконцептуальна сторона СПО є смислом образу, що генерується у результаті позасвідомих когнітивних операцій (G.Lakoff, M.Johnson). У реферованій праці когнітивне позасвідоме розуміємо як передкатегоріальну діяльність, уможливлену наявністю емоціогенних передзнань, викликаних емоційним досвідом людини, який зберігається у колективному